У певних умовах, що склалися в ході надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, найбільш ефективним способом захисту населення є його евакуація. Евакуація населення - комплекс заходів щодо організованого висновку і (або) вивезення населення із зон надзвичайної ситуації або ймовірної надзвичайної ситуації, а також життєзабезпечення евакуйованих у районі розміщення. Евакуація здійснюється у безпечні райони, в яких не діють вражаючі фактори відповідного стихійного лиха, аварії, природної або техногенної катастрофи. Ці райони можуть бути завчасно підготовлені для розміщення та першочергового життєзабезпечення евакуйованих. Евакуація вважається завершеною, коли все підлягає евакуації населення вивезено (виведене) за межі зони дії вражаючих факторів. Перебування евакуйованого населення в місцях розміщення зазвичай носить короткочасний характер. Особливості проведення евакуації визначаються характером джерела надзвичайної ситуації (радіоактивне забруднення або хімічне зараження місцевості, землетрус, снігова лавина, сель, повінь тощо), просторово-часовими характеристиками впливу вражаючих факторів, чисельністю і охопленням вивозиться (виведеного) населення, часом та терміновістю проведення евакуації. Вказані ознаки можуть бути покладені в основу класифікації варіантів проведення евакуації. В залежності від часу і термінів проведення виділяються попереджуючий (завчасна) та екстрена (невідкладна) евакуація населення. При отриманні достовірного короткострокового прогнозу про можливість виникнення стихійного лиха або аварії може проводитися попередня (завчасна) евакуація населення із зон можливого дії вражаючих факторів (прогнозованої зони) надзвичайної ситуації. У разі виникнення і розвитку деяких видів надзвичайних ситуацій проводиться екстрена (невідкладна) евакуація населення. Вивід населення із зони надзвичайної ситуації у цьому випадку, як правило, здійснюється при дефіциті часу і в умовах впливу на людей вражаючих факторів. Евакуація населення може також проводитися у разі порушення нормального життєзабезпечення населення, при якому виникає загроза життю і здоров'ю людей. Зазвичай це відбувається, коли організація першочергового життєзабезпечення населення безпосередньо в районі лиха неможлива або економічно недоцільна, сформований рівень задоволення життєво важливих потреб населення нижче допустимого, прогнозований час відновлення життєзабезпечення перевищує можливі терміни існування людей без життєзабезпечення або при мінімальному його рівні. В залежності від масштабу надзвичайної ситуації і чисельність евакуйованого населення можуть бути виділені локальна, місцева і регіональна евакуації. Локальна евакуація проводиться у разі, якщо зона можливого впливу вражаючих факторів обмежена межами окремих міських мікрорайонів або сільських населених пунктів, при цьому чисельність населення не перевищує декількох тисяч чоловік. У цьому випадку населення яке евакуюється розміщується, як правило, у прилеглих до зони надзвичайної ситуації населених пунктах або непостраждалих районах міста. Місцева евакуація проводиться в тому випадку, коли зона надзвичайної ситуації охоплює території малих і середніх міст, окремі райони великих міст, сільські райони. При цьому чисельність населення може становити від кількох тисяч до десятків тисяч людей, які розміщуються, як правило, в безпечних районах, суміжних із зоною надзвичайної ситуації. Регіональна евакуація здійснюється за умови поширення впливу вражаючих факторів на значні площі, що охоплюють території одного або декількох суб'єктів Російської Федерації з високою щільністю населення, що включають