Кісткова сполучна тканина. 2 страница

VII шийний хребець [C VII] називається виступним хребцем (vertebra prominens), тому що він має довгий нероздвоєний остистий відросток (processus spinosus). Він є орієнтиром для лікарів при відрахуванні хребців (vertebrae).
Особливості грудних хребців
1. Мають на тілі верхні реброві ямки або напів’ямки (foveae costales superiores) та нижні реброві ямки або напів’ямки (foveae costales inferiores) для з’єднання з головками ребер (capita costarum).

2. На поперечних відростках (processus transversi) знаходяться реброві ямки поперечних відростків (foveae costales processuum transversorum) для з’єднання з горбками ребер (tubercula costarum), окрім T XI – T XII.

3. Остисті відростки (processus spinosi) довгі, спрямовані вниз, черепицеподібно накривають один одного.

4. Суглобові поверхні (facies articulares) верхніх суглобових відростків (processus articulares superiores) і нижніх суглобових відростків (processus articulares inferiores) лежать у лобовій площині.

Перший грудний хребець (vertebra thoracica I): на бічній поверхні тіла хребця (corpus vertebrae) має повну верхню реброву ямку (fovea costalis superior) і нижню реброву ямку або напів’ямку (fovea costalis inferior).

Х грудний хребець (vertebra thoracica X): на тілі (corpus vertebrae) має тільки верхню реброву ямку або напів’ямку (fovea costalis superior).

ХІ–ХІI грудні хребці (vertebrae thoracicae ХІ–ХІI): на тілі хребців (corpus vertebrae) є повна реброва ямка (fovea costalis), а на їх поперечних відростках (processus transversus) реброві ямки (foveae costales) відсутні.

Верхні суглобові відростки (processus articulares superiores) XII грудного хребця (vertebrae thoracicae ХІI) розміщені у лобовій площині, а нижні суглобові відростки (processus articulares inferiores) – у стріловій площині.
Особливості будови поперекових, крижових хребців.
Особливості поперекових хребців

1. Мають соскоподібний відросток (processus mamillaris) та додатковий відросток (processus accessorius).

2. Масивне тіло (corpus).

3. Заокруглений короткий остистий відросток (processus spinosus).

4. Довгі поперечні відростки (processus transversi), які є рудиментами ребер (costae) і називаються реброподібними відростками; ребровими відростками (processus costiformes; processus costales).

5. Суглобові поверхні (facies articulares) лежать в стріловій площині, при цьому верхні суглобові поверхні (facies articulares superiores) обернені всередину, а нижні суглобові поверхні (facies articulares inferiores) – назовні.
Крижова кістка [крижові хребці I – V] – os sacrum [vertebrae sacrales I – V]

Крижова кістка (os sacrum) утворена п’ятьма крижовими хребцями (vertebrae sacrales), які між собою зрослися. Вона має трикутну форму. Вгорі на ній розташована основа крижової кістки (basis ossis sacri), а внизу – верхівка крижової кістки (apex ossis sacri). На кістці є тазова поверхня (facies pelvica), або передня поверхня (facies anterior), та спинна поверхня (facies dorsalis), або задня поверхня (facies posterior).
На тазовій поверхні (facies pelvica) є чотири поперечні лінії (lineae transversae), які утворилися внаслідок зрощення тіл хребців (corpora vertebrarum). Є чотири пари передніх крижових отворів (foramina sacralia anteriora) і чотири пари задніх крижових отворів (foramina sacralia posteriora).
На бічних частинах (partes laterales) крижової кістки (os sacrum) знаходяться вушкоподібні поверхні (facies auriculares) для з’єднання з аналогічними поверхнями клубових кісток (ossa iliae). Позаду вушкоподібної поверхні (facies auricularis) добре помітна горбистість крижової кістки (tuberositas ossis sacri).

Тіло V поперекового хребця (corpus vertebrae lumbalis V) з тілом I крижового хребця (corpus vertebrae sacralis I) утворюють кут (angulus), спрямований уперед – мис (promontorium).

19. Кістки тулуба: класифікація ребер, описати будову та продемонструвати будову ребер. Грудина: назвати та описати частини.
Ребра.
Людина має 12 пар ребер (costae). У далеких зоопредків людини, як і в багатьох сучасних ссавців, ребер значно більше. Кожне ребро - це зігнута вузька і трохи скручена по довжині пластинка. Складається з двох нерівних частин - більшої задньої кісткової частини та меншої передньої (ребрового хряща) і має два кінці - хребтовий, яким з'єднується з хребтом, і груднин ний.
Кожне ребро (costa) складається з кісткової частини (реброва кістка – os costale) і хрящової частини (ребровий хрящ – cartilago costalis).

