Надп‘ятково- гомілковий суглоб: описати і продемонструвати. Назвати і продемонструвати м’язи, що діють на цей суглоб.

Надп'ятково-гомілковий суглоб складний, блокоподібний, одноосьовий. Він утворений суглобовими поверхнями присередиьої і бічної кісточок обох кісток гомілки та нижньою суглобовою поверхнею великогомілкової кістки, що компонують своєрідну “суглобову вилку”, а також суглобовими поверхнями блока надп'яткової кістки. Коротка суглобова капсула па передній поверхні кісток гомілки і на надп'ятковій кістці прикріплюється на 5-8 мм попереду від суглобового хряща, позаду і з боків – до країв суглобового хряща. З боків суглобова капсула міцна і товста, попереду і позаду – тонка, утворює складки.
У надп'ятково-гомілковому суглобі здійснюється згинання і розгинання стопи навколо лобової (фронтальної) осі із загальним обсягом до 60-70°. Такі рухи прийнято ще називати тильним і підошвовим згинанням стопи. При підошвовому згинанні можуть відбуватися незначні бічні рухи стопи навколо вертикальної осі, тому що при цьому задня звужена частина блока надп'яткової кістки входить у ширший проміжок між ирисередньою і бічною кісточками.

49. Суглоби стопи: назвати і продемонструвати, визначити кістки, що їх утворюють. Склепіння стопи:визначення, утворення, функції.
Голено-стопный суглоб (art. talocruralis) утворюють fades articularis inferior і fades articularis malleoli великогомілкової кістки і fades articularis malleoli малогомілкової кістки, виделкою охоплюють зверху і з боків блок таранної кістки з її fades superior і fades malleolares medialis і lateralis. Голено-стопный суглоб являє собою різновид блоковидного суглоба (гвинтовий суглоб) з однією віссю обертання, що дозволяє проводити тильне і підошовне згинання.

Суглобова сумка прикріпляється по краю суглобових поверхонь і спереду, уздовж шийки таранної кістки. За даними в задньому відділі вона в 65% випадків має два-три випинання назовні від сухожилля довгого згинача великого пальця і одне медіальніше нього, у 28,2% випадків — два — по одному по краях сухожилля і у 6,8% випадків — чотири випинання — по два з кожної сторони. Спереду зазвичай утворюється тільки одне випинання. Ємність суглоба коливається від 20 до 36 см3. Порожнину суглоба позаду латеральної щиколотки або в проміжку між початком передній і задній таранных малогомілкових зв’язок може сполучатися з порожниною подтаранного суглоба (21%) або з синовиальным піхвою сухожилля довгого згинача великого пальця (16%). З медіальної сторони капсулу суглоба зміцнює різному виражена (у формі широкого або вузького віяла) дельтовидні зв’язка. Lig. mediale або lig. deltoideum складається з чотирьох частин, що прямують від медіальної щиколотки до човноподібної кістки (pars tibionavicularis), до таранної (partes tibiotalares anterior і posterior) і до п’яткової кістки (pars tibiocalcanea). З латеральної сторони капсула суглоба укріплена ligg. talofibularia anterius і posterius, а також lig. calcaneofibulare, що йдуть від латеральної щиколотки малогомілкової кістки до таранної та п’яткової кісток. Крім того, задній відділ капсули більш ніж у 3/4 випадків зміцнюється вплетающейся в капсулу, додаткової зв’язкою, яка починається від задньої таранномалоберцовой зв’язки або від зовнішньої щиколотки. Зв’язка ця іноді досягає значної товщини (до 4,5 мм) і ширини (до 10 мм). Експерименти з заповненням порожнини суглоба ін’єкційною масою показують, що капсула суглоба під тиском маси частіше проривається у шийки таранної кістки і в задненаружном відділі суглобової капсули. Поширюючись у заднє глибоке чи поверхове ложі гомілки і по ходу судинно-нервового пучка аж до підколінної ямки, маса може затікати на тил стопи, в переднє ложі гомілки, або, нарешті, в порожнину синовіальноїпіхви довгого згинача великого пальця.

