Умови вибору методу навчання

Продуктивний метод (складання таблиць, добір власних прикладів, угруповання матеріалу, творчі роботи).

 

 

Методи навчання - це способи спільної діяльності вчителя та учнів, спрямовані на вирішення завдань навчання.

Сучасна дидактика приділяє велику увагу спонукає функції методу навчання. Призначення методу полягає не в простій передачі знань, а в тому, щоб пробудити пізнавальну потребу школяра, його інтерес до вирішення того чи іншого завдання. Нові аспекти відкриваються в розвиваючої і виховує функції методу.
Метод навчання слід відрізняти від засобу. Метод тісно пов'язаний з діяльністю і поза діяльності не існує. В якості засобів навчання використовуються підручники, книги, довідники, посібники, технічні засоби, словники, наочні посібники. Вони можуть використовуватися для різних цілей. Будучи включені в будь-яку діяльність, вони дають можливість здійснювати мета діяльності. Використання різних засобів у процесі навчання змінює сам метод діяльності.
Використання різноманітних засобів призводить до зміни структури навчального методу. Так, включення в розповідь учителя кінофрагментов змінює характер діяльності вчителя та учнів.
Окремі деталі методу, його складові елементи називають методичними прийомами. Якщо за допомогою методу відбувається оволодіння основним змістом навчального матеріалу, то ті чи інші методичні прийоми забезпечують поглиблене засвоєння окремих питань предмета або теми. У практиці можна зустріти велику кількість різноманітних методичних прийомів. Деякі з них є спільними для багатьох предметів, інші застосовні тільки при навчанні даного предмету.
Вчитель вибирає такі методи і прийоми роботи, які могли б забезпечити дітям необхідні знання, будили їх розумову активність, розвивали і підтримували у них інтерес до навчання.
При вивченні таблиці множення на 7, 8, 9 вчитель дає учням наступні завдання:
З якого прикладу починається таблиця множення чисел 5, 6, призначена для заучування? Чому? Які таблиці нам залишилося вивчити?
При вивченні таблиці множення числа 6 для отримання відповідей таблиці ми вважали від 6 до 60 шістками, а для отримання відповідей таблиці множення на 7 які числа потрібно складати?
Потім учні отримують завдання:
порахувати сімками від 7 до 70;
порахувати вісімками від 8 до 80;
порахувати дев'ятками від 9 до 90.
Найбільш ранньою класифікацією є розподіл методів на методи роботи вчителя (розповідь, пояснення, бесіда) та методи роботи учнів (вправи, самостійні роботи).
Останнім часом запропоновано класифікацію методів за характером керівництва розумової діяльністю учнів: пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, проблемне виклад, частково-пошуковий, дослідницький метод.

Найбільш прийнятою є класифікація методів за джерелом отримання знань (слово, наочні засоби, практична діяльність). Відповідно з таким підходом методи можуть бути об'єднані до три групи.

Словесні методи; розповідь, пояснення, бесіда, робота з підручником і книгою. 2. Наочні методи: спостереження, демонстрація наочних посібників, кінофільмів і діафільмів. 3. Практичні методи: усні та письмові вправи, графічні та лабораторні роботи. Словесні МЕТОДИ

