Зміст заняття та методика його проведення

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

для проведення групового заняття з навчального розділу "Загальна тактика"

Змістовий модуль 3.1.1.1. Основи сучасного загальновійськового бою. Дії солдата в бою.

Заняття 2. Дії солдата в бою.

Навчальна група: студенти 1 курсу навчання

Час: 2 год.

Місце: ауд. корп. «Г»

Навчальні та виховні цілі:

1. Навчити студентів прийомам і способам ведення бою.

2. Виховувати у студентів рішучість, стійкість, мужність, ініціативність, фізичну витривалість, інші морально-психологичні якості.

Навчальні питання і розподілення часу:

І. Вступна частина - 5 хв.

ІІ. Основна частина - 80 хв.

 

1. Обов'язки солдата - 15 хв.

2. Дії солдата в обороні - 30 хв.

3. Дії солдата в наступі - 35 хв.

 

 

ІІІ. Заключна частина - 5 хв.

Навчально-матеріальне забезпечення.

1. Лектор-2000, Леті, схеми.

2. Зошит, папір, олівці «Тактика» (кольорові), офіцерська лінійка, компас, курвіметр

Навчальна література:

1. Бойовий статут Сухопутних військ (взвод, відділення, танк), ч.ІІІ, 2010р.

2. Підготовка офіцерів запасу. Загальна тактика. ХУПС, 2010р.

3. Стройовий статут Збройних сил України.

4. Прийоми, способи дії солдата в бою. МО 1982р.

ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ ТА МЕТОДИКА ЙОГО ПРОВЕДЕННЯ

Викладачем на першому занятті (лекція №1 «Основи сучасного загальновійськового бою») ставиться завдання студентам на вивчення пiд час самостiйної пiдготовки певних питань рекомендованої лiтератури, матеріали лекції. При необхiдностi надається консультація.

Перевiрка пiдготовки студентів к заняттям, здiйснюється шляхом проведення летючки з питань лекції., а у ходi заняття (практичного вiдпрацювання навчальних питань) - методом опитування.

На окремих етапах в ході заняття доцільно запитувати студентів по результатам спостереження, доповідати додаткові дані про противника, заслуховувати відповіді студентів на питання, які відносяться до теми заняття, їх погляд і рішення на ведення бойових дій в різних обставинах.

Відпрацювання навчальних питань проводиться у наступній послідовності: керівник заняття оголошує учбове питання, показує і пояснює прийоми і способи дій солдата в бою, ставить завдання на поглиблине вивчення питань методом конспектування певних статей Бойового статута Сухопутних військ. Після закінчення відведеного на конспектування часу, викладач відповідає на запитання студентів і переходить до вивчення наступного питання.

 

 

