V етап – бесіда краєзнавчого характеру чи робота над додатково підібраним ілюстративним матеріалом.

Пропедевтика вивчення історії

В допоміжній школі

Пропедевтика вивчення історії – це підготовка учнів до свідомого засвоєння шкільного курсу історії. Чому необхідний пропедевтичний період у школі? Відповідь на це питання була отримана ще на початку 1930-х років, коли практика початкового навчання історії в масовій школі показала, що молодші школярі зазнають значних труднощів у засвоєнні історичних знань. Причини цих труднощів пояснювалися тим, що історичні факти, з якими знайомляться школярі на уроках, не спираються на спостереження і безпосередній досвід дітей, картини минулого необхідно відтворювати в їхній уяві; крім того, історичний матеріал містить багато таких понять, що для дітей 10-11 років залишаються просто абстракцією. Вчителі і методисти висловилися за необхідність попередньої підготовки учнів до вивчення історії як самостійної навчальної дисципліни. Тоді ж у пропедевтичних цілях стали використовувати уроки пояснювального читання.

Практика показала, що навіть у загальноосвітніх школах учні зазнають чималих труднощів у засвоєнні історичних знань, тому не дивно, що ще більше проблем у вивченні історії виникає у школярів з порушенням інтелекту.

Якщо в загальноосвітню школу діти приходять з досить різноманітними уявленнями не тільки про сучасне життя, але і про минуле, то у учнів спеціальної (корекційної) школи до початку навчання історії коло історичних уявлень надзвичайно вузьке і бідне, а самі уявлення фрагментарні, неточні, часом перекручені або зовсім відсутні, оскільки соціальний досвід дітей обмежений рамками особистих потреб. Порушення пізнавальної діяльності не дозволяють учням спеціальної (корекційної) школи належним чином сприймати й осмислювати багато явищ і подій громадського життя, особливо якщо вони віддалені в часі від сучасності. Діти з порушенням інтелекту потребують допомоги при осмисленні навколишнього світу і процесів, що відбуваються в ньому. У зв'язку з цим, в умовах спеціального навчання зростає роль пропедевтичного періоду, що дозволяє підготувати школярів до вивчення історії як самостійного предмета в 7-9 класах. Саме попередні шість років навчання стають базою для навчання історії учнів з порушенням інтелекту.

Шляхи розширення соціального досвіду, нагромадження суспільно-історичних уявлень і понять досить різноманітні. Це можуть бути як індивідуальні, так і групові (з класом) бесіди на суспільно-історичну тематику. Наприклад, доступними та важливими темами можуть бути наступні: «Моя батьківщина в минулому та сьогоденні», «Професії наших батьків», «Для чого людині слід працювати?», «З чого починалося наше місто?», «Визначні пам'ятки нашого району,міста», «Свята, що ми відзначаємо» тощо.

Здобуті знання школярі мають змогу уточнити під час таких бесід і закріпити в різних видах діяльності: в суспільно-корисній праці, при підготовці та проведенні свят, присвячених знаменним датам, подіям (наприклад,Дню захисника Вітчизни, Дню Перемоги тощо); в процесі активного вивчення історії свого міста, району; знайомства з його визначними пам'ятками, культурно-історичною спадщиною регіону в формі прогулянок, екскурсій, відвідування музеїв; перегляду відеофільмів, позакласних читань і т. ін. Таким чином, різноманітні види позакласної роботи дозволяють учням накопичувати різноманітну історичну інформацію, на яку можна буде спиратися надалі при вивченні історії, як навчальної дисципліни.

До завдань пропедевтичного періоду вивчення історії не входить формування певної системи історичних знань, оскільки це завдання занять з вивчення систематичного курсу історії України, але за цей період у школярів із порушенням інтелекту накопичуються, уточнюються, виправляються, розширюються початкові суспільно-історичні уявлення й поняття.

Пропедевтика вивчення історії здійснюється на базі різних навчальних предметів. На уроках математики формуються часові та просторові уявлення й поняття; на уроках читання, розвитку зв’язного мовлення відбувається знайомство з текстами суспільно-історичного змісту; на уроках географії учні вивчають положення свого міста, країни на карті світу тощо.

Але головна роль в історичній пропедевтиці належить урокам читання. Саме в підручниках для читання в 2-х - 6-х класах учні отримують початкові історичні уявлення й поняття. Але формування цих уявлень і понять не є метою цих занять. Правильне, усвідомлене, виразне читання є головною метою уроків читання.