Слово вчителя - найдоступніший і розповсюджений інструмент навчання. Навчившись користуватися словом, вчитель навіть самі абстрактні поняття, ідеї робить зрозумілими дітям. За допомогою слова він може викликати у свідомості дітей яскраві картини минулого, прекрасного майбутнього людства, будови всесвіту. Слово активізує уяву, пам'ять, почуття учнів. На першому етапі навчання, поки діти не навчилися користуватися книгою, слово є майже єдиним інструментом пізнання світу.
Розповідь вчителя. Це живе, образне, емоційне виклад подій, що містить переважно фактичний матеріал. Учитель, що добре володіє майстерністю розповіді, забезпечує засвоєння учнями знань у певній системі, розвиває їх мислення, показує учням, як потрібно вміло користуватися словом.
Залежно від особливостей предмета характер розповіді може змінюватися. Найбільш поширеними є розповідь-розповідь - виклад подій, розповідь про життя і діяльність письменників, історичних діячів і розповідь-опис - опис структури рослин, конструкції різних приладів і апаратів, складу речовин і пр.
Для підвищення якості сприйняття навчального матеріалу вчитель пише план розповіді на дошці. План записується послідовно у міру переходу у викладі від одного питання до іншого.
Плановість, чіткість побудови розповіді, можливість для учнів відокремити головне від другорядного - важливі умови підвищення ефективності розповіді.
Неодмінним якістю учительського розповіді є його емоційність і образність. Широке використання засобів образної мови - художньої літератури, різних засобів наочності - дозволяє вчителеві створити в учнів повні та багатосторонні уявлення про події далекого минулого, про різні явища природи, про людей, їх характерах, способі життя.
Емоційність розповіді допомагає учням побачити ставлення вчителя до викладається матеріалу і надає на них великий виховний вплив.
Не менш важливим є вміння вчителя мобілізувати й утримати увагу учнів під час розповіді. Для початкової школи характерні відносна нетривалість оповідання (15-20 хв), його розчленованість на логічно закінчені частини (після викладу кожної частини вчитель перевіряє глибину і якість сприйняття учнями матеріалу), яскравість, образність, емоційність мови, широке використання засобів наочності.
Пояснення. Це струнке і логічно послідовний виклад учителем навчального матеріалу, що поєднується зі спостереженнями учнів за дією приладів, дослідами, необхідними записами.
У поясненні вчителя завжди багато суджень, умовиводів, доказів. Найбільш важливими питаннями методики пояснення є ясна, чітка постановка нового питання перед учнями і послідовний виклад матеріалу. Успіх пояснення багато в чому залежить також і від того, наскільки вдало вчитель зуміє залучити конкретні дані. Пояснення завжди передбачає звертання з питаннями до дітей і змушує їх стежити за ходом пояснення, висловлювати свої міркування, здогади, робити висновки.
Наприкінці пояснення вчитель дає точне формулювання висновку, правила. Обов'язковим елементом уроку, на якому використовувалося пояснення, є перевірка якості засвоєння матеріалу, аналіз фактів і прикладів, наведених дітьми.
Бесіда. Під час бесіди вчитель, спираючись на наявні в учнів знання та практичний досвід і користуючись питаннями, підводить учнів до розуміння і засвоєння нових знань. У ході бесіди відкривається широкий простір для самостійних висловлювань і міркувань учнів. Бесіда дозволяє вчителю не тільки виявити якість підготовки і глибину засвоєння навчального матеріалу, а й вивчити здібності кожного учня.
Учні буквально оживають, коли вчитель переходить до фронтальної бесіди. Швидко реагують на питання сильні учні, їх приклад захоплює середніх і слабких, і через кілька хвилин у класі панує загальний робочий підйом. А яке задоволення переживають учні, коли після такої активної роботи вчитель по заслугах похвалить їх!
Бесіда використовується вчителем для встановлення зв'язку попереднього матеріалу з новим, повідомлення нових знань, а також закріплення та перевірки їх.
Залежно від конкретних завдань і змісту навчального матеріалу можуть використовуватися різні види бесіди.
Широке поширення має евристична бесіда (від грецького слова еврика - знаходжу, відкриваю). Вона виникла в боротьбі з догматизмом у викладанні і до теперішнього часу використовується у практиці передових радянських вчителів. У ході евристичної бесіди вчитель шляхом уміло поставлених запитань змушує учнів на основі наявних знань, спостережень, життєвого досвіду формулювати нові поняття, висновки, правила. Учні як би самі відкривають нові знання. Така робота приносить їм велике задоволення і стимулює пізнавальну активність.
Не менш важливе значення має в навчальному процесі та відтворювальна бесіда, в ході якої учні, що направляються питаннями вчителя, відновлюють отримані раніше знання. Цей вид бесіди широко використовується на повторітельно-узагальнюючих уроках. Відтворювальна бесіда часто поєднується з евристичної.
