айкращий ефект дає комплексне використання різних методів вивчення індивідуальних особливостей особистості військовослужбовця.

Слайд 30

Для обліку і систематизації, отриманих в ході вивчення підлеглих даних командирові доцільно мати педагогічний щоденник, в якому, як правило, фіксуються: індивідуальні особливості кожного підлеглого і динаміка його розвитку; конкретні факти індивідуальної роботи (зміст бесід); характерні особливості, виявлені в ході спостереження; досягнення воїна, його окремі порушення, мотиви їх прояву, характерні думки і ін.; висновки за наслідками педагогічного впливу, визначення перспектив подальшої індивідуальної роботи з воїном.

Педагогічний щоденник служить командирові важливою підмогою. Головне, щоб ведення щоденника не носило формальний характер. В цьому випадку він не потрібний. Форму його ведення кожен командир повинен визначити самостійно.

Чим більше вихователь знає про вихованця, тим точніше він може передбачати варіанти поведінки, реакції в різних ситуаціях. Одночасне глибоке і всестороннє знання індивідуальних особливостей підлеглого дозволяє командирові визначати шляхи виховання (перевиховання) військовослужбовця.

Індивідуальний виховний вплив за характером впливу на особу військовослужбовця можна розділити на безпосереднє і опосередковане.

Безпосередній вплив має своїм об’єктом дві основні сторони особистості – зовнішню (діяльність, поведінка, спілкування) і внутрішню (духовно-моральну). При цьому, його мета у зовнішній сфері полягає в тому, щоб передати воїну життєвий досвід вихователів, їх знання, навички та вміння у поведінці, спілкуванні; у внутрішній сфері у створенні симпатії між командиром та його підлеглими, налаштовування людського, довірливого контакту. У такій взаємодії командиру легше знайти засоби і способи створення у військовослужбовцеві моральної стійкості, надання духовної підтримки, стимулювати його самовдосконалення.

Безпосередня взаємодія командира з підлеглими виявляється в індивідуальній допомозі, вимогливості, контролі і т.п. Особливо сприятливі умови для цього створюються в процесі спільної служби в наряді, караулі, при несенні бойового чергування, при виконанні робіт. Провідна роль тут належить індивідуальній бесіді, що проводиться в невимушеній обстановці, один на один.

Таким чином, основне призначення безпосереднього виховного впливу полягає в тому, щоб сформувати у підлеглого позитивне відношення, психологічну готовність до сприйняття того, що йому передає командир.

Опосередкований виховний вплив забезпечується, перш за все, створенням таких умов, які стимулюють формування певних звичок, розвивають професійно важливі якості, допомагають долати негативні риси особи воїна.

Ґрунтуючись на знанні індивідуальних особливостей підлеглого, важливо вибирати такі способи впливу на нього, що зроблять більший позитивний вплив.

Найпоширенішим і самим найдоступнішим методом ІВР є бесіда. У практиці виховання розрізняють два види бесіди - діагностичну і виховну. Перша з них служить для отримання інформації про підлеглого з метою діагностики його особистісних якостей, психологічних особливостей і рівня вихованості, а друга - для вирішення конкретних виховних завдань.

Бесіда дозволяє командиру (начальнику) без трудомісткої і тривалої по часу підготовки вирішити виховну задачу. Наприклад, в ході бесіди можна викликати у військовослужбовця певний емоційний стан (відчуття радості, гордості або провини, усвідомлення своєї гідності або сорому, емоційного підйому або пригніченості).

Умовно бесіду можна розділити на три основних етапи.

1-й етап - вступ. Головна задача тут - зняти напругу і сторожкість (психологи вважають, що при зверненні до людини по важливим для нього питанням вона споруджує перед собою захисний психологічний бар'єр). Для зниження цього бар'єра можна застосувати кілька способів:

- назвати підлеглого по імені і по батькові;

- сказати кілька теплих слів на його адресу;

- запитати про справи, проблеми воїна, про здоров'я й успіхи членів його родини (якщо знаєте їх чи знайомі з ними);

- виразити вдячність співрозмовнику за те, що він погодився відверто обговорити виниклу проблему;

- визнати, що раніш також помилялися, або, що припустилися помилки у взаєминах з ним.

2-й етап - основний. Він являє собою активний діалог, у процесі якого командир прагне досягти поставленої виховної мети з переконання або пере переконання підлеглого, щоб вплинути на його поведінку чи дії.

У діалозі співрозмовники здійснюють один на одного вербальний (словесний) і невербальний (жести, міміка, пози) вплив.

3-й етап - заключний. Головна його ціль - створення гарного враження від проведеної бесіди, емоційного настрою на якісне рішення завдань служби.

Практика свідчить про те, що бесіда як метод індивідуально-виховної роботи не завжди досягає позитивного результату. Причини цього різні. Одна з них полягає в тому, що цей метод повинен застосовуватись вихователем професійно.

