а) звернення в суд;
б) виконання судового рішення;
в) банкрутство позичальника.
На першому етапі банк і позичальник укладають додаткову (модифіковану) угоду, за якою позичальнику надається відстрочка у погашенні кредиту на період коригування ним господарської діяльності з метою одержання коштів для повернення боргу. За домовленістю банк може здійснювати різні функції. Іноді він обмежує активність позичальника, наприклад стосовно придбання нового обладнання чи розширення виробництва. Рестрикціям з боку банку можуть підлягати і витрати фірми на виплату грошових винагород працівникам. В інших випадках банк безпосередньо бере участь в управлінні фірмою. Це може відбуватися або у вигляді делегування співробітників банку в раду директорів компанії з наданням їм контрольних функцій, або у формі рекомендацій здійснити кадрові зміни у керівництві. Фірма погоджується на такі санкції, сподіваючись на поліпшення свого фінансового стану. Крім того, у модифікованій угоді може ставитися питання про додаткове забезпечення кредиту, якщо банк вважає, що наявне забезпечення недостатньо захищає його інтереси.
Рефінансування полягає в наданні позичальнику нового кредиту в погашення заборгованості за чинним кредитним договором. Рефінансування може здійснюватися банком стосовно позичальників, що мають добру кредитну історію, задовільний фінансовий стан, але через нестачу власних коштів не можуть здійснити повне погашення заборгованості у визначені кредитним договором строки.
Уступка вимоги полягає у продажу банком заборгованості за кредитом третій стороні (новому кредитору) на підставі укладеного між банком і новим кредитором договору уступки права вимоги та умови сплати останнім суми уступленої вимоги. Умови договору уступки вимоги можуть передбачати порядок сплати вартості уступленої вимоги в розстрочку за умови забезпечення зобов'язань нового кредитора за договором уступки права вимоги заставою ліквідного майна або іншим видом забезпечення. Залежно від фінансового стану боржника, класифікації кредиту та економічної доцільності для банку продаж боргу може здійснюватися з дисконтом. Укладення договору уступки вимоги не передбачає згоди боржника.
За рахунок продажу кредитів банк має змогу повернути кошти, спрямовані в кредитні вкладення (повністю або частково). Ефект від здійснення таких операцій різнобічний. По - перше, за рахунок продажу активів з низькою прибутковістю вивільняються ресурси для фінансування більш прибуткових активів; по - друге, продаж активів уповільнює зростання банківських активів, що допомагає керівництву банку досягати кращого балансу між збільшенням банківського капіталу та ризиком, пов'язаним із кредитуванням; по - третє, зменшуються відповідні статті балансу банку.
Однією з форм продажу банками своїх кредитних вкладень є так звана сек'ютиризація кредитів.
Сек'ютиризація - це: 1) продаж банком виданого кредиту, тобто передача прав щодо отримання основного боргу і процентів за ним покупцю кредиту; 2) заміщення традиційних форм банківського кредиту випуском на ринок цінних паперів. Трансформація кредитів у цінні папери дає змогу вивести з балансу частину ризикованих кредитів. Здійснюючи сек'ютиризацію, банк пропонує для продажу не самі кредити, а цінні папери (фінансові активи), випущені під ці кредити. У міру того як позичальники сплачують дані активи (повертають - суму основного боргу та нараховані проценти), потік доходів спрямовується до власників цінних паперів.
Переведення боргу оформляється тристороннім договором між первинним боржником, новим боржником і банком. У договорі визначаються сума боргу, підстави його виникнення, умови забезпечення та відповідальність сторін. При підписанні договору переведення боргу може оформлюватись новий договір забезпечення.
Погашення заборгованості за кредитом може здійснюватися шляхом придбання у позичальника за договорами купівлі - продажу векселів, платниками за якими є дебітори позичальника, з наступним проведенням взаємозаліку зустрічної заборгованості за кредитом із вищезазначеними договорами купівлі - продажу. З метою захисту інтересів банку векселі, за рахунок придбання яких планується погашення заборгованості за кредитом, мають бути оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, мати товарний характер та достатню ліквідність. Для забезпечення повної ліквідності вищезазначених векселів рекомендується проведення банком їх попередньої доміциляції, яка полягає в резервуванні коштів векселедавця на їх погашення на окремому рахунку в банку на підставі укладеної між банком та векселедавцем угоди про доміциляцію векселів. Погашення векселя здійснюється шляхом списання банком коштів на погашення векселя з рахунка, на якому депонуються кошти за доміциляцією.