великі міста. При проведенні регіональної евакуації вивозиться населення може бути переміщено на значні відстані від постійного місця проживання. В залежності від охоплення евакуаційними заходами населення, яке опинилося в зоні надзвичайної ситуації, евакуацію поділяють на загальну і часткову. Загальна евакуація передбачає вивезення (висновок) всіх категорій населення із зони надзвичайної ситуації. Часткова евакуація здійснюється при необхідності виведення з зони надзвичайної ситуації тільки непрацездатного населення, дітей дошкільного віку, учнів шкіл та професійно-технічних училищ. Вибір варіанту загальної або часткової евакуації залежить від виду стихійного лиха, аварії, природної чи техногенної катастрофи; масштабу прогнозованої або виниклої надзвичайної ситуації; ступеня ризику проживання населення в її зоні; тривалістю її наслідків; ступеня необхідності господарського використання виробничих об'єктів, які опинилися в зоні надзвичайної ситуації. Евакуація населення планується, організовується і здійснюється за виробничо-територіальним принципом. Цей принцип передбачає, що виведення чи вивезення робітників, службовців, студентів, учнів середніх спеціальних навчальних закладів і професійно-технічних училищ із зон надзвичайних ситуацій організовується підприємствами, установами, організаціями та навчальними закладами. Евакуація решти населення, не зайнятого у виробництві і сфері обслуговування, організовується за місцем проживання через житлово-експлуатаційні органи. Проте в певних випадках евакуація здійснюється тільки за територіальним принципом, тобто безпосередньо з місця проживання або з інших місць перебування населення на час оголошення евакуації. Це особливо характерно при евакуації в нічний час, у вихідні та святкові дні, при небажанні населення евакуюватися окремо, не в складі сімей, необхідності взяти з дому особисті речі. В подальшому, при наявності часу на возз'єднання сімей, що все частіше в умовах мирного часу буде, мабуть, практикуватися евакуація з місць проживання. Способи евакуації і терміни її проведення залежать від масштабів надзвичайної ситуації, чисельності опинився в небезпечній зоні населення, що підлягає терміновій евакуації, наявності транспорту, інших місцевих ресурсів і умов. Населення евакуюється транспортом, пішим порядком або комбінованим способом. Останній заснований на поєднанні виведення максимально можливої кількості людей з одночасним вивезенням іншої частини населення наявним транспортом. При цьому транспортом планується вивозити, як правило, людей, які не можуть пересуватися пішим порядком. Комбінований спосіб евакуації в найбільш повній мірі відповідає вимозі щодо здійснення евакуації в максимально стислі терміни. Тимчасове розміщення населення проводиться в будівлях громадського призначення (готелі, будинки відпочинку, кінотеатри, спортивні споруди, гуртожитки тощо). Порядок розміщення доводиться до всіх категорій населення. Реєстрація евакуйованих проводиться, як правило, безпосередньо в місцях розміщення. Зміст і порядок здійснення евакуації при кожній конкретної надзвичайної ситуації визначаються умовами, що склалися в її зоні, і матеріально-технічними можливостями відповідних територіальних і виробничих адміністрацій, а також готовністю до проведення евакуації. При наявності достовірного короткострокового прогнозу про можливість виникнення надзвичайної ситуації та отримання позитивного висновку компетентних органів про необхідність евакуації проводяться підготовчі заходи. Їх мета - створення сприятливих умов для організованого вивезення або виведення людей з можливої зони надзвичайної ситуації.
