Порядок зняття з обліку юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів.

Документи, що подаються до контролюючого органу у разі прийняття рішення про ліквідацію або реорганізацію.

Платник податків зобов'язаний повідомляти контролюючий орган за основним місцем обліку про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов'язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації).

Дані про прийняття рішення щодо припинення юридичних осіб, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, контролюючі органи отримують від державних реєстраторів у Порядку взаємного обміну.

Юридичні особи, для яких законом установлені особливості їх державної реєстрації та відомості щодо яких не містяться в Єдиному державному реєстрі (у тому числі військові частини), зобов'язані подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такі документи:

- заяву про ліквідацію або реорганізацію платника податків за формою № 8-ОПП (додаток 15 до Наказу № 1588);

- оригінал довідки за формою № 4-ОПП;

- копію розпорядчого документа (рішення) власника або органу, уповноваженого на те установчими документами про припинення;

- копію розпорядчого документа про утворення комісії з припинення (ліквідаційної комісії).

У разі прийняття рішення про закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, до контролюючого органу за основним місцем обліку такого відокремленого підрозділу подаються такі документи:

- заява про ліквідацію або реорганізацію платника податків за формою № 8-ОПП;

- оригінал довідки за формою № 4-ОПП;

- копія розпорядчого документа про закриття відокремленого підрозділу.

Банки повідомляють контролюючі органи щодо прийняття рішення про їх ліквідацію або реорганізацію з урахуванням порядку ліквідації (реорганізації) банків, встановленого Законами України «Про банки і банківську діяльність», «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

У разі ліквідації банку голова ліквідаційної комісії або уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку протягом десяти днів від дня прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії зобов'язаний подати до кожного з контролюючих органів, у яких перебувають на обліку банк, його відокремлені підрозділи, такі документи:

- заяву про ліквідацію або реорганізацію платника податків за формою № 8-ОПП;

- інформацію про місце та строк приймання вимог кредиторів;

- копію рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;

- копію рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або копію рішення загальних зборів банку про обрання ліквідаційної комісії у разі ліквідації банку за рішенням власників банку.

Тема 3. Облік податкових надходжень.

1) Оперативний облік платежів.

В економічній науці під оперативним обліком розуміють різновид обліку, систему поточного спостереження та оперативну реєстрацію певних операцій або подій безпосередньо на місці та у момент їх здійснення чи виникнення. Порівняно з іншими видами обліку (аналітичним бухгалтерським, статистичним), оперативний облік є швидким і більш детальним, має високий ступінь достовірності первинної інформації. Оперативний облік податків, зборів (обов’язкових платежів) є інформаційною базою для аналізу результативності роботи органів державної фіскальної служби щодо виконання основної своєї функції – контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів. Щодо платників податків, то оперативний облік в органах ДФСУ також тісно пов’язаний з питаннями, що стосуються подання податкової звітності, у тому числі уточнювальної, сплати податків і зборів донарахування сум податків, штрафних санкцій та пені, заліку переплат або повернення з бюджету сум податків та зборів, а також відшкодування ПДВ, погашення податкової заборгованості, розстрочення (відстрочення) сплати податків (зборів) до бюджету, звірення стану розрахунків з бюджетом тощо. Показники, отримані в результаті оперативного обліку, формують звітність органів ДФСУ, яка є основою для розробки тактичних та стратегічних цілей керівництвом держави, а також такими органами державної влади, як Державна фіскальна служба України, Міністерство фінансів та інші.

Оперативний облік платежів за податками та зборами (обов’язковими платежами), що надходять до бюджету та контролюються Державною фіскальною службою України (далі – ДФС України), здійснюється підрозділами, на які покладено основні функції та завдання з обліку показників та звітності органів державної фіскальної служби відповідно до чинних нормативно-правових актів України, що регулюють справляння платежів до бюджетів різних рівнів. Основним нормативно-правовим документом, який регулює відносини щодо оперативного обліку податків, зборів (обов’язкових платежів) до бюджету, є наказ Міністерства доходів і зборів України «Про затвердження Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів» від 05.12.2013 №765. Цим Порядком встановлюється механізм ведення оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів.

Оперативний облік платежів, які надходять до бюджетів, здійснюється з використанням автоматизованої інформаційної системи (АІС), що забезпечує єдиний технологічний процес уведення, контролю інформації, обробки документів. Завдяки цьому забезпечується автоматизоване ведення особових рахунків платників податків, підтримання в актуальному стані автоматизованої інформаційної облікової системи та отримання необхідної звітності, довідкової та аналітичної інформації.

За результатами виконання своїх функцій та завдань органи ДФС України формують звітність, яка є сукупністю звітів та зведених інформаційних документів про стан розрахунків платників податків з бюджетом, про результати діяльності структурних підрозділів Державної фіскальної служби України тощо. Звітність зазвичай формується у вигляді звітів про виконання певної роботи, зміст яких розкриває інформацію та відображає сутність питання або дослідження стосовно окремої ситуації. У діяльності ДФС України звіт – це офіційний документ, який містить сукупність результативних звітних показників. Звіти формуються за встановленою формою, мають регулярність формування та характеризують основні результати роботи як окремого податкового органу так і в цілому системи органів ДФС України. Звітність може формуватися у вигляді зведеної інформації, яка є сукупністю первинних, зведених, аналітичних показників, містить дані спостереження та фіксації даних про податкові надходження, а також оцінку ефективності впровадження законів і підзаконних актів, що регулюють відносини у сфері оподаткування. Зведена інформація може мати вигляд зведеної таблиці або довідки. Розробку форми звітів та зведеної інформації, порядку їх складання, процедури формування та подання, завдань щодо створення необхідного програмного забезпечення або переналаштування діючого здійснюють відповідні структурні підрозділи ДФС України. Форми звітів, зведеної інформації та порядок їх складання затверджується нормативно-правовими актами Міністерства фінансів України та/або ДФС України. Варто також зазначити, що інформацію, яку містять звіти, зазвичай використовують у своїй діяльності органи державної влади України, керівництво та структурні підрозділи фіскальних органів, коли дані зведеної інформації призначені переважно для внутрішнього користування в органах ДФС України. Форми звітів та зведеної інформації вносяться до Електронного реєстру звітів та зведеної інформації, у якому відображається інформація про терміни та періодичність складання, підрозділ та відповідального виконавця, схеми та терміни формування на всіх рівнях ДФС України, коротка інформація про зміст форм та порядок їх формування.

