Виховні функції військового середовища

Воїн, який проходить військову службу, становиться членом нового соціального середовища – військового, де домінують специфічні норми і правила поведінки та діяльності. У цьому середовищі домінують формальні цілі і одноособове командування, існують суворі умови життєдіяльності, функціонують правила і норми воїнського етикету. Вся ця специфіка накладає високу відповідальність на воїна, висуває підвищені вимоги до його духовної, психічної та фізичної сфер.

Процес впливу військового середовища на особистість вихованця відбувається якби на двох площинах: у військовому підрозділі та у військовій частині, які є конкретними різновидами військового середовища. Військовий підрозділ у Збройних силах України становить основну ланку організації та проведення військово-навчального процесу, складовою частиною якого є виховний. Але в той же час військовий підрозділ є нероздільною складовою військової частини. Процеси навчання і виховання, які організуються і проводяться у військовій частині та підрозділі є провідними факторами формування і розвитку особистості вихованців. Від їх ефективності, відповідно, залежить змістовність і багатогранність особистості військовослужбовця.

Важливе виховне значення мають також і матеріально-фізичні умови життєдіяльності військовослужбовців. Матеріально-побутові умови створюють сприятливі умови для повноцінного відпочинку особового складу, безпосередньо впливають на формування позитивного морально-психологічного клімату в військовому колективі.

Кліматично-природні умови також мають вплив на військовослужбовців, особливо в тих випадках, коли бойова підготовка організується в несприятливих погодних і кліматичних умовах.

Більш докладно проаналізуємо окремі фактори військового середовища, які мають найбільший вплив на формування і розвиток особистості вихованця. До них, безумовно, належать: статутний порядок життєдіяльності особового складу, військові ритуали; суспільна діяльність; громадська думка.

Статутний порядок життєдіяльності особового складу. Військо, як добре зорганізований суспільний інститут, має великий виховний вплив на воїнів через внутрішній суворий порядок, характер бойової підготовки, особливості підтримання постійної бойової та мобілізаційної готовності, несення різних видів бойового чергування.

Необхідність дотримання визначеного розпорядком дня військової частини правил і норм життєдіяльності особового складу, чіткий порядок і методична обґрунтованість і виховна насиченість занять з бойової та гуманітарної підготовки, підтримання бойової техніки та озброєння в постійної бойової готовності автоматично формують внутрішню самоорганізованість особистості військовослужбовця, сприяють розвитку її навичок і вмінь самовдосконалення. Цей вид виховного впливу надзвичайно важливий, тому що він опосередковано впливає на свідомість вихованця, на формування рис вихованої поведінки, часто діє безпосередньо на його підсвідомість. У цьому полягає виховна цінність статутного порядку у військовому підрозділі.

Військові ритуали формують у військовослужбовців усвідомлення святості та непорушності вимог військової присяги, відданість українському народові, почуття військового товариства, високі морально-бойові якості, готовність захищати Вітчизну ціною власного життя. Вони повинні бути чітко організовані, глибоко продумані, відповідати високому естетичному рівню. В різних видах і родах військ існують специфічні умови для проведення військових ритуалів. Врахувати ці умови і, згідно зі статутами та настановами, розкрити бойові традиції частини (підрозділу) – основна ціль проведення військових ритуалів. В процесі служби військовослужбовців супроводжує чітка система військових ритуалів, які своєю красотою, урочистістю мотивують до обрання військової спеціальності, в подальшому впливають на емоції військовослужбовців, роблять службу більш яскравою, радісною, виражають думки та почуття військовослужбовців, які пов’язані з бойовою, навчально-бойовою та повсякденною діяльністю військ [3, с. 224].

Військові ритуали – постійно діючий, ефективний метод виховання військовослужбовців. Їх виховний вплив міститься в тому, що вони уособлюють красоту військової діяльності, самовідданість при виконанні військового обов’язку. Впливаючи на духовний світ військовослужбовця, звертаючись до його ідеалів, інтересів і переживань, вони допомагають формувати особистість військовослужбовця, здатні в процесі виховання досягати таких цілей, яких складно досягнути іншими методами та формами виховання. Саме військовий ритуал є заходом, головним призначенням якого є не стільки донесення до свідомості воїна змісту наказу, скільки формування позитивно емоційного ставлення до нього.