До підготовчих заходів належать:
- приведення в готовність эвакоорганов та уточнення порядку їх роботи;
- уточнення чисельності населення, що підлягає евакуації пішим порядком і транспортом;
- розподіл транспортних засобів по станціях (пунктах) посадки, уточнення розрахунків маршових колон і закріплення їх за пішими маршрутами;
- підготовка маршрутів евакуації, установка дорожніх знаків і вказівників, обладнання місць привалів;
- підготовка до розгортання збірних евакуаційних пунктів та пунктів посадки - висадки;
- перевірка готовності систем оповіщення та зв'язку;
- приведення в готовність наявних захисних споруд. Право прийняття рішення на проведення евакуації належить керівникам органів виконавчої влади суб'єктів Російської Федерації та органів місцевого самоврядування, на території яких прогнозується або виникла надзвичайна ситуація. У випадках, що вимагають прийняття невідкладного рішення, екстрена евакуація, носить локальний характер, може здійснюватися за вказівкою (розпорядженням) начальника чергової (диспетчерської) служби потенційно небезпечного об'єкта. З отриманням сигналу на проведення евакуації здійснюються наступні заходи:
- оповіщення керівників органів, підприємств і організацій, а також населення про початок і порядок проведення евакуації;
- розгортання і приведення у готовність органів;
- збір і підготовка до відправлення населення, що підлягає евакуації;
- формування і висновок до вихідних пунктів на маршрутах піших колон, подача транспортних засобів у пункти посадки і посадка евакуйованих на транспорт;
- висновок і (або) вивіз евакуйованого населення із зони надзвичайної ситуації;
- прийом і розміщення населення в безпечних районах, у тому числі завчасно підготовлених за першочерговими видами життєзабезпечення. Залежно від специфічних умов конкретної надзвичайної ситуації та матеріально-технічних можливостей наведені зміст і порядок евакуації можуть змінюватися і пристосовуватися до цих умов та можливостей. Евакуація при різних видах стихійного лиха, аварій, природних і техногенних катастроф має свої особливості. При землетрусах у разі руйнування або пошкодження основних систем життєзабезпечення евакуація може мати місцевий або регіональний масштаби. Оповіщення та інформування населення про порядок проведення евакуації при виході з ладу територіальних систем оповіщення здійснюються за допомогою обладнаного гучномовними пристроями автотранспорту, а також за допомогою виготовлених для цієї мети покажчиків, транспарантів і іншої наочної інформації. Евакуація із зон великих землетрусів, як правило, виявляється можливою лише після відновлення транспортних систем, оскільки автомобільний і повітряний транспорт зайняті евакуацією постраждалих (уражених). Евакуація при землетрусах здійснюється з розгортанням збірно-евакуаційних пунктів в постраждалих районах. В якості цих пунктів, а також місць тимчасового розміщення підлягає евакуації населення використовуються міські майданчики, стадіони та інші безпечні місця. При цьому втративши дах населення може бути тимчасово розміщено в польових таборах, наметах, юртах, вагонах-будиночках, збірних будиночках, залізничних вагонах, на суднах водного транспорту. Евакуація населення з селенебезпечних районів може проводитися при загрозі формування селевого потоку, в період його формування, а також, при необхідності, після проходження селевого потоку. При загрозі формування селевого потоку проводиться попередня евакуація населення. Терміни завершення заходів з вивезення (виведення) населення за межі можливої зони надзвичайної ситуації визначаються на основі короткострокового прогнозу виникнення небезпеки, який видається на період від однієї до трьох діб. В період формування селевого потоку, коли короткостроковий прогноз виникнення селю відсутня, проводиться екстрена евакуація населення. Екстреність проведення евакуації визначається оперативними прогнозом часу добігання селевої хвилі до захищеного об'єкта (населеного пункту, житлового масиву, туристичної бази тощо). Проведення екстреної евакуації передбачає виведення (вивезення) населення з чотиригодинний зони можливого добігання селевого потоку. За межами цієї зони евакуація населення проводиться у міру виникнення реальної загрози. Евакуація населення з лавинонебезпечних районів проводиться при погрозі сходу снігових лавин, в період їх сходження і після нього в разі руйнування об'єктів життєзабезпечення. Евакуація організовується за територіальним принципом в один етап без розгортання збірного евакуаційного пункту. При погрозі сходу снігових лавин евакуація носить попереджувальний характер і має локальний або, рідко, місцевого масштабу. Вона повинна бути завершена до певного короткостроковим прогнозом моменту виникнення лавини. При цьому короткостроковий прогноз виникнення лавини дається на період від декількох годин (зазвичай не менше чотирьох) до декількох діб (не більше двох). При попереджуючої евакуації за межі розбито лавиною зон виводяться жителі тих населених пунктів, які в силу особливостей забудови можуть бути приведені в непридатність для подальшого проживання у результаті сходження лавини очікуваної потужності. Після початку сходження лавин при необхідності зазвичай проводиться екстрена евакуація локального масштабу. При цьому тимчасово проживають на лавинонебезпечно території (відпочиваючих в санаторно-курортних закладах, на туристичних базах, альпіністських таборах) надається негайна можливість виїхати за межі зони лиха. Постійно проживає в даній місцевості населення евакуюється в найближчі нелавинонебезпечні райони. Евакуація населення у випадку радіаційних аварій може мати як локальний, місцевий, так і регіональний масштаб залежно від можливих наслідків радіаційної аварії. Рішення на евакуацію населення приймається на підставі прогнозованої або ситуації радіаційної обстановки і прогнозованого опромінення населення. Евакуація населення в цьому випадку проводиться за територіальним принципом, за винятком окремих об'єктів (інтернати, дитячі будинки, медичні установи психоневрологічного профілю тощо), яких передбачається евакуація по виробничим принципом.