2) Автоматизація обліково перевірочної роботи податкових органів.

Інформаційна система фіскальної служби — це система з великими потоками інформації та великою їх розгалуженістю, з великою кількістю типів документів різної складності. Їх швидкий пошук та систематизацію може забезпечити тільки автоматизована інформаційна система.

АІС фіскальної служби ─ це комп’ютерна мережа з організацією автоматизованих робочих місць (АРМ) податкових інспекторів. Для забезпечення відповідності програмного комплексу обліку і звітності нормам чинного законодавства проекти АІС підлягають обов'язковому тестуванню у ДФС України із залученням спеціалістів, що безпосередньо обслуговують платників податків.

Обов'язковою вимогою до проектів АІС обліку і звітності в органах державної фіскальної служби є захист, архівування та збереження даних, відстеження по кожному податковому зобов'язанню та податковому боргу історій їх виникнення, забезпечення кодування кожної операції і можливості доступу до баз даних, у тому числі минулих звітних періодів (тільки в режимі перегляду).

У податковій службі у 1991 р. з’явилася перша версія автоматизованого робочого місця податкового інспектора відділу обліку та звітності ─ «Держдоходи». За його допомогою були усунені основні недоліки ручного оперативного обліку податків. Потім з’явилися нові АРМ, у результаті об’єднання яких була створена автоматизована інформаційна система податкової служби.

АРМ ─ це сукупність програмно-технічних засобів та проблемно-орієнтованих комплексів, які використовуються з метою суттєвого підвищення ефективності процесу інформаційного забезпечення діяльності податкового інспектора, наприклад, реєстрація інформації, її обробка та систематизація.

Організаційно-інформаційна структура фіскальної служби України побудована за трирівневою ієрархічною системою ─ центр, область, район.

На районному рівні готується оперативна інформація, яка є первинною інформацію, що часто поновлюється. Оперативна інформація ─ основа в інформаційній ієрархії автоматизованих систем. Обробка оперативної інформації ─ це робота, пов’язана зі збором, контролем і первинною обробкою даних, формуванням нових документів, довідок, звітів. Тому найбільше інформаційне навантаження в роботі податкових органів покладене на нижній рівень ─ районні ДПІ. Саме на цьому рівні виникає первинна інформація, пов'язана з безпосередньою роботою з платниками податків (юридичними та фізичними особами). Автоматизація збору та обробки інформації на робочих місцях забезпечує повноту, точність і актуальність документів, прискорює їх підготовку, а використання спеціального програмного забезпечення сприяє зростанню продуктивності праці. У результаті надходять файли, в яких згідно зі строками надання розміщена регламентна звітна інформація про платників, стан податкових платежів, виконання платіжної дисципліни тощо, а також інформація щодо неформалізованих запитів.

На обласному рівні шляхом узагальнення оперативної інформації формується тактична інформація для аналізу та відпрацювання різних варіантів щодо надходження коштів до бюджету. Тут накопичуються дані, які надходять із ДПІ, компонуються в цілому у ГУ ДФС обласного рівня і передаються до ДФС України.

Стратегічна інформація утворюється в результаті опрацювання в ДФС України оперативної і тактичної інформації, що містить відомості, звіти, прогнози. На її основі органи законодавчої та виконавчої влади можуть оцінювати виконання прибуткової частини бюджету України і приймати обґрунтовані та ефективні рішення, а також робити висновки про те, як працюють закони за кожним із податків, прогнозувати та підтримувати стратегію напрямів розвитку податкової служби України.

3) Інформаційне забезпечення АІС податкової служби

Інформаційне забезпечення АІС податкової служби ─ це стандартизовані та уніфіковані форми вхідної та вихідної документації, єдиний формалізований опис даних, єдина нормативно-довідкова інформація (НДІ), що містить систему класифікації і кодування, єдині інструкції та правила обробки інформації, єдина ієрархічна система банків даних та система їх захисту тощо.

Для забезпечення безпомилковості читання документів (кодування вхідної інформації), а також швидкісного введення інформації з цих документів до баз даних та їх опрацювання були розроблені єдині загальнодержавні довідники (класифікатори), що і склали НДІ автоматизованої інформаційної системи податкової служби. Довідник, або класифікатор, ─ це документ, що є зібрання кодів і найменувань класифікаційних об’єктів та їх угруповань. Нормативно-довідкова інформація ─ це дані про розміри ставок та терміни сплати за кожним із видів податкових платежів, облікову ставку НБУ, бюджетну класифікацію податків та зборів, перелік банківських установ, у яких перебувають розрахункові рахунки платників, перелік платників податків, державних органів та ін.

Стандартизація та уніфікація форм документів, єдина НДІ та єдині правила обробки інформації є основою для створення єдиного інформаційного простору податкової служби, що дає можливість автоматизувати більш трудомісткі процеси щодо збору, обліку та обробки інформації. Усі довідники розробляються і підтримуються в актуальному стані централізовано у ДФС України і разом із пакетами прикладних програм передаються на обласні та районні рівні.

Використання загальнодержавних довідників дало можливість обміну інформацією в електронному вигляді між податковими органами, банками, митними органами, казначейством, Держкомстатом, органами виконавчої влади усіх рівнів та дозволило здійснювати проведення повномасштабного й ефективного контролю за достовірністю (якістю) інформації про об'єкти оподаткування.

Після реєстрації у виконавчому комітеті та Мінстаті платник реєструється у податковій інспекції в управлінні обліку платників, подаючи для цього усі реєстраційні документи. Реєстрація здійснюється за допомогою АРМ «Облік платників» та АРМ «Реєстрація платників ПДВ», у результаті якої всі інформаційні відомості надходять до бази даних АІС податкової інспекції з подальшою передачею цих даних до центральної бази даних (ЦБД) ДФС України (через ГУ ДФС в областях), а саме: до Державного реєстру юридичних осіб, Державного реєстру платників ПДВ.

Отримавши в податковій інспекції довідку про реєстрацію, платник відкриває рахунок у банку. Протягом трьох робочих днів з цього моменту з банку до ДПІ електронною поштою надходять відомості про відкриття (або закриття) рахунка.

