Запитання, які найчастіше ставить роботодавець під час співбесіди

1. Розкажіть про себе.

2. Як Ви дивитесь на життя? Які труднощі бачите і як з ними справляєтесь?

3. Що саме приваблює Вас у цій роботі?

4. Чому Ви вважаєте себе гідним зайняти цю посаду? У чому Ваші переваги перед іншими?

5. Які Ваші сильні сторони?

6. Які Ваші слабкі сторони?

7. Чому Ви пішли з попередньої роботи?

8. Чому Ви вирішили змінити місце роботи?

9. Чи одержували Ви інші пропозиції щодо роботи?

10. Наскільки успішно Ви пройшли співбесіду в інших місцях?

11. Як Ви уявляєте стан своїх справ через п’ять (десять) років?

12. Які зміни та нововведення Ви запровадили б на новій роботі?

13. До кого можна звернутися за відгуками про Вашу попередню роботу?

14. На яку зарплату Ви розраховуєте?

15. Що Ви можете розповісти про професійні зв’язки, які були б корисними на новій роботі?

16. Чи підвищуєте Ви свою професійну кваліфікацію? Якщо так, то яким чином?

17. Чи не перешкоджатиме Ваше особисте життя даній роботі, пов’язаній з додатковими навантаженнями (ненормований робочий день, тривалі або далекі відрядження, постійні роз’їзди)?

18. Чим Ви займаєтесь у вільний час?

19. Як швидко Ви могли б приступити до нової роботи?

20. Які питання Ви хотіли б поставити?

До більшості з наведених запитань вам не доведеться щоразу готуватися наново. Проте за деякими пунктами до кожного нового роботодавця слід підходити з урахуванням саме його специфіки, а отже, на підготовку до співбесіди слід виділити певний час та зусилля. У будь-якому разі пам’ятайте: роботодавець насамперед зацікавлений в кваліфікованих фахівцях, професіоналах. Постарайтеся продемонструвати під час розмови відповідні якості.

 

ЯК ПОВОДИТИ СЕБЕ ПІСЛЯ СПІВБЕСІДИ. Не соромтесь спитати оцінюючу вас особу, коли ви отримаєте відповідь. Але не намагайтеся бути занадто настирливим. Тільки у випадку, якщо у вас є інші пропозиції, подзвоніть йому й поясніть ситуацію.

Деякі кандидати після розмови надсилають листи з подякою або просять спільних знайомих нагадати про себе. Ні в якому разі не робіть цього. Краще під час бесіди дипломатично натякніть, що ви знайомі з таким-то працівником фірми, з яким в минулому успішно працювали. При потребі, особа, що проводить бесіду, звернеться до нього за інформацією.

Якщо під час зустрічі ви зрозуміли, що це місце вас не цікавить, не соромтеся сказати про це співбесіднику, подякуйте йому за увагу до своєї особи.

Питання 6. Етикет телефонної розмови

ТЕЛЕФОННА РОЗМОВА – це специфічний різновид ділового мовлення, що характеризується обмеженістю в часі, наявністю технічних перешкод, відсутністю візуального контакту між співрозмовниками. Один телефонний дзвінок може зробити більше, ніж декілька бесід. Тому швидкість, оперативність і дальність зв’язку – це суттєві переваги даного виду мовлення. Основою успішної телефонної розмови є компетентність, тактовність, доброзичливість, володіння прийомами бесіди та правилами телефонного етикету. Важливо, щоб розмова велася у спокійному тоні і викликала позитивні емоції. Це допомагає у веденні справ і сприяє зміцненню ділових відносин.

За змістом інформації службові телефонні розмови поділяють на розмови:

· до прийняття рішення;

· після прийняття рішення.

Службова телефонна розмова зазвичай має таку структуру:

1. Час встановлення зв’язку (взаємне привітання, взаємне представлення співрозмовників одне одному). На цьому етапі обов’язковим реквізитом є формула ввічливості (кожен з учасників діалогу має себе відрекомендувати).

2. Виклад суті справи (повідомлення мети дзвінка, введення співрозмовника в суть справи, ознайомлення з проблемою, її обговорення, відповідь). Після встановлення доброзичливого зв’язку необхідно коротко і чітко повідомити про мету розмови, а потім стисло передати суть питання, ситуації, дати конкретні відповіді. Виклад справи не повинен перетворитися на монолог, тому час від часу необхідно робити паузи, щоб співрозмовник міг також висловити свою думку.

3. Закінчення розмови (підбивання підсумків розмови, взаємне прощання). Ініціатива завершення розмови належить тому, хто зателефонував, однак, коли розмовляють чоловік та жінка, таке право належить жінці. Так само перший закінчує розмову старший за віком або службовим становищем.

Правильне телефонне спілкування – це ціле мистецтво, ціла наука. Оволодіти цим мистецтвом не є просто, але цілком можливо.

Невміння розмовляти телефоном, виділити головне в інформації, чітко, стисло, грамотно і ввічливо висловлюватися може бути серйозним недоліком у професійній підготовці керівників, оскільки зумовлює втрату робочого часу.

ВИСНОВОК. Отже, рівень дотримання мовного етикету, культури спілкування як під час бесіди, так і під час телефонної розмови, часом впливає на поведінку співрозмовника більшою мірою, ніж предметний зміст повідомлення.