Склепіння стопи

Найдивнішим у будові стопи людини є її склепіння. Лише у людини стопа побудована за принципом міцною і пружною арки з короткими пальцями. Кістки стопи утворюють 2 склепіння - подовжній і поперечний, які з'явилися у зв'язку з вертикальним положенням людського тіла. Стопа спирається на площу підлоги не всієї своєї підошовної поверхнею, а тільки п'ятковим бугром ззаду і головками I і V плеснових кісток спереду, що забезпечує її ресорні властивості.

Подовжній звід стопи можна представити як систему з п'яти дуг, кожна з яких починається від п'яткової бугра і проходить вперед до головки відповідної плеснової кістки. З внутрішньої сторони стопи її подовжній звід вище, із зовнішнього - нижче. У цьому легко переконатися навіть при погляді на подошвенную поверхню стопи. Зовнішня частина стопи служить опорою при стоянні і ходьбі, внутрішня пружинить при русі. Тому зовнішню частину поздовжнього склепіння стопи (утворену дугами, що йдуть до IV і V пальцях) прийнято називати опорним склепінням, а внутрішню частину (I-III дуги) - ресорним склепінням.

Поперечний звід стопи добре виражений в області головок плеснових кісток. У нормі стопа спирається в передньому відділі тільки на головки крайніх (I і V) плеснових кісток, головки II, III і IV плеснових кісток утворюють опуклий склепіння.

Склепінчаста конструкція стопи підтримується завдяки формі кісток і міцності зв'язок, особливо довгою підошовної зв'язки і подошвенного апоневроза, - це так звані пасивні затяжки стопи. Не меншу роль у зміцненні склепінь грають м'язи - активні затяжки, які розташовуються як поздовжньо, так і поперечно. На підошві виділяють 3 групи м'язів: одні здійснюють руху великого пальця; інші - мізинця; треті, що лежать посередині, діють на всі пальці стопи. Пучки волокон цих м'язів, що йдуть у різних напрямках, сприяють утриманню поздовжнього і поперечного склепінь стопи.

50. М‘яз, як орган: описати макроскопічну будову м язу. Допоміжні апарати м‘язів: назвати та описати, визначити їх функції. Функції скелетних м‘язів. Класифікація м язів за топографією, формою, положенням, напрямком волокон, відношенням до суглобів та функцій.
М'язова тканина відноситься до окремого типу тканин, який забезпечує процеси руху. В організмі людини 40% його маси становлять м'язи. М’язова тканина мас спеціальні скоротливі волокна — міофібрили. Розрізняють посмуговану (поперечносмугасту), непосмуговану (гладеньку) і серцеву м’язові тканини. Із посмугованої м’язової тканини складаються скелетні м’язи, які скорочуються свідомо під впливом нервових імпульсів, що надходять із головного мозку.

М’язова тканина складається з багато ядерних клітин, що утворюють посмуговані м’язові волокна складної будови Через особливе розташування міофібрил у цитоплазмі цих клітин під мікроскопом видно чергування світлих і темних ділянок уздовж м’язового волокна. Скелетні м’язи забезпечують пересування людини, а також рухи частин її тіла. Непосмуговаяі м’язи складаються з клітин веретеноподібної форми, які утворюють середню моторну стінку шлунка,кишечнику, матки, кровоносних судин Вони виконують функцію проштовхування, наприклад, їжі у травних шляхах або сечі в сечових, чи плоду маткою коли настає час народитися дитині. Ці м’язи не підкоряються нашій волі. Серцевий м’яз подібний до посмугованих і непосмугованих м’язів. За будовою він подібний до скелетного м’яза але виконує функції непосмугованого.
Допоміжні апарати м‘язів
М’язи виконують свої функції за участю і за допомогою допоміжних апаратів, до яких відносяться фасції, фіброзні (кістково-фіброзні) канали, синовіальні піхви, синовіальні і слизові сумки, блоки.

Фасції – це сполучнотканинні чохли для м’язів, які оточують кожен м’яз (власні фасції) або групи м’язів, поділяють м’язові шари (поверхневі, глибокі фасції), утворюють міжм’язові перегородки. Фасції виконують ряд функцій: усувають тертя м’язів друг про друга, служать опорою для м’яза при її скороченні. При патології (крововиливі, прориві гнійника) фасції обмежують поширення крові, гною за межі даного фасціального чохла.