Верхні сім ребер (costae) – справжні ребра (costae verae), тому що вони самостійно з’єднуються з грудниною (sternum).

VIII–ХII ребра (costae) з грудниною не з’єднуються і називаються несправжніми ребрами (costae spuriae).

VIII–Х ребра (costae) сполучаються з хрящовою частиною вищележачого ребра.

XI–XII ребра мають короткий ребровий хрящ (cartilago costalis), який закінчується в м’язах черевної стінки, і ще називаються коливними ребрами (costae fluctuantes).
Кісткова частина ребра (реброва кістка – os costale) має передній кінець– груднинний кінець (extremitas sternalis) і задній кінець – хребтовий кінець (extremitas vertebralis).

На хребтовому кінці (extremitas vertebralis) розрізняють головку ребра (caput costae), на якій міститься суглобова поверхня головки ребра (facies articularis capitis costae). Вона у II – X ребер розділена на верхню і нижню частину гребенем головки ребра (crista capitis costae). I, XI, XII ребра такого гребеня не мають.

За головкою ребра (caput costae) розташована шийка ребра (collum costae), перед якою знаходиться горбок ребра (tuberculum costae).

На горбку ребра (tuberculum costae) є суглобова поверхня горбка ребра (facies articularis tuberculi costae) для з’єднання із ямкою поперечного відростка хребця (fovea costalis processus transversi).

Хребтовий кінець ребра (extremitas vertebralis costae), переходячи в тіло ребра (corpus costae), утворює кут ребра (angulus costae).

Тіло ребра (corpus costae) має внутрішню і зовнішню поверхні (facies interna et externa), верхній і нижній краї (margo superior et margo inferior).

На внутрішній поверхні нижнього краю ребра розташована борозна ребра (sulcus costae), де проходять судини і нерви.

Перше ребро [I] (costa prima [I]) має верхню і нижню поверхні, зовнішній і внутрішній краї. Кут ребра (angulus costae) сходиться з горбком ребра (tuberculum costae).
На верхній поверхні першого ребра (costa prima) міститься горбок переднього драбинчастого м’яза (tuberculum musculi scaleni anterioris), спереду від якого проходить борозна підключичної вени (sulcus venae subclaviae), а позаду – борозна підключичної артерії (sulcus arteriae subclaviae).

На зовнішній поверхні другого ребра [II] (costa secunda [II]) розташована горбистість переднього зубчастого м’яза (tuberositas musculi serrati anterioris).

Іноді, як явище атавізму, трапляється більше ребер. З віком збільшується нахил ребер.

Скостеніння ребер відбувається в такому порядку. На восьмому тижні ембріогенезу з'являється точка скостеніння в тілі; у головці та горбку ребра точки скостеніння виникають у 10-12 років. До 20 - 22 років, як правило, настає синостоз усіх частин ребра.

Груднина.
Груднина (sternum), на відміну від інших кісток грудної клітки, належить до пізніх філогенетичних утворів, що розвинулися внаслідок злиття вентральних кінців ребер. Появу цієї кістки у більшості хребетних пов'язують з розвитком кінцівок. Це підтверджується тим, що у змій, які повторно втратили кінцівки, як відомо, груднини немає.У людини груднина має форму дещо випуклої наперед подовженої пластинки.
Груднина с кладається з ручки груднини (manubrium sterni), тіла груднини (corpus sterni) і мечоподібного відростка (processus xiphoideus).

Між тілом груднини (corpus sterni) і ручкою груднини (manubrium sterni) утворюється кут груднини (angulus sterni), який добре пальпується під шкірою (cutis), відкритий дозаду.

На ручці груднини (manubrium sterni) зверху розташована яремна вирізка (incisura jugularis), а по боках – ключичні вирізки (incisurae clavicularеs).

На бічних поверхнях груднини є реброві вирізки (incisurae costales) для з’єднання з хрящами семи пар верхніх ребер (costae).

Груднина - губчаста кістка, вкрита тонкою пластинкою компактної речовини. Завдяки великій кількості кровоносних судин у груднині її використовують для переливання крові. Крім того, з груднини беруть донорський червоний кістковий мозок для пересадження хворим на променеву хворобу та ін.