Найбільший виховний вплив мають такі військові ритуали: прийняття Військової присяги, віддавання честі державним символам, взаємне віддавання честі військовослужбовцями, урочисті збори у державні, військові свята, святкування днів військової частини, урочистий вихід на навчання з бойової стрільбою та повернення з них, урочистий початок і закінчення навчальних періодів і навчального року тощо. І головним завданням вихователів, що його організовують, є визначення природних потреб особистості вихованця та заповнення всіх репрезентативних систем (каналів сприймання) вихованців інформацією про задоволення їхніх потреб, формування позитивної інформації, що підсилює почуття і відповідає змісту події, зменшення впливу сторонніх факторів, що відволікають увагу учасників ритуалу. Це необхідно для позитивної емоційної мотивації вихованців до військової діяльності.

Виховна цінність військових ритуалів залежить від способів їх реалізації: організації, форми, змісту, емоційної насиченості, урочистої обстановки тощо.

Суспільна діяльність. Взаємовідносини у військовому підрозділі – це різні види стосунків особистості та мiкрогруп у формi розподiлу внутрiшньогрупових ролей та обов'язкiв. Такий розподiл у будь-якому військовому підрозділі пов'язаний окрім із службовою діяльністю також із предметом суспiльної дiяльностi. Суспільна діяльність спрямована на задоволення різноманітних потреб військовослужбовців, пов’язана з внутрішньою потребою особистості будь-якого воїна у самовираженні, намаганні заповнити позаслужбовий час корисною діяльністю, що направлена на самовдосконалення. З цією метою проводяться загальні збори військовослужбовців, спортивні та культурні заходи, різні контакти з цивільним населенням, технічні гуртки тощо. Виховний вплив цих заходів полягає у всебічному задоволенні потреб вихованців, розвитку їх розумових, естетичних, фізичних та інших здібностей, формуванні навичок і вмінь організації та проведення колективних заходів.

Громадська думка. Важливу роль у формуванні особистості вихованця грає громадська думка. Вона виступає у якості зворотного зв’язку особистості та колективу: інформація, яка йде від колективу до особистості, може мати форму оцінки, похвали, схвалення, осудження тощо. Вона коригує, контролює та спрямовує вчинки та поведінку військовослужбовця згідно з вимогами колективу. Вплив колективної думки на особистість військовослужбовця визначається: по-перше, тим, що колективна думка є концентрованим виразом ідей, поглядів та волі військового колективу, вона одночасно поєднує в собі і переконання, і психічний примус. По-друге, систематичністю, повсякденністю та оперативністю впливу моральних оцінок дій і вчинків окремих військовослужбовців. По-третє, об’єктивністю та незаперечністю цих оцінок. І по-четверте, тим, що колективна думка викликає у військовослужбовця, навіть при негативній оцінці не тільки негативні емоції, але й позитивні: бажання виправитися та заслужити позитивну оцінку, почуття відповідальності перед колективом. А позитивна оцінка викликає почуття законних гордощів, підйому, задоволення.

Загальна думка у військовому колективі утворюється пiд впливом як об'єктивних, так i суб'єктивних факторiв. Умовою цього процесу є взаємодiя вiйськовослужбовцiв мiж собою. Колективна думка має висловлюватись у першу чергу в публiчних виступах командирiв. Вони мають задавати тон у формуваннi громадської думки.

Формування громадської думки – тривалий і важкий процес. Сформувавшись, вона стає сильним засобом впливу на кожного члена колективу. Сила громадської думки криється в соцiальнiй природi особистостi, оскільки людина тяжко сприймає осуд, висмiювання, невизнання з боку громадської думки конкретного вчинку, мотиву, якi зачіпають самолюбство, репутацiю. Тому кожен воїн не може бути нейтральним стосовно соцiальних оцiнок його поведiнки. Саме вони примушують воїна прислухатися до думки товаришів по службi, змiнювати свою поведiнку.