Для повідомлення нових знань може використовуватися що повідомляє бесіда. Вона також будується у формі запитань вчителя і відповідей учнів, і неодмінною умовою її успіху є наявність в учнів хоча б мінімуму знань, які могли б бути відправними, опорними.
Найбільш загальними питаннями методики використання бесіди є правильна постановка питань, дотримання вимог до відповідей учнів, прийоми, що підтримують їх увагу та сприяють організації школярів під час бесіди.
Питання ставляться вчителем всьому класу, щоб усі учні готувалися до відповіді. Питання повинні бути короткі за формою, але сформульовані так, щоб будили думку учнів, виявляли всі неясне, сумнівне в їх знаннях. Не слід ставити подвійних, який підказує питань або наштовхують учнів на вгадування відповіді.
Учитель ставить питання: «Що називається іменником і як воно схиляється?» Учень схоплює лише першу частину питання, відповідає на неї, а потім звертається з проханням повторити запитання. На уроці російської мови вчитель запитує: «Це логічний наголос плі ні?» Подібним питанням він не будить думка учня, а орієнтує його на вгадування, і очікувана відповідь буде не розгорнутою, а односкладові.
Питання повинні бути змістовними, чіткими і певними за формою.
Для успіху бесіди можуть бути використані питання, які оживляють в пам'яті учнів вивчені факти, питання, спрямовані на формування понять, на встановлення зв'язків між фактами, на застосування знань.
Хід бесіди залежить і від відповідей учнів. Важливо, щоб відповіді дітей були повними, грамотними і містили приклади, пояснення. Треба привчати учнів відповідати так, щоб весь клас міг їх чути.
З метою підтримання уваги не рекомендується викликати учнів за алфавітом, потрібно частіше залучати до роботи неуважних, намагатися охопити бессдой найбільше число учнів, урізноманітнити прийоми проведення бесіди.
Вчителеві доводиться рахуватися з бажанням учнів, які хочуть брати участь у бесіді, викликати їх, за разом з тим враховувати і свій план. Активність учнів зростає, якщо вчитель буде різними способами заохочувати їх.
Метод роботи учнів з підручником і книгою. Підручник - важливе джерело знань учнів, якщо вчитель навчить учнів користуватися ним. Перш за все необхідно домогтися оволодіння учнями технікою читання та розуміння сенсу прочитаного.
Найважливіше значення в цьому має початковий період навчання грамоти. У сучасній дидактиці і практиці навчання міцно затверджується підхід до навчання грамоті на основі пробудження в учнів інтересу до навчальних неослабного занять.
«Процес навчання письма та читання, - писав В. А. Сухомлинський, - буде легким за умови, якщо грамота стане для дітей яскравим, захоплюючим шматком життя, наповненим живими образами, звуками, мелодіями».
В. О. Сухомлинський проводив навчання грамоті у формі подорожей до витоків слова. У навчанні широко використовувалися спостереження за природою і життям людей, малювання, слухання музики, Пробудження інтересу до читання сприяє оформлення букваря, книг для читання, використання різноманітних наочних посібників. Величезне значення має також ставлення вчителя до успіхів окремих учнів. «Педагогічна мудрість вихователя в тому і полягає, щоб дитина ніколи не втратив віри у свої сили, ніколи не відчував, що в нього нічого не виходить. Кожна робота повинна бути для учня хоча б маленьким просуванням вперед», - радив В. О. Сухомлинський.
Лише пройшовши перший і найбільш важкий етап оволодіння технікою читання, дитина стає нерозлучним з книгою.
Успіх подальшого навчання учнів у середніх класах багато в чому буде залежати від того, наскільки міцними будуть навички свідомого, вдумливого, зосередженого читання та відтворення прочитаного, усвідомлення тексту та лексичного розбору його важких місць, логічного розбору тексту у зв'язку із завданнями вчителя н навчальними потребами дітей, з'ясування ідейного сенсу читаних статей, оповідань.
У I класі діти вчаться складати план прочитаного. У III класі вони вже вміють скласти план великого розповіді або уривка, формулюючи пункти плану у вигляді називних пропозицій. Подальша робота з підручником і книгою готує дітей до сприйняття тексту, озброює їх умінням вдумуватися в назву статті, виробляє у дітей навички уважного читання з виділенням, основної мети. Не менш важливе значення має прищеплення школярам навичок самостійної роботи над статтею, ретельний контроль з боку вчителя за правильністю розуміння учнями прочитаного, з'ясування ставлення дітей до подій, дій, вчинків героїв.
Вміння працювати з книгою розвивається і удосконалюється під час різних позакласних занять: змагань на кращу розповідь з книги, спільних обговорень прочитаних книг, знаходження кращих в художньому відношенні уривків у прочитаних книгах.