У деяких місцях фасції або прикріплюють до кісток пучки сполучнотканинних волокон утворюють фіброзні (кістково-фіброзні) канали, в яких проходять сухожилля м’язів, оточені синовіальними піхвами. Канали утримують сухожилля м’язів в певному положенні, особливо в тих місцях, де сухожилля перекидаються через кілька суглобів (на кисті, стопі).
Синовіальні піхви утворені синовіальної оболонкою, одна платівка якої міцно зростається з сухожиллям, оточуючи його, а інша вистилає фіброзний канал. Обидві платівки переходять одна в іншу, утворюючи замкнуту щелевидную порожнину, що містить невелику кількість синовіальної рідини (синовії). Синовіальні піхви усувають тертя сухожиль об стінки каналу, оскільки змочені синовией платівки при русі легко ковзають один біля одного.

Синовіальні і слизові сумки також усувають тертя сухожиль і м’язів про кісткові виступи інші утворення, через які ці сухожилля (м’язи) перекидаються. Сумки представляють особливо сплощені замкнуті сполучнотканинні мішечки, розташовані між сухожиллям (м’язом) і кістяним виступом і містять всередині трохи синовіальної рідини або слизу.

Блоками називають кісткові виступи (виростки, надвиростки), які збільшують кут прикріплення сухожиль до кістки, внаслідок чого збільшується сила дії м’яза на кістку.

51.Біомеханіка м‘язів, їх дія на суглоби, поняття про початок і прикріплення м язів, про рухому і нерухому точки. Види робіт, що виконують скелетні м язи. Типи важелів.

52. М‘язи спини: топографічна класифікація, будова(початок, прикріплення), функції; описати і продемонструвати.
М'язи спини поділяють на дві групи: поверхневі та глибокі.
Поверхневі м'язи спини:

Трапецієподібний м'яз —починається від верхньої каркової лінії, зовнішнього потиличного виступу, каркової зв'язки, остистих відростків грудних хребців іприкріплюється до акроміального кінця ключиці, акроміона, лопаткової ості.

Функція: верхні пучки м'яза підіймають плечовий пояс, нижні — опускають. Під час двобічного скорочення зводяться лопатки (зміщення плечового пояса назад), розгинається шия;
• найширший м'яз спини — починається від остистих відростків 4—5 нижніх грудних і всіх поперекових хребців, крижової кістки, клубової кістки, нижніх ребер і прикріплюється до плечової кістки.

Функція: розгинає, приводить, пронує плече (обертає всередину); при фіксованих кінцівках — підтягує тулуб, бере участь у диханні;
• великий ромбоподібний м'яз і малий ромбоподібний м'яз — починаються від остистих відростків двох нижніх шийних (малий) і чотирьох верхніх грудних (великий) хребців і прикріплюються до присереднього краю лопатки.
Функція: підіймає лопатку, наближує лопатку до хребта (зміщує плечовий пояс назад), фіксує лопатку;
м'яз підіймач лопатки — починається від поперечних відростків чотирьох верхніх шийних хребців; прикріплюється до верхнього кута лопатки .
Функція: підіймає лопатку;

• задній верхній зубчастий м'яз — починається від остистих відростків двох нижніх шийних і двох верхніх грудних хребців і прикріплюється до II—V ребер.

Функція: підіймає вказані ребра;

• задній нижній зубчастий м'яз — починається від остистих відростків двох нижніх грудних і двох верхніх поперекових хребців; прикріплюється до IX—XII ребер.

Функція: опускає нижні ребра .
Глибокі м'язи спини:

• ремінний м'яз голови і шиї — починається від остистих відростків шийних (м'яз голови), грудних (м'яз шиї) хребців і прикріплюється до соскоподібного відростка і верхньої каркової лінії (м'яз голови), потиличної кістки, до поперечних відростків шийних хребців (м'яз шиї).

Функція: у разі однобічного скорочення обертає голову у свій бік, при двобічному — розгинає шию;

• м'яз-випрямляч хребта — латеральний тракт глибоких м'язів спини. Цей м'яз починається від крижової кістки, клубової кістки, остистих і поперечних відростків поперекових хребців і має три частини.

Функція: розгинає хребет, опускає ребра, у разі однобічного скорочення згинає хребет у свій бік;

• поперечноостьовий м'яз — медіальний тракт глибоких м'язів спини (лежить під латеральним). Цей м'яз починається від поперечних відростків нижніх хребців і прикріплюється до остистих відростків верхніх хребців; складається з трьох частин (шарів).

