Основні поняття з обліку грошових коштів на рахунках в банках

Лекція 12 Облік грошових коштів на рахунках в банках

Мета вивчення

Після вивчення лекції 12 студент повинен знати:

– основні поняття з обліку грошових коштів на рахунках в установах банків;

– види рахунків, які можуть відкриватися у банківських установах;

– характеристику рахунку, призначеного для обліку грошових коштів на рахунках в установах банків;

– документування руху грошових коштів на рахунках в установах банків;

– облік господарських операцій на рахунках в банках.

Після вивчення лекції 12 студент повинен вміти:

– заповнювати первинні документи на основі господарських операцій на рахунках у банку;

– відображати операції з обліку грошових коштів, використовуючи рахунок 31 "Рахунки в банках" з відповідними субрахунками.

У лекції розглядаються наступні питання:

12.1. Основні поняття з обліку грошових коштів на рахунках в банках

12.2. Документування руху грошових коштів на рахунках в банках

12.3. Характеристика рахунку 31 "Рахунки в банках"

12.4. Відображення руху грошових коштів на рахунках бухгалтерського обліку

 

Етапи та порядок загального ведення обліку операцій з грошовими коштами на рахунках у банку, які розглядатимуться в лекції 12, наведено на рис. 12.1.

 

Рис. 12.1. Загальна схема обліку операцій з грошовими коштами на рахунках в банку

 

Основні поняття з обліку грошових коштів на рахунках в банках

 

Фінансовим посередником у безготівкових розрахунках, про які мова йшла в п. 11.1, виступає банк, який надає послуги своїм клієнтам-підприємствам.

Банк, в якому відкрито рахунки підприємств, організацій, установ усіх форм власності, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, банків та їх установ, фізичних осіб, та який здійснює для них на договірних засадах будь-яку з операцій чи послуг, передбачених Законом України "Про банки та банківську діяльність", називається обслуговуючим.

При здійсненні безготівкових розрахунків можуть застосовуватися акредитивна, інкасова, вексельна форми розрахунків, а також розрахунки можуть проводитись розрахунковими чеками, банківськими платіжними картками, причому клієнти банків самостійно обирають платіжні інструменти (платіжне доручення, платіжна вимога, платіжна вимога-доручення, розрахунковий чек, акредитив). Форма розрахунку вказується під час укладання договорів.

 

Рис. 12.2. Основні види банківських рахунків

 

Для відкриття і обслуговування банківського рахунку укладається договір, в якому зазначаються умови кредитування, права і обов'язки сторін.

Суб'єкти підприємницької діяльності можуть використовувати чеки для розрахунків за товари, роботи, послуги. Чеком є цінний папір, який містить нічим не обумовлене розпорядження чекодавця банку провести платіж зазначеної у ньому суми чекоутримувачу. Розрізняють грошові та розрахункові чеки.

При розрахунках грошовими чеками власник рахунку (чекодавець) дає письмове розпорядження платнику (банку, який видав грошові чеки) сплатити певну суму, зазначену в чеку, утримувачу коштів (чекодержателю). Для цього підприємство в установі банку придбає чекові книжки, строк дії яких один рік.

Для розрахунків розрахунковими чеками певна сума коштів вноситься на особливий рахунок - рахунок лімітованої чекової книжки. У межах цього ліміту підприємства виписують розрахункові чеки постачальникам. Розрахунковий чек - це розрахунковий документ, що містить письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) установі банку (банку-емітенту), в якому він має відкритий рахунок, сплатити чекодержателю вказану в чеку суму коштів з його рахунку. Платником у чековому зобов'язанні може бути лише банк, де чекодавець має кошти, якими він може розпоряджатися шляхом видачі чеків. Чек із чекової книжки пред'являється до оплати в банк чекоутримувача протягом десяти календарних днів.