Навчальні питання, час. Дії керівника	Дії навчаємих
Вступна частина –5хв. Прийнявши рапорт вiд командира навчальної групи та перевiрив наявнiсть студентів, викладач доводить тему, цiлi та навчальнi питання заняття, порядок його проведення. Робить контроль знань студентами раніше вивченого матеріалу та підготовки їх до занять методом проведення летючки..	Відповідають на поставлені питання письмово
Основна частина – 80хв. 1.Обов‘язки солдата - 15 хв. Навчаємі вивчають обов‘язки солдата (БУСВ., ч.ІІІ, ст..ст.), потім з ними проводиться розбір кожного пункту обов‘язків. Кожен сержант і солдат зобов¢язаний: - знати бойове завдання взводу, свого відділення (танку) та своє завдання; - знати організацію, озброєння техніку та тактику підрозділів противника, особливо бойові можливості його танків, інших броньованих машин та протитанкових засобів, їх найбільш уразливі місця; - знати розмір, обсяг, послідовність та терміни обладнання фортифікаційних споруджень, уміти швидко обладнувати окопи та укриття, в тому числі із застосуванням вибухових речовин, здійснювати маскування, в бою постійно вести спостереження, своєчасно виявляти противника і негайно доповідати про нього командиру; - стійко і завзято діяти в обороні, сміливо і рішучо наступати, знищувати противника, особливо його танки і інші броньовані машини, усіма способами і засобами, уміло пересуватися на полі бою, вибирати вогневі позиції (місця для стрільби), показувати хоробрість, ініціативу та спритність в бою, надавати допомогу товаришу; – бути фізично міцним та витриманим, володіти прийомами рукопашного бою; - уміти розпізнавати повітряного противника і вести вогонь по його низько літаючих літаках, вертольотах та інших повітряних цілях; - захищати командира в бою у випадку його поранення або загибелі сміливо брати на себе командування підрозділом; - знати способи захисту від ЗМУ та ВТЗ противника, уміло використовувати місцевість, засоби індивідуального захисту та захистні властивості машин, долати загородження, перешкоди та зони зараження, встановлювати та знешкоджувати протитанкові та протипіхотні мини, проводити спеціальну обробку; - без дозволу командира не залишати своє місце в бою, при пораненні або ураженні радіоактивними, отруйними речовинами, біологічними засобами, а також запалювальною зброєю вживати необхідних заходів само- і взаємодопомоги та продовжувати виконання завдання, якщо буде наказано відправитися на медичний пункт, взяти з собою особисту зброю, при неможливості йти на медичний пункт відповзти зі зброєю в укриття та чекати санітарів; - уміти готувати озброєння та боєприпаси до бойового застосування, швидко споряджати патронами обойми, магазини, слідкувати за витрачанням боєприпасів та заправленням БМП (БТР), танка пальним, своєчасно доповідати своєму командиру про використання 0,5 і 0,75 носимого (возимого) запасу боєприпасів та заправлення пальним, при пошкодженні БМП (БТР), танка швидко вживати заходів щодо їх відновлення.   Дії солдата в обороні - 30 хв. а) веденння спостереження - 10 хв. Ти, хто навчається, вивчають обов‘язки спостерегувача (БУСВ., ч.ІІІ, ст.ст.), потім з ними проводиться розбір кожного пункту обов‘язків. Спостереження є одним з найпоширеніших способів ведення розвідки противника й місцевості. Спостереження організується у всіх видах бойової діяльності військ і ведеться безупинно вдень і вночі. В умовах обмеженої видимості спостереження ведеться із застосуванням приладів нічного бачення й інших технічних засобів, засобів висвітлення місцевості й доповнюється підслуховуванням. Кожен солдат зобов'язаний безупинно й цілеспрямовано вести спостереження за полем бою, тобто за противником і місцевістю, і добувати важливі відомості про характер його дій. Спостереженням у роки війн виявлялися й підтверджувалися зосередження військ противника для переходу в настання, розташування його вогневих засобів, бойової техніки, пунктів керування, інженерних загороджень й інші відомості. Спостереження в підрозділах організується командирами підрозділів і ведеться спостерігачами зі спостережливих постів (СП) і