Графічне моделювання як основний засіб

Глибина і значущість відкриттів, які робить молодший школяр, вирішуючи завдання, визначається характером здійснюваної ним діяльності і мірою її освоєння, тим, якими засобами цієї діяльності він володіє. Для того щоб учень уже в початкових класах міг виділити і освоїти спосіб вирішення широкого класу задач, а не обмежувався знаходженням відповіді у цій, конкретного завдання, він повинен оволодіти деякими теоретичними знаннями про завдання і, перш за все, про її структуру.
Відомий вітчизняний психолог О.М. Леонтьєв писав: «Актуально зізнається тільки той зміст, який є предметом цілеспрямованої активності суб'єкта». Тому, щоб структура задачі стала предметом аналізу і вивчення, необхідно відокремити її від усього несуттєвого і представити в такому вигляді, який забезпечував би необхідні дії. Зробити це можна шляхом особливих знаково-символічних засобів - моделей, однозначно відображають структуру задачі і досить простих для сприйняття молодшими школярами.
У структурі будь-якої задачі виділяють:
1. Предметну область, тобто об'єкти, про які йде мова в задачі.
2. Відносини, які пов'язують об'єкти предметної області.
3. Вимога завдання.
Об'єкти завдання і відносини між ними складають умову задачі. Наприклад, в задачі: «Ліда намалювала 5 будиночків, а Вова - на 4 будиночки більше. Скільки будиночків намалював Вова?»- Об'єктами є:
1) кількість будиночків, намальованих Лідою (це відомий об'єкт в задачі);
2) кількість будиночків, намальованих Вовою (це невідомий об'єкт в задачі і згідно з вимогою шуканий).
Пов'язує об'єкти ставлення «більше на».
Структуру завдання можна представити за допомогою різних моделей. Але перш, ніж зробити це, уточнимо деякі питання, пов'язані із класифікацією моделей і термінологією.
Всі моделі прийнято ділити на схематизовані та знакові.
У свою чергу, схематизовані моделі бувають речовими (вони забезпечують фізичне дію з предметами) і графічними (вони забезпечують графічне дію).
До графічних моделей відносять малюнок, умовний малюнок, креслення, схематичне креслення (або схему).
Знакова модель задачі може виконуватися як на природній мові (тобто має словесну форму), так і на математичному (тобто використовуються символи).

ПОЛОЖЕННЯ про модульно-рейтингову систему навчання

(затверджено ректором університету 18.11.02.) 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 1.1 Мета університету в умовах реформування вищої освіти в Україні – формування нової генерації високоосвічених фахівців, інтелектуально розвинутих та творчо мислячих професіоналів. Реалізація завдання досягається шляхом:

поділу програмного матеріалу дисципліни на модулі і перевірки якості засвоєння теоретичного і практичного матеріалу кожного модуля;
перевірки якості підготовки студентів до кожного лабораторного, практичного чи семінарського заняття;
використання більш широкої шкали оцінки знань;
вирішального впливу суми балів, одержаних за семестр, на підсумкову оцінку з дисципліни.

Модульно-рейтингова система навчання передбачає:

стимулювання систематичної самостійної роботи студентів протягом усього семестру і підвищення якості їх знань;
підвищення об’єктивності оцінювання знань студентів;
запровадження здорової конкуренції в навчанні;
виявлення та розвиток творчих здібностей студентів.

2. ОСНОВНІ ТЕРМІНИ 2.1. Модульно-рейтингова система навчання – це така організація навчального процесу, при якій вивчення студентом навчальної дисципліни відбувається шляхом послідовного і ґрунтовного опрацювання навчальних модулів, а оцінювання якості його роботи та рівня здобутих вмінь і знань здійснюється безпосередньо за рейтинговою системою. 2.2 Навчальний модуль дисципліни – це окрема самостійна частина дисципліни (тема, розділ, кілька тем або розділів), яка логічно об’єднує кілька навчальних елементів дисципліни за змістом, результатами і є складовою одного із основних оціночних блоків знань студентів (як правило, 4 модулі в семестрі). 2.3. Оціночний блок – вид навчальної діяльності студента (робота в семестрі, семестрові атестації), оцінений в балах. 2.4 Мінімальний рейтинговий рівень – мінімальна кількість балів, набрана студентом у семестрі з дисципліни для допуску до семестрового контролю (30 балів). 2.5. Рейтинг студента – порядкова позиція студента серед студентів даного курсу відповідного базового напрямку, яка визначається деканатом після закінчення кожного семестру на основі загальних результатів. 2.6. Кредит – це три академічні години аудиторних занять і самостійної роботи на тиждень протягом навчального семестру або 54 год. аудиторної і самостійної роботи, відведених на дисципліну. 3. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ РЕЙТИНГОВОГО КОНТРОЛЮ 3.1. Рейтингова система оцінювання навчальної роботи студента – це така методика визначення якості його роботи та рівня здобутих протягом навчання вмінь і знань, яка передбачає оцінювання в балах всіх результатів, що досягнуті під час поточного та підсумкового контролю. Суть рейтингової системи контролю знань студентів полягає в тому, що кожній навчальній дисципліні в семестрі встановлюється однакова кількість залікових балів - 100. 3.2. На кафедрах університету з кожної дисципліни розробляються методичні матеріали з модульно - рейтингового контролю навчальної роботи. Завідувач кафедри несе персональну відповідальність за забезпечення студентів методичною літературою в електронній та класичній формах. Відповідальність за організацію та проведення модульно-рейтингової системи навчання несе викладач, який веде дисципліну, та завідувач кафедри. 3.3 Оцінка знань студентів проводиться за 100-бальною шкалою, яка складається з двох основних оціночних блоків: І- бали за роботу в семестрі; ІІ- бали за атестацію (тестування). 3.4. Бали між блоками розподіляються в таких пропорціях: 1)80: 20:, де 80 балів – за роботу в семестрі (модулі); 20 балів – за атестацію (тестування); 2) У випадку, коли графіком навчальної роботи студентів передбачено менше модулів, ніж 4, максимальна кількість балів - 80 - розподіляється між ними. 3.5. Навчальний рейтинг студента визначається з усіх навчальних дисциплін та видів робіт, передбачених навчальним планом за семестр. Результати семестрового контролю, курсові роботи та проекти, захист дипломного проекту, державні іспити, комплексні кваліфікаційні завдання (ККЗ), комплексні контрольні роботи (ККР), ректорські роботи оцінюються за традиційною системою: “відмінно”, “добре”, “задовільно”, “незадовільно”. 3.6. Сума балів, набрана студентом з дисципліни у кожному семестрі, переводиться в традиційну оцінку за шкалою:

При формі контролю: екзамен (диф. залік.)