Точки скостеніння в груднині виникають зверху донизу в такому порядку: у ручці на 4-му, у перших трьох сегментах на 7-9-му місяцях ембріогенезу, в 4-му сегменті - на 1-му й мечоподібному відростку найчастіше на 7-му році життя. Сегменти тіла груднини зростаються до 16 років, мечоподібній! відросток з тілом - після 30 років. Так само пізно виникає синостоз між тілом і ручкою груднини.

20.Хребтовий стовп та грудна клітка в цілому. Відділи хребтового стовпа, назвати і описати.
Хребтовий стовп.
Він складається з усіх справжніх хребців (vertebrae verae), крижової кістки (os sacrum) та куприка (os coccygis) і міжхребцевих симфізів (symphyses intervertebrales) із зв’язковим апаратом.

Функціональне значення хребтового стовпа (columna vertebralis):

- підтримує голову (caput);

- є гнучкою віссю стовбура або тулуба (truncus);

- бере участь в утворенні стінок грудної, черевної і тазової порожнин (cavitates thoracis, abdominis et pelvis).

У хребтовому каналі (canalis vertebralis) міститься спинний мозок (medulla spinalis), його оболони (meninges spinales) і судини (vasa).

Спереду хребет (columna vertebralis) є найширшим біля крижової кістки (os sacrum), догори поступово звужується до рівня V грудного хребця (vertebra thoracica V); звідси поперечник хребта починає наростати до ділянки нижніх шийних хребців (vertebrae cervicales inferiores), потім знову звужується.

Ззаду на хребтовому стовпі (columna vertebralis) відмічаються дві борозни (sulci dorsales); посередині вони відокремлені одна від одної гребенем з остистих відростків (processus spinosi), з боків обмежовані підвищеннями, утвореними поперечними відростками (processus transversi).

Збоку хребта (columna vertebralis) видно 23 пари міжхребцевих отворів (foramina intervertebralia), які служать для виходу спинномозкових нервів (nervi spinales) з хребтового каналу (canalis vertebralis); з них нижні – найширші, верхні – найвужчі.

Хребтовий стовп (columna vertebralis) має такі кривини:

- первинну кривину (curvatura primaria);

- вторинну кривину (curvatura secundaria).
Первинна кривина (curvatura primaria) знаходиться в ембріоні та в плоді, що обумовлено черевним згинанням в утробі матері. Ця кривина зберігається і в дорослого у вигляді грудного і крижового кіфозів (kyphosis thoracica et sacralis).

Вторинна кривина (curvatura secundaria) формується після народження дитини. Коли дитина починає тримати голову, а це у 2–3 місяці, формується шийний вигин хребтового стовпа вперед – шийний лордоз (lordosis cervicalis; lordosis colli).

Вигин грудного відділу хребтового стовпа назад – грудний кіфоз (kyphosis thoracica), що зміцнюється після народження, при сидінні дитини.

Коли дитина починає стояти та ходити, а це у 1–1,5 роки, утворюється поперековий лордоз (lordosis lumbalis).

Вищеперераховані вигини є природними (нормальними) і фізіологічними.

До фізіологічних вигинів деякі автори відносять і незначний вигин хребта убік – сколіоз (scoliosis), що з’являється внаслідок фізіологічного розвитку м’язів правої або лівої половин тіла людини.

Патологічними вигинами є вигини хребтового стовпа вперед, назад або вбік.

Довжина хребта чоловіка становить приблизно 73 см (шийний відділ – 13 см, грудний – 30 см, поперековий – 18 см, крижово–куприковий – 12 см).

Хребет жінки має завдовжки в середньому 69 см.

У старечому віці спостерігається вкорочення хребта на 7 см.

Загалом довжина хребтового стовпа становить близько 2/5 всієї довжини тіла.
Грудна клітка в цілому
Грудну клітку (thorax) утворюють:

- 12 грудних хребців (vertebrae thoracicae);

- 12 пар ребер (costae);

- груднина (sternum).

Ребра відокремлені одне від одного міжребровими просторами (spatia intercostalia).
Грудна клітка (thorax) має:

- верхній отвір грудної клітки (apertura thoracis superior);

- нижній отвір грудної клітки (apertura thoracis inferior).