командно-спостережливих пунктів. Спостерігач звичайно призначається із числа спеціально підготовлених солдатів і сержантів. Він повинен уміти добре орієнтуватися на місцевості вдень і вночі, мати гарну виучку у веденні розвідки спостереженням, зоровою пам'яттю, величезною витримкою й терпінням, бути витривалим, кмітливим, холоднокровним. Спостерігач зобов'язаний: - уміти вибирати, обладнати й маскувати місце для спостереження, орієнтуватися на місцевості в будь-який час року й доби; визначати відстань до цілей (об'єктів), користуватися приладами спостереження й засобами зв'язку; - знати розвідувальні ознаки основних видів озброєння й бойової техніки противника, аналізувати відомості, звістки запису в журналі спостереження й чітко доповідати про результати спостереження командирові (старшому СП). Спостерігачеві для ведення розвідки противника призначається сектор (смуга), а іноді район або об'єкт спостереження. Сектор для спостереження призначається тоді, коли спостереження за супротивником ведеться на пересіченій місцевості. Якщо місцевість дозволяє спостерігати вперед й у сторони й поставлене завдання вести спостереження й за своїми підрозділами, призначається смуга. У тих випадках, коли необхідно виявити противника або стежити за його діями в якому-небудь районі місцевості, для спостереження призначається район. Для виконання завдання спостерігач забезпечується штатними приладами спостереження. Завдання спостерігачам ставиться, як правило, на місцевості, звідки буде вестися спостереження. При постановці завдання спостерігачеві вказуються: - орієнтири й кодовані (умовні) найменування місцевих предметів; - відомості про противника й свої підрозділи; - місце для спостереження; - сектор (смуга), район (об'єкт) спостереження, за чим спостерігати й на що звернути особливу увагу; - напрямку ймовірного підльоту літаків (вертольотів) противника; порядок доповіді результатів спостереження, сигнали оповіщення. Положення (цілі) на місцевості визначається по її кутовій величині від ближнього орієнтира (вправо, уліво) у тисячні й по видаленню щодо цього орієнтира (далі, ближче) у метрах. Відстань до предмета може визначатися: 1. По карті 2. На око 3. За допомогою підручних предметів (бінокль і т.д.). 4. Визначення відстаней по кутових розмірах предметів (по формулі тисячної) 5. Визначення відстаней по видимих лінійних розмірах предметів здійснюється за допомогою лінійки з міліметровими розподілами. Якщо розміри предмета (мети), до якого необхідно визначити відстань, не відомі, необхідно поблизу його вибрати місцевий предмет з відомими розмірами, а потім шляхом порівняння відстаней уточнити відстань до предмета, що цікавить (мети). Таким чином, виявивши мету й визначивши її положення на місцевості й відстань до її від свого місця, спостерігач, не припиняючи спостереження, негайно доповідає старшому спостерігачеві (командирові), потім наносить мета на карту або схему й робить запис у журналі спостереження. Доповідь спостерігача повинен бути конкретним, коротким і включати: орієнтир або умовне найменування місцевого предмета; положення мети щодо орієнтира; характерні ознаки мети. Наприклад: «Ор. 3, вправо 20, далі 200, у високого дерева кулемет». Зміна спостерігачів виробляється у встановлене командиром (черговим офіцером, старшим спостерігачем) час. При зміні спостерігачів що поміняє повідомляється поставлене завдання, показується на місцевості сектор спостереження, указуються орієнтири, на що звернути особливу увагу, а також всі виявлені цілі, місце розташування й характер дій противника, передаються прилади спостереження й документи. Після передачі обов'язків спостерігач, що змінився, доповідає про зміну командирові (старшому спостерігачеві), а на СП, крім того, обоє спостерігача розписуються в журналі спостереження. Спостерігач може залишити місце спостереження або перейти на нове тільки по наказі командира (старшого спостерігача). Перехід на нове місце для спостереження виробляється потай з дотриманням мер маскування. Спостережливий пост призначається для розвідки наземного й повітряного противника. СП