Функція: натягує білу лінію живота. М’язи задньої стінки черевної порожнини

Квадратний м’яз попереку (т. quadratus lumborum) плоский, має чотирикутну форму, розташований збоку від поперечних відростків поперекових хребців і утворює задню стінку живота. Біля бічного краю квадратного м’яза попереку розміщується м’язово-сухожилковий початок поперечного м’яза живота.

Початок: від задньої частини внутрішньої губи клубового гребеня і клубово-поперекової зв’язки.

Прикріплення: до нижнього краю XII ребра, тіла ХІІ грудного хребця і поперечних відростків I–IV поперекових хребців. Пучки бічної частини м’яза проходять косо догори і присередньо, пучки присередньої частини спрямовані догори.

Функція: при двобічному скороченні утримує хребет (тулуб) у вертикальному положенні; при однобічному скороченні разом із м’язом-випрямлячем хребта і м’язами бічної стінки живота нахиляє хребет у свій бік, опускає XII ребро.

56.Біла лінія живота: топографія, будова. Описати і продемонструвати. Пахвинний канал: стінки, кільця, вміст.
Біла лінія живота (linea alba) (Мал. 171) Є місцем зрощення і взаємного переходу сухожильних пучків шести бічних м`язів живота. Ця лінія проходить по серединній лінії передньої черевної стінки, де в її складі укладено пупкове кільце (anulus umbilicalis). У верхній частині лінія має ширину 1,5-2 см, близько пупкового кільця - 4-5 см, нижче кільця - 0,5-1 см. Особливістю будови білої лінії є те, що в деяких місцях колагенові волокна утворюють простору, заповнені жировою клітковиною. Ці отвори за рахунок підвищення внутрішньочеревного тиску при вагітності і родовому акті, скупченні рідини в очеревинної порожнини збільшуються, що іноді призводить до утворення гриж білої лінії живота. Біла лінія живота містить мало кровоносних судин і нервових рецепторів.

Нижні краї апоневрозів зовнішніх косих м’язів живота, перекидаючись між верхніми передніми клубовими остями і лобковими горбками з кожного боку, підвертаються всередину і утворюють пахвинні зв’язки (ligamentum inguinale). Пахвинний канал довжиною 4-5см існує в нормі, розміщується в пахвинній ділянці, над пахвинною зв’язкою і спрямований зверху вниз і присередньо. У чоловіків в ньому проходить сім’яний канатик, а у жінок – кругла зв’язка матки.
Стінки п ахвинного каналу утворені так: передня стінка – апоневрозом зовнішнього косого м’яза живота, задня стінка – поперечною фасцією, верхня стінка – нижніми краями внутрішнього косого і поперечного м’язів живота і нижня стінка -пахвинною зв’язкою.

Канал має два кільця: поверхневе пахвинне кільце (anulus inguinalis superficialis) обмежене бічною ніжкою (crus laterale) і присередньою ніжкою (crus mediale) апоневрозу зовнішнього косого м’яза живота, міжніжковими волокнами (fibrae intercrurales) і поверненою зв’язкою (ligamentum reflexum); глибоке пахвинне кільце (anulus inguinalis profundus) являє собою заглибину в задній стінці каналу. Кільця пахвинного каналу є слабкими місцями передньої черевної стінки разом з білою лінією живота та пупковим кільцем, де можуть виходити грижі.

57. М‘язи шиї: топографічна класифікація, будова (початок, прикріплення)функції. Описати і продемонструвати. Топографія шиї:ділягки, основні трикутники, описати і продемонструвати їх межі.
Шия вгорі відмежована від голови умовною лінією, що проходить по наступних анатомічних орієнтирах ліворуч і праворуч: зовнішній потиличний виступ, верхня каркова лінія, вершина соскоподібного відростка скроневої кістки, задній край гілки і нижній край основи тіла нижньої щелепи. Знизу шия відмежована від грудної клітки лінією, що проходить праворуч і ліворуч по таких структурах: остистий відросток VII шийного хребця, надплечово-ключичний суглоб, ключиця і яремна вирізка груднини.