Евакуація населення проводиться у два етапи:
- на першому етапі населення доставляється від місць посадки на транспорт до проміжного пункту евакуації, розташованого на межі зони радіоактивного забруднення;
- на другому етапі населення виводиться (вивозиться) з проміжного пункту в сплановані місця тимчасового розміщення. В цілях запобігання необгрунтованого опромінення населення на першому етапі посадка в транспортні засоби проводиться, як правило, безпосередньо в місцях перебування людей (біля під'їздів будинків, біля службових будівель, захисних споруд). Проміжні пункти евакуації створюються на зовнішній межі зони радіоактивного забруднення і повинні забезпечувати облік, реєстрацію, дозиметричний контроль, санітарну обробку, медичну допомогу, пересадку з "брудного" (використовуваного в зоні надзвичайної ситуації) на "чистий" (використовується поза зони радіоактивного забруднення) транспорт і відправку евакуйованих до місць тимчасового розміщення. Там же, при необхідності, може проводитися заміна або спеціальна обробка одягу і взуття евакуйованих. Характерною особливістю проведення евакуації населення з радіаційно забруднених територій є використання для вивозу людей критого транспорту, що виключає потрапляння пилу всередину салону (кузова). Якщо населені пункти, з яких при радіаційної аварії евакуйовано населення, виявляються увійшли до зони відчуження і відселення, то евакуйовані вже не повертаються до місця постійного проживання. Евакуація при аварії на хімічно небезпечних об'єктах також має свої особливості. У разі прогнозу такої аварії проводиться попередня евакуація в місця, свідомо безпечні при очікуваній аварії. При аварії, що сталася на хімічно небезпечному об'єкті проводиться екстрений виведення (вивезення) населення, що потрапляє або потрапило в зону хімічного зараження, за межі розповсюдження хмари аварійно хімічно небезпечної речовини. Можливий екстрений виведення (вивезення) населення планується завчасно за даними попереднього прогнозу і проводиться з тих будинків і споруд, які потрапляють у зону можливого зараження. Населення, яке проживає в безпосередній близькості від хімічно-небезпечного об'єкту, зважаючи швидкого розповсюдження хмари АХІВ не може виводитися з небезпечної зони, а ховатися на верхніх або нижніх поверхах (у залежності від характеру поширення АХІВ) у жилих, виробничих і службових будівлях і спорудах з проведенням герметизації приміщення і з використанням засобів індивідуального захисту органів дихання. При хімічної аварії на транспорті вивід (вивіз) населення із зони зараження та тимчасове його розміщення проводяться в оперативному порядку з урахуванням реально складається ситуації. В залежності від виду і масштабів аварії з викидом АХІВ в навколишнє середовище і тривалості дії вражаючих чинників перебування евакуйованих в районах його тимчасового розміщення може скласти від декількох годин до декількох діб. Евакуація населення як спосіб захисту особливо широко застосовується при гідродинамічних аваріях з утворенням хвиль прориву та зон катастрофічного затоплення, а також при повенях природного походження - повені і паводки. Прогнозувати прорив гребель важко, і сам прорив у більшості випадків відбувається раптово. Тому для гідродинамічних аварій найбільш актуальна екстрена евакуація. Вона проводиться з наперед визначеною ще при проектуванні гідровузла зони можливого катастрофічного затоплення за сигналом про прорив греблі. Оскільки швидкість поширення хвилі прориву може