Терміни “вхід у грудну клітку” і “вихід з грудної клітки” використовуються клініцистами по–різному. Так, “синдром грудного вихідного отвору” відповідає грудному вхідному отвору у новій термінології.

Верхній отвір грудної клітки (apertura thoracis superior) обмежований:

- яремною вирізкою груднини (incisura jugularis sterni);

- першими ребрами (costae primae);

- тілом І грудного хребця (corpus vertebrae thoracicae primae).

Нижній отвір грудної клітки (apertura thoracis inferior) обмежований:

- тілом XII грудного хребця (corpus vertebrae thoracicae duodecimae);

- нижніми ребрами (costae inferiores);

- мечоподібним відростком груднини (processus xiphoideus sterni).

Передньобічний край нижнього отвору грудної клітки (margo anteriolateralis aperturae thoracis inferioris) обмежений з’єднаними між собою VII–X ребрами. Це з’єднання називається ребровою дугою (arcus costalis).

Права реброва дуга (arcus costalis dexter) і ліва реброва дуга (arcus costalis sinister) утворюють з боків підгруднинний кут (angulus infrasternalis).

З обох боків вздовж тіл грудних хребців (corpora vertebrarum thoracicarum) у порожнині грудної клітки вертикально розташовані легеневі борозни (sulci pulmonales).

21.Череп: назвати та продемонструвати відділи черепа. Мо череп:кістки які його утворюють, назвати, описати та продемонструвати основні їх частки. Особливості розвитку м черепа.
Череп - скелет голови (картинка 4-7). Підрозділяється на мозковий та лицьовий (вісцеральний) череп. У мозковому черепі є порожнина, всередині якої знаходиться головний мозок.

Лицевий череп являє собою остов особи, початкових відділів травної трубки і дихальних шляхів. Обидва відділи черепа складаються з окремих кісток, з'єднаних між собою нерухомо, за винятком нижньої щелепи, з'єднаної за допомогою суглоба рухомо з скроневими кістками.

До мозкового черепа відносяться лобова, дві тім'яні, потилична, клиноподібна, дві скроневі і частково решітчаста кістки. У ньому виділяють дах, або склепіння і основи черепа. У складі зводу - плоскі кістки (тім'яні і лобова і луски потиличної та скроневих кісток) з зовнішньої і внутрішньої пластинками компактної речовини між якими розташована губчаста кісткова речовина (диплоэ). Кістки даху черепа з'єднані швами. У нижній частині мозкового черепа підставі черепа знаходиться великий (потиличний) отвір, що з'єднує порожнину черепа з хребетним каналом, і отвори для проходження судин і нервів. Бічними частинами основи черепа служать піраміди скроневих кісток, які містять відповідні відділи органу слуху і рівноваги. Розрізняють зовнішню і внутрішню поверхні основи черепа. Внутрішня поверхня ділиться на передню, середню і задню черепні ями, в яких розташовуються різні відділи головного мозку. Центральну частину середньої черепної ями займає турецьке сідло, в якому лежить гіпофіз (див.). На зовнішній поверхні основи черепа по сторонам від великого потиличного отвору знаходяться два виростки потиличної кістки, що беруть участь в утворенні атлантозатылочного суглоба.

Лицевий череп становить передньо-нижній відділ черепа. Більшу частину його утворюють верхня і нижня щелепи (див.). Верхня щелепа є парною кісткою, всередині якої знаходиться воздухоносная верхньощелепна (гайморова) пазуха. Нижня щелепа з'єднана з скроневими кістками допомогою скронево-нижньощелепних суглобів. До лицьового черепу також відносяться скуловые, носові, слізні, піднебінні кістки, нижні носові раковини, сошник і частково решітчаста кістка. Вони утворюють стінки очниць (див.), носової порожнини (див. Ніс) і тверде небо (див.). В носову порожнину відкриваються повітроносні пазухи клиноподібної, лобової, верхньощелепних кісток і чарунки решітчастої кістки (див. Придаткові пазухи носа). На бічній поверхні черепа знаходяться скронева, підскронева і крило-піднебінна ямки; остання повідомляється з порожниною черепа, глазницей, носової та ротової порожнинами.

