Проблеми розвитку туризму в країнах Північно

Туристично – країнознавча характеристика країн Африки

План

1. Проблеми розвитку туризму в країнах Північно – Західної Африки

2. Індустрія туризму в країнах Західної Африки

3. Туристичні ресурси країн Центральної, Східної та Південної Африки.

Література:

1. Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія: Зарубіжні країни. — 2-ге вид. — К.: Либідь, 2001. — 416 с.

2. 2Экономическая, социальная и политическая география мира: Регионы и страны / Под. ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Ка- ледина. — М.: Гардарики, 2002. — 928 с.

3.. Малая энциклопедия стран / Сост. Н. Г. Сиротенко, В. А. Менделев. — М.: АСТ, 2002. — 720 с.

4. Дахно І. І. Країни світу: Енцикл. довід. — К.: МАПА, 2004. — 608 с.

5. Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна та соціальна географія світу: Посібник. — К.: Академія, 2003. — 688 с.

6. Правовые системы стран мира: Энцикл. справ. — 3-е изд., исправл. и доп. / Отв. ред. А. Я. Сухарев. — М.: НОРМА, 2003. — 976 с.

7. Гладковский Ю., Лавров С. Економічна і соціальна гео- графія світу. — К.: Либідь, 1991.

8. Гладкий Ю. Н., Чистобаев А. И. Регионоведение. — М.: Гардарики, 2003. — 186 с

Проблеми розвитку туризму в країнах Північно – Західної Африки

Африка - надзвичайно цікавий, дуже перспективний, але найбільш слабо освоєний туристський регіон. Серед чинників, що сприяють розвитку туризму на цьому континенті, можна виділити наступні:

- Близькість до Європи та Азії;

-Тепла погода і велика кількість сонця круглий рік;

- Наявність у багатьох прибережних районах Африки прекрасних пляжів, на базі яких можна створити морські курорти;

- Різноманітна екзотична природа, у тому числі унікальна дика фауна;

- Різноманіття культурних та історичних пам'яток у Північній Африці.
До числа факторів, які стримують розвиток туризму в Африці можна віднести наступні:

- Низький економічний рівень більшості африканських країн;

- Слабо розвинена туристична інфраструктура і транспортна мережа;

- Нестабільне внутрішньополітичне становище ряду країн континенту;

- Відсутність розвиненого внутрішнього туризму, який «прокладає дорогу» міжнародного;

- Уряди низки країн приділяють розвитку туризму недостатня увага;

- Деякі райони континенту характеризуються несприятливими кліматичними умовами (сильна спека, суховії, тривалий період випадання рясних опадів).

За розвитком фонду розміщення Африка значно поступається Європі і Північній Америці. Найбільшого розвитку фонд розміщення досяг у країнах Північної Африки і ПАР, і темпи його зростання тут вище, ніж в інших країнах континенту.

Слабо розвинений транспорт. Найбільша густота мережі доріг з твердим покриттям в ПАР, Марокко, Тунісі, Сомалі. У ряді країн з сухим кліматом для туризму в якійсь мірі можна використовувати частина грунтових доріг. Але в країнах, розташованих в екваторіальній зоні і прилеглих областях, використання доріг без твердого покриття в сезон дощів неможливо. Враховуючи, що з Європи багато туристів приїжджають на автомобілях і автобусах, уряди багатьох африканських країн звертають увагу на будівництво нових і вдосконалення наявних автодоріг.
Самим популярним видом транспорту у відвідувачів африканських держав є авіація. Десятки авіарейсів пов'язують Африканський континент з Європою, Америкою та іншими частинами світу.

Досить успішно розвивається в районі Африки особлива форма морського туризму - круїзи. Це пояснюється порівняно невеликою відстанню між портами Європи та Азії по відношенню до портів Північної та Західної Африки, розташуванням біля берегів привабливих для мандрівників островів - Мадейра, Канарських, Зеленого Мису, островів Гвінейської затоки. Використовуючи круїзне подорож по Середземномор'ю, туристи можуть оглянути за одну поїздку країни трьох частин світу.

