Обов'язкове страхування від нещасних випадків

Метою обов'язкової форми страхування, яку встановлює держава, є захист інтересів не лише окремих страхувальників, а й усього суспільства в цілому. Законодавчими актами визначається перелік об'єктів страхування, обсяги страхової відповідальності, норми страхового забезпечення, порядок сплати страхових платежів, права й обов'язки учасників страхування, страхові організації, які здійснюють обов'язкове страхування.

Обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків охоплює такі види страхування (стаття 7 Закону України «Про страхування»):

1) обов'язкове страхування від нещасних випадків на транспорті;

2) працівників відомчої та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд);

3) страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини.

Обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті здійснюється відповідно до Постанови КМ України від 14 серпня 1996 р. N 959 «Про затвердження Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті» (ост. редакція від 06.04.2012) Дія обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті поширюється на:

1) пасажирів залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного й електротранспорту (крім внутрішнього міського) під час поїздки або перебування на вокзалі, в порту, на станції, пристані;

2) працівників транспортних підприємств, незалежно від форм власності та видів діяльності, які безпосередньо зайняті на транспортних перевезеннях, а саме:

а) водії автомобілів, електротранспорту, машиністи і помічники машиністів поїздів;

б) машиністи поїздів метрополітену, провідники пасажирських вагонів, начальники поїздів;

в) електромонтери поїздів;

г) кондуктори;

д) працівники вагонів-ресторанів та одиниць рухомого складу;

е) механіки рефрижераторних секцій;

ж) працівники бригад медичної допомоги.

Пасажири вважаються застрахованими з моменту оголошення посадки в той чи інший вид транспорту до моменту завершення поїздки, а водії — тільки на час обслуговування поїздки.

Страхувальниками виступають самі пасажири, які сплачують страховий платіж додатково при оплаті проїзного квитка, а для водіїв — юридичні особи або дієздатні громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності — власники транспортних засобів, які уклали із страховиком договори страхування і страхують водіїв на час обслуговування поїздок.

Дія обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті не поширюється на пасажирів:

1) морського і внутрішнього водного транспорту на прогулянкових лініях;

2) внутрішнього водного транспорту внутрішньоміського сполучення і переправ;

3) автомобільного й електротранспорту на міських маршрутах.

За цим видом страхування страховими випадками вважаються:

1) загибель або смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті;

2) одержання застрахованим травми внаслідок нещасного випадку на транспорті при встановленні йому інвалідності;

3) тимчасова втрата застрахованим працездатності внаслідок нещасного випадку на транспорті.

Страховий платіж з цього виду страхування утримується з пасажира транспортною організацією, яка має агентську угоду із страховиком, на лініях залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного та електротранспорту на міжобласних і міжміських маршрутах у межах однієї області, Автономної Республіки Крим у розмірі до 2% вартості проїзду, на маршрутах приміського сполучення — до 5% вартості проїзду, та враховується у вартості квитка. Страхові платежі перераховуються транспортними організаціями страховикам, які отримали ліцензію на здійснення обов'язкового особистого страхування та уклали агентську угоду з ними. Страховий платіж з обов'язкового особистого страхування водіїв на залізничному, автомобільному та електротранспорті визначається у розмірі до 1% страхової суми за кожного застрахованого.

Транспортна організація кожному застрахованому видає страховий поліс, який міститься на зворотному боці квитка, або видається на окремому бланку. В страховому полісі зазначається: вид обов'язкового страхування; найменування, адреса, телефон страховика; розміри страхового платежу та страхової суми.

Якщо квиток на проїзд повністю купується за валюту іншої держави, то страховий платіж включається у вартість квитка і утримується з пасажира у цій же валюті.

Вітчизняним законодавством передбачено, що пасажирам, які мають право на безоплатний проїзд, обов'язкове особисте страхування проводиться без сплати страхового платежу і без отримання ними страхового полісу.