У результаті реєстрації платника в податковій інспекції відкривається картка особистого рахунка (КОР) за кожним видом платежу.

Проблемним питанням у відносинах платника податків з податковою службою є подання звітів та їх реєстрація, особливо у періоди пікових навантажень, проведення контролю та аналізу звітних документів податковими органами. Щоб налагодити швидку реєстрацію податкових звітів, їх контроль та аналіз, концепція розвитку податкової служби України визначила такі шляхи:

─ подання звітів у електронному вигляді;

─ впровадження програмних комплексів, які забезпечують оперативність прийняття звітності, автоматизовану її обробку, універсалізацію технологічного процесу використання у роботі даних із звітних документів платників податків та встановлення жорсткого контролю за термінами їх подання.

ДФС України проводить роботу щодо розроблення та впровадження програмного комплексу з формування усіх податкових звітів у електронному вигляді. Формування електронної звітності платниками здійснюється з використанням спеціальних програмних засобів, які складаються з двох частин: клієнтської, за допомогою якої платник «готує» електронний звіт, та інспекторської, яка «приймає» наданий звіт, виконує необхідний контроль інформації та передає ці дані для обробки до інших функціональних АРМ. Передача податкових звітів у електронному вигляді (електронна звітність) відбувається через подання до районної ДПІ дискети або електронного файлу за допомогою електронної пошти разом із підписаними паперовими копіями.

Програмний комплекс клієнтської частини надає платнику можливість:

─ генерувати і заповнювати в автоматизованому режимі звітні бухгалтерські форми відповідно до чинного законодавства;

─ перевіряти в автоматизованому режимі заповнення звітних форм, фіксуючи помилки окремим протоколом;

─ захищати дані, що передаються до податкових органів, від несанкціонованого доступу та коригування електронного звіту шляхом «електронного підпису» платника;

─ накопичувати і використовувати дані електронних звітів;

─ друкувати форми електронних звітів ─ отримувати обов'язкові паперові копії звітних форм.

Щодо програмного комплексу інспекторської частини, то він забезпечує:

─ оперативність приймання звітності;

─ автоматизовану обробку звітності;

─ універсалізацію технологічного процесу використання даних звітних документів платників податків;

─ встановлення жорсткого контролю за термінами їх подання.

За його допомогою реалізована мета автоматизування таких операцій:

─ реєстрування форм звітності платників податків;

─ ведення нарахованих сум податків за зареєстрованими формами звітності;

─ введення даних за поданими формами звітності платників податків;

─ контроль даних форми звітності на етапі їх введення;

─ пакетний контроль усіх поданих форм;

─ ведення реєстрів поданих та неподаних документів;

─ ведення реєстрів нарахованих сум податків;

─ ведення реєстрів із контролю форм звітності.

Інформація про нараховані суми податків, після успішного завершення автоматизованого контролю автоматично переноситься в картки особистих рахунків платників, у інформаційні файли баз даних.

Практика показує, що приймання звітності на електронних носіях дає можливість скоротити кількість робочих місць із приймання звітності, зменшити час обробки та підвищити достовірність отриманої інформації.

4) Подання звітів в електронному вигляді та впровадження програмних комплексів

Наказом Міндоходів від 29.11.13 № 729 затверджено Формат (стандарт) електронного документа звітності суб'єктів господарювання та Опис довідників, що публікуються з Форматом (стандартом) електронного документа звітності суб’єктів господарювання.

Порядок підготовки та подання податкової звітності в електронному вигляді, яка надсилається засобами телекомунікаційного зв’язку, затверджено наказом ДПА України від 10.04.2008 №233, зареєстрованим у Міністерстві юстиції 16.04.2008 за №320/15011. Основні положення цього порядку:

Платник податків:

- отримує в будь-якому включеному до системи подання податкових документів в електронному вигляді акредитованому центрі сертифікації ключів посилені сертифікати відкритих ключів посадових осіб юридичної особи, що мають право підпису (керівника, бухгалтера), та печатку юридичної особи. Платник податків фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності може обмежитись одним ключем ЕЦП.;

- укладає договір (в паперовому або електронному вигляді) з відповідним територіальним органом ДФС та надає посилені сертифікати відкритих ключів;

- складає звіти будь-яким програмним забезпеченням, яке формує електронний файл у затвердженому форматі.

Для платників розроблено безкоштовне програмне забезпечення по формуванню та подачі платниками податків податкової звітності та реєстру отриманих та виданих податкових накладних до органів ДФС в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку (ОПЗ), актуальні версії якого можна отримати на сайті ДФС В ДФС відкрито акредитований центр сертифікації ключів Інформаційно-довідкового департаменту Міндоходів, який надає послуги електронного цифрового підпису органам державної влади, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам та організаціям всіх форм власності, іншим суб’єктами господарської діяльності та фізичним особам, з можливістю безоплатної видачі посилених сертифікатів відкритих ключів.

Для формування та подання платниками податкової звітності в електронному вигляді Міністерством доходів і зборів розроблено та розміщено на офіційному вебпорталі http://minrd.gov.ua відповідне програмне забезпечення у розділі «Електронна звітність»

5) Оперативний облік суб’єктів підприємницької діяльності.

Облік платників податків є однією з форм контрольної роботи органів фіскальної служби. Раціонально організований, автоматизований та оперативний облік платників податків є важливішою складовою, яка впливає на загальну ефективність системи податкового контролю. Основним нормативно-правовим документом, який регулює відносини щодо оперативного обліку платників податків, є наказ Міністерства Фінансів України «Про затвердження Порядку ведення обліку платників податків і зборів» від 09.12.2011 №1588. Забезпечення реєстрації, формування інформаційних баз даних платників податків створює передумови для здійснення контролю за платниками податків, правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, а також реалізації податкового планування на державному рівні.

Облік платників податків – це сукупність заходів реєстраційного характеру, які включають: прийом та звірку реєстраційних даних платників податків, внесення податкової інформації про платників податків до інформаційних баз, оновлення облікових даних платників податків та зняття їх з обліку.

Облік платників податків включає три основних стадії:

1) реєстрація платника податків;

2) внесення змін до облікових даних платника податків;

3) зняття з обліку платника податку.

