Формування фонду заробітної плати на підприємстві

Фонд заробітної плати — це загальна сума грошових; коштів, направлена на оплату праці робітників і управлін-! ського персоналу підприємства за визначений обсяг виконаної і роботи або виробленої продукції, а також на оплату невід- | працьованого часу, який підлягає оплаті відповідно до чинного! законодавства.

З метою планування та аналізу ефективності використання фонду заробітної плати його диференціюють за певними озна­ками. За змістом та джерелами формування виділяють фонд основної заробітної плати і фонд додаткової заробітної плати.

До фонду основної заробітної плати входять:

а) заробітна плата, нарахована за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування та ін.) за відрядними розцінками, тарифними ставками
та посадовими окладами працівників незалежно від форм систем оплати праці, прийнятих на підприємстві;

б) суми процентних або комісійних нарахувань залежно від обсягу доходів (прибутку), отриманих від реалізації продукції (робіт, послуг) у випадках, коли вони є основною заробітною платою;

в) суми авторського гонорару працівникам мистецтва, редакцій газет та журналів та інших підприємств і оплата їх праці, що здійснюється за ставками авторської винагороди, нарахованої на даному підприємстві.

До фонду додаткової оплати праці включаються:

а) надбавки та доплати до тарифних ставок та посадових окладів у розмірах, передбачених чинним законодавством;

б) премії робітникам, керівникам, спеціалістам та іншим службовцям за виробничі результати, включаючи премії за «економію конкретних матеріальних ресурсів;

в) винагороди (процентні надбавки) за стаж роботи за спеці­альністю на даному підприємстві, передбачені чинним законодавством;

г) оплата праці у вихідні та святкові (робочі) дні, у понаднормовий час за розцінками, установленими законодавчими актами;

д) оплата за час вимушеного прогулу або виконання нижче­оплачуваної роботи;

є) оплата щорічних та додаткових відпусток відповідно до законодавства, грошових компенсацій за невикористану иідпустку;

є) суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати;

ж) оплата робочого часу працівників, які залучаються до виконання державних або громадських обов'язків, якщо ці обов'язки виконуються в робочий час, та інші виплати, передба­чені чинним законодавством.

Залежно від одиниці виміру, за якою обчислюється фонд заробітної плати (людино-година, людино-день, людино-місяць тощо), розрізняють годинний, денний, місячний (квартальний, річний) фонд заробітної плати.

Годинний фонд заробітної плати являє собою заробітну плату, нараховану робітникам за фактично відпрацьовані години в умовах нормальної тривалості зміни.

Денний фонд заробітної плати складають суми, нараховані за час фактичної роботи, а також суми, нараховані за невідпра-цьований час. Він характеризує оплату фактично відпрацьо­ваних людино-днів.

До суми денного фонду заробітної плати включають: годин­ний фонд заробітної плати; доплати за роботи в понаднормо­вий час і святкові дні, оплату внутрішньозмінних перерв у роботі не з вини робітника; оплату перерв у роботі матерів, які годують дітей; оплату внутрішньозмінного часу, витраче­ного на виконання державних та громадських обов'язків.

До місячного (квартального, річного) фонду заробітної плати включають: денний фонд заробітної плати; оплату чергових від­пусток; винагороди за стаж роботи; виплату вихідної допомоги; оплату людино-днів, витрачених на виконання державних і громадських обов'язків; виплату заробітної плати робітникам, відрядженим на інші підприємства або для проходження на­вчання без виключення зі списків підприємства; оплату цілоден­них простоїв не з вини робітника.

При плануванні й аналізі рівня оплати праці та використан­ня фонду заробітної плати на підприємствах обчислюються показники середньої годинної, середньої денної, середньої місяч­ної (квартальної) заробітної плати.

Середньогодинна заробітна плата характеризує рівень опла­ти праці за час чистої роботи і визначається діленням годинного фонду на кількість відпрацьованих людино-годин.

