Християнський погляд на економіко-соціальної сферу

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

ДО cемінрського ЗАНЯТТЯ

(для викладачів)

Тема: «Багатство земне і власність»

Актуальність теми: Тема ставлення християн до матеріальних благ не може не хвилювати сучасну людину, особливо у наш час, коли матеріалістичні ідеології наскрізь пронизують наше існування, коли дилему «мати» чи «бути» так часто вирішують на користь першого. Християнство, віддаючи перевагу другому, не заперечує значення матеріальних благ у житті людини, але наголошує, що вони є тільки засобом і не повинні стати самоціллю.

 

Навчальна мета:

Знати: ставлення християнської церкви до проблеми приватної власності; співвідношення моральної та економічної складової в суспільних процесах.

Вміти: пояснювати сутність і негативний вплив злочинів проти чужої власності.

Розуміти: значення християнських моральних норм в розвитку економічної та соціальної сфери суспільства.

Міждисциплінарна інтеграція

№	Дисципліни	Знати:	Вміти
	Забезпечуючі: Психологія, Соціологія, Філософія, Людина і світ, Правознавство	Сутність приватної власності; форми порушення права на приватну власність	Давати правову і моральну оцінку способам набуття власності
	Забезпечувані: Філософія, Політологія, Соціологія	Християнський погляд на проблему соціальної справедливості та на сутність економічних протиріч	Виявляти форми порушення заповіді «Не вкради»
	Внутрішньопредметна інтеграція: Земне багатство	Призначення земних благ

Тривалість заняття: 2 години

 

План і організаційна структура заняття:

№	Основні етапи заняття, їх функції та зміст	Навчальні цілі в рівнях засвоєння	Методи контролю і навчання	Матеріали методичного забезпечення	Час в хвилинах
	Підготовчий етап: 1) Організаційні заходи			Методичні рекомендації
2) Постановка навчальних цілей			Методичні рекомендації
3) Контроль вихідного рівня знань	Другий	Тестування, словниковий диктант	Тести, словник
	Основний етап: 1) Обговорення основних питань теми	Третій	Питання для обговорення	Методичні поради для студентів, конспект лекції
2) Перевірка самостійної роботи студента.	Третій	Завдання для самостійного опрацювання	Зошит, методичні рекомендації для самостійної роботи студента
	Заключний етап: 1) Контроль і корекція рівня професійних навичок	Третій	Питання для самоконтролю	Методичні рекомендації
2) Підведення підсумків, оголошення оцінок		Індивідуальний контроль	Результати тестування і опитування
3) Домашнє завдання, інструкція до виконання			Методичні рекомендації

 

Матеріали методичного забезпечення заняття

Питання для обговорення:

1. Християнський погляд на економіко-соціальної сферу:

- право на приватну власність як одне з природних прав людини;

- способи набуття власності та їх моральна оцінка;

- проблема земного багатства у християнській етиці;

- економічна діяльність та соціальна справедливість(християнський погляд).

 

2. Злочини проти чужої власності:

- пошана своїх та чужої власності як виконання заповіді Божої: «Не кради»;

- об’єкти незаконного привласнення (матеріальні блага, духовні здобутки, праця, час тощо)

- види злочинів проти чужої власності (крадіжка, шахрайство, лихварство, затримання платні, плагіат, хабарництво, вандалізм тощо);

- дармоїдство як порушення заповіді - «Не кради».

 

3. Десята заповідь Божа: «Не бажай нічого, що належить ближньому твоєму…», її моральний зміст:

- заздрість як порушення заповіді - «Не бажай нічого, що належить ближньому твоєму…»;

- жадібність і бажання надмірного привласнення земних благ як джерело гріховного життя;

- надмірні бажання та сучасні проблеми людства

Християнський погляд на економіко-соціальної сферу

Християнські богослови по-різному розуміють проблему власності, багатства, бідності та милостині. Основні парадигми (основні напрямки) відношення до власності: 1) економіка дива 2) поміркована доктрина 3) святоотцівське майнове вчення і 4) протестантська етика. Ми будемо користуватися цими назвами … апріорі не вкладаючи в них ні позитивного, ні негативного змісту.