Основні виховні функції військового середовища. Світоглядна, чи ціннісно-орієнтаційна функція розкриває змiст моральної спрямованостi військового підрозділу – соцiальну цiннiсть, iнтегративну єднiсть її мети, цiлей, мотивiв, цiннiсних орiєнтацiй; перспективи розвитку військового колективу. У військовому середовищі формується громадська думка щодо різноманітних суспільно-політичних явищ у державі, збройних силах, військовому підрозділі. Ці явища в колективі обговорюються, переживаються і формуються загальні погляди. Загальні думки мають безпосередній вплив на формування ціннісних орієнтацій особистості, сприйняття політичних явищ, здатні забезпечити всебічний, гармонійний розвиток особистості військовослужбовця в колективі та через колектив, прийняття членами даного колективу групових норм i цінностей.

Адаптаційна функція військового середовища проявляється у забезпеченні входження призовників у ритм армійського життя, їх психологічній сумісності у рiзних видах військової дiяльностi. Така потреба виникає з необхідністю пристосування свідомості, психіки та анатомічно-фізіологічної сфери молодого воїна до суворих умов військової служби. Призовник має перебудувати ритм власного життя, змінити навички та звички щоденної поведінки, підпорядкуватись умовам підтримання постійної бойової та мобілізаційної готовності. Це пристосування може бути формальним і активним. Безперечно, вихователі мають намагатися сприяти активному пристосуванню молодих воїнів до військового життя. У такому випадку воїн буде намагатися сумлінно виконувати вимоги військової служби та досягти в ній значних успіхів. Якість цього процесу залежить переважно від соціального оточення військовослужбовця.

Адаптація воїна до умов військової служби може бути тимчасовою, постійною, байдужою, ситуаційною і фрагментарною. Процес адаптації і реадаптації військовослужбовців продовжується протягом всієї служби, тому що характер їх дій постійно змінюється, становиться емоційно насиченішим.

Функція емоційного розвантаження. Ця функція у військовому середовищі реалізується через позитивний соцiально-психологiчний клiмат і доброзичливу морально-психологічну атмосферу, що визначає самопочуття кожної особистостi у ньому, її задоволення групою, вiдчуття комфорту вiд перебування в нiй, характер мiжособистiсного сприймання i налагодження взаєморозумiння, емоцiйний настрiй. Особливо цьому сприяють змістовні культурно-виховні заходи.

Організаційна функція сприяє процесам самоорганiзацiї, самоуправлiння, самовдосконалення особистості військовослужбовця і зумовлена сприятливими умовами для виявлення здiбностей кожного, взаємною вiдповiдальнiстю, взаємовиручкою та взаємним доповненням. Потенцiйна ефективнiсть вiйськового колективу повністю проявляється в сумiсностi, злагодженості, взаємодопомозi, виконаннi в разi потреби функцiй товаришiв по службi, у тому числi й командирiв.

Коригуюча функція враховує ступінь розвитку групових норм – загальних правил поведiнки, яких додержуються військовослужбовці у підрозділі (груповi думки, традицiї і правила поведiнки); групових процесів (етапи виникнення, розвитку та розпаду малої групи, рiвнi розвитку малої групи, керiвництво та лiдерство); систему санкцiй. Характер військової служби також передбачає прямий виховний вплив на військовослужбовців, не допускає неорганізованості, недисциплінованості. Тому військове середовище безпосередньо здійснює соціалізаційні, ресоціалізаційні та профілактичні функції до кожного військовослужбовця.

Важливим різновидом як соціального, так і військового середовища є військові колективи. Специфіка їх функціонування і педагогічний зміст діяльності свідчить про те, що вищезазначені функції військового середовища за своїм характером є об‘єктивними. Розглянемо їх більш глибоко на прикладі військового колективу. Характер соціального життя нашого суспільства, сучасні відносини між людьми призводять до того, що колективи різного типу грають все більшу роль у сучасному житті, в тому числі й у Збройних силах України в силу їх специфіки функціонування та колективного характеру задач, які вони виконують. Вони в певній мірі формують особистість військовослужбовця. Але таке формування рис і особливостей особистості може відбуватися стихійно тільки в силу її перебування в колективі. Проте воно може (і повинно) стати об’єктом цілеспрямованих зусиль, тобто виховання. Через відповідну організацію життя військового колективу, в діяльність якого залучена та чи інша особистість, ми можемо впливати на її психологічний вигляд, вносити деякі бажані риси в особливості її поведінки і духовного складу.