Наочні методи

Метод спостереження. В даний час, коли навчання будується на основі тісного зв'язку з життям, межі використання методу спостереження в навчальному процесі значно розширюються. Без спостереження різноманітних явищ природи, праці людей, суспільного життя, спостережень, що направляються, що їх організував вчителем, не можна собі уявити успішне здійснення завдань зв'язку навчання з життям.
Необхідність широкого застосування методу спостереження випливає з обліку процесу пізнання дітьми явищ навколишньої дійсності. На основі спостережень формуються подання учнів і глибше, достовірніше стають їхні знання.
Правильно поставлені спостереження сприяють розвитку розумових здібностей дітей. На основі тривалих дослідів В. О. Сухомлинський виявив важливу закономірність розумового розвитку школярів: «... Чим більше абстрактних істин, узагальнень треба засвоїти на уроці, ніж напруженіше цей розумову працю, тим частіше учень має звертатися до першоджерела знань - до природи, тим яскравіше повинні запам'ятовується в його свідомості образи й картини навколишнього світу... Розумове виховання починається там, де є теоретичне мислення, де живе споглядання не кінцева мета, а лише засіб: яскравий образ навколишнього світу є для вчителя джерелом, у різних формах, фарбах, звуках якого криються тисячі питань».
Ці досліди чудового радянського педагога переконують, що спостереження повинні супроводжувати весь процес навчання дітей у початковій школі.
Прості спостереження проводяться учнем щодня. Характер їх може бути різним: розглядання руху риб в банку, спостереження за ростом рослин, спостереження за тваринами і т. д. Спостереження можуть проводитися за певною, сформульованої вчителем разом з учнями програмі. Вони можуть бути передують вивчення матеріалу або підсумковими, заключними.
Дидактикою встановлені деякі умови, що підвищують ефективність спостережень. Першим з них є підготовка учнів для проведення спостережень. Їм повинні бути відомі мета, предмет і методи спостереження. Друга умова - включення до сприйняття одночасно різних органів чуття.
Оформлення учнями результатів своїх спостережень в усній або письмовій промові також важлива умова їх ефективності. Воно допомагає чітко, усвідомлено і багатогранно сприймати наблюдаемий матеріал.
Прийоми порівняння, зіставлення при спостереженні полегшують осмислювання, підвищують міцність запам'ятовування матеріалу. Особливо цінними є практичні заняття з предметами спостереження. Це останнє умова ефективності спостереження об'єднує його з методом практичних робіт учнів, який також знаходить в даний час широке поширення.
Демонстрація. Це наочний показ різних предметів, матерналов, посібників і дослідів. Широке використання демонстрацій забезпечує включення першої сигнальної системи учнів на початковому етапі сприйняття навчального матеріалу і допомагає подолати виникає іноді розрив між словом і поданням до свідомості.
Демонстрація предметів, схем і таблиць, спеціальних кінофільмів є цінним засобом здійснення політехнічного навчання.
У навчальному процесі вчитель застосовує демонстрацію предметів, картин і схем, діапозитивів, діафільмів та навчальних кінофільмів, демонстрацію дослідів.
У початкових класах широко застосовується демонстрація предметів: знарядь праці, зразків гірських порід, сільськогосподарських рослин. Іноді вчитель роздає деякі предмети учням. У цьому випадку демонстрація поєднується з методом спостережень. Дидактика формулює такі правила демонстрації предметів: предмет треба показувати так, щоб він сприймався різними органами чуття. При цьому умови сильне враження справлять на учнів найбільш значущі боку об'єкта. Важливо показати предмет в зміні і розвитку.
У початкових класах широко використовуються діафільми. Це доступний кожному вчителю вид наочності. Діафільм дає можливість показати явища в русі, проникнути в процеси, приховані від учнів. І в той же час використання фільмоскопа дозволяє вчителю успішно поєднувати демонстрацію діафільми з розповіддю або бесідою, зосереджувати увагу учнів на окремих кадрах, повторювати їх демонстрацію, успішно поєднувати демонстрації діафільми з читанням. Для початкової школи створено найрізноманітніші діафільми. Важливо широко використовувати всі їх різноманіття у навчальній роботі з молодшими школярами.
У практику навчальної роботи все ширше входить демонстрація навчальних фільмів. Використання кіно вимагає від учителя більш ретельної підготовки. Перш за все викладачу доводиться попередньо самому ознайомитися зі змістом картини, щоб вирішити питання про поєднання кіно з іншими методами навчання. Як правило, необхідні попередні роз'яснення вчитель дає перед демонстрацією фільму, окремі зауваження робить в ході його демонстрації, щоб діти побачили головне, а після закінчення демонстрації використовує зміст фільму для більш глибокого оволодіння вивчає матеріали.
У початкових класах така методика використання кінофільму за завжди може бути прийнятною. Трапляється так, що діти переглянуть фільм і не побачать того, що необхідно вчителеві. Тому досить часто доводиться переривати демонстрацію, робити необхідні пояснення, виявляти якість і повноту сприйняття того чи іншого матеріалу і тільки після цього продовжувати демонстрацію кінофільму.