Середньоденна заробітна плата залежить від величини серед-ньогодинної заробітної плати, тривалості робочого дня (кількос­ті годин роботи протягом дня) і від доплат, що не пов'язані з відпрацьованими людино-годинами протягом робочого дня. Рівень середньоденної заробітної плати визначається відношен­ням денного фонду заробітної плати до кількості відпрацьованих людино-днів.

Найбільш повною характеристикою, яка відбиває величину заробітної плати на підприємстві, у галузі чи в економіці в цілому, є середня місячна (річна) заробітна плата. Середня місячна заробітна плата визначається діленням місячного фонду оплати праці на середньомісячну облікову чисельність праців­ників.

За часом формування розрізняють плановий та фактичний фонди заробітної плати.

Плановий фонд заробітної плати на підприємствах являє собою суму грошових засобів, передбачену в кошторисі для розподілу між працівниками підприємства, необхідну для забезпечення виконання виробничого завдання на плановий період.

До планового фонду заробітної плати підприємства входять такі витрати на оплату праці:

а) усі форми відрядної та погодинної оплати праці за відряд­ними розцінками і тарифними ставками, посадовими окладами;

б) премії з фонду заробітної плати (окрім премій, що виплачу­ються зі спеціальних фондів, які формуються за рахунок прибутку);

в) витрати грошових засобів на оплату часу простою не з вини працівника, якщо працівник попередив власника або уповнова­женого ним органу;

г) витрати на оплату праці у святкові і передсвяткові дні;

д) доплати за роботу в нічний час;

є) оплата часу виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством ці обов'язки здійснюються у робочий час;

є) оплата часу чергових відпусток та відпусток на навчання таін.

Традиційними методами планування фонду оплати праці є:

а) за середньорічною чисельністю працюючих і середньоріч­ною ставкою заробітної плати;

б) нормативний метод;

в) розрахунковий метод за плановим обсягом виробництва продукції або виконання роботи з використанням норм виробіт­ку (норм часу, норм обслуговування), розцінок із оплати праці і
тарифних ставок.

Нормативний метод планування фонду заробітної плати забезпечує розрахунки абсолютної величини цього фонду виходячи зі стабільних за роками нормативів витрат заробітної плати з розрахунку на одиницю виробленої продукції або виконаної роботи.

Використання нормативного методу планування фонду заробітної плати забезпечує безпосередню залежність величини цього фонду від запланованого зростання обсягу виробництва продукції і продуктивності праці. При використанні зазначеного методу відсутня прив'язаність величини фонду заробітної плати до чисельності робітників. Величина фонду заробітної плати визначається абсолютними темпами зростання продуктивності праці, питомою вагою приросту продукції за рахунок зростання продуктивності праці, співвідношенням темпів зростання продуктивності праці і заробітної плати за формулою

або

де Ф_п — річний плановий фонд заробітної плати в плановому періоді, грн.;

d_з — величина заробітної плати (питома заробітна плата) з розрахунку на 1 грн. валової продукції у звітному періоді, грн.;

ΔП_п — приріст продуктивності праці в плановому періоді порівняно з рівнем звітного періоду, %;

I — приріст заробітної плати в розрахунку на 1,0% зростання продуктивності праці в плановому періоді;

О_п — обсяг виробництва продукції в плановому періоді, грн.;

ΔО_п — приріст обсягу виробництва продукції в плановому періоді, порівняно з рівнем звітного періоду, %;

Ф_ф — річний фактичний фонд заробітної плати у звітному році, грн.