досягати 25 км/ч на рівнинної місцевості і 100 км/год у передгірській та гірській місцевостях, час на залишення небезпечної зони виявляється дуже травня. Тому особливо успішно проходить евакуація при наявності в зоні вірогідного катастрофічного затоплення в нижньому б'єфі греблі локальної автоматизованої системи оповіщення про гідродинамічної аварії і розповсюдження хвилі прориву. Організовується евакуація в два етапи. На першому етапі населення в організованому порядку або самостійно на будь-яких видах транспорту і пішим порядком терміново залишає межі зони катастрофічного затоплення. Маршрути мають при цьому незначну протяжність і з урахуванням рельєфу місцевості спрямовані в основному в протилежну від водотоку бік. На другому етапі населення доставляється в місця тимчасового розміщення. Евакуація при повенях природного походження проводиться завчасно або невідкладно. Для попереджуючої евакуації необхідний достовірний короткостроковий прогноз повені, що дозволяє організувати збірні евакуаційні пункти. Екстрена евакуація проводиться вже із зони затоплення плаваючими засобами і вертольотами. Конкретний склад органів евакуації на кожній території і об'єкті визначається виходячи з місцевих умов і потреб. При цьому можуть створюватися:
- евакуаційні комісії;
- евакуаційна комісії;
- збірні евакуаційні пункти;
- приймальні евакуаційні пункти;
- проміжні пункти евакуації;
- групи управління на маршрутах пішої евакуації;
- оперативні групи з вивезення (виведення) населення.
Професійне захворювання
Професійне захворювання - захворювання, викликане впливом шкідливих умов праці. Професійне отруєння - гостра або хронічна інтоксикація, викликана шкідливим хімічним чинником в умовах виробництва. Гостре професійне захворювання - захворювання, що виникло після одноразового (протягом не більше однієї робочої зміни) впливу шкідливих професійних чинників. Хронічне професійне захворювання - захворювання, що виникло після багаторазового і тривалого впливу шкідливих виробничих факторів. Гострим професійним отруєнням називається захворювання, що виникло після одноразового впливу шкідливої речовини на працюючого. Гострі отруєння можуть мати місце у випадку аварій, значних порушень технологічного режиму, правил техніки безпеки і промислової санітарії, коли зміст шкідливої речовини значно, в десятки і сотні разів, перевищує гранично допустиму концентрацію. Що виникає в результаті цього отруєння може закінчитися швидким одужанням, виявитися смертельним, або викликати наступні стійкі порушення здоров'я. Хронічним отруєнням називається захворювання, що розвивається після систематичного тривалого впливу малих концентрацій або доз шкідливої речовини. Мається на увазі дози, які при одноразовому надходженні в організм не викликають симптомів отруєння. Професійна захворюваність - число осіб з вперше встановленим захворюванням в поточному календарному році, віднесене до числа працюючих. Групове професійне захворювання - захворювання, при якому одночасно захворіло (постраждало) два і більше осіб. Термін "профзахворювання" має законодавчо-страхове значення. Список професійних захворювань затверджується в законодавчому порядку. Єдиної класифікації професійних захворювань немає. Найбільш прийнята класифікація, заснована на етіологічним принципом. Виділяють наступні професійні захворювання, що викликаються дією:
промислового пилу;
хімічних виробничих факторів;
фізичних виробничих чинників;
біологічних виробничих факторів;
перенапруженням.