ПРАКТИЧНІ МЕТОДИ

Метод вправ. Характер і методика вправ залежать від особливостей навчального предмета, конкретного матеріалу, питання, що вивчається і віку учнів. Але дидактика формулює ряд загальних правил проведення вправ.
Першим правилом є доведення до свідомості учнів мети та порядку виконання вправи.
Різноманітність вправ - друга важлива правило їх організації.
Третє правило - систематичність проведення вправ. Причому після пояснення нового матеріалу вправи даються частіше. Поступове наростання труднощі вправ - наступне правило їх проведення.
Відразу після вивчення нового матеріалу вчитель дає типові вправи, в яких вивчені учнями ознаки виступають найбільш яскраво і опукло. Коли ж новий матеріал засвоєний учнями міцно, можна давати завдання і вправи, для виконання яких діти використовують знання інших тем предмета.
Ефективність вправ підвищується в тому випадку, якщо діти привчені до самоконтролю в навчальному працю: вирішення завдань з перевіркою, перевірці вправ з рідної мови після їх виконання і т. д. Правильно організовані вправи мають велике виховне значення. Характер впливу вправ на учнів залежить від ступеня самостійності їх виконання. Не менш важливе значення має і зміст вправ. Воно повинно відповідати вимогу високої комуністичної ідейності.
У початкових класах дається багато різноманітних письмових вправі. Вони повинні виконуватися особливо ретельно і добре оформлені. У зв'язку з цим хочеться звернути увагу майбутніх учителів на важливість акуратного ведення всіма учнями зошитів. Необхідно, щоб у школах був встановлений певний режим ведення зошитів, який повинен суворо виконуватися.
Навчально-практичні роботи. Їх мета - забезпечити закріплення і конкретизацію отриманих теоретичних знань учнів, повніше здійснювати зв'язок теорії і практики в навчанні. Прикладом такої роботи в сільському господарстві можуть бути проведення аналізу грунту, вивчення мінеральних добрив, розробка раціону годівлі худоби та ін
Практичні роботи проводяться не тільки в класі. Вони включають роботу з вирощування рослин, догляд за тваринами, збирання врожаю, заняття на пришкільних ділянках. Безпосередній праця - це логічне продовження практичної роботи, необхідна її складова частина.
Розширення обсягу практичних робіт у навчально-виховному процесі школи спонукає дидактику шукати умови підвищення їх ефективності. Одним з таких умов є тісний зв'язок практичних робіт з науковими знаннями.
Практичні роботи повинні бути підібрані і проведені так, щоб вони сприяли поглибленню знань, формуванню навичок і вмінь.
Досить спостерігати за ходом практичної роботи школярів, щоб переконатися в тому, що вони далеко не завжди вдаються до допомоги отриманих знань в ході виконання роботи. Потреба в.самостоятельном застосуванні знань виникає, якщо перед учнями ставиться комплексна трудова завдання (виростити на ділянці високий урожай якої-небудь культури), потрібно скласти обгрунтований план майбутньої роботи, мотивувати його окремі розділи.
Діти успішно впораються з роботою, якщо будуть знати порядок її виконання. Їм треба не тільки розповісти, але і показати, як краще виконати роботу.
Велике значення має і організація учнів при виконанні роботи. Введення елементів поділу праці між учнями або ланками, бригадами, організація змагання на краще виконання роботи значно підвищать її виховне значення. У такій роботі виростають і зріють паростки колективізму. Кожна практична робота завершується підведенням підсумків і її оцінкою.
Творчі роботи учнів. Завдання школи в засвоєнні знань не може бути зведена до тренування учнів. Важливо розвивати і їхні творчі здібності. З цією метою застосовуються різні види робіт творчого характеру, пов'язані з узагальненням наявних в тій чи іншій галузі знань і створенням на їх основі нових оригінальних виробів, проектів і т. д.
Залежно від характеру кожного предмета творчі роботи можуть бути різними: викладу, твори, складання і рішення задач, конструювання, опитніческая робота. У перші роки навчання велика увага приділяється оволодінню навчальним матеріалом, але і в цьому процесі значне місце займає творчий підхід учнів. Заохочуйте прагнення дітей вирішити задачу іншим способом, придумати свою назву статті, по-своєму викласти матеріал, внести елемент самостійності в малюнок, ліплення, виготовлення тих чи інших виробів - усе це значно посилить вплив навчання на розвиток творчих здібностей дітей. Хотілося б особливо підкреслити роль творчого начала в навчанні молодших школярів, так як саме в цьому віці відбувається формування деяких здібностей. Тому в міру зростання учнів різноманітні роботи творчого характеру повинні займати все більш важливе місце в навчальному процесі.