Взяттю на облік або реєстрації в органах ДФСУ підлягають всі платники податків незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

Розрізняють такі види обліку платників податків:

1) залежно від об`єктів обліку: облік юридичних осіб, а також їхніх філій та інших відокремлених підрозділів (резидентів і нерезидентів); облік фізичних осіб (резидентів і нерезидентів); облік постійних представництв нерезидентів; облік самозайнятих осіб;

2) залежно від суб`єктів обліку: облік у податкових органах; облік у митних органах; облік в органах Пенсійного фонду України;

3) залежно від виду обліку: первинний облік, у ході якого платникові податків надається єдиний за всіма видами податків та зборів ідентифікаційний номер; вторинний облік, у процесі якого платникові податків надається, крім первинного, ідентифікаційний номер за окремим податком або збором (ПДВ, Єдиний податок); облік договорів, за якого на облік ставиться не конкретний платник (юридична або фізична особа) а договір (договір про спільну діяльність або угода про розподіл продукції).

З метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік в органах ДФСУ за місцезнаходженням юридичних осіб і їх відокремлених підрозділів, місцем проживання особи (основному місцю обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних органах

ДФС за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням за місцезнаходженням таких об`єктів.

Інформація про платників податків вноситься до Єдиного банку даних про платників податків – юридичних осіб (Єдиний банк даних юридичних осіб) та складових частин такого банку даних (реєстру платників податків – нерезидентів, реєстру договорів про спільну діяльність, договорів управління майном та угод про розподіл продукції), а також до Реєстру само зайнятих осіб, який є складовою частиною Державного реєстру фізичних осіб – платників податків (ДРФО).

Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - ДРФО) - це автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов'язані сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів у порядку і на умовах, що визначаються законодавчими актами України. Формування та ведення ДРФО здійснюється органами державної податкової служби.

Стосовно кожного платника податків, взятого на облік формується облікова справа, яка складається з двох частин: реєстраційної та облікової.

Реєстраційна частина облікової справи формується із документів, які надходять до органів ДФС в період діяльності платника податків та у зв`язку з його ліквідацією від:

1) платника податків;

2) органів державної реєстрації;

3) державної статистики;

4) установ банків;

5) інших державних органів, у тому числі міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

Ведення облікових справ платників податків здійснюються згідно з дотриманням правил діловодства – в хронологічному порядку.

Звітна частина облікової справи платника податків формується із податкових декларацій (звітів, розрахунків) та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, які подаються платником у період його діяльності.

Облік платників податків в органах ДФС ведеться за податковими номерами, якими є:

1) код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) для платників податків, які включаються до такого реєстру (юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів - резидентів та нерезидентів),

2) реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи, крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера і мають відповідну відмітку у паспорті;

3) реєстраційний (обліковий) номер платника податків, який присвоюється органами ДФС, а саме:

а) уповноваженим особам договорів про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи при взятті на облік договору;

б) управителям майна при взятті на облік договорів управління майном;

в) інвесторам (резидентам та нерезидентам), які уклали угоди про розподіл продукції і є платниками податків;

г) іноземним дипломатичним представництвам та консульським установам, представництвам міжнародних організацій в Україні;

д) постійним представництвам нерезидентів на території України, які створюються тимчасово на с трок не менш 6 місяців.

Податковий номер платника податків зазначається у всіх свідоцтвах, довідках, патентах, в інших документах та податкових деклараціях (звітах, розрахунках) та не змінюється протягом усього періоду перебування на обліку в органах ДФС. Після зняття платника податку з обліку податковий номер закривається і подальшому не використовується.

Взяття на облік платників податків органами ДФС здійснюється за принципом «єдиного вікна» - на підставі відомостей з реєстраційних карток, наданих державним реєстратором шляхом запровадження єдиного документа – виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців. Виписка підтверджує державну реєстрацію суб`єктів господарювання та взяття їх на облік в органах державної статистики, ДФС України та Пенсійного фонду України.

Державний реєстратор безкоштовно видає виписку суб`єкту господарювання, що використовує її при відкритті рахунків у банку для підтвердження взяття його на облік у відповідних органах.

У разі взяття на облік платник податків – юридичних осіб, відомості щодо яких не містяться в Єдиному державному реєстрі, орган ДФС за основним місцем обліку формує довідку про взяття на облік платника податків за формою № 4-ОПП.

Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців– засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців включає:

1) перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці;

2) перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації;

3) внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу-підприємця до Єдиного державного реєстру;

4) оформлення і видачу свідоцтва про державну реєстрацію та виписки з Єдиного державного реєстру.

Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи-підприємця.

Для забезпечення повноти обліку платників податків органи державної податкової служби станом на 1-ше число кожного місяця проводять звірку районного рівня Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб, а також Реєстру фізичних осіб з даними інформаційної бази Єдиного державного реєстру.

Крім того, органи державної податкової служби координують свою діяльність з питань обліку платників податків з фінансовими органами, органами Державного казначейства України, органами служби безпеки, внутрішніх справ, прокуратури, статистики, державними митною та контрольно-ревізійною службами, іншими органами, що здійснюють контроль, установами банків, а також із податковими службами інших держав.

Фінансові установи відкривають рахунки платникам податків і зборів (обов'язкових платежів) лише за умови пред'явлення ними документа, що підтверджує взяття їх на облік в органі державної податкової служби.

Фінансові установи зобов'язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунка платника податків і зборів (обов'язкових платежів) - юридичної особи, у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, чи самозайнятої фізичної особи до органу державної податкової служби, в якому обліковується платник податків, у триденний строк з дня відкриття/закриття рахунків (включаючи день відкриття/закриття).

Якщо у платника податків виникають податкові зобов`язання на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, окрім основного місця реєстрації, він зобов`язаний зареєструватися за неосновним місцем обліку у відповідному податковому органі.

У разі включення платника податків до Реєстру великих платників податків і отримання повідомлення центрального органу ДФС про таке включення платник податків зобов`язаний стати на облік у спеціалізованому органі ДФС, що здійснює супроводження великих платників податків, з початку податкового періоду (календарного року), на який сформовано Реєстр.

При ліквідації платника податків юридичної особи або зупинення державної реєстрації фізичної особи підприємця, внаслідок якої відбувається закриття їх рахунків та/або втрата їх статусу як платника податків у 3-денний строк від дати внесення до ЄДР відомостей про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення, платнику податку необхідно подати в орган ДФС відповідні документи.