22. Череп:назвати та продемонструвати відділи черепа. Лицевий череп: кістки які його утворюють; назвати, визначити їх топографію і продемонструвати на препараті.
Череп - скелет голови.Підрозділяється на мозковий та лицьовий (вісцеральний) череп.
До кісток лицевого черепа відносяться: нижня носова раковина, слізна кістка, носова кістка, леміш, вилична кістка, піднебінна кістка, верхня щелепа, нижня щелепа, під’язикова кістка.
1.Нижня носова раковина – парна самостійна кісткова пластинка, яка звисає в порожнину носа з бічної його стінки і складається з тіла та трьох відростків.

2.Слізна кістка – парна тонка і крихка пластинка чотирикутної форми, розташована на медіальній стінці очної ямки. Бере участь в утворенні носо-слізного каналу.
3.Носова кістка парна, має форму витягнутої у довжину чотири­кутної пластинки. Утворює кісткову основу спинки носа.
4. Леміш – непарна кісткова пластинка трапецієподібної форми, яка бере участь в утворенні кісткової перегородки носової порожнини.
5.Піднебінна кістка – парна, складається з перпендикулярної і горизонтальної пластинок, які беруть участь в утворенні стінок носової та рото­вої порожнин, очної ямки та крилоподібно-піднебінної ямки.
6.Вилична кістка – з’єднує кістки мозкового і лицевого черепа (лобову, скроневу і верхню щелепу), укріплюючи лицевий череп. Вона має бічну, скроневу та очну поверхні і два відростки: лобовий і скроневий.
7.Верхня щелепа – парна кістка, має тіло і чотири відростки (лобовий, виличний, альвеолярний і піднебінний). ВВерхня щелепа тілі знаходиться гайморова пазуха (її запалення має назву “гайморит”), яка через верхньощелепний розтвір сполучається з носовою порожниною. На тілі верхньої щелепи розрізняють очноямкову, передню, підскроневу та носову поверхні.
8.Нижня щелепа – непарна, єдина кістка черепа, яка рухається. Вона має тіло і дві гілки. Кожна гілка закінчується вінцевим і виростковим відростками, між якими знаходиться вирізка. На останньому розташована головка нижньої щелепи. З внутрішньої поверхні гілок знаходиться канал нижньої щелепи, який відкривається підборідним отвором на зовнішній поверхні тіла кістки. Тіло несе альвеолярний відросток, де в комірках розташовуються зуби нижньої щелепи, між комірками знаходяться міжальвеолярні перегородки.
9 .Під’язикова кістка знаходиться в передній ділянці шиї між нижньою щелепою та гортанню і склада­ється з тіла та двох пар рогів – великих та малих.

23. Скронева, підскронева, крило піднебінна ямка: демонструвати на черепі, назвати кістки, що їх обмежують.
1.Скронева ямка знаходиться на бічній поверхні черепа. Вона обмежена зверху нижньої скроневої лінією, знизу - подвисочным гребенем і нижнім краєм виличної дуги, спереду - виличною кісткою. Скронева ямка заповнена однойменної м'язом.
2. Підскронева ямка коротше і вже скроневої, але поперечний розмір її більше.

Підскронева ямка обмежена спереду скроневої поверхнею верхньої щелепи і виличної кістки, медіально - бічною пластинкою крилоподібного відростка, зверху - великим крилом клиноподібної кістки; зовні ямка прикрита гілкою нижньої щелепи.
3. Крылонебная ямка парна, являє трикутну щілину, де залягає крило-піднебінний нервовий вузол; вона знаходиться між верхньою щелепою і крилоподібні відростком клиноподібної кістки. З медіальної сторони її обмежує перпендикулярна пластинка піднебінної кістки, з зовнішнього боку вона повідомляється з підскроневої ямкою. Крылонебная ямка має п'ять отворів,через які вона повідомляється з сусіднімиутвореннями: порожниною черепа, ротовою порожниною, порожниною носа, зовнішнім основою черепа, глазницей.