УМОВИ ВИБОРУ МЕТОДУ НАВЧАННЯ

Різноманіття методів навчання, їх поступове вдосконалювання ставить перед учителем складне питання: які методи використовувати на даному конкретному уроці?
Велике значення при виборі методу навчання має глибоке розуміння вчителем цілей і завдань радянської школи. «Мета, - писала Н. К. Крупська, - створює внутрішню ув'язку між усіма предметами, між усіма методами».
Проте мета не існує абстрактно, вона знаходить своє втілення у змісті освіти. Зміст кожного предмета визначає в значній мірі і методи його вивчення. Одним способом треба викладати математику, підкреслювала Н. К. Крупської, іншим - природознавство. Але при виборі методу проведення кожного окремого уроку вчителю доводиться глибоко продумувати, якими методами краще вивчити ту чи іншу тему.
Кожен класний колектив характеризується певним рівнем розвитку та вихованості. Один методи використовуються в спокійному, добре організованому класі, в якому більшість учнів має значний запас знань, кмітливістю, зовсім по-іншому будується робота в класі зі слабкою дисципліною, де багато учнів швидко відволікаються. У такому класі при виборі методу вчителю доводиться думати над тим, як оволодіти увагою дітей.
Вибір методу залежить також від особливостей вчителя і насамперед від рівня його методичного майстерності. На початку своєї педагогічної роботи вчитель найчастіше використовує ті методи навчання, якими він краще володіє. У цей період даний критерій вибору методу є вирішальним. І це зрозуміло. У вчителя немає повної впевненості в собі, він не ризикує відразу використовувати все різноманіття методів і включає їх у навчальний процес поступово, один за одним, по мірі їх освоєння. Так, з словесних методів молоді вчителі воліють ширше використовувати розповідь і рідше вдаються до бесіди. Певні труднощі для початківця вчителі представляє організація самостійних спостереженні учнів, тому молоді вчителі користуються демонстраціями. Таке перевагу одних методом друшм припустиме лише як тимчасове явище.
Трафарет в методах роботи вчителя породжує трафарет, шаблон у пізнавальній діяльності учнів. Тому постійний пошук нових методів навчання, їх вдосконалення - найважливіша умова успіху в роботі вчителя.
Критерії вибору методу навчання чітко визначені в наступних словах Н. К. Крупської: «Методика, правильно поставлена, повинна витікати з самої суті предмету, базуватися на навчений історії розвитку даної галузі знань, визначатися цілями школи, базуватися на досягненнях наукової, матеріалістичної психології, на всебічному знанні дитини, її вікових особливостей і того, як ці особливості заломлюються в середовищі, що відповідає даній епосі».
Все це показує, що як при побудові уроку, так і при виборі методу навчання вчитель керується загальною метою виховання і конкретної дидактичної метою даного уроку, враховує характер матеріалу уроку, вік учнів, їх особливості та рівень готовності до вивчення навчального матеріалу. Великий вплив на вибір методу надає рівень методичного майстерності вчителя.