можуть бути нерухомими (в окопах, траншеях, на спостережних пунктах) і рухливими (на танках, БТР). До складу СП призначаються два-три спостерігача, один із яких призначається старшим, йому підкоряється весь склад СП. Старший СП зобов'язаний: - установити порядок безперервного спостереження; - організувати встаткування місця для СП і його маскування; - перевірити справність приладів спостереження, засобів зв'язку й оповіщення; - вчасно доповідати командирові, що виставив пост, про результати спостереження. На СП повинні бути прилади спостереження, великомасштабна карта або схема місцевості, журнал спостереження, компас, годинники, ліхтар, засоби зв'язку й подачі сигналів оповіщення. Нічні умови обмежують видимість, міняючи обрису предметів, що утрудняє орієнтування на місцевості, виявлення й розпізнавання об'єктів. Тому в нічних умовах кількість спостерігачів і СП збільшується, а їхнього місця розміщення вибираються якнайближче до противника. Спостереження вночі ведеться із застосуванням радіолокаційних станцій, приладів нічного бачення, а також при штучному висвітленні місцевості, що, як правило, здійснюється за вказівкою командира. Як орієнтири призначаються місцеві предмети, які видні в нічних умовах. При спостереженні на неосвітленій місцевості виявлення цілей і розпізнавання характеру дій противника здійснюються в основному по їхніх демаскуючих ознаках. Так, наприклад, світло від палаючої цигарки видний до 500 м, світло кишенькового ліхтаря - до 1,5-2 км, спалаху пострілів зі стрілецької зброї - до 1,5-2 км, світло фар автомобіля й танка на рівнинній місцевості - до 4-8 км. Важливими світловими демаскуючими ознаками є спалахи при стрілянині кулеметів, знарядь й інших вогневих засобів. Ціль, що виявляє себе світлом, спочатку спостерігають неозброєним оком, потім, помітивши положення її щодо якого-небудь орієнтира, відшукують її за допомогою приладів спостереження. Особовому складу СП необхідно дотримувати всі міри світлового маскування. Спостерігач повинен пам'ятати, що око звикає до темряви не відразу, а протягом деякого часу. Ніж довше людина перебуває в темряві, тим краще він орієнтується. Після години перебування в повній темряві здатність ока бачити слабкі джерела світла й силуети цілей поліпшується. Визначення відстаней у нічних умовах здійснюється по чутності звуків. Так зразкові дальності чутності деяких звуків при нормальному слуху й сприятливих умовах погоди становлять: - неголосна розмова, кашель, неголосні команди - 0,1-0,2 км; - рубання й пиляння лісу (стукіт сокири, вереск пилки) - 0,4 км; - рух підрозділу в пішому порядку - 0,3-0,6 км; - рух автомобілів - 0,5-1,0 км; - одиночні постріли з автомата - 2-3 км; - гарматна стрілянина - 10-15 км.     б) Вибір місця для стрільби, обладнання та маскування окопу - 20 хв. Викладач нагадує вимоги, пред¢явлені для вибору і заняття місця для стрільби і спостереження, після чого навчаємі вивчають теоретичний матеріал (БУСВ., ч.ІІІ, ст..ст.), потім з ними проводиться розбір кожного пункту. Місце для окопу в обороні повинне бути обране так, щоб воно забезпечувало оборону, спостереження й маскування, укриття від вогню противника; воно повинне бути зручним при веденні вогню. Якщо зазначене місце не повністю вкриває солдата, необхідно за допомогою лопати або місцевих матеріалів обладнати й замаскувати його. Уривка одиночного окопу під вогнем противника виробляється в такій послідовності: лежачи на обраному місці, солдат кладе автомат праворуч від себе на відстані витягнутої руки стовбуром до противника; повернувшись на лівий бік, він виймає піхотну лопату із чохла, обхоплює черешок двома руками й ударами на себе підрізає дерен або верхній ущільнений шар землі, позначаючи попереду й з боків границі виїмки; після цього він перехоплює лопату й ударами від себе відвертає дерен, кладе його попереду й приступає до уривку. Лопату потрібно врізати в землю під кутом, тонке коріння перерубувати гострими краями лопати, для утворення бруствера дерен і землю надують вперед в сторону противника, залишаючи між виїмкою бруствером невеликий майданчик, який