24. Очна ямка та кісткова носова порожнина: назвати та продемонструвати кістки, що їх обмежують.
1).Очна ямка, або орбіта – це парна порожнина, що нагадує чотирибічну піраміду з закругленими гранями. Оснвоа орбіти обернена вперед і утворює очноямковий вхід. Верхівка орбіти спрямована назад і при середньо до зорового каналу. У порожнині очної ямки розташоване очне яблуко, його зовнішні м’язи, сльозова залоза та інші додаткові структури ока. Порожнина очної ямки має чотири стінки: верхню, присередню, нижню і бічну.
-Верхня стінка орбіти гладка, злегка увігнута, розташована майже горизонтально. Вона утворена очноямковою частиною лобової кістки, позаду стінка доповнюється малим крилом клиноподібної кістки. На межі верхньої стінки з бічною стінкою є неглибока ямка сльозової залози. Біля при середнього краю верхньої стінки, поблизу лобової вирізки, є малопомітна заглибина – блокова ямка, а іноді й блокова ость.
-Присередня стінка утворена лобовим відростком верхньої щелепи, сльозою кісткою, очноямковою пластинкою решітчастої кістки, тілом клиноподібної кістки (позаду) і при середньою ділянкою очноямкової частини лобової кітски (вгорі). У передньому відділі при середньої стінки міститься ямка сльозового мішка, від якого вниз відходить носо-сльозовий канал, відкриваючись в нижній носовий хід носової порожнини. У шві між лобовою кісткою й очноямковою пластинкою решітчастої кістки, видно два отвори: передній решітчастий отвір і задній решітчастий отвір для однойменних нервів і судин.
-Нижня стінка утворена очноямковими поверхнями тіла верхньої щелепи і виличної кістки. Позаду цю стінку доповнює очноямковий відросток піднебінної кістки. На нижній стінці орбіти розташована підочноямкова борозна, спереду вона переходить в під очноямковий канал, що відкривається на передній поверхні тіла верхньої щелепи під очноямковим отвором. У цій борозні і каналі проходить під очноямковий нерв..
-Бічна стінка утворена очноямковими поверхнями великого крила клиноподібної кістки і лобового відростка виличної кістки, а також ділянкою виличного відростка лобової кістки. На бічній стінці орбіти є вилично-очноямковий отвір (для виличного нерва), що веде в канал, який у глибині кістки розгалужується на два канальці. Один відкривається на бічній поверхні виличної кістки вилично-лицевим отвором, другий – на скроневій поверхні вилично-скроневим отвором.
Між бічною і верхньою стінками орбіти розміщена верхня очноямкова щілина, яка обмежена малим і великим крилами клиноподібної кістки. Через цю щілину орбіта сполучається із середньою черепною ямкою. Між бічною і нижньою стінками є нижня очноямкова щілина, яка обмежена знизу заднім краєм очноямкової поверхні тіла верхньої щелепи й очноямковим відростком піднебінної кістки, а зверху – нижнім краєм очноямкової поверхні великого крила клиноподібної кістки. Ця щілина сполучає орбіту з крило-піднебінною і підскроневою ямками. Через верхню і нижню очноямкові щілини проходять кровоносні судини і нерви.
2).Кісткова носова порожнина, займаючи центральне положення в лицевому черепі, попереду відкривається грушоподібним отвором. Цей отвір обмежений носовими вирізками правої та лівої верхньої щелепи, а зверху – нижнім краєм носових кісток. У нижній частині грушоподібного отвору виступає вперед передня носова ость, яка позаду продовжується в кісткову носову перегородку. Кісткова носова перегородка утворена перпендикулярною пластинкою решітчастої кістки і лемешем, поділяє кісткову носову порожнину на дві половини – праву і ліву. Задні носові отвори, або хоани, сполучають носову порожнину з глоткою. Кожна хоана обмежена з боків присередньою пластинкою крилоподібного відростка, присередньо – лемешем, зверху – тілом клиноподібної кістки, знизу – горизонтальною пластинкою піднебінної кістки. Кісткова носова порожнина має чотири стінки: верхню, нижню і дві бічні.
-Верхня стінка кісткової носової порожнини утворена носовими кістками, носовою частиною лобової кістки, дірчастою пластинкою решітчастої кістки і нижньою поверхнею тіла клиноподібної кістки. Зверху в носову порожнину звисають лабіринти решітчастої кістки.

-Нижня стінка кісткової носової порожнини утворена кістковим піднебінням, що складається з піднебінних відростків верхніх щелеп і горизонтальних пластинок піднебінних кісток. По серединній лінії ці кістки утворюють носовий гребінь, до якого приєднується кісткова носова перегородка, що є присередньою стінкою для правої і лівої половин носової порожнини.
-Бічну стінку кісткової носової порожнини утворює: носова поверхня тіла і лобовий відросток верхньої щелепи, носова кістка, сльозова кістка, решітчастий лабіринт решітчастої кістки, перпендикулярна пластинка піднебінної кістки, присередня пластинка крилоподібного відростка клиноподібної кістки. На бічній стінці носової порожнини виступають три вигнуті кісткові пластинки – носові раковини, розташовані одна над одною. Верхня і середня носові раковини є частинами решітчастого лабіринту, а нижня носова раковина представлена окремою кісткою.
Носові раковини розділяють бічний відділ правої і лівої половин кісткової носової порожнини на три вузькі поздовжні щілини – верхній, середній і нижній носові ходи.

