У сучасних умовах ринкове господарство вступає в період інтелектуальної економіки, коли зростає наукомісткість продукції за рахунок швидкого розвитку науково-технічних ідей і їх практичної реалізації. Тому інноваційна діяльність стає визначальною в системі управління об'єднанням підприємств.
Інтенсифікація розвитку національної економіки, підвищення ефективності функціонування всіх її складових ланок можливі лише на основі впровадження досягнень науки.
У ринкових умовах господарювання постійно повинен вестися пошук нових форм та методів управління з метою забезпечення конкурентоспроможності організації. За цих умов важливе місце пзаймає інноваційна діяльність. Остання є гармонійним поєднанням науки, техніки, економіки та вдалого менеджменту.
Інноваційна діяльність об'єднання підприємств покликана забезпечити зміни в засобах виробництва, технології виробництва, кількісних і якісних параметрах продукції. Це сприятиме підвищенню ефективності його функціонування.
Об’єктом інноваційної діяльності є інноваційна ідея, проект, програма, яка може мати науковий, технічний, технологічний, комерційний, організаційний, управлінський напрям.
Суб’єктами інноваційної діяльності виступають організаційної структури, які зайняті у генерації, випробовуванні, виготовленні, просуванні нововведень.
Стратегія інноваційного розвитку підприємства визначається видами запропонованих нововведень: створення і освоєння нових товарів (послуг), технологій, способів організації виробництва, ринків, структури, управління.
Під новацією прийнято розуміти новий порядок, новий звичай, новий метод, винахід, нове явище (відкриття). Практичне використання новації з моменту технологічного освоєння, виробництва, масштабного поширення в якості нових продуктів і послуг є інновацією (нововведенням). До цієї групи використання новацій відносяться багато організаційно-технічних, управлінських і економічних рішень виробничого, фінансового, комерційного і адміністративного характеру.
До організаційно-економічних і управлінських нововведень, що спрямовані на активізацію інтелектуальної діяльності і інноваційних процесів, можна віднести мобілізацію ресурсів для розвитку пріоритетних напрямів в створенні наукомісткої продукції, оновлення засобів виробництва і удосконалення сфери послуг. Одночасно повинні вводитися організаційно-економічні і управлінські нововведення з ціллю зменшення інвестицій в продукцію застарілих виробництв. Всі ці нововведення викликають необхідність в структурній перебудові як окремих підприємств, так і галузевих структур організації виробництва.
Більшість прогресивних нововведень знаходять реальне втілення при створенні наукомісткої і конкурентоспроможної продукції, що є одним із важливих результатів інноваційного менеджменту. Діапазон поширення нововведень визначається суспільною практикою, коли їх цінність аналізується споживачами. Інноваційний менеджмент пов’язаний із залученням різноманітних ресурсів, основними з яких є інвестиції і затрати часу як на проведення досліджень і розробок, так і на виконання проектно-технологічних та інших робіт, пов’язаних з масштабним освоєнням виробництва нової продукції. В цілісну систему інноваційної діяльності входять такі складові компоненти, як наука, технологія, економіка і освіта.
Головними факторами в прогресі сучасної цивілізації є процеси освоєння оптиковолоконної техніки в засобах зв’язку і обчислювальних мережах, підвищення гнучкості і роботизації виробництва на основі використання мікроелементних компонентів, розробки енергозберігаючих технологій і використання матеріалів на композиційній основі.
Інноваційний процес, в найбільш узагальненому вигляді, характеризується створенням, поширенням і використанням продукції і технологій, що містять науково-технічну новизну і задовольняють нові суспільні потреби. На відміну від виробничого інноваційний процес характеризується невизначеністю шляхів досягнення цілей і високим ризиком; неможливістю детального планування і орієнтування на прогнозні оцінки.
Безпосередньо інноваційний процес починається з етапу проведення пошукових науково-дослідних робіт (НДР), в ході яких проходить висунення науково-технічних ідей про матеріалізацію наявних теоретичних знань і відкриттів. Закінчуються пошукові НДР поновленням і експериментальним випробуванням нових методів задоволення суспільних потреб.
На другому етапі інноваційного процесу проводяться прикладні НДР, виконання яких пов’язане з високою ймовірністю отримання негативних результатів. Тому виникає ризик втрат при вкладанні коштів в проведення прикладних НДР, тобто інвестиції в інновації мають ризиковий характер.
На третьому етапі виконуються дослідно-конструкторські і проектно-конструкторські роботи, пов’язані з розробкою проектів, ескізно-технічним проектуванням, випуском робочої конструкторської документації, виготовленням і випробуванням дослідних зразків.
На четвертому етапі здійснюється процес комерціалізації нововведення шляхом запуску у виробництво і виходу на ринок. При запуску у виробництво необхідні великі інвестиції для реконструкції виробничих потужностей, підготовки персоналу, рекламної діяльності та ін. На цьому етапі інноваційного процесу реакція ринку на нововведення ще невідома і ризик невдачі досить суттєвий, в зв’язку з цим інвестиції носять також ризикований характер.
Промисловими інноваціями є вкладення інвестиційного капіталу в нововведення, що призводять до кількісних та якісних поліпшень виробничої діяльності.
Впровадження інновації у виробництво спричинює виникнення чотирьох видів ефектів: економічний ефект – полягає економії суспільно-необхідного часу на виробництво продукції; науково-технічний ефект – посилення потенційних можливостей науки і техніки для вирішення тих чи інших завдань; соціальний ефект – фізичне і моральне полегшення окремих видів праці; екологічний ефект – послаблення негативного впливу людської діяльності на навколишнє середовище.
Інвестиції– це довгострокові вкладення капіталу в підприємницьку діяльність задля отримання прибутку. Інвестування передбачає вкладання капіталу як в основні засоби, так й у промислові запаси, необхідні для здійснення виробничого процесу. Вкладення в основні засоби носить назву капітальних вкладень. До складу капітальних вкладень в промисловості відносять здійснення будівельно-монтажних робіт, придбання виробничого устаткування та інших основних засобів, здійснення проектно-пошукових робіт.
Необхідність здійснення інвестицій зумовлена конкретною ситуацією на ринку. Зокрема ринковий попит на промислову продукцію може задовольнятися повністю, що не вимагатиме нарощення обсягів виробництва на підприємстві. В цьому випадку здійснюватиметься просте відтворення основних засобів. Коли попит на продукцію промислового виробництва зростає, має сенс нарощування обсягів виробництва. За цих умов необхідне розширене відтворення основних засобів за рахунок реконструкції, технічного переоснащення виробництва. У випадку зменшення попиту на продукцію промисловості виникає необхідність модернізації виробництва, організації виробництва нової продукції.
У промисловому виробництві розрахунок необхідного розміру інвестицій повинна здійснюватися в кілька етапів. Насамперед слід розрахувати можливий обсяг виробництва продукції, виходячи з наявних виробничих потужностей (добуток абсолютної величини виробничих потужностей на прогнозований коефіцієнт їх використання). Після цього слід визначити розмір незадоволеного ринкового попиту на продукцію (різниця між обсягом попиту ринку та можливим випуском продукції на діючих виробничих потужностей). Опісля визначають потрібну величину нарощування виробничих потужностей (частка від ділення розміру незадоволеного ринкового попиту на продукцію на прогнозний коефіцієнт використання виробничих потужностей). Останній етап передбачає встановлення необхідного розміру інвестицій у розвиток промислового виробництва.
ТЕМА 8