«Економіка дива»

Суть цієї доктрини в тому, що Господь усього дає за вірою, у тому числі й матеріально необхідне. Ця доктрина має і євангельське обґрунтування – фрагмент про птахів небесних, які не сіють і не жнуть, ані збирають у засіки, а Отець … небесний їх годує! (Мт.6, 25-34). З нього народилося ціле богослов'я: тільки віруй – і тоді все тобі буде, в тому числі й що вам їсти та що пити та у що зодягнутись. Причому без будь-якої праці на господарській ниві. Виходить, що не потрібно обробляти поля, будувати заводи – все необхідне людині дасть Господь. Не потрібно створювати армію і озброювати її. І так далі і тому подібне. Така теорія характерна не тільки для чернецтва, але й для багатьох мирян. Що сказати про це?

Звичайно, з погляду економіки це абсурд. Але й з погляду віри подібна теорія видається сумнівною. Річ у тім, що таку «економіку» інакше як «економікою дива» назвати не можна. Диво тут розглядається як виробнича технологія. Мови нема – і віра необхідна, і дива існують: заперечувати їх було б просто недоумкуватим матеріалізмом, який вірить, що, крім атомів і пустого простору, у світі більше нічого немає. Але прихильники «економіки дива» чомусь упевнені, що Господь – це джин, що кидається виконувати будь-яке наше бажання. Так, Господь всемогутній і добрий, але водночас Він абсолютно незалежний. Так, за своєю милістю Він, причому двічі, помножував хліби. Але думати, що Він буде це робити постійно і за нашим графіком – просто самовпевненість. Однак саме це пропонують православні прихильники «економіки дива» нашому народові. Фактично «економіка дива» означає відмову від будь-якого облаштування соціально-економічної сфери, а це, здається, не відповідає Божій волі щодо призначення сотворенного світу і ролі в ньому людини. Воля Творця, на нашу думку, здійснюється насамперед через належну організацію економічної сфери.

«Поміркована доктрина»

Ця концепція добре всім відома. Саме її зазвичай описують підручники і православні брошури. Згідно з цією концепцією, мати власність, навіть значну, тобто бути багатим, – не є погано. Власність дає засоби до існування, є ґарантом громадянських свобод і морального розвитку особи. Проте неодмінною умовою володіння багатством є незалежність від нього: не багатство має володіти вами, а ви – багатством. Якщо ви внутрішньо незалежні від маєтку, не приліпилися до нього, то тоді багатство – благо. Якщо ж вами володіє пристрасть зажерливості, то тоді багатство стає тягарем, який не пускає вас піднятися в Царство Небесне. Тому потрібно бути милостивим, доброчинцем для бідних, жертвувати на Церкву, і тоді Господь благословить і вас, і вашу справу. Така концепція здається настільки природною, що в її православності зазвичай сумнівів не виникає. Тому не буде перебільшенням називати помірковану концепцію «загальноприйнятою». Ця концепція має давню історію. Вона виникла на рубежі II-III століть і викладена у відомій книзі Климента Александрійського Хто з багатих спасеться?…

«Святоотцівське вчення»

Як це не парадоксально, звична для православного вуха «поміркована доктрина» не є справжнім святоотцівським вченням. У IV-V століттях над поглядами Климента Александрійського взяло гору вчення святих отців Василія Великого, Григорія Богослова, Амвросія Медіолянського та Йоана Золотоустого. Вони розглядають питання на двох рівнях: особистому, розвиваючи, так би мовити, «психологію власного», та на рівні взаємин з ближніми – «соціологію власності». На першому рівні визначальним є аскетичні міркування, оскільки власність є найсильнішою спокусою, подолання якої вимагає відмови від майна. Для другого рівня святі отці формулюють критерій правдивого християнського ставлення до власності – це заповідь «люби ближнього, як самого себе». Отож істинно християнським ставленням до власності й багатства є: на особистому рівні – повне відкинення власності, а на рівні християнських громад – спільність майна. Такий погляд освячений Писанням та апостольським Переданням (маю на увазі відомі «комуністичні фрагменти» з Діянь святих апостолів (Ді. 2, 44-45; 4, 32-36)), а також традиційною церковною практикою (спільнотні монастирі). Особливе місце серед творців святоотцівського вчення про майно належить св. Йоанові Золотоустому. Його погляди настільки глибокі за змістом і настільки яскраві за висловом, що воістину стали вершиною святоотцівської майнової етики.