Багато професійних фактори в сучасних умовах надають комплексний вплив. Пневмоконіози - пилові хвороби легень. Промислової пилом називають утворюються при виробничому процесі найдрібніші частинки твердої речовини, які, потрапляючи в повітря, знаходяться в ньому у зваженому стані протягом більш-менш тривалого часу. При надходженні в легенях пилу різного складу, легенева тканина може реагувати по-різному. Локалізація процесу в легенях залежить від фізичних властивостей пилу. Частинки маленького діаметра можуть досягати альвеол, більші частинки затримуються у бронхах і носової порожнини, звідки шляхом мукоциліарного транспорту можуть бути видалені з легких. Серед пневмоконіози розрізняють антракоз, силікоз, силікатози, металоконіози, карбоконіози, пневмоконіози від змішаного пилу, пневмоконіози від органічного пилу. У залежності від сукупності проявів дії хімічної речовини і від вражаються, органів і систем промислові отрути можна об'єднати в такі групи: дратівної дії; нейротропної дії; гепатотропної дії; отрути крові; ниркові отрути; промислові алергени; промислові канцерогени. Такий розподіл дуже умовно, характеризує лише основний напрям дії отрут і не виключає різноманітний характер їх впливу. У залежності від сукупності проявів дії хімічної речовини і від вражаються, органів і систем промислові отрути можна об'єднати в такі групи: дратівної дії; нейротропної дії; гепатотропної дії; отрути крові; ниркові отрути; промислові алергени; промислові канцерогени. Такий розподіл дуже умовно, характеризує лише основний напрям дії отрут і не виключає різноманітний характер їх впливу. Захворювання, що викликаються дією подразнюючих речовин. Основні групи токсичних речовин подразнюючої дії складають:
хлор та його сполуки (хлористий водень, хлористоводнева кислота, хлорне вапно, хлорпікрин, фосген, хлор-окис фосфору, трихлористий фосфор, чотирихлористий кремній);
сполуки сірки (сірчистий газ, сірчаний газ, сірководень, диметилсульфат, сірчана кислота);
сполуки азоту (нітрогази, азотна кислота, аміак, гідразин);
сполуки фтору (фтористий водень, плавикова кислота і її солі, перфторізобутілен);
сполуки хрому (хромовий ангідрид, окис хрому, біхромати калію і натрію, хромовий галун);
карбонільні з'єднання металів (карбоніл нікелю, пентакарбоніл заліза);
розчинні сполуки берилію (фтористий берилій, фторокис берилію, хлористий берилій, сірчанокислий берилій). Захворювання опорно-рухового апарату часто зустрічаються при роботі в таких галузях промисловості, як будівельна, гірничорудна, машинобудівна та ін, а також в сільському господарстві. Вони обумовлені хронічним функціональним перенапруженням, мікротравматизація, виконанням швидких однотипних рухів. Найбільш часто зустрічаються захворювання м'язів, зв'язок і суглобів верхніх кінцівок: міозити, крепитирующих тендовагініт передпліччя, стенозуючий лігаментит (стенозуючий тендовагініт), епікондиліт плеча, бурсити, деформуючі остеоартрози, периартроз плечового суглоба, остеохондроз хребта (дискогенні попереково-крижові радикуліти). Захворювання розвиваються підгостро, мають рецидивуючий або хронічний перебіг. Хвороби, що викликаються вібрацією Вібраційна хвороба виникає у робітників, які використовують у процесі своєї трудової діяльності вібраційну техніку: пневматичні молотки, установки для шліфування й полірування металевих і дерев'яних виробів, для ущільнення бетону, асфальтових покриттів доріг, забивання паль та інші. Хвороби, що викликаються дією електромагнітних хвиль радіочастот. Електромагнітні хвилі радіочастот знаходять широке застосування в області радіо (радіолокації, радіонавігації, радіоастрономії, радіолінійних зв'язків - радіотелефони тощо), телебачення, при проведенні фіотерапевтичних процедур. Хвороби, що викликаються дією виробничого шуму (шумова хвороба). Під шумовий хворобою розуміють стійкі, необоротні морфологічні зміни в органі слуху, зумовлені впливом виробничого шуму.
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №1
1. На об’єкті атомної енергетики стався аварійний викид радіоактивних речовин. В зону забруднення може попасти об’єкт господарської діяльності (ОГД), розташований на певній відстані від аварійного реактора. Необхідно оцінити радіаційну обстановку, що може скластися на ОГД і запропонувати заходи по захисту працівників.