Зняття з обліку в органах ДПС здійснюється на підставі даних про закриття юридичної або фізичної особи - підприємця від державного реєстратора або інших реєстраційних органів, якщо платник не включається до ЄДР, при проведенні певних процедур.

Для зняття з обліку орган ДФС проводить документальну позапланову перевірку протягом місяця, після отримання документів про ліквідацію (реорганізацію, порушення справи про визнання банкрутом). Після проведення перевірки орган ДФС видає платнику довідку про відсутність заборгованості по податках,зборах за ф. 22-ОПП (ф. 12-ОПП для платників, які не включаються до ЄДР).

При наявності податкового боргу платник податків отримує ф. 10-ОПП, за якою він повинен погасити суму податкового боргу.

При проведенні спрощеної процедури державної реєстрації припинення платника податків орган ДФС за основним місцем обліку платника податків повинен у місячний термін надіслати державному реєстратору довідку про відсутність заборгованості по податках, зборах за ф. 22-ОПП або повідомлення про наявність податкового боргу та неможливість проведення спрощеної системи процедури державної реєстрації припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця за ф. 23-ОПП із зазначенням причин заперечення органів ДПС щодо здійснення такої процедури.

6) Інформаційні зв’язки при складанні звітності податкових органів.

Корпоративні телекомунікаційні мережі ДФС призначені для створення єдиного інформаційного середовища процесів адміністрування податків. Центральний сегмент корпоративної мережі ДФС є основою мережі податкової служби. Він об'єднує ДФС України та ГУ ДФС обласного рівня. Цей сегмент створений на базі наземних каналів зв'язку з тимчасовим використанням супутникових каналів. Для організації корпоративної мережі ДФС України провайдером первинної мережі передавання даних створюються віртуальні канали передавання даних. При цьому також забезпечується передавання даних загальної системи телефонного зв'язку ДПС України. Доступ до Internet усім вузлам сегмента забезпечується окремими каналами.

Обласний сегмент корпоративної телекомунікаційної мережі об'єднує інформаційні ресурси ГУ ДФС обласного рівня, ДПІ в районах великих міст, ДПІ по роботі з великими платниками податків та управління податкової міліції. Мережа створюється за розподіленою топологією з організацією резервних каналів доступу для підвищення надійності комунікацій.

Мобільні приєднання до корпоративної телекомунікаційної мережі забезпечують оперативний доступ до баз даних та інших інформаційних ресурсів ДФС України підрозділів, які за своїми функціями виконують перевірки поза межами органів ДФС України. Для приєднання до мережі мобільних користувачів від сплати податків фізичними особами, та надання субсидій тим, хто її дійсно потребує, нарахування пенсій та соціальної допомоги.

Якщо основними функціями ІАС районного рівня ДФС є автоматизація збирання, обліку та аналізу даних про сплату податків безпосередньо фізичними і юридичними особами, то на обласному і державному рівнях ІАС ДПС засобами комп'ютерних технологій виконує узагальнення показників про сплату податків до бюджету по області чи в цілому на державному рівні. Крім названих функцій, на обласному і державному рівнях здійснюються інформаційно-пошукові та аналітично-довідкові функції, призначені для пошуку та відображення інформації, що зберігається в БД ДПА.

На обласному і державному рівнях створюються системи для здійснення інформаційно-пошукових та аналітико-управлінських робіт. Інформаційно-пошукові системи обласного і державного рівнів дають змогу отримати інформацію про платників як у вигляді окремих карток особових рахунків, так і у вигляді зведень та аналітичних таблиць.

Такими системами є:

1).Аналітично-інформаційна система «Пільги». Основними складовими аналітично-інформаційної системи «Пільги» є АРМ «Форма 1-ПП» (районного та обласного рівнів) і БД «Пільги» ДПА України. АРМ «Форма 1-ПП» використовується для рознесення звітів платників про суми отриманих пільг з оподаткування за формою 1-ПП, формування бази даних про використані пільги (БД «Пільги»), а також формування аналітичних звітів за різними формами.

2).Аналітично-інформаційна система «Галузь» призначена для проведення автоматизованими засобами аналізу інформації та на його основі прийняття ефективних управлінських рішень щодо мобілізації коштів до бюджету, забезпечення контролю податкової активності всіх сфер економіки України в розрізі регіонів та за галузями.

Характерною ознакою аналітичної інформаційної системи «Галузь» є застосування сучасних телекомунікаційних засобів і WEB-технологій, що дає змогу інтегрувати та координувати базові інформаційні потоки між районними, обласними та центральною службами.

3).Інформаційна підсистема «Економічний аналіз» призначена для: формування зведених даних у розрізі районів, податків, галузей, форм власності, організаційно-правових форм; аналізу розрахунків з бюджетом у розрізі платників і податків.

Ці аналітичні дані використовують: структурні підрозділи ДФС, Адміністрація Президента України, Кабінет Міністрів, Міністерство фінансів, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України та інші державні органи.

7) Аналітично інформаційна система «Пільги»

Аналітично-інформаційна система «Пільги». Основними складовими аналітично-інформаційної системи «Пільги» є АРМ «Форма 1-ПП» (районного та обласного рівнів) і БД «Пільги» ДПА України. АРМ «Форма 1-ПП» використовується для рознесення звітів платників про суми отриманих пільг з оподаткування за формою 1-ПП, формування бази даних про використані пільги (БД «Пільги»), а також формування аналітичних звітів за різними формами. До функцій цього АРМ належать: пошук платників, реєстрація форми 1-ПП, введення, редагування та контроль коректності заповнення форми 1-ПП; друкування картки особового рахунка (форма 10-ПП); формування звітів за формами 3-ПП, 4-ПП, 6-ПП, 7-ПП.

У головному меню АРМ «Пільги» вказуються режими роботи, поміж яких основними є: «Рознесення», «Контроль», «Обмін», «Друк» і «Сервіс».

Режим «Рознесення» призначений для реєстрації платника як такого, що здав звіт з даними про пільги, введення та редагування форм 1-ПП і 10-ПП, видалення помилково внесеного звіту чи виправлення дати його реєстрації. У цьому режимі АРМ виводить на монітор такі дані звіту: коротку інформація про платника, вікно перегляду списку використаних пільг та область полів вводу, яка призначена для редагування поточної пільги. Збереження відредагованих пільг у базі даних відбувається автоматично при переході між пільгами.