Дослідження рівня засвоєння певних суспільно-історичних понять (наприклад, «Батьківщина», «селянин», «робітник», «минуле й сьогодення») в учнів спеціальної (корекційної) школи до початку вивчення історії, проведені Н.П.Долгобородовою (1971), А.І. Капустіним (1989), показали, що в процесі вивчення цього матеріалу школярі з порушенням інтелекту зазнають істотних труднощів,що обумовлені як своєрідністю їхньої пізнавальної діяльності, так і причинами методичного характеру. Але соціальний досвід учнів 2 - 6-х класів дає можливість ознайомитися з подіями історичного змісту, основним джерелом яких є знання, засвоєні в процесі навчання, та інформація, отримана при читанні художньої літератури, перегляді кінофільмів, спілкуванні з дорослими тощо. Проте здобутті учнями знання ще безсистемні, вони не завжди можуть використовувати їх у процесі розв’язання пізнавальних завдань», — вважає А.І.Капустін. «Проте, засвоєння суспільнознавчих та історичних понять, — наголошує далі вчений, — сприяє моральному вихованню, успішній соціальній адаптації розумово відсталих дітей і їхній підготовці до вивчення історії в старших класах».

Вчитель історії повинен знати, яке коло уявлень і понять сформовано в учнів на уроках читання в 2-х - 6-х класах, якими уміннями і навичками роботи з навчальною книгою (текстом, ілюстративним матеріалом) і додатковою літературою вони опанували. Для цього слід йому проаналізувати програми з читання й розвитку мовлення, підручники для читання в спеціальній (корекційній) школі.

У пояснювальній записці до програми з читання й розвитку мовлення в 1-х -

4-х класах спеціальної (корекційної) школи, зазначається, що «...тематика творів для читання підібрана з урахуванням максимального розвитку пізнавальних інтересів дітей, розширення їхнього кругозору, виховання моральних якостей. На всьому протязі навчання виразному читанню учнів знайомлять зі своєю Батьківщиною, її минулим і сьогоденням, розповідають про мудрість і героїзм народу». Ця тематика уточнюється й доповнюється позакласним читанням у кожному класі з урахуванням віку та пізнавальних можливостей учнів. Зазначаються і жанри творів, рекомендованих для читання.

На уроках читання й розвитку зв’язного мовлення в початкових класах формуються уміння і навички роботи із текстом, які застосовуються й у старших класах під час різних занять, у тому числі й з історії. До таких важливих навчальних умінь можна віднести наступні:

- уміння розповідати про прочитане, відповідаючи на питання вчителя чи використовуючи ілюстрації (2 клас);

- уміння висловлювати своє відношення до вчинку героя чи події (3 клас);

- уміння виділяти головну думку твору, установлювати послідовність подій, причинно-наслідкові зв'язки; ділити текст на закінчені змістовні частини за даними заголовками, придумати заголовки до основних частин тексту, колективно складати план, пояснювати виділені вчителем слова й мовні звороти (4 клас).

У програмі з читання й розвитку мовлення в 5 - 6-х класах міститься тематика творів, що орієнтує учнів на те,які слід читати оповідання, статті, вірші про героїчне минуле й сьогодення нашої країни; про знаменні події в її житті; про працю людей, їхнє відношення до Батьківщини, один до одного, рідної природи. Проте повністю реалізувати запропоновану тематику на уроках читання неможливо, тому що в підручниках для читання, перевиданих за останні роки, докорінно змінився зміст навчального матеріалу.

Уміння й навички учнів 5-х - 6-х класів також продовжують удосконалюватися. Наприклад, учні 5-го класу повинні вміти добирати слова, що характеризують героїв, події, знаходити в тексті незрозумілі слова й словосполучення, користуватися тлумачним словником, розташованим під текстом. У 6-му класі в школярів формуються навички самостійного читання шляхом виконання наступних завдань: підготуватися до виразного читання, виділити місця в тексті, що відповідають на поставлені вчителем питання, підготуватись до переказу частини тексту тощо.

Зазначені в програмі рекомендації, а також вимоги до знань і вмінь учнів реалізуються на уроках читання й розвитку зв’язного мовлення в процесі роботи з підручниками, іншою літературою для читання.

· Для пропедевтики вивчення історії тексти, вміщені в читанки, додаткова художня література важливі наступним:

1. Весь матеріал у підручниках для читання в 2-х - 6-х класах розташований за принципом сезонності (від осені до літа) і розбитий на теми, назви яких в основному зберігаються, але зміст матеріалу від молодших класів до старших розширюється, поглиблюється, поступово збагачуються новими темами. Такий підхід відповідає концентричному принципу побудови програми для спеціальної (корекційної) школи, забезпечує доступність навчального матеріалу рівню розвитку дітей та їхніх пізнавальних можливостей, а також попереджує перевантаження.