зветься бірмою, ширина якого 20-30 см, голову тримати ближче до землі, не припиняючи спостерігати за противником. Коли в передній частині окопу глибина = 30 см, солдат, який висунувся назад, продовжує відривати до 170 см, щоб укрити туловище і ноги. При цьому ширина окопу – 60 см, висота бруствера 30 см. В подальшому окоп углиблюють для стрільби з коліна до 60 см, і для стрільби стоячи до 110 см. Відривши окоп, маскує його і перевіряє якість маскування з відстані 100-200 метрів. Одиночний окоп для стрілянини захищає особовий склад від куль й осколків снарядів. Так, наприклад, пробивна дія кулі калібру 7,62 мм у ґрунт становить 20-25 см; бруствер окопу товщиною 50-60 см повністю захищає солдата від поразки вогнем стрілецької зброї противника. Надалі всі одиночні окопи з'єднуються між собою й утворять окоп на відділення. Крутості (стінки) окопу, особливо в піщаних ґрунтах, зміцнюють жердинами, дошками, дерном. Всі підступи до позиції відділення перед фронтом і на флангах повинні прострілюватися вогнем, із цією метою повинна вироблятися розчищення місцевості для поліпшення умов спостереження й ведення вогню. Розчищення варто робити так, щоб вона не була помітна для противника й не демаскувала позицію відділення. Не допускається вирубка просіки в напрямку противника. Доцільно вирубувати дрібний чагарник, обрубувати на великих деревах і кущах гілки, що низько звисають, і перешкоджають обстрілу й спостереженню. Зрубаний чагарник і підрублені з дерев гілки найкраще рівномірно розкидати по землі. Добре замаскований окоп майже не спостерігаємо, і противник не має змоги вести по ньому прицільний вогонь.   3. Дії солдата в наступі - 35 хв. а) підготовка до атаки - 15 хв. Навчаємі вивчають теоретичний матеріал (БУСВ., ч.ІІІ, ст..ст.), потім з ними проводиться розбір кожного пункту підготовки. Наступ є основним видом бою й має вирішальне значення в досягненні перемоги над противником. Кожен солдат повинен вести наступ з повною напругою сил, вогнем своєї зброї знищувати противника, що обороняється, проявляти хоробрість, ініціативу й спритність у бої. Наступ повинне бути стрімкий і безперервним, щоб противник не зміг організувати опір на проміжних рубежах. Залежно від обстановки наступ на противника, що обороняється, може вестися з ходу або з положення безпосереднього зіткнення із противником. Залежно від виконуваного завдання, характеру місцевості й інших умов обстановки солдат у складі механізованого відділення може діяти на БМП (БТР), у пішому порядку (узимку - на лижах) або десантом на танку. При настанні на БМП (БТР) солдат заздалегідь готується до посадки. При цьому особлива увага він обертає на особисте екіпірування, на справність зброї, на наявність установленої норми боєприпасів, крім того, перевіряє, чи заряджене зброя, а якщо була команда зарядити зброю, те, чи поставлено воно на запобіжник. Посадка солдата в бойову машину може виконуватися: у БМП - через задні двері; у БТР - через люки. Для посадки в бойову машину солдатів у складі відділення вибудовується в машини в певному для нього місці по команді (сигналу) «До машини». По команді (сигналу) «По місцях» солдат, використовуючи колеса, гусениці й підніжки швидко займає своє місце в бойовій машині й виготовляється для ведення вогню з ходу, а з переходом в атаку - відкриває вогонь. Наступ в пішому порядку з положення безпосереднього зіткнення із противником починається з вихідного положення, що залежно від умов місцевості може вибиратися в траншеях, окопах й інших укритих місцях. Заняття траншеї для наступ виробляється звичайно по ходах повідомлення й інших схованих підступів. У траншеї солдати займають місця для стрільби, зазначені командиром відділення. Із цією метою можуть використатися вже підготовлені осередки або потай обладнаються нові, підготовляються виїмки (упори) на висоті 50-60 см для швидкого вискакування із траншеї. В наступі солдат, використовуючи результати ядерної й вогневої поразки противника, діє з повною напругою сил у тісній взаємодії з іншими солдатами відділення. Перед наступом він повинен: знати своє завдання, а також