При використанні режиму «Контроль даних» виконується автоматична перевірка правильності заповнення рознесених форм 1-ПП і перегляд списку знайдених помилок, тобто цей режим призначений для автоматичного контролю та виявлення помилок у базі даних. За своєю суттю контроль звітності за поточний період передбачає аналіз даних про пільги за різноманітними критеріями: нульова пільга, сума дорівнює 0, не вказано дату початку дії пільги, не вказано дату кінця дії пільги, дата кінця дії пільги менша за дату початку, дата кінця дії пільги менша за 1 січня поточного року, дата початку дії пільги більша за поточну, пільга ще не почала діяти, термін дії пільги вже скінчився, сума пільги менша за суму пільги в звiтi попереднього періоду, ненульовий параграф у нульовому роздiлi і т. ін. Під час виконання контролю записи про пільги, що не відповідають наведеним критеріям, помічаються як помилкові.

Режим «Обмін» призначений для передавання/приймання даних за формою 1-ПП, передавання даних за формою 3-ПП і 4-ПП та формування транзитної бази даних за один або кілька періодів. Для експорту звітів за формою 3-ПП і 4-ПП до обласної ДПА використовується функція «Формування файлів для передавання».

Пункт меню «Сервіс» забезпечує настроювання параметрів АРМ, резервне копіювання та відновлення бази даних, перерахунок сум пільг та оброблення даних за зміни кодів платників.

Узагальнюючи функції АІС «Пільги», можна охарактеризувати основні сфери призначення цієї системи:

· визначення реальних обсягів втрат бюджету, прогнозування прибутків бюджету;

· оцінювання впливу на рівень надходжень грошей до бюджету змін податкового законодавства та підготовка пропозицій з його вдосконаленню та прогнозування;

· визначення стратегічних напрямів у наданні пільг (стимулювання ринкових відносин, підтримка окремих галузей, соціальної політики та інвестицій);

· класифікація та відбір платників для проведення документальних перевірок з метою виявлення необґрунтованого користування пільгами та регулювання процедур їх надання.

Здебільшого аналітичні звіти готуються на основі проведення кількісного, порівняльного та структурного аналізу. Для даної системи кількісний аналіз — це аналіз кількості пільг, аналіз сфер застосування пільг, аналіз сум наданих пільг. Порівняльний аналіз дає змогу зіставити надходження до бюджету податків і суми наданих пільг, порівняти кількість платників і пільговиків, а структурний аналіз — виявити склад пільг у розрізі форм власності, підпорядкованості, організаційно-правових форм господарювання, рівнів бюджету, бюджетної класифікації, регіонів.

Інформацію про пільги при оподатковуванні юридичних осіб використовують: структурні підрозділи ДПА, Адміністрація Президента України, Кабінет Міністрів, Міністерство фінансів, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції, Держкомстат, Верховна Рада України, місцеві органи влади та інші державні установи.

Тема 4. Порядок погашення податкового боргу.

1.1 Перелік контролюючих органів з питань оподаткування.

Контролюючими органами є:

органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби;

митні органи - щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони.

Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, у тому числі на запит правоохоронних органів.

Органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

1.2 Термін подання податкової звітності і сплати податків.

Терміни подання звітності та сплати основних податків (у календарних днях):

Назва податку	Термін подання звіту	Термін сплати податку
Податок на прибуток підприємств	протягом 40 днів після закінчення звітного кварталу	протягом 50 днів після закінчення звітного кварталу
Податок на доходи фізичних осіб	фізичні особи-платники податку:до 1 травня року, наступного за звітним;юридичні особи – роботодавці:протягом 40 днів після закінчення звітного кварталу	фізичні особи – платники податку: до 1 серпня року, що настає за звітним;юридичні особи – роботодавці:в момент виплати доходу єдиним платіжним документом
ПДВ	протягом 20 днів після закінчення звітного місяця	протягом 30 днів після закінчення звітного місяця
Акцизний податок	протягом 20 днів після закінчення звітного місяця	виробники підакцизних товарів– протягом 30 днів після закінчення звітного місяця;виробники алкогольних напоїв – при придбанні марок акцизного податку; виробники підакцизних товарів з давальницької сировини– не пізніше дати відвантаження готової продукції переробником;імпорт підакцизних товарів – до або в день подання ВМД.
Збір за першу реєстрацію транспортного засобу	протягом 10 днів з моменту реєстрації ТЗ	перед проведенням першої реєстрації транспортних засобів в Україну
Екологічний податок	протягом 40 днів після закінчення звітного кварталу	протягом 50 днів після закінчення звітного кварталу;імпортери палива – до або в день подання ВМД
Плата а землю	юридичні особи – до 20 лютого поточного року, або щомісячно протягом 20 днів після закінчення звітного місяця	щомісячно протягом 30 днів після закінчення звітного місяця;фізичні особи – протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення – рішення
Єдиний податок	1 група – протягом 60 днів після закінчення звітного року;2,3,4 група – протягом 40 днів після закінчення звітного кварталу	1, 2 група – щомісяця авансовим платежем не пізніше 20 числа поточного місяця;3,4 група – протягом 50 днів після закінчення звітного кварталу
Податок на нерухомість	юридичні особи – до 1 лютого поточного року.	Юридичні особи – авансовими платежами щоквартально до 30 числа місяця, наступного за звітним кварталом;фізичні особи – протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення
Збір за місця для паркування транспортних засобів	протягом 40 днів після закінчення звітного кварталу	протягом 50 днів після закінчення звітного кварталу
Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності		короткостроковий торговий патент-не пізніше ніж за 1 день до початку здійснення такої діяльності;здійснення торговельної діяльності-щомісяця не пізніше 15 числа, що передує звітному місяцю;здійснення діяльності у сфері розваг – щоквартально не пізніше 15 числа місяця, що передує звітному кварталу.
Туристичний збір	протягом 40 днів після закінчення звітного кварталу.	протягом 50 днів після закінчення звітного кварталу.

1.3 Характеристика непрямих методів визначення податкових зобов’язань.