Далеко не всі теми,тексти в перевиданих за останні роки книжках для читання можуть бути використані для історичної просвіти дітей, оскільки деякі з них пов'язані з датами «Червоного календаря». Виключивши неактуальний на сучасному етапі матеріал про жовтенят, піонерську організацію, революцію та її вождів, автори нових підручників при відборі змісту орієнтувалися, насамперед, на моральне виховання школярів, на виховання в них позитивного ставлення до праці. У кожному підручнику для читання представлені відповідні теми, наприклад, «Умілі руки не знають нудьги», «Що таке добре і що таке погано» (2 клас); «Учімося трудитися», «Що таке добре...» (3 клас); «Про працю й працьовитість» (4 клас); «Поспішайте робити добро» (5 клас).

У процесі розкриття цих тем на прикладі різних творів розглядаються стосунки літературних героїв (наприклад, дітей і дорослих), їхні вчинки, котрим дається моральна оцінка; розкриваються доступні моральні поняття; виховується сумлінне ставлення до праці й бажання трудитися; відбувається ознайомлення з різними професіями.

Спираючись на сформовані в пропедевтичний період знання, вчитель історії продовжує роботу на новому матеріалі, наприклад,знайомить школярів з життям і працею людей у різні історичні епохи, зі стосунками між різними соціальними верствами населення, класами, з видатними історичними діячами, які зробили певний внесок у процвітання держави. На цьому етапі моральні оцінки доповнюються історичною оцінкою подій і діяльністю видатних історичних постатей.

2. Представлені в підручниках для читання тексти в основному, відображають аспекти сучасного життя, що виправдано в умовах початкового навчання в спеціальній (корекційній) школі, тому що тематика цих творів близька й доступна дітям з порушенням інтелекту, відповідає їхньому соціальному досвіду. У той же час залишається можливість для формування початкових уявлень про життя людей у минулому. Наприклад, у темі «Народні казки» (3 клас) учні знайомляться з казками різних народів, з яких вони можуть засвоїти їхній спосіб життя, заняття у далекому минулому,культурні традиції тощо; в результаті вивчення теми «Йде чарівниця зима» (4 клас) учні можуть довідатися про життя селянських дітей у дореволюційні часи на території України. Впроцесі вивчення цих творів в учнів формуються конкретні, історичні уявлення й поняття (наприклад, такі як: «бідні» й «багаті», «цар», «бояри», «купці», «селяни»,«кріпаки» тощо).

3. За характером викладення представлений у підручниках з читання суспільно-історичний матеріал відрізняється розмаїтістю й багатством жанрів, зокрема, такими:

- художні твори в прозі (розповіді, уривки з повістей);

- художні твори у віршованій формі (вірші, уривки з поем);

- твори усної народної творчості (казки, пісні, прислів'я, приказки, загадки);

- ділові (науково-популярні) статті.

Саме ділові статті найбільше відповідають стилю викладу навчального матеріалу в підручниках історії, але цей жанр тепер практично виключений із підручників для читання, тому що не відповідає рівню актуального розвитку дітей молодших класів спеціальної (корекційної) школи і не викликає в них пізнавального інтересу. Як правило, ділові статті повідомляють знання у вигляді певних положень без елементів художньої деталізації й присвячені наступним темам: «Наша Батьківщина», «Права й обов'язки громадян», «Добродії й раби» й т.ін. В процесі їхнього вивчення виникає небезпека формального засвоєння знань, оскільки на основі текстових словесних формулювань складно уявляти, а отже й формувати, конкретні реальні образи в дітей з психофізичними вадами.

4. Обсяг представлених творів також різний: у підручнику для читання в 2-му класі підібрані тексти обсягом від декількох рядків до однієї сторінки, їх супроводжують кольорові ілюстрації. В 6-му класі об’єм тексту зростає до декількох сторінок. Як правило, такі тексти вчителем діляться на частини, кожна частина вивчається на окремому уроці, питання й завдання вчителем розробляються безпосередньо до кожної частини. Але, на жаль, не до всіх текстів мається ілюстративний матеріал, що ускладнює формування необхідних уявлень і понять. Так наприклад, у підручнику для читання в 5-му класі оповідання А.Платонова «Сухий хліб» не ілюстроване, хоч складається з 2-х частин, обсяг – 6 сторінок. Зміст оповідання розкриває світ післявоєнного села, знайомить із життям і працею селян, їх взаєминами. Одночасно в процесі читання оповідання формуються в дітей нові поняття, збагачується активний словник,а саме: «посуха – це лихо», «орати», «мотижити», «міжряддя», «плуг»; розуміння моральних категорій: «доброта», «турбота»; переносне значення слів: «велике маленьке серце». Але відсутність ілюстрацій знижує ефективність сприймання матеріалу, і дитина, погано знайома з побутом і життям післявоєнної країни, не засвоює матеріал у повному обсязі. Щоб цього не трапилось, учитель змушений знаходити додаткові наочні засоби до уроку.