 

 

2.1.3 Модульно – рейтингова система

Найбільш поширеною системою навчання у нас, як відомо, є класно-урочна. Хоч би що говорили про це дітище Яна –Амоса Коменського, найкращим його захистом є високі навчальні результати.

На Заході класно-урочна система не поширена зовсім. Там знайшли спосіб поєднувати класну форму організації навчання і індивідуальну роботу. Разом все це назвали модульно-рейтинговим навчанням (далі МРН). Основні його риси такі:

- індивідуальна і командна форми роботи;

- побудова програми по темам (модулям);

- широкий простір для творчості;

- багато самостійної роботи;

- рейтингова (багатобальна) оцінка знань.

В виховному плані МРН спрямована на виховання особистості індивідуаліста, людини, яка вміє працювати самостійно, але так само добре працює і в команді. Багато уваги приділяється формуванню “духу команди”. При цьому, щоб уникнути поділу класу на ворожі табори, склад команд регулярно міняється. Багато і часто застосовуються ігри, навіть в старших класах, що з одного боку, полегшує навчання, а з другого - робить його менш серйозним. Але це зрозуміло, якщо згадати, що основну масу матеріалу учні опрацьовують самі.

Велика увага приділяється індивідуалізації. Часто–густо всі учні працюють по окремим, спеціально підібраним програмам у вигляді пакетів пізнавальної діяльності. Зміст пакетів визначається попереднім використанням різносторонніх тестів. (14,31)

Разом з тим всі пакети ідуть в ногу з загальною програмою, яка складається з модулів. Модуль - поняття багатогранне. Тут його можна розглядати як програмно-часову одиницю або як блок інформації (недаремно одним з похідних МРН є метод блочної подачі інформації).

Як програмно-часова одиниця модуль є темою з програми, що включає в себе все, що хоча б віддалено з нею пов’язано. Аналогами у вітчизняній педагогіці виступають математичні концентри (“десяток”, “сотня”) та - в курсі іноземної мови - “теми”, які найбільше схожі на модулі (бо від них і походять) - “Україна”, “Моя сім’я”, “ Подорож” тощо.

Як блок інформації модуль має певну субструктуру. Передусім іде ввідний урок, який коротко знайомить учнів з цілою темою та видами діяльності в ній. Потім на цьому ж уроці даються основні поняття теми (іноді це займає два уроки). Після чого решту модуля займає закріплення, спочатку - частково - репродуктивне, потім повністю творче. Кожний модуль завершується модульною контрольною роботою, яка обов'язково включає основні питання попереднього модуля. Остання моду­льна контрольна робота охоплює практично весь програмовий матеріал. (32, 36)

Характерно, що наслідки роботи над модулями часто виражаються альтернативно - учень сам обирає форму демонстрації результатів своєї самостійної роботи. Це може бути лекція, доповідь, міні–курсова, комп’ютерна програма і т.п. або традиційні форми контролю знань (тести і семінар).(8,36)

Для стимулювання систематичної роботи учнів на кожному занятті їм виставляють оцінку в балах відповідно до рівня знань. Це практикується через тестове опи­тування у вигляді поточного письмового контролю, на який відводиться 10-15 хв. Щоб учні належно підготувалися, вони одержують домашні завдання. Перед модульною контрольною роботою, а це 40-45 хв, учні виконують домашню контрольну роботу з програмового матеріалу певного модуля.