Функція:у разі однобічного скорочення виконується обертання хребта, у разі двобічного — розгинання хребта;

• міжостьові м'язи — розгинають хребет;

• міжпоперечні м'язи — відводять хребет у свій бік.

• Підпотиличні м'язи:

• великий задній прямий м'яз голови — починається від остистого відростка осьового хребця і прикріплюється до нижньої каркової лінії потиличної кістки;

• малий задній прямий м'яз голови — починається від заднього горбка атланта; прикріплюється до нижньої каркової лінії потиличної кістки (лежить під попереднім м'язом);

• нижній косий м'яз голови — починається від остистого відростка осьового хребця і прикріплюється до поперечного відростка атланта;

• верхній косий м'яз голови — починається від поперечного відростка атланта і прикріплюється до нижньої каркової лінії потиличної кістки.

Функція: у разі двобічного скорочення підпотиличні м'язи розгинають шию; при однобічному — відводять і обертають голову у свій бік.

53. М‘язи грудної клітини: топографічна класифікація, будова(початок, прикріплення), функції; описати і продемонструвати.
М’язи грудної клітки (mm. thoracis) поділяють на дві групи – поверхневу і глибоку, це обумовлено різним їх походженням і функціями. Розвиток поверхневих м’язів грудної клітки (гетерохтонних) зв’язаний із закладкою верхніх кінцівок, тому вони починаються на кістках грудної клітки і прикріплюються до кісток грудного пояса і плечової кістки. Глибокі м’язи грудної клітки є власними м’язами (аутохтонними), вони розвиваються на тулубі з вентральних відділів міотомів.

До поверхневих м’язів грудної клітки належать: великий грудний м’яз, малий грудний м’яз, підключичний м’яз, передній зубчастий м’яз.

До глибоких м’язів грудної клітки належать: зовнішні міжреброві м’язи, внутрішні міжреброві м’язи, підреброві м’язи, поперечний м’яз грудної клітки, м’язи – підіймачі ребер.
Поверхневі м’язи грудної клітки

Великий грудний м’яз (musculus pectoralis major) плоский, товстий, неправильної трикутної форми, розташовується поверхнево і займає значну частину передньої стінки грудної клітки. У залежності від початку м’яза в ньому розрізняють 3 частини: ключичну, груднино-реброву і черевну.

Початок: ключична частина (pаrs claviculаris) починається від присередньої половини ключиці; груднинно-реброва частина (pаrs sternocostаlis) – від передньої поверхні груднини і хрящів II–VII ребер; черевна частина (pаrs abdominаlis) – від верхньої частини передньої стінки піхви прямого м’яза живота.

Прикріпленн я: пучки всіх частин великого грудного м’яза, звужуючись в бічному напрямку, прикріплюються до гребеня великого горбка плечової кістки.

Великий грудний м’яз відокремлюється від дельтоподібного м’яза добре вираженою дельтоподібногрудною борозною (sulcus deltoideopectoralis), що догори і присередньо переходить у підключичну ямку (fossa subclaviculаris). На плечі ця борозна переходить у бічну двоголову борозну.

Функція: приводить руку, обертає її досередини. При фіксованій верхній кінцівці піднімає ІІ–VII ребра, сприяє акту вдиху.
Малий грудний м’яз (m. pectoralis minor) плоский, трикутної форми, розташовується безпосередньо за великим грудним м’язом.

Початок: від передніх кінців II–V ребер.

Прикріплення: м’язові пучки прямують догори і вбік, звужуються і прикріплюються до дзьобоподібного відростка лопатки.

Великий і малий грудні м’язи утворюють передню стінку пахвової ямки, а нижній край великого грудного м’яза обмежує її знизу.

Функція: тягне лопатку вперед і вниз, при фіксованій лопатці піднімає ІІ–V ребра, сприяючи розширенню грудної клітки.
Підключичний м’яз (musculus subclаvius) розташований між I ребром і ключицею.

Початок: від хряща I ребра.

Прикріплення: м’язові пучки проходять паралельно до ключиці в бічному напрямку і прикріплюються до нижньої поверхні надплечового кінця ключиці.

Функція: тягне ключицю вниз і вперед, зміцнює груднинно-ключичний суглоб.