Вихідні дані:
- тип і потужність ядерного реактора ВВЕР-1000;
- кількість аварійних реакторів n =1;
- частка викінутих РР із реактора h =30%
- віддаль від об’єкту до аварійного реактора Rх =64 км;
- час аварії реактора Тав =0.00;
- довготривалість роботи на об’єкті Т =12 год;
- допустима доза опромінення Двст =0,4 бер;
- коефіцієнт послаблення радіації Кпосл =2;
- швидкість вітру на висоті 10 м V10 =4 м/с;
- напрям вітру - в бік об’єкту;
- хмарність - суцільна (10);
- забезпеченість сховищами, 313 - 100%;
- час початку робіт на об’єкті (астрономічний) Т поч=1.
Розв’язок
1. По таблиці 2.1. визначаємо категорію стійкості атмосфери, що відповідає погодним умовам і заданій порі доби. По умові: хмарність суцільна (10), ніч, швидкість приземного вітру V10=4 м/с.
Згідно таблиці 2.1. категорія стійкості Г (інверсія).
2. По таблиці 2.2. визначаємо середню швидкість вітру Vср в шарі поширення радіоактивної хмари.
Згідно таблиці 2.2. для категорії стійкості Г і швидкості приземного вітру V10=4 м/с середня швидкість вітру Vср=10 м/с.
3. Згідно таблиці 2.6. для заданого типу ЯЕР (ВВЕР-1000) і частці викинутих РР (h=30 %) визначаємо розміри прогнозованих зон забруднення місцевості і наносимо їх в масштабі у вигляді правильних еліпсів.
ВВЕР-1000
0.00-01.00
М L=172 км
А L=17 км
4. Виходячи із заданої віддалі об’єкту народного господарства (Rх=64 км) до аварійного реактора з врахуванням утворених зон забруднення встановлюємо, що об’єкт опинився на внутрішній межі зони “А”.
5. По таблиці 2.7. визначаємо час початку формування сліду радіоактивного забруднення (tф) після аварії (час початку випадання радіоактивних опадів на території об’єкту). Для Rх=64 км, категорії стійкості Г і сердньої швидкості вітру Vср=10 м/с, tф=1,5 год.
Отже, об’єкт через 1,5 год після аварії опиниться в зоні радіоактивного забруднення, що вимагає прийняття додаткових заходів захисту робітників і службовців.
6. По таблиці 2.9. для зони забруднення “А” з врахуванням часу початку робіт (Тпоч=1 год) і довготривалості робіт (Т=12 год) визначаємо дозу опромінення, яку отримають робітники і службовці об’єкту (особовий склад формувань) при відкритому розміщенні в середині зони “А”. Згідно таблиці 2.9. Дзони=3,32 (бер). З врахуванням знаходженя об’єкту на внутрішній межі зони “А” дозу опромінення визначаємо за формулою:
Допр.=Дзони*Кзони*(1/Кпосл.); (бер)
де Дзони=3,32 бер;
Кпосл= 2(згідно умови);
Кзони=3,2 (примітка до таблиці 2.9.).
Допр=3,32*3,2*(1/2)=5,312 бер
Розрахунки показують, що робітники і службовці об’єкту за 12 год робіт в зоні “А” можуть отримати дозу опромінення 5,312 бер, що перевищує гранично допустиму дозу Двст=5 бер.
7. Використовуючи дані таблиці 2.9. і формулу (1), визначаємо допустимий час початку роботи робітників і службовців об’єкту після аварії на АЕС при умові отримання Допр не більше 5 бер.
По формулі (1) визначаємо Дзони, що відповідає Допр=5 бер.
5=Дзони*Кзони*(1/Кпосл.)=Дзони•3,2•(1/2)
Дзони=5/1,6=3,125 бер
Згідно таблиці 2.9. Дзони=3,125 бер при Т=12 год відповідає час початку робіт Тпоч=2 год.