Вихователь повинен знати деякі правила ведення бесіди з виховною метою або правила виховної бесіди. Перше правило говорить про те, що бесіда тоді досягає мети, коли виховуємий усвідомлює її необхідність. Якщо бесіда сприймається воїном як така, що не має відношення до його сьогоднішнього стану, то і відношення буде або нейтральним, або зовсім негативним. Друге правило полягає в тому, що бесіда буде тоді результативною, коли вихователь підготує умови для взаєморозуміння, зуміє привабити до себе співбесідника, встановити з ним міцний контакт взаємодії.

Встановленню не примусової, доброзичливої, спонукаючої до відвертої розмови обстановки сприяє правильна методика постановки запитань. Необхідно ставити лише ті запитання, які дозволяють краще пізнати духовний світ воїна, його індивідуальні психологічні особливості; запитання формулювати зрозуміло, щоб вони не викликали лаконічних або двозначних відповідей; уникати запитань. які можуть виставити воїна в негативному вигляді і викликати негативний психічний настрій; більше задавати непрямих запитань; по можливості не вести в ході бесіди ніяких записів або робити їх яко-можна менше, бо це може насторожити співбесідника; не вести бесіду поспішно або у збудливому стані.

Трете правило: готуючись до бесіди, не слід забувати про те, що підлеглий може по-різному бути орієнтований на її розвиток і результат.

Досвід показує, що частіше всього зустрічаються два варіанта орієнтації:

q підлеглий не бачить в майбутній бесіді сенсу і заздалегідь впевнений в її без результативності. Причини такої орієнтації можуть бути різними, в тому числі і така, наприклад, що воїн рахує, що цей спосіб спілкування зкомандиром (начальником) неадекватний очікуванням або ж не бачить в особистості вихователя засіб (умови) вирішення його проблеми;

q підлеглий в командирі (начальникові) бачить особу, інстанцію, яка обов¢язково повинна вирішити його задачу, переконати, наставити, навчити і т.п.

Четверте правило полягає в тому, що бесіда може забезпечити очикуємий виховний ефект тоді, коли в ній буде повністю реалізована можливість основного методу виховання – переконання, який складає фундамент бесіди. В залежності від обставин командир (начальник) може скористатись різними прийомами цього методу: роз¢ясненням, спростуванням, доказом, демонстрацією своєї позиції, зразків позитивного досвіду співслужбовців і т.п.

У випадку коли доцільність розвитку певної якості підлеглого не викликає сумнівів, але він невпевнений в тому, що зможе його розвинути у себе, то тут можна застосувати метод навіювання, тобто вплинути словом, інтонацією на вихованця. При навіюванні під час бесіди слід орієнтуватись на створення такої психологічної атмосфери взаємодії з підлеглим, яка сприяла б некритичному сприйняттю змісту установок, які повідомляє йому вихователь. Це досягається за рахунок сприятливого емоційного фону бесіди, відкритої доброзичливості і сильно вираженого намагання вихователя надати практичну допомогу підлеглому, спираючись на безумовний авторитет джерела інформації, самого командира (начальника).

Слайд 31

Висновки. Отже, підводячи підсумки розгляду першого питання можна зробити висновок про те, що індивідуально-виховна робота є системним утворенням: має конкретну мету і певні завдання; будується з урахуванням принципів; включає цілий комплекс заходів, здійснюваних планомірно; має свої методи, форми і прийоми. В цілому індивідуальна робота - справа складна, творча, тривала і важка, яка потребує серйозної підготовки і досвіду, і відповідно,індивідуально-виховну роботу з воїнами в процесі їх військової діяльності командир (начальник) повинен проводити постійно і всюди.

Після доведення положень першого питання викликати 1-2 курсантів для контролю засвоєння даного питання. Контрольні запитання: Що таке ІВР? Що включає в себе система ІВР?

хв.

1. Визначаю ступінь досягнення навчальної мети заняття в цілому.

2. Зосереджую увагу на позитивних результатах заняття та загальних недоліках і їх причинах.

3. Оголошую оцінки курсантів за заняття (якщо вони були отримані).

4. Відповідаю на запитання курсантів.

5. Довожу під запис завдання курсантам для самостійної роботи та командиру групи щодо її організації.

6. Оголошую час і місце проведення індивідуальних і групових консультацій.

7. Ставлю завдання командиру групи щодо роботи з матеріалами заняття тими курсантами, які були відсутні на занятті.

8. Записую завдання для самостійної роботи в журнал обліку навчальних занять та, в разі необхідності, зауваження і заохочення щодо підготовки та дисципліни курсантів.

 

ЗАВДАННЯ НА САМОСТІЙНУ РОБОТУ

«Сутність індивідуальної роботи з особовим складом з військовослужбовцями»

Розробив:

 

“____”______________2016 року

Розглянуто та затверджено на засіданні кафедри МПЗ діяльності військ.

Протокол №1 від 30 серпня 2016 року