Передній зубчастий м’яз (musculus serrаtus anterior) широкий і плоский, має неправильну чотирикутну форму, лежить на бічній поверхні грудної клітки. Верхня частина цього м’яза прикрита грудними м’язами, нижня – фасцією, підшкірною клітковиною і шкірою, а позаду – найширшим м’язом спини.
Початок: великими зубцями від I–IX ребер, нижні 4–5 зубців заходять між зубці зовнішнього косого м’яза живота.

Прикріплення: до присереднього краю і нижнього кута лопатки.

Верхні і середні пучки цього м’яза спрямовані горизонтально, нижні орієнтовані косо спереду назад і знизу догори. М’яз бере участь в утворенні присередньої стінки пахвової ямки.

Функція: тягне лопатку, особливо її нижній кут, вперед, донизу і вбік. Нижні пучки м’яза обертають лопатку навколо стрілової (сагітальної) осі, переміщаючи її бічний кут догори і присередньо. При цьому верхня кінцівка відводиться (піднімається) вище горизонтальної лінії. При здійсненні цих рухів також бере участь трапецієподібний м’яз. При фіксованій лопатці передній зубчастий м’яз піднімає ребра, сприяючи розширенню грудної клітки. При одночасному скороченні всього м’яза лопатка притискається до ребер і дещо зміщується вперед. Глибокі м’язи грудної клітки

Зовнішні міжреброві м’язи (тт. intercostаles externі) представлені короткими м’язово-сухожилковими пучками.

Початок: від нижніх країв вищерозташованих ребер, назовні від їх борозен.

Прикріплення: м’язові волокна, прямуючи вниз і вперед, прикріплюються до верхнього краю нижчерозташованого ребра.

Ці м’язи розташовані в 11 міжребрових просторах, від горбків ребер до передніх кінців їх кісткових частин. На рівні ребрових хрящів і до краю груднини ці м’язи продовжуються у зовнішню міжреброву перетинку (membrаna intercostаlis extеrnа). На задній поверхні грудної клітки пучки зовнішніх міжребрових м’язів орієнтовані косо зверху вниз і вбік, а на бічній і передній поверхнях – зверху вниз, вперед і присередньо.

Функція: піднімають ребра і розширюють грудну клітку, тобто беруть участь в акті вдиху, задні пучки зміцнюють реброво-хребцеві суглоби.
Внутрішні міжреброві м’язи (тт. intercostаles intеrnі) розташовані в 11 міжребрових просторах від груднини до кутів ребер, а далі до хребта продовжуються у внутрішню міжреброву перетинку (membrаna intercostаlis intеrna).

Початок: від верхніх країв нижче розташованих ребер і відповідних ребрових хрящів.

Прикріплення: до нижніх країв вищерозташованих ребер. Пучки внутрішніх міжреберних м’язів спрямовані на задній грудній стінці косо знизу догори і вбік, на передній стінці – знизу догори і присередньо. Пучки внутрішніх міжребрових м’язів розташовані майже під прямим кутом стосовно зовнішніх міжребрових м’язів. Міжреброві м’язи розміщені таким чином, що борозни ребер містяться між зовнішніми і внутрішніми міжребровими м’язами.

Функція: внутрішні міжреброві м’язи опускають ребра, беручи участь в акті видиху, а також зміцнюють груднинно-реброві суглоби.
Підреброві м’язи (тт. subcostаles) розташовані в нижній частині заднього відділу внутрішньої поверхні грудної стінки від кутів ребер до хребта, хід м’язових волокон такий самий, як внутрішніх міжребрових м’язів.

Початок: поблизу кутів X–XII ребер.

Прикріплення: м’язові пучки прямують догори і вбік, перекидаються через 1–2 ребра і прикріплюються до внутрішньої поверхні вищерозташованих ребер.

Функція: опускають ребра, беручи участь в акті видиху.
Поперечний м’яз грудної клітки (musculus transvеrsus thоracis) представлений тонкоюм’язово-сухожилковою пластинкою, що розташовується на внутрішній поверхні передньої стінки грудної клітки.

Початок: від задньої поверхні мечоподібного відростка і нижньої половини тіла груднини.

Прикріплення: м’язові пучки, розходячись віялоподібно вбік і догори, окремими зубцями прикріплюються до хрящів II–VI ребер. Нижні пучки поперечного м’яза грудної клітки розташовані майже горизонтально і прилягають до верхніх пучків поперечного м’яза живота. Середні пучки цього м’яза спрямовані косо знизу догори і вбік, а верхні – проходять майже вертикально догори.