Сезонність туризму тут залежить як від місцевих кліматичних умов, насамперед положення Африки в північній і південній півкулях, так і від загальносвітових тенденції сезонності туризму. Основні туристські зони Північної Африки знаходяться в приморських частинах Алжиру, Тунісу і Марокко, тобто в субтропічній частини північної півкулі. Незважаючи на те, що максимум туристських відвідувань припадає на літні місяці, кількість прибуттів туди досить значно і в зимові місяці. Алжир може приймати гостей 9 місяців у році (найкращі місяці: березень-травень і вересень - листопад). Марокко - країна цілорічного туризму, але і тут, хоча місцева зима для європейців краще, літо продовжує відігравати більш важливу роль. У південних районах Тунісу сезон триває цілий рік, але в інших районах туристським сезоном можна вважати 8 місяців. Для маршрутного туризму по цій зоні зручніше більш прохолодні зимові місяці. Деякий розбіжність періодів комфортних за кліматичними умовами для туризму з місяцями найбільшого числа приїздів іноземних гостей пояснюється тим, що більшість відпусток у Європі надається в літні місяці, а також сформувалася традицією.

На півдні континенту - у ПАР, розташованої в субтропічній зоні і в зоні тропічних пасатів Південної Африки, кліматичні умови, що впливають на сезонність, інші. Тут головна особливість - це протилежні північній півкулі пори року. Берегова смуга ПАР характеризується м'яким і рівним кліматом з річними амплітудами менше 10 ° С, але в глибині країни кількість опадів зменшується, а коливання температур зростають. Максимальний підйом туризму в ПАР припадає на місцеве літо (з другої половини листопада по кінець лютого) і на пізню осінь (квітень). Однак і взимку, особливо в липні - серпні, сюди приїжджає безліч туристів. Літні «піки» туризму пояснюються тим, що любителі тепла їдуть в грудні - лютому в південну півкулю. «Піки» квітня пов'язані з тим, що в цей час в ПАР варто відмінна погода, а підвищений приїзд туристів в липні-серпні - з можливістю займатися лижним спортом у горах, де сніг лежить кілька зимових місяців, а також з припливом традиційних відпускників з Європи.

Країни Екваторіальної зони, яка простягається на південь і північ від екватора на 5-6 градусів, а на схід - до Великих озер, з річним коливанням температур не більше 4-5 ° С і з послідовно чергуються двома дощовими сезонами і двома відносно сухими, а також країни зон екваторіальних мусонів північної та південної півкуль, що мають вологий і сухий сезони, характеризуються збільшенням числа приїзду туристів в суху пору року. Так в Нігерії туристський сезон триває з жовтня по травень.
Таким чином, завдяки своєму становищу в двох півкулях, Африка має широкі перспективами для розвитку туризму протягом усього року, чергуючи по місяцях прийому закордонних гостей, то одні, то інші країни.
Тривалість перебування іноземних туристів в країнах Африки різна, але в цілому характеризується досить великою тривалістю. Це пояснюється тим, що на континенті переважають мандрівники і курортники з віддалених держав, розташованих в інших регіонах світу. Подолавши велику відстань, туристи, як правило, проводять в Африці не менше двох-трьох тижнів.
Основне число туристів приїжджають до Африки із Західної Європи та Північної Америки. У більшості випадків провідні місця в потоках, які приймає Африка, займають прибуття з колишніх метрополій: для Марокко, Алжиру та Тунісу - це Франція, для Республіки Заїр - Бельгія, для Кенії - Великобританія. У багатьох країнах Африки велика питома вага прибуттів з сусідніх, споріднених з мови, релігії чи політичного устрою держав. Для Кенії - це Танзанія, для Марокко - Алжир і т.д.

Крім туристів з США, які за кількістю

прибуттів в більшості країн Африки займають одне з перших місць, значний приплив туристів з Німеччини та скандинавських країн.

Внутрішній туризм, як внутрішньодержавний, так і внутрішньоконтинентальних, і туризм африканців за межі континенту і прилеглих до нього островів розвинені слабо, що пояснюється, перш за все, низьким рівнем життя населення більшості країн цього району. У багатьох африканських країнах уряду з економічних міркувань обмежують виїзд громадян за кордон, встановлюючи суворі квоти.