Більш деталізованим методом визначення планового фонду за­робітної плати є розрахунковий метод, за якого величина фонду визначається за сумою розцінок з оплати праці за кожну операцію на виробництві одиниці виробу, помноженій на кількість виробів, визначену в плані. При цьому обчисленні враховуються зміни норм виробітку і розцінок, передбачені планом організаційно-технічних заходів підприємства, перегляд норм і розцінок на плановий період та економія витрат живої праці в плановому періоді. Розрахунки здійснюються за такими формулами:

а) при прямій відрядній системі оплати праці

б) при відрядно-преміальній системі оплати праці

в) при відрядно-прогресивній системі оплати праці за умови, коли пряма відрядна розцінка збільшується лише за продукцію, ішроблену понад установлену норму виробітку:

де Ф_п — плановий фонд заробітної плати, грн.;

О_пj — плановий обсяг виробництва продукції і-го виду в натуральних одиницях виміру;

Р_j — пряма відрядна розцінка за у-ту операцію, яка вико­нується на виробництві одиниці/-тої продукції;

I — плановий процент збільшення прямої відрядної розцінки у зв'язку з перевиконанням норм виробітку по всьому обсягу продукції, що оплачується за відрядно-преміальною формою оплати праці;

I^' — плановий процент збільшення прямої відрядної розцін­ки з оплати продукції, виробленої понад установлену норму ви­робітку;

ΔО_i — додатковий випуск продукції і-го виду, який визна­чено виробити понад установлений план, у натуральних одини­цях виміру.

У процесі аналізу використання фонду заробітної плати необхідно фактичний фонд насамперед зіставити з плановим фондом заробітної плати. Необґрунтоване перевищення вели­чини фактичного фонду заробітної плати над плановим фондом небажане, оскільки може сприяти зростанню загальних витрат виробництва, собівартості одиниці продукції і, як наслідок, зу­мовить зменшення загальної суми прибутку підприємства.

До фактичного фонду заробітної плати входять усі витрати з оплати праці, які нараховані на підприємстві за звітний період і які підлягають виплаті виробничому персоналу, керівникам, спеціалістам та службовцям, що перебувають у обліковому скла­ді підприємства, незалежно від того, з яких джерел ці виплати здійснювалися або будуть здійснюватися. До фактичного фонду заробітної плати як окрема позиція входять також виплати особам, які не зараховані до облікового складу.

Основними складовими фактичного фонду заробітної плати с: витрати на заробітну плату, фактично нараховану робітникам-відрядникам за прямими відрядними розцінками і тарифними ставками за обсяг виробленої продукції або виконаної роботи; виплати робітникам-погодинникам, нараховані за погодинними тарифними ставками; доплати, нараховані за прогресивними відрядними розцінками робітникам-відрядникам, праця яких оплачується за прогресивною відрядною формою оплати; пре­міальні доплати робітникам-відрядникам і погодинникам, пра­ця яких оплачується за преміально-відрядною формою оплати; доплати робітникам-відрядникам, зумовлені відхиленням фактичних умов праці від передбачених нормами виробітку; доплати за години понаднормованої роботи, внутрішньозмінних простоїв не з вини робітника та інші виплати, що включаються до фонду заробітної плати за відпрацьовані людино-дні; оплата чергових відпусток та відпусток на навчання; оплата цілоденних простоїв не з вини робітників; виплати за стаж роботи, вихідної допомоги та інші виплати та доплати відповідно до чинного законодавства.

Різного роду виплати й доплати, зумовлені недоліками в організації виробництва і праці (доплати за відхилення від нормальних умов роботи, за простої, за перероблення бракованої продукції тощо), ураховуються лише в звітному фактичному фонді заробітної плати, але не входять до планового фонду заробітної плати. Тому з метою поглибленого аналізу викори­стання фонду заробітної плати слід виокремлювати виплати, які входять до годинного, денного та місячного (квартального, річного) фондів заробітної плати, що створює можливості при аналізі виявити витрати грошових коштів на оплату праці, не виправдані з точки зору потреб безпосередньо виробництва.

При порівнянні фактичного фонду заробітної плати з плано­вим фондом передусім останній необхідно скоригувати з ураху­ванням рівня виконання плану виробництва продукції.