Функція: опускає ІІ–VII ребра, беручи участь в акті видиху.
М’язи-підіймачі ребер (тт. levatоres costаrum) мають вигляд плоских видовжених пластинок. Вони розташовані в задніх відділах міжребрових просторів присередньо від зовнішніх міжребрових м’язів, їх підрозділяють на довгі і короткі м’язи-підіймачі ребер (mm. levatores costarum longi et breves).

Початок: короткі м’язи починаються від поперечних відростків VII шийного, I і II грудних хребців; довгі м’язи – від поперечних відростків VII–XI грудних хребців.

Прикріплення: короткі м’язи прикріплюються до кутів нижчерозташованих ребер; довгі м’язи, перекидуючись через нижчерозташоване ребро, прикріплюються до кута наступного ребра.

Функція: піднімають ребра, тобто розширюють грудну клітку і беруть участь в акті вдиху.

54.Дихальні м‘язи:назвати, визначити їх функції.Діафрагма:топографія, функції, частини, отвори їх вміст, описати і продемонструвати.
Всі м’язи, що у механізмі дихання, прийнято ділити на дві групи: м’язи, що проводять вдих, і м’язи, що проводять видих.
У свою чергу кожну з цих груп можна розділити на три підгрупи:

а) основні дихальні м’язи, які при своєму скороченні завжди беруть участь у дихальних рухах (наприклад, міжреберні м’язи);

б) допоміжні м’язи, що у дихальних рухах тільки в тому випадку, коли фіксоване і рухоме місця м’язів у функціональному відношенні взаємно змінюються (наприклад, мала грудна м’яз працює як дихальна тільки в тому випадку, коли її місце прикріплення на лопатці стає фіксованою точкою, а місце початку на грудній клітці – рухомий);

в) м’язи, що надають непряму дію на грудну клітку через який-небудь проміжний кістково-м’язовий комплекс (наприклад, в результаті скорочення м’яза, що піднімає лопатку, трохи піднімає також її дзьобовидний відросток, до якого прикріплюється мала грудна м’яз, чим посилюється функція цього м’яза як допоміжної дихальної).
Основними м’язами вдиху є:
1) діафрагма, при скороченні якої відбувається сплощення її купола і разом з тим збільшення обсягу грудної порожнини в вертикальному напрямку;

2) зовнішні і внутрішні міжреберні м’язи; перші мають більшу плече сили і більший момент обертання при вдиху, а другі, навпаки, при видиху;

3) м’язи, що піднімають ребра;

4) верхня задня зубчастий м’яз;

5) нижня задня зубчастий м’яз (при диафрагмальном і при повному диханні);

6) квадратна м’яз попереку (при тому ж умови);

7) клубово-реберний м’яз (при тому ж умови);
М’язами, працюючими при видиху, є:

1) м’язи живота – безпосередні антагоністи діафрагми:
2) внутрішні та зовнішні міжреберні;
3) подреберние;
4) поперечна м’яз грудної клітки;
5) нижня задня зубчастий м’яз;
6) квадратна м’яз попереку;
7) клубово-реберний м’яз.

Диафрагма, тонкая сухожильно-мышечная пластинка, является нижней стенкой грудной полости и отделяет полость груди от полости живота. Сверху, со стороны полости груди, она покрыта диафрагмальной фасцией, fascia diaphragmatica, и прилегающей к ней диафрагмальной частью париетальной плевры. Между фасцией и плеврой имеется небольшой слой рыхлой подплевральной клетчатки. Снизу диафрагму покрывают внутрибрюшная фасция, fascia endoabdominalis, и париетальный листок брюшины. Диафрагма обращена выпуклостью в сторону полости груди. Ее мышечная часть начинается от боковых стенок полости груди и посредине переходит в сухожильный центр. Толщина мышечной части диафрагмы составляет 0,3—0,5 см, сухожильного центра — 0,3 см. Ее купол делится на два свода, из которых правый (больший) стоит выше, чем левый, что связано с прилеганием печени к нижней поверхности диафрагмы.

