Економічні інтереси, їх сутність та суб’єкти. Взаємозв’язок інтересів і потреб.

Визнані суспільством, соціальною групою, індивідами потреби стають інтересами.

Інтерес (від лат. interesse - мати важливе значення) — форма вияву потреби, усвідомлення прагнення людини до задоволення її.

Економічні інтереси є сутнісною характеристикою рушійних сил формування та розвитку економічних суб’єктів.

Економічні інтереси — усвідомлене прагнення суб’єктів господарювання до задоволення економічних потреб, що є об’єктивним спонукальним мотивом їхньої господарської діяльності.

Суб’єкти економічних інтересів — окремі індивіди, сім’ї, домогосподарства, колективи, групи людей, держава, суспільство в цілому.

Об’єкти економічних інтересів — економічні блага (товари, послуги, інформація тощо).

Економічний інтерес — це реальний, зумовлений відносинами власності та принципом економічної вигоди мотив і стимул соціальних дій щодо задоволення динамічних систем індивідуальних потреб. Саме через інтереси, як спонукальні мотиви, й проявляються виробничі відносини. Тому інтереси розглядаються як рушійна сила економічного прогресу.

Існує наступна класифікація економічних інтересів:

— за суб’єктами: особисті, колективні (групові), суспільні;

— за нагальністю, важливістю: головні, першочергові; другорядні;

— за часовою ознакою: поточні; перспективні;

— за об’єктами: майнові, фінансові, інтелектуальні;

— за ступенем усвідомлення: дійсні, уявні;

— за можливостями реалізації: реальні, утопічні;

— за поширенням: національний, регіональний, відомчий, сімейний.

— за сферою дії: виробничий (пов’язаний з організацією виробництва), невиробничий (пов’язаний із задоволенням особистих потреб члена суспільства);

— за демографічними групами: працюючих, вже не працюючих, ще не працюючих, не бажаючих працювати;

— відносно до виробничого процесу: власника, управлінця, найманого працівника;

— за територіальною ознакою: муніципальні, регіональні, національні, об’єднання держав, загальнолюдські (глобальні).

Суб’єкти економічних відносин є виразниками специфічних економічних інтересів. У ринковій економіці:

— економічні інтереси домашніх господарств спрямовані на максимізацію корисності благ з урахуванням існуючих цін та доходів;

— економічні інтереси підприємців спрямовані на максимізацію прибутку, зниження витрат і підвищення конкурентоспроможності продукції;

— економічні інтереси держави спрямовані на реалізацію потреб суспільства в цілому.

Водночас інтереси держави не тотожні суспільним інтересам, оскільки включають до свого складу інтереси державної бюрократії.

Муніципальні та регіональні інтереси спрямовані на реалізацію економічного потенціалу окремої території з метою забезпечення потреб певної територіальної спільноти.

Водночас державні та муніципальні службовці покликані здійснювати заходи щодо практичної реалізації зазначених інтересів, є носіями особистих потреб, які не завжди збігаються із суспільними. Така суперечність породжує корупцію – негативне соціальне явище, пов’язане із зловживанням державною владою, корисливим використанням службовцями офіційних повноважень, авторитету та можливостей їх реалізації для отримання особистих вигод в особистих чи вузькогрупових корпоративних інтересах.

Основні форми корупції: хабарництво, зловживання посадовим становищем, перевищення владних або посадових повноважень, розкрадання державного або колективного майна, нецільове використання бюджетних коштів.

Основними інтересами подолання корупції є:

контроль за дотриманням законності та забезпечення прозорості діяльності органів державної влади;

чітка специфікація прав власності;

конкурсне розміщення державних і муніципальних замовлень, надання прав на оренду нерухомості та ін..;

гласність у питаннях надходження та використання бюджетних коштів;

впровадження принципу «єдиного вікна», за якого всі необхідні документи для реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності розглядає уповноважений орган управління.

Система взаємопов’язаних і взаємодіючих інтересів суспільства завжди суперечлива. Єдність інтересів досягається у процесі їхньої взаємодії та взаємореалізації.

Шляхи поєднання економічних інтересів:

субординоване підпорядкування одних економічних інтересів іншими;

координоване узгодження різнобічних інтересів усіх економічних суб’єктів.

Командно-адміністративна економіка характеризується жорсткою субординацією економічних інтересів на основі пріоритетності та абсолютизації державного інтересу, який ототожнюється із суспільним і протиставляється колективним та особистим інтересам.

Ієрархія інтересів економічних суб’єктів у командно-адміністративній системі:

 

Державний

інтерес

Колективний

інтерес

Особистий

інтерес

 

Ігнорування ролі та значення особистого інтересу як потужного чинника соціально-економічного прогресу, підпорядкування його державному в умовах командно-адміністративної економіки спричиняє неузгодженість економічних інтересів, у т.ч.:

- спотворення мотиваційної поведінки економічних суб’єктів;

- пригнічення стимулюючої ролі потреб;

- послаблення відповідальності та стимулів до високоефективної праці;

- втрату трудових цінностей і соціальних установок населення;

- розвиток психології утриманства й економічної залежності від держави.

На відміну від командно-адміністративної системи у ринковій економіці домінує особистий інтерес споживача. Найефективнішим засобом узгодження та реалізації інтересів є їхня координація, а не субординація:

Інтерес

споживача

 

Державний

Інтерес виробника (суспільний) інтерес

 

Однак, корпоратизація економічного життя породжує проблему узгодження економічних інтересів власників, менеджерів та найманих робітників з метою недопущення їхньої опортуністичної поведінки. Важливу роль в узгодженні індивідуальних та корпоративних інтересів відіграє держава.

Відстоювання та сприяння реалізації окремих груп у сучасному суспільстві набуло форми лобізму. Лобізм (англ. Lobby – кулуари) – вплив на законодавців і чиновників, спрямований на підтримку окремих галузей, підприємств, соціальних груп, верств, шляхом особистої зацікавленості посадовців.