У спеціальній (корекційній) школі на уроках читання в 2-х -.6-х класах передбачене вивчення суспільно-історичного матеріалу, представленого в казках, розповідях, віршах, ділових статтях. Тематика цих творів різноманітна і розширюється з кожним роком навчання, але, з іншого боку, зберігається тенденція сталості провідних тем у підручниках з читання для 2-х - 6-х класів: про роль праці в житті людей і різних професій, про взаємини людей між собою (дружба, товаришування, взаємодопомога), про минуле нашої держави та її сьогодення.

При підготовці до читання тексту, що містить суспільно-історичні події, учитель повинен з’ясувати, яким чином дана тема пов'язана з попереднім матеріалом, чи наявні в учнів знання з даної теми чи вона нова для них. Слід також врахувати, чи містить оповідання, котре вивчається, нові знання, чи розширює, поглиблює, закріплює раніше отримані знання (в даному чи попередньому класі), тому що від рівня знайомства з матеріалом залежить ефективність самостійної роботи дітей. Вони зможуть скласти характеристику на того чи іншого героя, дати обґрунтовану оцінку його поведінки, описати побутову чи історичну обстановку тощо.

Знайомство з окремими фактами, описаними в художньому творі, повинно підкріплюватися наочністю, а саме: використанням історичних картин, портретів, малюнків, що містяться в підручниках із читання.

Під час підготовки до заняття вчитель планує методи роботи з текстом, розробляє засоби та прийоми пояснення нових слів, які в процесі роботи над твором повинні увійти в активний суспільно-історичний словник учнів,а також ретельно добирає додатковий навчальний матеріал.

Урок читання твору суспільно-історичного характеру може включати наступні основні моменти (етапи):

I етап – попередня робота. На цьому етапі роботи вчитель повідомляє заголовок твору, називає його автора, готує учнів до засвоєння змісту тексту шляхом бесіди чи вступної розповіді, пояснює значення тих слів, без яких розуміння тексту буде неможливим (нові слова обов'язково записуються на дошці з наголосом і зачитуються вголос).

II етап – читання тексту вголос по логічно закінченим абзацам, що супроводжується словниковою роботою, бесідою про прочитане за підготовленими запитаннями.

Слід зазначити, що в 2-х - 3-х класах питань до змісту прочитаного, дається більше, ніж у 4-х - 6-х класах. Крім того, помітно зростають труднощі стосовно виконання учнями самостійних завдань: у 2-3 класах діти читають під керівництвом учителя і тільки після того, коли він сам прочитав дану частину тексту, виконують читання самостійно; у 4-му класі легкі тексти читаються учнями в роздріб самостійно, але вчитель заздалегідь готує до них запитання, завдання чи готовий план; у 5-х - 6-х класах і легкі, й складні тексти учні читають самостійно, готують власні питання до прочитаного додатково до питань і завдань, поданих у кінці тексту підручнику.

III етап – повторне читання тексту дітьми, що супроводжується завданнями з метою поглиблення й узагальнення прочитаного. До них відносяться наступні: складання плану (підбір заголовків до кожної логічно закінченої частини тексту); робота з деформованим планом, тобто коли пункти плану не відповідають змісту прочитаного; знаходження відповідних частин тексту згідно плану, наданого вчителем; складання плану в 4-му класі під керівництвом учителя; складання плану в 5-х - 6-х класах за допомогою вчителя і самостійно, якщо зміст тексту легкий; вибіркове читання, у процесі якого встановлюються причинно-наслідкові зв'язки чи події, їх послідовність; повторне голосне читання зі знаходженням меж окремих частин тексту.

IV етап – узагальнення змісту прочитаного твору, коли за допомогою вчителя діти пояснюють заголовок чи формулюють висновки.

V етап – бесіда краєзнавчого характеру чи робота над додатково підібраним ілюстративним матеріалом.

VI етап – закріплення змісту тексту шляхом переказу за планом чи за питаннями вчителя. В 2-х - 3-х класах учні переказують кожну частину тексту тільки докладно, а в 4-х - 6-х класах виклад тексту може бути і докладним, і стислим, і вибірковим. Крім докладного переказування тексту для закріплення змісту прочитаного вчитель може проводити і заключну бесіду по вузловим питанням тексту.

Таким чином, не тільки докладне психолого-педагогічне вивчення школярів, не лише ґрунтовний аналіз змісту підручників для читання, але й вивчення програмних умінь та навичок щодо роботи з текстом учнів з обмеженими пізнавальними можливостями сприятимуть кращій організації вивчення історії (починаючи з 7-го класу). В цьому й полягає важливість пропедевтики вивчення історії в спеціальній(корекційній) школі як для дітей, так і для вчителів історії.