Шию умовно поділяють на ряд ділянок: передню, праву і ліву груднинно-ключично-соскоподібні, праву і ліву бічні, а також задню шийну ділянки. Якщо провести уявну лобову площину позаду хребта, то вона відмежує задню шийну ділянку від бічних, груднинноключично-соскоподібних і передньої шийних ділянок.

Задня шийна ділянка (rеgiо cervicаlis posterior) відмежована з боків від правої та лівої бічних шийних ділянок переднім краєм правого і лівого трапецієподібних м’язів. Задня серединна лінія поділяє задню шийну ділянку на праву і ліву частини. М’язи задньої шийної ділянки вже були описані в розділі “М’язи спини”.

Усі інші шийні ділянки, в зв’язку з наявністю тут різних груп м’язів, внутрішніх органів травної і дихальної систем (глотка, гортань тощо), кровоносних і лімфатичних судин та нервів, мають складну будову і будуть описані нижче.

М’язи шиї розташовані кількома шарами, мають різне походження і складні топографо-анатомічні взаємовідношення із сусідніми анатомічними утвореннями.

Рух шиї і голови забезпечують численні м’язи, що мають різне походження. З мезенхіми першої зябрової дуги розвиваються щелепно-під’язиковий м’яз і переднє черевце двочеревцевого м’яза, з другої зябрової дуги – шило-під’язиковий м’яз і заднє черевце двочеревцевого м’яза. З мезенхіми ІІІ–V зябрових дуг на шиї розвиваються груднинно-ключично-соскоподібний і трапецієподібний м’язи. З вентральних відділів міотомів утворюються груднинно-під’язиковий, груднинно-щитоподібний, щито-під’язиковий, лопатково-під’язиковий м’язи; передній, середній і задній драбинчасті м’язи, а також довгий м’яз шиї і довгий м’яз голови.

Топографічно м’язи шиї поділяють на дві великі групи: поверхневі і глибокі.
Поверхневі м’язи шиї

Підшкірний м’яз шиї (platysmа) представлений тонкою плоскою широкою пластинкою, що залягає безпосередньо під шкірою передньобокової поверхні шиї між підшкірною клітковиною і поверхневою фасцією шиї.

Початок: від грудної фасції на рівні I–II ребер.

Прикріпленн я: тонкі м’язові пучки, прямуючи догори і присередньо, прикріплюються до нижнього краю тіла нижньої щелепи, вплітаються у привушну і жувальну фасції, а також у м’язи кута рота і нижньої губи.

Підшкірний м’яз шиї покриває попереду груднинно-ключично-соскоподібний м’яз, надпід’язикові і підпід’язикові м’язи, а також і розташовані в цих місцях пластинки шийної фасції, кровоносні судини і нерви.

 

Угорі, під підборіддям, правий і лівий підшкірні м’язи шиї зближаються і з’єднуються своїми присередніми краями. Унизу, над грудниною, ці м’язи розходяться в боки, тому в цьому місці безпосередньо під шкірою залягає поверхнева пластинка шийної фасції.

Функція: тягне кут рота вниз і назад; натягаючи шкіру шиї, перешкоджає стисненню підшкірних вен, тобто полегшує кровотік.
Груднинно-ключично-соскоподібний м’яз (т. sternocleidomastoіdeus) розташований на передньобоковій поверхні шиї. При поверненій убік голові м’яз добре помітний і легко пальпується в бічній ділянці шиї.

Початок: двома короткими сухожилковими ніжками від передньої поверхні ручки груднини (присередньо) і груднинного кінця ключиці (збоку).