Податкове зобов'язання — зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені податковим законодавством України.
Непрямі методи - це визначення сум податкових зобов'язань платників податків за оцінкою витрат платників податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) відповідно до закону. При цьому оцінка елементів податкових баз здійснюється за допомогою інформації, одержаної з джерел інших, ніж звітність або первинні документи (термін "первинні документи" визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Податкові зобов'язання платника визначаються такими непрямими методами:

- методом економічного аналізу;

- методом розрахунку грошових надходжень;

- методом контролю витрат і доходів суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб;

- методом аналізу інформації про доходи і витрати платника податків.

1.4 Податкова застава.

Податкова застава — спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений Податковим кодексом України.

Податкова застава є одним з найефективніших способів забезпечення виконання податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. У силу податкової застави держава (територіальна громада) має право в разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов’язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами у порядку, встановленому законом. Пріоритет заставодержателя на задоволення вимог із заставленого майна встановлюється відповідно до закону.

Право податкової застави виникає згідно із Податковим кодексом України та не потребує письмового оформлення. Право податкової застави виникає у разі:

- несплати у 10-денний строк суми податкового зобов’язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, по закінченню граничного строку подання податкової декларації – з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

- несплати у 10 денний строк суми грошового зобов’язання, самостійно визначеної контролюючим органом, – з дня виникнення податкового боргу.

1.5 Адміністративний арешт майна.

Адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов’язків, визначених законом. Він може бути повним або умовним та полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 статті 94 глави 9 розділу II Кодексу. Арешт може бути накладено органом доходів і зборів на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Рішення про застосування арешту майна платника податків та рішення про накладення арешту при тимчасовому затриманні майна приймається керівником (його заступником) органу доходів і зборів.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з’ясовується одна з таких обставин:

1) платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

2) фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

3) платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу доходів і зборів;

4) відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;

5) відсутня реєстрація особи як платника податків в органі доходів і зборів, якщо така реєстрація є обов’язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

6) платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

7) платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу;

За наявності однієї з наведених обставин керівник органу доходів і зборів (його заступник) приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Тема 5. Види перевірок податковими органами

1.1 Форми податкового контролю

Податковий контроль — це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

«Форма контролю - це спосіб конкретного вираження та організації контрольних дій» ^, щодо до податкового контролю, форму можна визначити як «регламентований нормами податкового законодавства спосіб організації, здійснення і формального закріплення результатів заходів податкового контролю, що є єдиною сукупність дій уповноважених органів з виконання конкретного завдання податкового контролю ^»

Виділяють такі форми податкового контролю:

- податкові перевірки;

- отримання пояснень платників податків, податкових агентів і платників зборів;

- перевірки даних обліку і звітності;

- огляд та обстеження приміщень і територій, що використовуються для отримання доходу (прибутку);

- інші форми (такі, наприклад, як створення податкових постів і т.д.).

1.2 Програма перевірки.

Для проведення перевірок податкова інспекція розробляє програми. Програми проведення перевірок можуть бути декількох видів:

- Базові програми, що забезпечують контроль з загальних питань, що підлягають перевірці в усіх організаціях, незалежно від форми власності і роду здійснюваної діяльності;

- Програми, що враховують специфіку перевіряються організацій за характером здійснюваної діяльності, організаційно-правовій формі, складу засновників та учасників, джерел фінансування;

- Програми проведення оперативних тематичних перевірок по більш вузькому колу питань, наприклад щодо своєчасного і повного перерахування утриманого прибуткового податку.

У базову програму повинні бути включені наступні питання:

- Виконання пропозицій за актом попередньої перевірки;

- Відповідність встановленим вимогам порядку ведення податкового обліку;

- Дотримання порядку надання податкових пільг на підставі відповідних документів;

- Дотримання форми, повноти і своєчасності подання відомостей;

- Дотримання своєчасності і повноти перерахування до бюджету податкових сум.

На основі базової програми розробляються спеціальні програми документальних перевірок, що враховують складу виплат і схем з мінімізації податкових платежів, характерних для підприємств певного виду (кредитних установ, страхових компаній, будівельних організацій та ін.) За результатами аналізу податкової та бухгалтерської звітності, а також з урахуванням наявної іншої інформації визначається остаточний перелік питань, що підлягають документальній перевірці в конкретній організації.

1.3 Вимоги до документів перевіряючи.

Документальна перевірка повинна починатися з ознайомлення з установчими документами, що визначають правовий статус юридичної особи. В установчих документах встановлюється перелік господарських операцій, для здійснення яких створена дана організація. Ця інформація буде потрібно при подальшій перевірці.

Необхідно також перевірити наявність та відповідність чинному законодавству документів, що підтверджують право організації на здійснення певних видів діяльності, які потребують ліцензування.

Потім слід перевірити правильність отримання певних видів пільг.

Перевіряється повнота та своєчасність формування статутного капіталу підприємства.

Необхідно ознайомитися з затвердженим керівником організації наказом по обліковій політиці, що визначає способи і порядок ведення бухгалтерського обліку, відображення господарських операцій у відповідних облікових регістрах, і перевірити правильність його застосування.

Подальша перевірка здійснюється відповідно до затвердженої програми за передбаченим кола питань.

Оперативне документування співробітниками податкових органів та інспекції може включати вивчення наступних питань:

- Правильність складання, юридичного оформлення господарських договорів, гарантійних листів;

- Наявність документів, що підтверджують виконання зобов'язань за господарськими договорами (товарно-супровідних документів, актів про виконання робіт і послуг, платіжних документів тощо);

- Правильність і законність відображення в регістрах податкового та бухгалтерського обліку господарських операцій (відображення фактів господарської діяльності в бухгалтерському обліку має виходити не тільки з їх правової форми, але з економічного змісту і умов господарювання);

- Відповідність даних регістрів бухгалтерського обліку і податкових декларацій даними форм бухгалтерської звітності (баланс, форма № 2 «Звіт про прибутки і збитки» і ін);

- Коректність податкових розрахунків.

При необхідності уточнення певних показників (обсяги реалізованої продукції, виконаних робіт і наданих послуг, оплата за реалізацію та ін), а також у разі відсутності окремих первинних документів слід провести зустрічні перевірки.

