Загальна характеристика кризи

 

Економічна	• Дефіцит товарів. • Відмова або повільне запровадження нових технологій. • Невисока якість більшості товарів. • Продовольча криза, глибока криза] сільського господарства. • Прихована інфляція (зростання цін при незмінних розмірах заробітної плати). • Переважно екстенсивний шлях розвитку економіки. • Висока затратність виробництва, енергоємність і матеріаломісткість продукції. • Поява тіньової економіки («цеховики»)
Політична	• Воєнні авантюри і нездатність вийти з них (Афганістан, Ефіопія, Ангола тощо). • Нездатність вищого керівництва реагувати на нові тенденції розвитку світу. • «Старіння» керівництва. • Недієздатність законодавчих органів. • Утрата динамічності в розвитку радянської моделі і, відповідно, її привабливості для інших країн. • Корупція у вищих ешелонах влади: хабарництво, криміналізація, просування по службовій драбині за принципом знайомства, родинних зв’язків, особистої відданості. • Посилення репресій проти інакомислячих
Ідеологічна	• Розчарування у правильності обраного шляху розвитку. • Розходження між ідеологічними догмами і реаліями життя. • Усвідомлення нереальності досягнення мети побудови комунізму. • Зростання дисидентського руху і настроїв у суспільстві. • Посилення ідеологічного тиску на суспільство
Екологічна	• Бездумна експлуатація природних ресурсів. • Відсутність науково-обґрунтованого розміщення виробничих потужностей. • Руйнування природного середовища, придатного для життя. • Поступова деградація нації (генетичні зміни, зростання дитячих захворювань і народження нездорових дітей, скорочення народжуваності, зростання показників хронічних захворювань)
Моральна	• Поява явища подвійної моралі (безвідповідальність, прагнення перекласти відповідальність на іншого). • Зростання престижності професій, посад, які дають змогу отримувати нетрудові доходи. • Зростання кількості побутових злочинів. • Прагнення досягти мети незаконним шляхом. • Зростання числа економічних (господарських) злочинів. • Наростання споживацьких настроїв

Дисидентський рух.

 

У 70-х рр. активізується дисидентський рух, що перетворювався в політичну опозицію правлячому режимові. Його виникнення слід віднести ще до початку 60-х pp., коли в умо­вах хрущовської «відлиги» інтелігенція дізналася правду про злочини сталінського режиму й отримала більше можливостей для знайомства з передовими ідеями Заходу.

 

Для дисидентського руху було характерне поширення «самви-даву» — безцензурного друку, в основному машинописних текстів заборонених владою творів учених, прозаїків і поетів. Регулярно видавалася «Хроника текущих событий», яка потім переправля­лася за кордон.

 

Серед лідерів дисидентського руху найбільш відомими діячами були А. Сахаров, О. Солженіцин, В. Буковський, А. Марченко, О. Гінзбург Л. Богорад та ін. У грудні 1965 р. на Пушкінській площі в Москві відбулася перша демонстрація дисидентів правозахисної спрямованості, у серпні 1968 р. сім дисидентів вийшли на демон­страцію на Красну площу Москви на знак протесту проти втор­гнення радянських військ до Чехословаччини.

 

1968 р. на Заході вийшов роман О. Солженіцина «В круте пер­вом», за який йому була присуджена Нобелівська премія. Автор був виключений зі Спілки письменників і облитий брудом у радянських засобах масової інформації. Однак Солженіцин продовжував пра­цювати над творами, що викривали радянську дійсність і в 1973 р. вийшов 1-й том його знаменитого «Архипелага ГУЛАГ». Уже в лютому 1974 р. письменника було примусово виселено за кордон.

 

На початку 70-х pp. академік А. Сахаров кілька разів звер­тався до радянського керівництва з листами і записками, які міс­тили широкомасштабні пропозиції по проведенню реформ радян­ської системи. Однак Брежнєв і правляча верхівка ніяк не відреагувала на пропозиції видатного вченого, авторитет якого був надзвичайно високим у цивілізованому світі. За виступ проти радянського вторгнення в Афганістан у 1979 р. Сахарова було вислано з Москви у місто Горький.

 

 

■ Періодизація дисидентського руху в СРСР

 

Період	Характеристика
Становлення (1965—1972 рр.)	• Діяльність А. Синявського. Ю. Данієля, А. Амальріка, Л. Чуковської, А. Гінзбурга, Ю. Галанського, Б. Буковського, А. Марченка, С. Ковальова, Л. Богораз, П. Григоренка та ін. • Початок кампанії проти А. Сахарова і 0. Солженіцина
Криза (1973—1974р.)	• Процес над П. Якіром і В. Красіним
Широке міжнародне визнання (1974—1975 рр.)	• Розширення географії дисидентського руху. • Вислання 0. Солженіцина з країни. • Утворення радянського відділення Міжнародної амністії. • Присудження Нобелівської премії А. Сахарову
Гельсінський (1976—1982 рр.)	• Діяльність Гельсінської групи. • Процеси над Ю. Орловим, А. Щаранським, Г. Якуніним, А. Марченком. • Заслання А. Сахарова

 

 

Дисидентський рух другої половини 1960-х — першої половини 1980-х рр. мав такі особливості:

Характеристика

· Стає більш масовим і організованим.

· Були відкинуті ілюзії щодо ідей соціалізму і комунізму, рух почав носити яскраво виражений антитоталітарний характер.

· У поглядах дисидентів прослідковувалися майже всі ідеологічні напрями.

· Зв’язок із громадськістю країн Заходу і міжнародними правоохоронними організаціями.

· Заперечення насильницьких методів боротьби.

· Прагнення легалізувати свою діяльність.

· 80 % дисидентів становила інтелігенція.