Райнер Марыя Рыльке.Особливосты свытогляду митця,розумыння призначення мистецтва.

Поняття про неоавангард.

неоавангардизм — це очищення мистецького руху від стереотипів і

кліше, творчість молодих поетів-неоавангардистів влилася в могутнє

річище суспільного карнавального дійства, типовими виявами якого стало

тотальне маскування та «перелицьовування» політичних сил;

перефарбування прапорів; зміни пам'ятників тощо. Насиченість суспільного

життя карнавальним духом змусила молодих митців бути не просто поетами,

але й акторами на кону театралізованого шоу з його

екзотично-ексцентричним карнавалом і балаганом. Тобто можна

стверджувати, що неоавангардизм був історично й естетично зумовлений.

69.поняття про повість-притчу.

Повість-при́тча — повчальна алегорична оповідь, в якій хронологічно послідовне зображення подій і пригод у художньому творі підпорядковане моралізаційній частині твору. Повість-притча - це своєрідний різновид повісті, у якому наявна алегорична оповідь, що має на меті підвести читача до чітко визначеної моралі твору. Повість-притча обов'язково має виразний повчальний зміст, здебільшого однолінійний сюжет, діалоги. У ній немає алегоричних образів-персонажів, проте часто наявні образи-символи.

70.Постмодернізм та його ознаки.

Постмодернізм—загальна назва окреслених,останіми десятиліттями тенденцій у мистецтві,основними рисами яких є показ зруйнованої свідомості,деформованої дійсності,задушливої атмосфери епохи.Постмодернізм в образно-символічній формі відтворює загальний абсурд життя,розри соц. І дух. Звязків у світі,падіння людства у безодню.Ознака—поєднання комічного і фантастичного(Еко,Кобо абе,Андрухович).

71.реміеісценція.

"Ремінісце́нція" — елемент художньої системи, що відсилає до раніше прочитаного, почутого або побаченого твір твору мистецтво мистецтва.
Ремінісценція — це неявна цитата, цитування без лапок. Треба розмежовувати ремінісценцію і цитату.

83.Психологічне есе»Джакомо Джойс»,його автобіографічний характер.

твір «Джакомо Джойс» уважається одним із найкращих зразків малої модерністської прози. Написаний у вигляді низки фрагментів, він є своєрідним художньо-щоденниковим літописом історії одного кохання.

реальною основою сюжету була пережита письменником закоханість в Амалію Поппер, його ученицю. Напружений, багатий розмаїтими відтінками плин почуттів ліричного героя, який сприймає любовну ситуацію в усій її неймовірній суперечливості й ускладненості, адже він – зрілий чоловік, до того ж одружений, а вона – молода дівчина; він – учитель, вона – учениця; його ставлення до своїх почуттів – лірично-іронічне, її – трохи кокетливе,- усе це становить зміст твору. Фрагменти, з яких складається есе, фіксують окремі миті любовних взаємин, віддзеркалюють спалахи почуттів героя та відтворюють різні ракурси образу коханої.

Реальною основою сюжету є пережита закоханість автора у свою ученицю Амалію Поппер. Митець-новатор відмовився від традиційної манери оповіді, віддаючи перевагу "потоку свідомості", прийому, який дозволяв показати всю розмаїтість відтінків почуття ліричного героя.
У творі Дж. Джойс провадить неспішну, дещо уривчасту оповідь про власні душевні переживання, про сплески емоцій від радості до болю, і саме тому есе має автобіографічний характер. На перший погляд, відсутність динамічних подій створює враження "розмитості" сюжету.
Уважно вчитавшись, ми бачимо: на перший план тут виходить образ Амалії, показаний у різних ракурсах. Ліричний герой не байдужий ні до зовнішніх, ні до внутрішніх рис дівчини. Уривчастість вражень героя; "безладність " його думок і переживань прекрасно передають його захоплення молодістю та вродою Амалії. В уяві читача постає образ тихої чорноокої дівчини, яка довірливо й зацікавлено дивиться на свого вчителя. Однак любовна ситуація, описувана Джеймсом Джойсом, є складною і суперечливою, адже виникненню взаємного почуття заважають численні причини. В есе показані тільки окремі щасливі миті любовних взаємин, хвилинні спалахи почуття автора. Дж. Джойс згадує і свої переживання під час того, як Амалію оперують. "Йду геть від її спустілого будинку. Відчуваю, що ще трохи й заплачу. 0 ні! Цього не станеться, --пише він. Однак кохання знову квітне аж до повної вичерпаності почуттів.
Бачимо, що у творі мало подій і на перший план виходить відтворення емоцій. Проте твір є автобіографічним у повному сенсі цього слова, адже наше життя складається не лише з ряду подій, а й душевних переживань, викликаних ними. Усе, що складається з низки фрагментів, є літописом історії одного кохання.

Райнер Марыя Рыльке.Особливосты свытогляду митця,розумыння призначення мистецтва.

Чи не найголовнішою рисою поета в його пошуках себе було прагнення до цілісності.Джерелом творчості Рільке вважав несподіване натхнення,вищу силу,яка немовби диктує поетові,що він повинен робити.Так на ці речі дивилися символісти.Поет повинен уникати марнославства, слави,бо вони не створюють сприятливих для творчості умов.Натхненню сприяють самотність,внутр..свобода.Пізніше Рільке сформулює нову засаду на створення вірша(основою може стати будь-яка річ—рослина,тварина,стан людини.тобто вірші-речі

)Згодом він розчаровується,і визнає що річ не може бути принципом мистецтва. Тому завдання поета полягає в тому,щоб врятувати речі від загибелі,одухотворююи їх,відкриваючи в них душу. Це особливо важливо в час машинного виробництва,коли речі стають продуктом техніки,а не творінням людини.Важливе місце у світобаченні та творчості Рільке посідає тема Бога і релігійних пошуків.Підштовхнули до цього подорож по Україні і Росії.

Під їхнім впивом створив «Книга прощ»,»Книга життя чернечого».Бог у книг ах збірки –довірена особа людини,вона шукає Його в нічній тиші і темряві,в смиренній самоті.І Бог цей теж «тихий»,»мовчазний»,Йому можна розповісти все.Бог має містичну владу над життям і світом,тому дає життя,наповнює все вартістю.Він є символом єдності всесвіту і людини,природи і душі.

85.Рільке і Україна.Українські мотиви в творчості митця.

Рільке дуже зацікавився Росією і Україною у 1900 роках.В Україну він поїхав з Ясної Поляни,де гостював у Л.Толстого.Він проводив близько 2 тижнів у Києві,потім подорожує селами й містами України.Під час 1 поїздки він зустрівся з українцями І.Репіним.професором М.Стороженком,який збудив інтерес до поезії Тараса шевченка.Рільке не тільки читає Шевченкові твори рос. Мовою,бо укр.. не знав,але й під час 2 подорожі,відвіує могилу у Каневі.Гостюючи в Києві,Полтаві,Харкові,мав можливість познайомитися з укр..культурою,народом,який йому дуже сподобався.Велике враження справила Кєво-Печерська лавра.природа,степи.Україна навіяла багато поезій «Книги годин»,у тому числі вірші «В оцім селі стоїть останній дім»,»Карл 12».

Також 2 оповідання з укр.побуту—«Як старий Тимофій умирав співаючи»,»Пісня про правду».