мышечной части диафрагмы различают грудинную часть, pars sternalis, реберную (боковую) часть, pars costalis, и поясничную, pars lumbalis. Грудинная часть диафрагмы самая слабая, начинается от задней поверхности нижнего края мечевидного отростка и частично от апоневроза прямой мышцы живота. Реберная часть начинается на внутренней поверхности хрящей 6 нижних ребер и частично от костной части 3—4 нижних ребер, откуда ее пучки круто поднимаются кверху. Поясничная часть состоит из двух мышечных частей — правой и левой ножек, eras dextram et sinistrum, которые начинаются длинными сухожилиями от передней поверхности I—IV поясничных позвонков и от сухожильных дугообразных связок — ligg. arcratum mediale et laterale (дуги Халлера [Haller]). Сухожильный центр диафрагмы, centrum tendineum, имеет чаще треугольную форму и занимает середину диафрагмы. В его правой половине имеется отверстие, пропускающее нижнюю полую вену и ветви правого диафрагмального нерва. Адвентиция вены при помощи соединительнотканных тяжей связана с краями отверстия.

55. М‘язи живота:топографічна класифікація, будова(початок, прикріплення), функції, описати і продемонструвати. Черевний прес:визначення, функції.
М’язи живота (mm. abdominis) розташовані пошарово. Розрізняють 3 групи м’язів: м’язи бічних стінок черевної порожнини – зовнішній і внутрішній косі та поперечний м’язи живота; м’язи передньої стінки – прямі і пірамідні м’язи; м’язи задньої стінки – квадратний м’яз попереку, великий і малий поперекові м’язи.
М’язи бічних стінок черевної порожнини

Пучки м’язів бічних стінок черевної порожнини мають різний напрямок. Пучки зовнішнього і внутрішнього косих м’язів живота розташовані один до одного майже під прямим кутом, а пучки поперечного м’яза живота спрямовані горизонтально. Передні відділи м’язів бічних стінок живота продовжуються в широкі плоскі сухожилки – апоневрози, що утворюють для прямих м’язів живота сполучнотканинну піхву. По передній серединній лінії від мечоподібного відростка груднини до лобкового симфізу в результаті перехресту волокон апоневрозів косих і поперечних м’язів обох боків живота утворюється біла лінія (linea alba). Майже на її середині розміщене пупкове кільце (anulus umbilicalis).
Зовнішній косий м’яз живота (т. obliquus externus abdominis) – найширший з м’язів живота, розташовується на передньобічній поверхні живота і має дуже широкий апоневроз.

Початок: від зовнішньої поверхні V–XII ребер 7–8 великими зубцями. Верхні п’ять зубців м’яза розміщені між зубцями переднього зубчастого м’яза, нижні три – між зубцями найширшого м’яза спини. Верхні пучки зовнішнього косого м’яза живота спрямовані майже горизонтально, а нижчерозташовані пучки йдуть косо зверху вниз і присередньо, а найнижчі пучки – майже вертикально.

Прикріплення: зовнішній косий м’яз живота має складні елементи прикріплення. Знизу апоневроз м’яза прикріплюється до зовнішньої губи клубового гребеня і верхнього краю лобкового симфізу. Нижній потовщений край апоневрозу довжиною 12–16 см, що вільно перекидається від верхньої передньої клубової ості до лобкового горбка і лобкового симфізу, завертається всередину і догори у вигляді жолоба. Ця частина апоневрозу зовнішнього косого м’яза живота називається пахвинною зв’язкою (lig. inguinаle) – зв’язкою Пупарта. Жолоб пахвинної зв’язки служить нижньою стінкою пахвинного каналу. Поблизу місця прикріплення до лобкової кістки апоневроз розщеплюється на дві ніжки – присередню і бічну.
Функція: зовнішній косий м’яз живота при двобічному скороченні опускає ребра і згинає хребет, наближаючи грудну клітку до таза; у лежачому положенні на спині м’яз піднімає таз; при однобічному скороченні обертає грудну клітку в протилежний бік. Цей м’яз входить до складу м’язів черевного преса – підтримує внутрішньочеревний тиск, сприяє випорожненню порожнистих органів черевної порожнини. Опускаючи ребра, бере участь у акті видиху і при кашлі .
Внутрішній косий м’яз живота (т. obliquus internus abdominis) має вигляд широкої м’язовосухожилкової пластинки, що розташована у другому м’язовому шарі стінки черевної порожнини відразу за зовнішнім косим м’язом живота.