Над ключицею між цими обома ніжками розташована заглибина – мала надключична ямка (fossa supraclaviculаris minor). У глибині за м’язом у нижньому відділі шиї проходять загальна сонна артерія, вище – зовнішня і внутрішня сонні артерії, внутрішня яремна вена і блукаючий нерв.

Прикріплення: до соскоподібного відростка скроневої кістки і бічної частини верхньої каркової лінії потиличної кістки.

Функція: при однобічному скороченні нахиляє голову і шию у свій бік, повертаючи обличчя в протилежний бік. При двобічному скороченні закидають голову назад. Якщо голова зафіксована, м’язи піднімають грудну клітку і сприяють вдиху.

Надпід’язикові м’язи (musculi suprahyoidei)

До надпід’язикових м’язів належать: двочеревцевий, шило-під’язиковий, щелепно-під’язиковий і підборідно-під’язиковий м’язи.

Двочеревцевий м’яз (т. digаstrіcus) має переднє черевце (venter anterior) і заднє черевце (venter posterior), які з’єднані між собою проміжним сухожилком.

Початок: переднє черевце – від двочеревцевої ямки нижньої щелепи; заднє черевце – від соскоподібної вирізки скроневої кістки.

Прикріплення: заднє черевце прямує вперед і вниз, а переднє – назад і вниз; обидва черевця з’єднуються круглим проміжним сухожилком, який прикріплюється до тіла і великого рогу під’язикової кістки сполучнотканинною петлею. Проміжний сухожилок пронизує шило-під’язиковий м’яз.

Функція: піднімає під’язикову кістку, а при її фіксації опускає нижню щелепу. При фіксованій нижній щелепі заднє черевце піднімає під’язикову кістку і тягне її назад у свій бік. При двобічному скороченні задні черевця обох м’язів тягнуть під’язикову кістку назад і догори.
Шило-під’язиковий м’яз (т. stylohyoideus) має форму тонкого видовженого веретена.

Початок: від шилоподібного відростка скроневої кістки.

Прикріплення: м’яз прямує вниз і вперед над заднім черевцем двочеревцевого м’яза; поблизу місця свого прикріплення сухожилок м’яза розщеплюється, охопивши проміжний сухожилок двочеревцевого м’яза, і прикріплюється до заднього кінця тіла під’язикової кістки біля основи її великого рогу.

Функція: тягне під’язикову кістку догори і назад у свій бік, а при двобічному скороченні під’язикова кістка зміщається назад і догори.

Щелепно-під’язиковий м’яз (т. mylohyoіdeus) має вигляд тонкої трикутної пластинки.

Початок: від щелепно-під’язикової лінії на внутрішній поверхні нижньої щелепи.

Прикріплення: пучки передніх двох третин правого і лівого м’язів йдуть у поперечному напрямку назустріч один одному і, зростаючись по серединній лінії, утворюють щелепно-під’язиковий шов (raphe mylohyoidea); пучки задньої третини м’язів прямують до під’язикової кістки і прикріплюються до передньої поверхні її тіла. Тобто щелепно-під’язиковий м’яз утворює дно (діафрагму) ротової порожнини.

 

З боку порожнини рота до щелепно-під’язикового м’яза прилягають підборідно-під’язиковий м’яз і під’язикова слинна залоза, знизу – піднижньощелепна слинна залоза і переднє черевце двочеревцевого м’яза.

Функція: при фіксованій під’язиковій кістці опускає нижню щелепу, а при піднятій і фіксованій нижній щелепі піднімає і тягне вперед під’язикову кістку разом з гортанню; бере участь в актах жування, ковтання, артикуляції.

Підборідно-під’язиковий м’яз (т. geniohyoideus) представлений чотирикутною плоскою пластинкою, він розташований на верхній поверхні щелепно-під’язикового м’яза збоку від серединної лінії.

Почато к: від підборідної ості нижньої щелепи.

Прикріплення: широкою частиною до тіла під’язикової кістки. Правий і лівий м’язи стикаються своїми присередніми краями.

