Суперечність між суспільними потребами і економічними ресурсами суспільства.

Тема 2.

Економічні потреби суспільства. Економічні інтереси

1. Виробництво як визначальний фактор потреб суспільства та їх розвитку.

2. Суперечність між суспільними потребами і економічними ресурсами суспільства.

3. Економічні потреби суспільства, їх суть і структура. Корисність продукту. Економічний закон зростання потреб. Формування потреб.

4. Економічні інтереси, їх сутність та суб’єкти. Взаємозв’язок Інтересів і потреб.

5. Економічні потреби та інтереси – рушійна сила соціально-економічного розвитку.

6.

Виробництво як визначальний фактор потреб суспільства та їх розвитку.

Виробництво — це процес взаємодії людини з природою з метою створення матеріальних благ та послуг, які потрібні для існування та розвитку суспільства. Історично воно пройшло тривалий шлях розвитку від виготовлення найпростіших продуктів до виробництва найскладніших технічних систем. Будь-яке виробництво є процесом суспільним і безперервним.

Виробництво — це вихідний пункт, в якому створюється продукт, а точніше, матеріальні блага та послуги. Саме тому воно відіграє вирішальну роль в житті суспільства. Без виробництва неможливі інші фази. Перед тим як надійти до споживання, продукт передусім має бути розподіленим (пройти стадію розподілу). Розподіл — фаза суспільного виробництва, де відбувається розподіл, по-перше, результатів суспільного виробництва; по-друге, ресурсів або факторів виробництва.

Суспільне виробництво — це сукупна організована діяльність людей із перетворювання речовин і сил природи з метою створення матеріальних і нематеріальних благ, необхідних для їх існування та розвитку.

Кінцевим результатом суспільного виробництва є суспільний продукт.

Суперечність між суспільними потребами і економічними ресурсами суспільства.

Економічна наука, насамперед, вивчає економічні потреби та шляхи їх задоволення.

Потреби — це об’єктивні умови існування людини, які відображають нестатки в чомусь, об’єктивно необхідному для підтримання життєдіяльності і розвитку організму, людської особистості, соціальної групи, суспільства в цілому. Потреби перетворюються на внутрішній стимул людської активності. Потреби динамічні та постійно змінюються, на базі вже задоволених потреб виникають нові, що пов’язано із включенням особи в різні сфери та форми діяльності, що відображено в законі зростання потреб.

Потреби відбивають внутрішні спонукальні мотиви діяльності людей і утворюють складну систему, яку можна структурувати за різними критеріями. У найзагальнішому вигляді виділяють:

— фізіологічні або біологічні потреби, зумовлені існуванням та розвитком людини як біологічної істоти (їжа, одяг, житло тощо);

— соціальні потреби, зумовлені соціальною (суспільною) природою людини (спілкування, суспільне визнання, самореалізація тощо);

— духовні потреби (творчість, самовдосконалення, самовираження тощо).

Західна економічна наука приділяє багато уваги удосконалення класифікації потреб, використовуючи свої дослідження в сферах маркетингу, менеджменту. Найбільш відома — теорія ієрархії потреб Маслоу:

Творчість,

самореалізація,

V. Духовні саморозвиток

потреби

ІV. Престижні Статус, визнання, повага

потреби

ІІІ. Соціальні Спілкування,

потреби прив’язаність,

турбота, увага

ІІ. Екзистенційні Безпека, стабільність,

Потреби гарантії зайнятості

І. Фізіологічні потреби Їжа, житло, одяг, відтворення

 

 

Згідно з теорією всі людські потреби поділяються на первинні та вторинні, які розташовуються у вигляді піраміди і включають в себе такі види потреб:

— фізіологічні потреби;

— екзистенцій ні потреби;

— соціальні потреби;

— престиж;

— духовні потреби.

Згідно з наведеною ієрархією потреб вищі запити людини не виступають на перший план доти, доки не будуть задоволені найнагальніші. Задоволення первинних потреб породжує бажання задовольнити наступні за вагомістю (вторинні) потреби, які стають рушійною силою свідомої діяльності.

Всі потреби поділяються на економічні та соціальні.

Економічні потреби — це внутрішній мотив людини, що спонукає її до економічної діяльності з метою забезпечення власного добробуту і добробуту членів свого домогосподарства. В свою чергу, економічні потреби можуть розділятись на виробничі, суспільні, особисті. При чому особисті потреби можуть бути розподілені на фізичні, інтелектуальні, соціальні.

Соціальні потреби — різновид потреб людини, основне джерело її активності у пізнавальній та практичній діяльності, який направлений на удосконалення людини, її розумових, інтелектуальних та моральних якостей.

За ступенем реалізації розрізняють абсолютні, дійсні, платоспроможні потреби.

Абсолютні потреби формуються відповідно до світового рівня розвитку виробництва і відбивають максимально досягнутий у світовій економіці рівень відтворення здібностей людини.

Дійсні потреби — це ті потреби, що можуть бути задоволені при певному розвитку виробництва.

Платоспроможні потреби — це ті, які людина може оплатити при наявному рівні доходів.

У механізмі відтворення економічні та соціальні потреби взаємопов’язані та рівнозначні: економічні потреби відбивають відношення до праці і проявляються як необхідність економії робочого часу; соціальні потреби стосуються потреб особистого розвитку (необхідність самовдосконалення, самореалізації, творчої діяльності).