В старших класах МРН може набувати повністю самостійного характеру. Тоді вчитель отримує роль тільки консультанта та координатора. В такому випадку перехід від одного модуля до іншого відбувається несинхронно. Учні, що справляються добре, переходять швидше, а відстаючі повинні доопрацювати. Хоча розрив ні в якому разі не повинен бути великим. Звісно, про п’ятибальну систему оцінювання знань мова вже йти не може. Діагностика здійснюється за рейтингами (англ. - оцінка, порядок, класифікація). Рейтинги передбачають, що учень набирає бали на протязі всього модуля і в його кінці вони переводяться або на п’ятибальну шкалу (в США - А, В, С, Д, Е), або в відсотки (75%, 42% засвоєного матеріалу). Маючи рейтинг учня з усіх дисциплін, вчитель визначає його рейтинг за чверть, рік або весь пері­од навчання. Така технологія навчання запроваджена в університеті для сти­мулювання систематичної самостійної роботи учнів протягом семестру і підвищення якості їхніх знань. На відміну від традиційної системи модуль­но-рейтингова технологія навчання активно впливає на організацію навча­льного процесу. Передусім підвищується мотивація учнів до навчання завдяки постійному контролю, активізується їхня робота протягом семестру, істотно змінюються стосунки між викладачем і учнем. Навчальний процес стає відкритим, і кожен учень може контролювати свій рівень під­готовки, своєчасно вносити корективи в навчальну роботу. Крім того, нав­чання носить індивідуальний характер, що дає змогу уникати зрівнялівки в оцінюванні роботи учнів та зайвого адміністрування.(1,6)

Є два види рейтингу - поточний і контрольний. Поточний - це сума балів на протязі модуля, а контрольний - це сума балів за перевірку знань (тести, наприклад). Контрольний за шкалою може переводитись в поточний.

Рейтинг перетворюється у ранжирування учнів - хто набрав більше, стоїть вище. Це випадок, коли вчитель і сам учень можуть бачити абсолютно точно положення цього учня відносно інших учнів класу і засвоєного матеріалу. Вчитель повинен заохочувати здорову конкуренцію і не допускати загострення стосунків між дітьми.(27,34)

І все ж найхарактерніша риса МРН – це його гнучкість. Кожен вчитель може змінити методику використання елементів цієї технології згідно власного вибору. МРН, на відміну від модульно-розвиваючої системи, ніби створена для часткового застосування. Зі всіх ІПТ, які ми розглядаєм, ця пропонує найширший простір для вчительської творчості.

 

Висновки. Навряд чи є зараз можливість, та і потреба, в абсолютній індивідуалізації навчання. Але позитивні моменти з МРН повинні бути використані. На найбільшу увагу, очевидно, заслуговує рейтингова форма оцінки знань, яка робить діагностику учнів прозорою і справедливою. Елементи модульної подачі знань можуть використовуватись і в молодших класах, особливо після того, як діти засвоять техніку самостійної роботи. Наприклад, в Полонській зош № 7 в 2 - 3 класах вчителі Бортюк Н.В. і Поведа Г.П. використовують елементи МРН на уроках контролю та корекції знань, повторення і закріплення навчального матеріалу. В 4 класі вчителька Микуляк А.Ю. розбиває на блоки (модулі) по темам. В кінці кожної з них вона за кількістю балів виставляє оцінки; так, після теми “ Ділення двоцифрового числа на одноцифрове” за 0 – 21 балів ставиться “2”, “22 – 42 “3”, 43 – 53 “4”, 54 – 60 “5”. Ви можете ознайомитись з уроками по МРН з теми.