Функція: при фіксованій під’язиковій кістці опускає нижню щелепу, а при піднятій і фіксованій нижній щелепі піднімає і тягне вперед під’язикову кістку разом з гортанню; бере участь в актах жування, ковтання, артикуляції.
Підпід’язикові м’язи (musculi infrahyoidei).

До підпід’язикових м’язів належать: лопатковопід’язиковий, груднинно-під’язиковий, грудниннощитоподібний і щито-під’язиковий м’язи.

Лопатково-під’язиковий м’яз (т. omohyoіdeus) має нижнє і верхнє черевце (venter inferior et venter superior), що з’єднані між собою проміжним сухожилком. Ці два черевця між собою розташовані під тупим кутом, відкритим догори.

Початок: нижнє черевце починається від верхнього краю лопатки, присередньо від її вирізки, і від верхньої поперечної зв’язки лопатки.

М’язові пучки нижнього черевця прямують косо догори і присередньо, проходять попереду драбинчастих м’язів. Під заднім краєм груднинно-ключично-соскоподібного м’яза і поза ним нижнє черевце продовжується в плоский проміжний сухожилок, що утримується донизу сполучнотканинними волокнами передтрахейної пластинки шийної фасції. Проміжний сухожилок продовжується у м’язові пучки верхнього черевця.

Прикріплення: верхнє черевце, що прилягає збоку до щито-під’язикового і груднинно-щитоподібного м’язів, прямує догори і прикріплюється до нижнього краю тіла під’язикової кістки.

Функція: при фіксованій лопатці обидва м’язи тягнуть під’язикову кістку вниз і назад. При однобічному скороченні м’яза під’язикова кістка зміщується вниз і назад у свій бік. При фіксованій під’язиковій кістці обидва м’язи натягують передтрахейну пластинку шийної фасції, запобігаючи стисненню глибоких вен шиї. Це особливо важливо при вдиху, коли тиск у грудній порожнині знижується і збільшується відтік крові з вен шиї у великі вени грудної порожнини. Глибокі м’язи шиї

Глибокі м’язи шиї поділяються на дві групи: бічну і присередню (передхребтову). До складу бічної групи входять передній, середній і задній драбинчасті м’язи. Таку назву вони отримали тому, що почина-

Груднинно-під’язиковий м’яз (т. sternohyoіdeus) має стрічкоподібну форму, розташований на передній поверхні гортані, щитоподібної залози і шийної частини трахеї. Попереду м’яз покритий поверхневою пластинкою шийної фасції, підшкірним м’язом шиї і шкірою.

Початок: від задньої поверхні ручки груднини, задньої груднинно-ключичної зв’язки і груднинного кінця ключиці.

Прикріплення: м’язові пучки прямують знизу догори і прикріплюються до нижнього краю тіла під’язикової кістки.

 

Між присередніми краями обох м’язів є невеликий трикутний проміжок, що закритий поверхневою і передтрахейною пластинками шийної фасції, які утворюють білу лінію шиї.

Функція: опускає під’язикову кістку.
Груднинно-щитоподібний м’яз (т. sternothyroіdeus) вузький, має стрічкоподібну форму, розташований вертикально перед трахеєю і щитоподібною залозою позаду від груднинно-під’язикового м’яза. Попереду прикритий ще й нижньою частиною груднинно-ключично-соскоподібного м’яза і верхнім черевцем лопатково-під’язикового м’яза.

Початок: від задньої поверхні ручки груднини і хряща I ребра.

Прикріплення: до косої лінії щитоподібного хряща гортані.

Функція: опускає гортань і під’язикову кістку.

Щито-під’язиковий м’яз (т. thyrohyoіdeus) тонкий і короткий, має стрічкоподібну форму, є як би продовженням груднинно-щитоподібного м’яза.

Почато к: від косої лінії щитоподібного хряща.

Прикріплення: до бічної частини тіла під’язикової кістки і основи її великого рога.