завдання свого відділення й взводу, мети для поразки й порядок відкриття вогню; знати номер (розпізнавальний знак) танка, за яким буде діяти відділення, порядок взаємодії з ним, а також з іншими вогневими засобами; при атаці в пішому порядку місце й порядок спішування, місце в ланцюзі відділення, порядок подолання загороджень і перешкод; пам'ятати встановлені командиром сигнали; перевірити справність зброї і підготувати його до бою; перевірити наявність боєприпасів і при необхідності поповнити їх; перевірити наявність і справність засобів індивідуального захисту, підігнати спорядження. Перед наступом солдат повинен підготуватися до атаки. Для цього подається команда «Приготуватися до атаки». Підготовка до атаки включає: дозаряжання зброї, примикання багнета-ножа, підготовку ручних гранат (установку запалів), перевірку припасування спорядження й заправлення обмундирування, для того щоб ніщо не заважало діям, а також пристрій виступу (виїмки) для швидкого вискакування із траншеї. Перехід в атаку із траншеї здійснюється по команді «В атаку - вперед». По цій команді солдатові варто швидко вискочити із траншеї (окопу) і прискореним кроком або бігом, ведучи вогонь на ходу по противнику, рухатися до об'єкта атаки.   б) прийоми й способи пересування на поле бою - 20 хв.   Солдат на поле бою може пересуватися прискореним кроком або бігом (у повний ріст або пригнувшись), перебіжками й переповзанням. Спосіб пересування залежить від рельєфу місцевості, щільності вогню противника й інших умов. Ділянки місцевості, сховані від спостереження противника і які прострілюються його вогнем, переборюються прискореним кроком або бігом. При русі прискореним кроком швидкість досягає 130-150 кроків у хвилину, при русі бігом вона може становити 165-180 кроків у хвилину. Пересування солдата в ріст застосовується в ході атаки й наступ вдалині від противника або на місцевості, де виключене спостереження противника (ліс, чагарник, лощини, яри, зворотні скати висот). Відкриті ділянки місцевості, обстрілювані противником, переборюються перебіжками. Перебіжки робляться швидко, від укриттів до вкриття, тривалістю не більше 5-7 сек, для того щоб противник не встиг відкрити прицільний вогонь. Довжина кожної перебіжки може коливатися в межах 20-40 кроків і визначатися інтенсивністю вогню противника й характером місцевості. Перш ніж робити перебіжку, потрібно намітити шлях руху й місце зупинки в якому-небудь укритті (у лійці, ямі, канаві, за купиною, бугром). Щоб противник не встиг взяти «на приціл» місце зупинки й не зміг уразити солдата, приземлятися треба в 2-3 м від наміченого вкриття, а потім потай відповзти в це вкриття. Виждавши 5-10 сек, необхідно в такому ж порядку перебігти до наступного місця зупинки й т.д. доти, поки не буде досягнутий зазначений командиром рубіж. Невеликі ділянки місцевості, що прострілюють противником, можуть переборюватися переповзанням. Залежно від обстановки, висоти рослинного покриву й наявності незначних укриттів переповзання може відбуватися на півкарачках, на боці й по-пластунски. Переповзання на півкарачках застосовується на місцевості, що прострілюється вогнем стрілецької зброї, має лише невеликі маски (низький чагарник, високу траву, посіви), а також по канавах, неглибоким лощинам, по траншеях і ходам повідомлення, по яких рух у ріст і пригнувшись неможливо. Для переповзання на півкарачках необхідно встати на коліна й обпертися на передпліччя або кисті рук, зброя тримати в правій руці за ремінь у верхньої антабки й покласти його на передпліччя, після чого підтягти зігнуту праву (ліву) ногу під груди, одночасно ліву (праву) руку витягнути вперед, пересунути тіло вперед до повного випрямлення правої (лівої) ноги, одночасно підтягуючи під себе іншу (витягнуту) ногу й витягаючи іншу руку, продовжувати рух у тім же порядку. Переповзання по-пластунски застосовується на місцевості, що прострілює вогнем стрілецької зброї противника й не має достатніх укриттів. Для переповзання по-пластунски потрібно лягти щільно на землю, правою рукою взяти зброя за ремінь у верхньої антабки й покласти його