Ця майнова концепція дає інше, глибше розуміння фрагменту про птахів небесних. Дійсно, прислухаймося: «кажу вам», «для душі вашої», «що нам є?», «хто з вас, коли журиться», «що будете їсти та що будете пити, ні для тіла вашого, у що одягтися». Скрізь говориться про те, що треба не турбуватися про себе, але ніде не говориться, що треба не піклуватися про інших. Турбота про себе означає егоїзм, а турбота про інших – це любов. Тому в суспільстві з високим ступенем моральності кожен має піклуватися про інших. І тоді чудесним чином виконається те, що нас так бентежить: не журіться і не говоріть: що нам їсти? Або: що будемо пити? Або: у що ми зодягнемось?, бо в такому суспільстві людина і справді може не піклуватися про свої земні потреби, тому що про це подбають ближні. Але з погляду соціального таке по-справжньому можливе лише у суспільстві, базованому не на приватній власності, а на власності спільній. Комунізм випливає з християнської любові та, у свою чергу, служить її зміцненню.

«Протестантська етика». Нарешті, остання парадигма виникла в надрах протестантського руху. З легкої руки відомого німецького соціолога Макса Вебера, її зазвичай називають «протестантською етикою». Суть цієї доктрини, четвертої за порядком, у тому, що добробут і багатство розглядаються як позитивні християнські цінності. А тому прагнення збільшувати багатство за допомогою легітимних капіталістичних механізмів розглядається як чеснота. Якщо до «поміркованої доктрини» завжди входила вимога бути незалежним від багатства і не гонитися за ним, то «протестантська етика», навпаки, вважає підприємців, які денно і нощно поглинуті діставанням прибутку, вельми шанованими християнами, бо завдяки їхній діяльності збільшується добробут усього суспільства.

 

. Злочини проти чужої власності

Крадіж-злодійство

Що таке крадіж? Це потайне забрання чужого добра проти волі власника. В наш час це дуже поширений гріх, бо чуже добро не одне око манить. В Євангелії читаємо про те, як молодий юнак питав Ісуса Христа, що має робити, аби дістатися до неба. Христос, поручаючи йому зберігання Божих заповідей, сказав: «Не кради!» Тим Він пригадує, що гріх крадежу є перешкодою до неба. Св. апостол Павло в листі до Ефесян, перестерігаючи перед гріхом крадежу, каже: «Хто крав, нехай не краде більше, а краще хай працює» (4, 28). А в першому листі до Корінтян навчає: «Ані злодії... ані грабіжники — Царства Божого не успадкують» (6, 10).

Грабунок-розбій-напад

Це насильне забирання чужого добра із зброєю в руках під загрозою побиття, каліцтва, а навіть смерті

Лихва

Вона буває тоді, коли хтось тому, що у великій біді, позичає гроші за дуже високі, незгідні з законом відсотки. Св. Письмо Старого Завіту забороняє позичати гроші на лихву. В книзі Виходу читаємо: «Коли позичиш гроші комусь з мого народу, вбогому, що при тобі, то не станеш для нього лихварем» (22, 24). А в книзі Левіт сказано: «Якщо твій брат зубожіє й буде в злиднях у тебе, допоможи йому... не братимеш від нього відсотків ані лихви, а боятимешся Бога» (25, 35-36).

Вандалізм-нищення власності

Обман-ошуканство

У книзі Левіт про це сказано: «Дві ваги і дві міри — огидне Господеві одне і друге» (19, 35). А в книзі Буття читаємо, що Яків довгі літа служив у свого дядька Лавана, який аж два рази його обманув. Перший раз, коли він вислужив за його дочку Рахилю сім років, її батько замість Рахилі увечері підсунув йому свою другу дочку Лію. А коли вже Яків вирішив повертатися додому, то він сказав до своїх жінок: «Ви ж самі знаєте, що я всіма своїми силами працював для вашого батька. А ваш батько ошукав мене і міняв десять раз мені платню» (31, 6- 7).

Задержання платні

Задержанням платні провиняється той хлібодавець, хто вчасно не виплачує належної платні, але її якийсь час затримує, щоб на цьому ще й скористати. В книзі Левіт про це написано: «Не затримуй у себе наймитової платні до ранку» (19, 13).

Обов’язок реституції — відшкодування

Що таке реституція? Гріхи проти 7-ої і 10-ої Божих заповідей накладають на винуватця особливі зобов’язання, а саме: законно вони вимагають реституції, тобто повернення незаконно набутої чужої власності. Обов’язок реституції засновується на природному праві, Божих, а навіть цивільних законах.