Але військові колективи не завжди здійснюють виховний вплив на своїх членів. Треба провести чітке розмежування між фактором впливу військового колективу на військовослужбовця, який залучений до його складу, та між процесом виховання цього військовослужбовця колективом. Під вихованням розуміється, перш за все, такий вплив оточуючих військовослужбовців на індивіда, який спрямований на зміну поведінки, рис його індивідуального складу, який узгоджувався б із нормами військової, національної та загальнолюдської моралі, норм і правил поведінки. Не кожний військовий колектив і, тим більше, соціальна група виховують військовослужбовця, і далеко не кожний вплив, який він здійснює, може стати плідним.

Реальний процес виховання особистості у військовому колективі можливий при певних умовах, які пов’язані з особливостями як військового колективу, так і самої особистості військовослужбовця. Сутність військового колективу полягає у наявності підпорядкованій інтересам суспільства головної мети діяльності, та заснованій на цьому підпорядкуванні єдності його зовнішньої (у смислі регламентованої суспільством, офіційної, статутної) та внутрішньої (психологічній міжособистісній) структурі. Саме головна особливість, що визначає духовні сили та згуртованість військових колективів, їх бойові можливості – це особливо висока соціальна значущість загальної мети їх діяльності – захист Батьківщини. Інша особливість військового колективу полягає у жорсткій та вельми детальній регламентації колективної, групової діяльності. Причому цілі діяльності, як і організаційна структура групи та норми взаємовідносин привносяться в кожний військовий колектив (підрозділ, частину), вносяться ззовні, тобто являють собою частину цілей та задач, які вирішуються більш загальною групою – з’єднанням, об’єднанням, Збройними силами в цілому. Військовий колектив завжди пред’являє до особистості систему вимог, які у своїй основі визначаються цілями, мотивами та умовами спільної діяльності.

Вплив військового колективу на військовослужбовця може носити неусвідомлюваний характер, тобто сам індивід не усвідомлює, які зміни з’явилися в його поведінці, в характері його відносин до тих чи інших боків служби. Але цей же вплив колективу може дуже добре усвідомлюватися і військовослужбовцем. Таке усвідомлення можуть відбуватися у двох формах. Воїн просто помічає в собі самому, які з ним відбулися зміни в тих чи інших аспектах його психічного життя, приймаючи це як факт, який уже здійснився. При цьому виникає позитивне відношення до змін, які відбулися. Він ставить перед собою свідомі цілі та задачі з їх укріплення й розвитку. В цьому випадку вплив колективу виступає у вигляді процесу, який спонукає до самовиховання військовослужбовця.

Слід підкреслити, що ступінь впливу колективу знаходиться в залежності від ставлення самої особистості до даного колективу. Питання про характер виховного впливу колективу на особистість військовослужбовця торкається, по-перше, проблеми колективу – що він собою являє, яка його організація та структура, ступінь його згуртованості, якими є ідеї, які його живлять, який є характер пануючих у ньому настанов. По-друге, він стосується проблеми особистості вихованця – яка вона є у її відношенні до колективу, до зв’язків її з його членами, до впливів колективу. При постановці конкретної задачі перед тим чи іншим колективом у відношенні виховного впливу на його членів обидва ці моменти повинні бути враховані та прийняті до уваги для того, щоб можна було отримати необхідний результат. Впливи військового колективу, які носять виховний характер, можуть відображатися у таких ознаках (параметрах):

зміна зовнішньої поведінки військовослужбовця, прищеплювання певних рис поведінки, яких не було раніше. Формуються певні навички, звички та форми звернення до військовослужбовців, форми спілкування з ними (так звана “командирська мова”, статутні вимоги до правил спілкування у військовому колективі, дотримання норм воїнського етикету);

зміна важливих рис внутрішнього складу людини. Такі зміни особистості вихованця в межах військового колективу носять глибокий характер і стосуються суттєвих рівнів та боків його особистості (формування нових вольових якостей характеру, тренування певних рис характеру, дуже часто – зміна мотивації службової діяльності). В більш широкому плані ці зміни можуть характеризуватися новими видами настанов у відношенні значущих аспектів соціального життя, виникнення нових ціннісних орієнтирів, нових інтересів, запитів та потреб у різних сферах життя;

подолання настанов і відносин, які склались у минулому, до ряду явищ у житті, які не узгоджуються з принципами поведінки військовослужбовців, принципами моралі, прийнятими у даному військовому колективі. Якщо військовослужбовець своєю поведінкою не відповідає нормам і моралі даного військового колективу, то вступає в дію соціальний контроль. У ньому треба відрізняти норми-правила та норми-очікування.