на передпліччя правої руки. При переповзанні голову високо не піднімати. Рух уперед виробляється в такій же послідовності, як і при пересуванні на півкарачках. Переповзання на боці застосовується звичайно при пересуванні по снігу або на піщаній місцевості, при переповзанні з кулеметами, при підношенні боєприпасів, доставці їжі й при виносі поранених з поля бою. Для переповзання на боці необхідно лягти на лівий бік; підтягши вперед ліву ногу, зігнуту в коліні, обпертися на передпліччя лівої руки, правою ногою впертися каблуком у землю якнайближче до себе; розгинаючи праву ногу, пересунути тіло вперед, не змінюючи положення лівої ноги, після чого продовжувати рух у тім же порядку. Зброя тримати правою рукою, поклавши його на стегно лівої ноги. - подолання перешкод і загороджень   Під час пересування на поле бою можуть зустрітися різні види природних перешкод, інженерних загороджень і заражені ділянки місцевості. Подолання траншів, ходів повідомлення, невеликих ям і лійок виробляється без опорним стрибком із приземленням на одну або обидві ноги. Глибокі й широкі рови, ями, лійки переборюються по перекиненому через них колоді, штурмовому містку, зробленому з місцевих матеріалів. Невисокі вертикальні перешкоди (огорожа, частокіл, кам'яний або дерев'яний забір) переборюються без опорними або опорними стрибками. Високі вертикальні перешкоди (кам'яна стіна, дерев'яний забір й ін.) переборюються «зачепом» або силою з опором на стегно, груди, а також за допомогою товариша. Переборювати загородження в наступі нескладно, якщо вони не перебувають під вогнем противника, набагато сутужніше їх переборювати, коли вони прикриваються вогнем. Адже загородження й улаштовуються для того, щоб тимчасово затримати наступаючих. Незначне зволікання (затримка) при подоланні загороджень може привести до того, що противник своїм прицільним вогнем нанесе значні втрати наступаючої. Все це необхідно враховувати, і переборювати загородження швидко й вправно. Ділянки місцевості, обладнані рогатками й завалами, переборюються після розтаскування загороджень за допомогою кішок. Якщо розтаскати їжаки й рогатки не представляється можливим, то переборюються вони за допомогою матів, фашин або шинелей. Дротові загородження перед переднім краєм й у глибині оборони противника переборюються, як правило, по проходах, проробленим саперами вибуховими способами або танками. Можна їх переборювати через верх, попередньо накинувши на них дошки, мати, фашини й інші місцеві предмети. Під час війн подолання таких загороджень часто здійснювали по проходах, проробленим вручну за допомогою ножиців, або підповзанням під дротом, піднімаючи рогатками її нижні нитки. У цьому випадку переборювати загородження необхідно парами, коли один із солдат просувається, іншої прикриває його вогнем, а потім переборов загородження забезпечує своїм вогнем подолання іншому солдатові. Мінні поля переборюються слідом за танками по їхніх коліях або по проробленому проході. Необхідно пам'ятати, що всі загородження, як правило, прикриваються вогневими засобами або сигнальними мінами.	Уважно слухають, після чого переходять до конспектування певних статей БССВ.     Уважно слухають, після чого переходять до конспектування певних статей БССВ.   Уважно слухають, після чого переходять до конспектування певних статей БССВ.   Уважно слухають, після чого переходять до конспектування певних статей БССВ.     Уважно слухають, після чого переходять до конспектування певних статей БССВ.   Уважно слухають, після чого переходять до конспектування певних статей БССВ.
Пiдведення пiдсумкiв заняття - 5 хв. Проводє розбір заняття: -нагадує тему, мету, розглянуті питання заняття; -аналізує дії навчаемих, виявлені недоліки і шляхі їх усунення; -оголошує оцінки кожному навчаемому; -дає завдання на самопідготовку.	З’ясовують недоліки ї шляхі усунення

 

 

Розробив старший викладач кафедри

загальновійськової та гуманітарної підготовки

працівник ЗС України ______________В.В. Стрижак

 

Методична розробка обговорена і схвалена

на засіданні кафедри № 801

Протокол № _____ від ____. ____. 12