Вітамінна поживність корму

УДК 636.086.25

Люпин – основной источник кормового белка

Попов М.А., Величко Г.А., 2 курс, 1 группа ТФ

Харьковская государственная зооветеринарная академия

Актуальность темы: В настоящее время в отрасли животноводства остро стоит проблема дефицита в рационе животных белкового корма. Одним из решением данной проблемы является выращивание такой зернобобовой культуры как люпин, которая является высококонцентрированной белковой культурой (до 40% белков).

Материалы исследования: Анализ научной литературы и интернет страниц.

Результаты исследования: Люпин – это ценная кормовая, зерновая и сидеральная культура. Содержание белка в его зерне достигает 40-50 %.

Урожайность допущенных к использованию на зерно сортов составляет до 1,6-1,8 т зерна, до 35-50 т зеленой массы с 1 га. Для кормления животных используют дерть, а также зеленую массу в виде свежего корма, силоса, искусственно высушенных кормов, иногда сена. При силосовании зеленой массы других культур можно добавлять солому люпина.

На зерно и зеленую массу возделывают люпин желтый, люпин белый и люпин узколистный (синий). Практически только в качестве сидерата выращивают люпин многолетний.

До 80 % площади, занятой люпином, приходится на люпин желтый. Лучше он удается на песчаных почвах. По сравнению с кормовыми сортами люпина узколистного и люпина белого в люпине желтом содержание алкалоидов меньше.

На почвах с pH < 5,5 люпин – наиболее продуктивная кормовая культура. Он сильно страдает от летней засухи, часто поражается фузариозом, при раннем посеве формирует меньший урожай зеленой массы.

На зеленый корм при ранней весне люпин высевают примерно через 1-2 нед после посева ранних яровых культур, при поздней весне – примерно через 1 нед после их посева. Норма высева люпина желтого 150-180 кг/га, люпина узколистного – 160-180, люпина белого 250-400 кг/га. Глубина посева семян 2-5 см. Способ посева обычный рядовой. В фазе 4-5 листьев рекомендуют проводить боронование поперек рядков.

Вывод: Люпин обладает высокой азотфиксирующей способностью, он накапливает на 1 га в среднем 180-200 кг азота, что равноценно 36-40 т навоза. Данное растение обладает свойством балансирования белков, являясь дефицитным сырьем для комбикормовой промышленности, птицеводства и животноводства.

источник: http://www.activestudy.info/lyupin-kak-korm-dlya-zhivotnyx/

 

 

УДК 636.082.2: 543.645.5

Вітамінна поживність корму

Литвин Ю.О., студентка 3 курсу ТФ

Науковий керівник доцент Войтенко Т.С.

Харківська державна зооветеринарна академія

Актуальність: Вітаміни – органічні сполуки, що володіють високою біологічною активністю в малих дозах, необхідні для життєдіяльності організму. Вітаміни входять до складу кормів у дуже малих кількостях, але відіграють важливу роль у регулюванні процесів обміну речовин в організмі. Вони є в складі багатьох ферментів. Нестача вітамінів в раціоні викликає порушення обміну речовин й організмі, сповільнює ріст, знижує продуктивність, плодючість, життєздатність приплоду, опірність організму проти різних захворювань.

Методика досліджень: Аналіз наукової літератури та інтернет-сайтів.

Результати досліджень: Усі вітаміни, що містяться в кормах, класифікують за їх розчинності і по фізіологічній дії – участі у клітинному обміні. За першою ознакою всі вітаміни поділяють на жиророзчинні та водорозчинні. До жиророзчинних ставляться А, D, Е, К; до водорозчинних – вітаміни групи В і вітамін С.

За ролі в клітинному обміні їх ділять на вітаміни з біокаталітичною дією і вітаміни з індуктивною дією. Вітаміни, що діють біокаталітично, беруть участь у побудові ферментів і входять до їх складу. До них належать вітаміни комплексу В, крім В 4, і вітамін К. Вітаміни з індуктивною дією - це ті, основне значення яких полягає у підтримці диференціації тканин, впорядкування клітинних структур. До них належать вітаміни А, D, Е, С і холін (вітамін В 4), що володіє ліпотропним чинником. Ці вітаміни здійснюють свою дію через регулювання процесів, що визначають біосинтез.

При незадовільному постачанні організму вітамінами, по-перше, порушуються утворення ферментів і регуляція біосинтезу, по-друге, змінюються обмін речовин і специфічні функції клітин, що тягне за собою появу ознак захворювань незаразного характеру, які отримали назву авітамінозів. При цьому наступають морфологічні та функціональні зміни в клітинах і тканинах організму, які знижують продуктивність.

Хвороби вітамінної недостатності у продуктивних тварин виявляються і загострюються під час росту, вагітності і лактації, а у птахів – яйцекладки. Потреба у вітамінах збільшується у міру підвищення напруженості обміну речовин, зумовленої продуктивністю тварин.

Висновок: В залежності від того, в якому стані організм, в раціон тварини треба включати вітаміни, які запобігають авітаміноз. В раціон тварин повинні входити і водорозчинні, і жиророзчинні вітаміни для повноцінного розвитку тварини та для підвищення їх продуктивності.

Джерело: [ http://jackonzolo.at.ua/news/8_vitaminna_pozhivnist_kormiv/2012-05-30-97 ].

УДК:636.085.522.55