Верхній носовий хід проходить між верхньою і середньою носовими раковинами. Цей носовий хід короткий, розташований у задній частині носової порожнини, в нього відкриваються задні решітчасті комірки. Над задньою ділянкою верхньої носової раковини розташований клино-решітчастий закуток, в який відкривається отвір клиноподібної пазухи.

Середній носовий хід проходить між середньою і нижньою носовими раковинами. Він значно довший і ширший у порівнянні з верхнім носовим ходом. У середній носовий хід відкриваються передні і середні решітчасті комірки, отвір лобової пазухи за допомогою решітчастої лійки, верхньощелепна пазуха через верхньощелепний розтвір. Через клино-піднебінний отвір, розташований за середньою носовою раковиною, носо-глотковий хід сполучається із крило-піднебінною ямкою. Через цей отвір у носову порожнину проникає клино-піднебінна артерія і нерви.

Нижній носовий хід найдовший і найширший, обмежений зверху нижньою носовою раковиною, а знизу – кістковим піднебінням. У передній відділ нижнього носового ходу відкривається носо-сльозовий канал, який починається в орбіті від ямки сльозового мішка.

Простір у вигляді вузької щілини, який розташований між кістковою носовою перегородкою і присередньою поверхнею усіх носових раковин, називається спільним носовим ходом. Усі носові ходи продовжуються в носоглотковий хід, який закінчується хоаною.

25. Будова трубчастих кісток. Верхня кінцівка, назвати її частини, визначити та продемонструвати кістки, що їх утворюють. Кістки поясу верхньої кінцівки: лопатка та ключиця. Описати та продемонструвати їх будову.
Трубчасті кістки – це кістки мають циліндричну або тригранну форму. Особливість трубчастих кісток полягає в тому, що їх довжина переважає над їх шириною.
Зростання трубчастих кісток у більшою мірою здійснюється за рахунок зростання діафіза (тіла кістки). На кінцях трубчастих кісток є епіфізи – місця з’єднання кісток, вкриті гиалиновым хрящем. Епіфізи двох і більше кісток беруть участь в освіту суглобів. Між тілом кістки (діафізом) та суглобовим кінцем (епіфізом) знаходиться метафиз, який містить хрящові епіфізарні пластинки в дитячому і підлітковому віці.
Всі трубчасті кістки складаються і органічних і неорганічних речовин. Протягом усього життя кількісне співвідношення їх неоднаково. У дитячому віці в кістках людини переважають органічні речовини, які забезпечують кісткам гнучкість, а в літньому – неорганічні, які відповідають за міцність.

У дорослих людей співвідношення неорганічних речовин (солі кальцію) становить 2/3, а органічних (осеїн, вода) 1/3.

Кістки верхньої кінцівки (ossa membri superioris) поділяють на кістки пояса і кістки вільної частини верхньої кінцівки. Пояс верхньої кінцівки (cingulum membri superioris) або грудний пояс (cingulum pectorale) представлений з кожного боку двома кістками – лопаткою і ключицею, які прикріплені до грудної клітки за допомогою м’язів і зв’язок, а попереду і присередньо ключиця з’єднується з грудниною за допомогою суглоба. Таке сполучення кісток пояса з кістками тулуба дозволяє верхній кінцівці виконувати рухи у великому обсязі. Вільна верхня кінцівка складається з плеча, передпліччя та кисті. Скелет вільної верхньої кінцівки (skeleton mеmbri superiоris lіberi) складається з плечової кістки, ліктьової і променевої кісток, кісток кисті. Усі кістки рухливо з’єднані між собою, особливо в ділянках передпліччя і кисті, що забезпечує трудову діяльность людини. (Верхня кінцівка складається із поясу і вільної кінцівки, яка складається з плеча (1 кістка - плечова), передпліччя (2 кістки - ліктьова і променева) і кисті (зап'ястя - 8 кісток, п'ястя - 5 кісток і фаланги пальців - 14 кісток).)