Норми-правила є найважливішими нормами колективу. В військовому колективі, це – Статути Збройних сил України, настанови, накази, інструкції командирів. Порушення норм-правил несе за собою суворе покарання (дисциплінарне стягнення, кримінальну відповідальність). Норми-очікування – це норми, так би мовити, індивідуальної поведінки особи (наприклад, надмірна грубість або зверхність в спілкуванні). Порушення норм-очікувань несе за собою погіршення в стосунках між членами військового колективу, конфлікти, “остракізм” (відторгнення) порушника групових правил і норм від колективу. Суворість покарання залежить, головним чином, від типу порушеної норми;

виникнення нових форм спілкування з товаришами по службі (службове та позаслужбове спілкування, спілкування в трьох рівнях “командир – підлеглий”, “підлеглий – командир”, “військовослужбовець – військовослужбовець”).

Які ж можна виокремити психологічні засади виховного процесу у військовому колективі, ті шляхи зв’язку за якими відбуваються процес виховного впливу? Реальним підґрунтям виховного впливу військового колективу на особистість можна вважати такі:

об’єктивні вимоги, які висуваються до військовослужбовця, якого залучили до відповідного військового колективу, основні форми службових відносин з товаришами по службі. Ці службові відносини, зовнішньо визначені метою і змістом діяльності, що виконується, регламентується відповідними статутами і нормами. Такі відносини передбачають усвідомлення необхідності виконання пов’язаних з діяльністю обов’язків, тобто наявність дисципліни, відповідальності за коло обов’язків, які виконуються, відповідальності, працелюбності, активності, вміння стримувати в собі бажання, які пов’язані з порушенням перебігу службової діяльності;

суттєву передумову виховного впливу військового колективу створює сприятливий морально-психологічний клімат;

важливою засадою, що створює можливість зміни певних боків психічного життя особистості, є формування загальних поглядів (на засадах перебування у колективі та спілкування з його членами) на ті чи інші факти соціальної дійсності, виникнення нових видів емоційного ставлення до різних явищ суспільного життя, моральних та естетичних цінностей, тобто формування колективної громадської думки.

Безпосередньо ті, хто здійснюють виховну роботу у військовому колективі (працівники органів виховної роботи Збройних сил України, насамперед – психологи, заступники командирів підрозділів з виховної роботи, соціальні психологи, юристи та ін.), повинні враховувати не тільки фактори, які позитивно впливають на формування особистості військовослужбовця, але й чинники, які об’єктивно існують у військовому колективі та можуть заважати розвитку особистості військовослужбовця в бажаному напрямку. Це можуть бути проблеми нерівномірного перебігу фізичного, психічного та соціального розвитку особистості, формування розумових здібностей, психосексуального розвитку особистості, закріплення стереотипів прояву емоційних станів, соціальної адаптації. Результатом нерівномірності, часом суперечливості цих процесів досить часто стають проблеми у спілкуванні, адаптації військовослужбовців, непокори командирам. Виникають психологічно-вікова, соціологічна та індивідуально-психічна проблеми адаптації військовослужбовців у військовому колективі.

Психологічно-вікова проблема пов’язана з тим, що в процесі створення стійкого образу "Я", який здійснюється саме в призовному віці, виникають такі фактори, що можуть викликати труднощі у виховному процесі особистості вихованця: занижену нестійку самооцінку, що призводить до депресивних і невротичних реакцій; завищену самооцінку, яка призводить до агресивності, соціальної дезадаптації.