За наявності у позичальника майна, яке може придбати банк для власного використання (нерухомість, транспортні засоби тощо), або працюючого високоліквідного технологічного обладнання, яке можна передати у фінансовий лізинг, заборгованість за кредитом може бути погашена за рахунок придбання банком цього майна з подальшим проведенням взаємозаліку зустрічної заборгованості. Сторони укладають договір купівлі - продажу майна та акт про залік зустрічної заборгованості, а майно оприбутковується на баланс банку за актом приймання - передачі. У подальшому отримане за рахунок погашення боргу майно можна передати у фінансовий лізинг позичальнику або третій особі на підставі відповідного договору фінансового лізингу.
Один із шляхів набуття права власності на майно боржника полягає в укладенні договору про купівлю - продаж майна із зобов'язанням його зворотного викупу за заздалегідь обумовленою ціною та в обумовлені терміни. Суть такої угоди полягає в тому, що банк купує у позичальника визначене майно і водночас зобов'язується продати його боржнику через певний строк за певну ціну.
За наявності дебіторів позичальника, які мають потребу в поповненні обігових коштів і можуть оформити в заставу високоліквідну продукцію, кредит може надаватися одному або декільком із них. Відповідними кредитними договорами в такому випадку має передбачатись спрямування наданих кредитних коштів або їх частини позичальнику, заборгованість якого реструктуризується, з наступним спрямуванням коштів на погашення заборгованості перед банком.
В залежності від форми забезпечення кредиту банк застосовує різні способи вимушеного стягнення боргу і процентів по ньому в разі відсутності у позичальника у найближчий термін реальних перспектив розрахуватися з ним.
Якщо позика видана під заставу майна, банк отримує задоволення своїх вимог до позичальника із вартості заставленого майна в порядку, визначеному в договорі застави. Реалізація забезпечення здійснюється через аукціони, але цей шлях підлягає ринковим ризикам і може не вирішити проблем банку. Задоволення вимог банку відбувається шляхом зарахування виручки від реалізації продукції на позичковий рахунок позичальника, минаючи його поточний рахунок, до повного погашення кредитної заборгованості. Але загальна сума зарахувань на позичковий рахунок виручки від реалізації продукції не повинна перевищувати суми, зазначеної в договорі застави. При видачі позики під гарантію (поручительство) банк пред'являє до стягнення суму боргу своїм розпорядженням (вимогою) в безспірному порядку з рахунку гаранта. У випадку, якщо забезпеченням позики являється страхове свідоцтво (поліс), банк отримує страхове відшкодування від органів страхування (державних чи акціонерних) у межах строків, визначених правилами страхування. Якщо забезпеченням позики виступає переуступка вимог, то банк пред'являє до оплати вимоги і рахунки позичальника третій особі і кошти, що надходять, спрямовуються на погашення кредиту.
Виконання судового рішення банк може здійснити шляхом конфіскації майна позичальника, накладення арешту на кошти боржника, що перебувають у третьої особи. Банк може одержати також статус особи, що керуватиме майном боржника.
Якщо жоден із розглянутих заходів не дає реальної можливості повернення кредиту, банк може використати процедуру ліквідації компанії-боржника. Ліквідація - це останній захід банку, який означає приховане визнання того факту, що банк припустився помилки, надавши кредит, та вчасно не вжив виправних заходів. У будь - якому разі проведення ліквідації свого клієнта в цілому не поліпшує репутацію банку. Компанію можна ліквідувати шляхом її продажу як діючого підприємства або через розподіл та продаж частинами. Іноді процес ліквідації триває досить довго, оскільки потребує відповідного судового рішення, створення ліквідаційної комісії, розгляду претензій усіх кредиторів та організації продажу активів компанії.