Отже, робітники і службовці, щоб отримати дозу не вищу встановленої, можуть починати роботу в зоні і виконувати її на протязі 12 год не раніше ніж через 2 год після аварії на АЕС.
Лабораторна робота № 3
Вихідні дані:
1. Відстань цеху від сховища вуглецевоводневих сполук, км 0,9
2. Маса пропану, т 350
3. Характеристика механічного цеху:
¾ Будівля масивна промислова
¾ Трубопроводи на залізобетонних естакадах
Сила землетрусу, бали
І. Вибух
1. Визначаються значення rІ і rІІ.
м,
r1=59,849 м
м,
rII =101,743 м
2. По заданій відстані від епіцентру вибуху визначається зона, в якій розташований об'єкт.
Оскільки rII =101,743 м< 500 м, то об'єкт розташований в ІІІ зоні
3. Визначається значення D Р в місці розташування об'єкта.
Ψ=0,24*280/59,849=1,123
при Ψ ≤ 2 
кПа,
D РІІІ=700/3* 
– 1=5,529 кПа
4. За табл. Д1 визначається ступінь руйнування споруд.
При надлишковому тиску 5,529 кПа будівля масивна промислова зазнала слабких руйнувань, трубопроводи на залізобетонних естакадах зазнали слабких руйнувань.
5. З табл. Д2 визначається характеристика руйнувань.
Руйнування найменш міцних конструкцій будинків, споруд і агрегатів: заповнень дверних і віконних прорізів, зрив покрівлі; основне устаткування ушкоджене незначно. Відбудовні роботи зводяться до середнього відбудовного ремонту.
Невеликі вм'ятини на оболонці, деформація трубопроводів, ушкодження запірної арматури. Використання можливе після середнього (поточного) ремонту і заміни ушкоджених деталей.
2. Робляться пропозиції по підвищенню стійкості об'єкта.
Заходи по підвищенню стійкості інженерно-технічного комплексу
1. Будови і споруди:
¾ зміцнення несучих конструкцій;
¾ встановлення захисних валів, або заглиблення споруд.
2. Цінне обладнання:
¾ розташування у захисних спорудах, або в спорудах з підвищенною стійкістю;
¾ встановлення обладнання на фундаментах;
¾ використання захисних конструкцій (ковпаків, козирків, навісів, тощо).
3. Системи газо-, водопостачання:
¾ водопостачання з двох незалежних джерел;
¾ захист вододжерел і резервуарів питної і технічної води;
¾ створення обхідних (байпасних) ліній навколо водонапорних веж;
¾ влаштування газорозподільних станцій і опорних пунктів обхідних газопроводів у підземному виконанні;
¾ установлення у вузлових точках системи газопостачання автоматичних пристроїв, які спрацьовують при аварії.
Заходи по підвищенню стійкості виробничої діяльності об'єкта
1. Захист працівників і службовців:
¾ будівництво захисних споруд;
¾ розосередження;
¾ використання засобів індивідуального захисту.
2. Управління, оповіщення, зв'язок:
¾ завчасне створення і обладнання запасних пунктів управління, оповіщення, зв'язку;
¾ дублювання систем управління, оповіщення, зв'язку.
3. Постачання:
¾ встановлення надійного зв'язку з підприємствами – постачальниками;
¾ пошук можливостей переходу на місцеві джерела палива та сировини;
¾ дублювання шляхів доставки палива та сировини.
4. Запаси матеріально – технічних засобів:
¾ завчасне визначення необхідного об'єму запасів сировини, палива, обладнання, матеріалів та комплектуючих виробів;
¾ забезпечення надійного зберігання запасів на об'єкті.
5. Підготовка до відновлення порушеного виробництва:
¾ завчасна розробка документації по відновленню об'єкта;
¾ створення необхідних запасів матеріальних засобів для відновлення виробництва;
¾ завчасне створення бригад для проведення ремонтно-відновлювальних робіт.