Незалежно від виду аудиту та програми перевірки, при контролі достовірності та повноти податкового обліку використовують такі джерела інформації: накази, розпорядження, дані синтетичного обліку, облікові регістри, документи, що підтверджують будь-які операції, дані платіжних документів на перерахування платежів по податках.

1.4 Оформлення результатів документальної перевірки.

У послідовній ланцюжку виявлення та припинення порушень податкового законодавства найважливіше значення має документальне оформлення фактів порушення. Таким документом є акт перевірки дотримання податкового законодавства. Зміст акта документальної перевірки, розкриває об'єктивну сторону податкового злочину, повинно бути орієнтоване на документально обгрунтований висновок про виявлене механізмі податкового правопорушення. Відсутність такого висновку тягне за собою призначення додаткових або повторних перевірок дотримання господарюючим суб'єктом податкового законодавства або призначення судово-економічних експертиз, що негативно впливає на результативність і терміни розслідування.

За результатами виїзної податкової перевірки не пізніше двох місяців уповноваженими посадовими особами податкових органів повинен бути складений у встановленій формі акт податкової перевірки, що підписується цими особами та керівником об'єкта аудиту або індивідуальним підприємцем. Про відмову представників організації підписати акт робиться відповідний запис в акті.

На відміну від раніше діючого законодавства, акт податкової перевірки повинен бути складений як у разі встановлення фактів порушення податкового законодавства, так і в разі відсутності таких. Така норма введена для захисту платника податків від проведення повторних перевірок.

Акт виїзної перевірки складається з 3 частин: вступної, описової, підсумкової.

Вступна частина являє собою загальні відомості про проведену перевірку та перевіряється платника податків, її філії або представництві. Усі факти, викладені у вступній частині акта, повинні бути підтверджені документами, які долучаються до матеріалів перевірки і можуть бути основою для формування висновків за результатами перевірки.

Описова частина містить документально підтверджені факти податкових правопорушень, виявлені в ході перевірки, чи відзначає відсутність таких. Зміст даної частини акта виїзної податкової перевірки має бути об'єктивними обгрунтованим. Відображаються в акті факти повинні бути результатом ретельно проведеної перевірки, виключати можливі помилки, фактичні неточності, забезпечувати повноту висновку про невідповідність законодавству про податки і збори учинених платником податку діянь. Акт не повинен містити суб'єктивних припущень перевіряючих, які не грунтуються на достатніх доказах; в акті не повинно бути простої констатації порушень без зазначення конкретних проявів цих порушень.

В актах слід уникати висновків, зауважень на адресу керівних працівників підприємства, що перевіряється, не можна застосовувати формулювання, що містять юридичну кваліфікацію дій посадових осіб, наприклад: бездіяльність, зловживання своїм службовим становищем тощо, тобто юридична кваліфікація дій посадових осіб неприпустима.

Кваліфікувати скоєні правопорушення необхідно з посиланнями на відповідні норми законодавчих та інших правових актів про податки і збори, які порушені платником податків.

В описовій частині повинні дотримуватися принципи комплексності та повноти відображення всіх суттєвих обставин, що мають відношення до фактів податкових правопорушень. Кожен встановлений в ході перевірки факт податкового правопорушення повинен бути перевірений повно і всебічно, до повного з'ясування його істоти. В акті повинно забезпечуватися відображення всіх суттєвих обставин, що відносяться до виявлених правопорушень.

Істотні вимоги пред'являються до викладу акту. Вміщені в акті формулювання повинні виключати можливість двоякого тлумачення; виклад має бути коротким, чітким, ясним, послідовним і, по можливості, доступним для осіб, які не мають спеціальних знань в області бухгалтерського обліку.

Виявлені в процесі перевірки порушення повинні бути згруповані в акті за розділами, пунктами і підпунктами у відповідності з характером порушень і видами податків (зборів), на несплату (неповну сплату) яких дані порушення вплинули, у розрізі відповідних податкових періодів, тобто повинна бути системність викладу.

Не можна включати в акт не повністю вивчені і не підтверджені документами обставини.

Підсумкова частина акта має містити відомості про загальні суми виявлених несплачених податків та інші правопорушення, слід відображати обставини, що пом'якшують і полегшують відповідальність суб'єктів злочинів і правопорушень, які сприяли ухиленню від сплати податків та страхових внесків. Кожне з цих обставин у процесі попереднього розслідування повинне бути достовірно встановлено.

Відповідальність за кожний вид податкових правопорушень та остаточний розмір штрафу вказується в актах перевірки податкових органів, тому що за результатами розгляду матеріалів перевірки керівник (заступник керівника) податкового органу виносить рішення:

1) про притягнення платника податків до податкової відповідальності за вчинення податкового правопорушення;

2) про відмову у залученні платника податків до відповідальності за вчинення податкового правопорушення;

3) про проведення додаткових заходів податкового контролю.

На підставі винесеного рішення про притягнення платника податків до відповідальності за вчинення податкового правопорушення платнику податків надсилається вимога про сплату недоїмки з податку і пені, а також копія рішення.

Практика показує, що акти податкових перевірок є найбільш поширеним джерелом інформації для виявлення злочинів органами податкової поліції.

Акт складається співробітниками податкового органу, які є фахівцями в області методик проведення перевірок, володіють знаннями бухгалтерського обліку, тому вони виконують більш чіткі функціональні обов'язки як на стадії реалізації акта, так і на стадії слідства.

Акти органів податкового органу використовуються не стільки для нарахування податків до бюджету, скільки є проміжним етапом процесу. Велику частину актів, окрім фахівців в області бухгалтерського обліку та податкового законодавства, будуть використовувати в роботі юристи арбітражних судів, слідчі служби і т. д.

Таким чином, акт перевірки - це систематизоване професійне виклад виявлених фактів порушення податкового законодавства, а також фактів невиконання законних вимог посадових осіб податкових органів.

Значення акту документальної перевірки визначається його процесуальним статусом. У процесуальному плані акт перевірки є також доказом, на підставі якого можуть бути виявлені наявність або відсутність фактів, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справ. При цьому акт документальної перевірки може бути використаний як доказ як в кримінальному, так і в арбітражному і цивільному процесах.

Тема 6. Діяльність контролюючих органів.

1.1 Поняття та форми податкового контролю

Податковий контроль — це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплатиподатків

і зборів, а також дотримання законодавства з питан