Соціологічна проблема пов’язана з тим, що в процесі соціального становлення воїн залучається до тієї чи іншої групи військовослужбовців. За спрямованістю такі групи можна поділити на: соціально позитивні, байдужі до соціального життя і антисоціальні. Ця структура малих груп формується й у військовому колективі. Це відбувається тому, що відповідно спрямовані на порушення чи додержання військової дисципліни представники цих груп потрапляють на строкову службу і впливають на своїх товаришів по службі.

Будь-який військовий колектив має двосторонню систему внутрішніх відносин. Тобто існує формальна та неформальна система відносин у колективі. Офіційні відносини у військовому колективі ґрунтуються на принципі єдиноначальності та суворої субординації, регламентуються статутами, наказами, настановами, інструкціями та розпорядженнями і здійснюється шляхом нормативної поведінки.

Проте існують стосунки, які неможливо урегулювати адміністративно. Це неформальні стосунки, які часом переходять межі норм статутів і починають носити позастатутний характер. Вони обумовлюються неформальною структурою колективу і виявляються методами соціометрії. Неформальні міжособистісні відносини у військових підрозділах можуть відігравати важливу як позитивну, так і негативну роль у згуртованості, організованості, підвищенні бойової готовності та зміцненні дисципліни.

Військовий колектив за своєю організацією тим нижче спускається до рівня групи, чим гірший у ньому соціально-психологічний клімат. Наприклад, явище, яке вчені назвали “порядок клювання” буває у багатьох колективах з низькою дисципліною, неблагополучним соціально-психологічним кліматом. Урахування цих негативних боків військового колективу є необхідною умовою ефективності військово-педагогічного процесу.

Механізм впливу колективу на особистість загалом ще не достатньо вивчений. Можна виділити такі його елементи: навіювання, пов’язане з прийняттям особистістю військовослужбовця авторитету лідера (в ідеальному варіанті – командира) та основної маси членів колективу; наслідування, яке пов’язане із засвоєнням стилю поводження з товаришами по службі, манери триматися, розмовляти, спілкуватися, які розповсюджені у військовому колективі. Але наслідування охоплює тільки зовнішні аспекти поведінки воїна, зміни ж емоційного відношення індивіду до тих чи інших явищ соціального цим не можна пояснити; ідентифікація, яка пов’язана з процесом входження в духовний світ військового колективу, порівняння та ототожнювання з ним, з його соціальними цінностями, симпатіями та інтересами. Таким чином виникають основи для засвоєння цього світу цінностей.

Показниками (ознаками), які свідчать про зміни в особистості вихованця, що відбулися завдяки виховному впливу військового колективу, можна вважати такі:

позитивні зміни у характері діяльності, яка відбувається в колективі (більш інтенсивно, якісно тощо). За цими позитивними змінами стоїть зміна мотивації даної діяльності, пов’язана з виникненням нових ціннісних орієнтирів у воїна;

нове відношення до загальнолюдських, національних, військових, моральних, цивільних, естетичних цінностей, які виражені у різних формах (виконання вимог присяги, відношення до свого військового обов’язку, зміна у зовнішньому вигляді вихованця);

готовність до виконання таких задач у житті військового колективу, які раніше відкидались, або виконувалися без будь-якого інтересу, формально;

нове ставлення до оточуючих членів колективу, яке відбивається в нових, позитивних якостях спілкування з товаришами по службі, прояві уваги, інтересу, співчуття;

зміна поведінки в цілому, її “почерку”, стилю, що свідчить про те, що в особистості даного вихованця відбулися зрушення в його звичках інтересах, потребах і запитах.

 

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ «Військове середовище та його виховні функції»

1. Вивчити В. Ягупов «Військова психологія» теми 10-11, стор. 256-301, 611-618.

2. Лідерство сержанта та офіцера (психолого-педагогічний аспект): Навчальний посібник. – ЛІСВ, 2009. – С. 63-100.

3. Д. Карнеги Как завоевывать друзей и оказывать влияние на людей.

4. А. Пиз Язык телодвижений.

2. Законспектувати матеріал семінару.

3. Переглянути фільм «Обмани меня» («Теория лжи»).

________________ _____________________________________________ ______

Розробив:

Інженер навчальної лабораторії кафедри МПЗ діяльності військ

ст. лейтенант А. Підлісний

“____”______________20_____ року