Виявлення та управління проблемною заборгованістю

Лекція 6. Проблемні кредити і засоби реструктуризації безнадійних боргів

План лекції

 

1. Виявлення та управління проблемною заборгованістю.

2. Реабілітація та ліквідація проблемних кредитів.

3. Методи реструктуризації проблемної заборгованості.

4. Банківський контроль. Заходи економічного впливу на позичальника.

Рекомендовані підручники, методичні та дидактичні матеріали

[18] с. 386-473; [19] с. 279-284; 327-343; [23] с. 23-41; [24] с. 241-273; [33] с. 101-116; [39] с. 275-303; [44] с. 198-209; [49] с. 195-209;

 

Виявлення та управління проблемною заборгованістю

Банківська практика свідчить, що складності з поверненням кредитів частіше всього обумовлені впливом процесів, які розвиваються протягом визначеного періоду часу. Тому досвідчений кредитний працівник банку може ще на ранній стадії виявити ознаки зароджуючихся у позичальника фінансових труднощів і вжити заходів по їх попередженню і захисту банківських інтересів. Кредитний працівник банку повинен прагнути того, щоб вжити таких заходів як можна раніше, перед тим як ситуація вийде з під контролю і втрати стануть неминучими. Неприйняття своєчасних заходів по недопущенню фінансових проблем у позичальника призводить не лише до несплати основного боргу і відсотків. Збитки в даному випадку для банку значно більші. По - перше, підривається репутація банку „ так як більша кількість прострочених кредитів може призвести до падіння довіри вкладників та інвесторів і до загрози неплатоспроможності банку. По - друге, втрати від кредитних операцій підвищують загрозу відпливу з банку висококваліфікованих працівників через зниження можливостей їх матеріального стимулювання. По - третє, банк вимушений здійснювати додаткові витрати, пов'язані зі стягненням проблемної позики. По - четверте, певна частина позикового банківського капіталу заморожується в непродуктивних активах. Названі втрати по своїх розмірах можуть набагато перевищувати прямі збитки від непогашення боргу.

За 3-5 днів до настання строку погашення кредиту менеджер його супроводу повідомляє позичальника про наближення терміну повного повернення кредиту, у зв'язку з чим інформує кредитного експерта та готує розпорядження відділу внутрішньобанківських операцій для зняття з обліку договорів по кредитній операції (кредитний договір і договір застави) та суму застави.

У випадку непогашення позичальником кредиту в передбачений угодою термін непогашена сума основного боргу переноситься на рахунок прострочених кредитів. Внаслідок таких дій банку категорія кредиту знижується і формується відповідний страховий резерв; процентна ставка за кредитом підвищується вдвічі. Клієнту на протязі 7 днів надсилається претензія щодо непогашення заборгованості за кредитом у визначений угодою строк. Якщо клієнт погоджується на сплату боргу, він має зробити це протягом 30 днів. Якщо ж клієнт на претензію ніяким чином не реагує, банк протягом 30 днів подає документи - на судовий розгляд. Якщо кредитний договір має нотаріальне посвідчення, нотаріусом накладається виконавчий надпис, за яким банк відшкодовує неповернений кредит за рахунок вилучення застави у божника. За цим надписом складається акт прийому-передачі майна і воно ставиться на баланс банка - кредитора.

У випадку, коли боржник не має можливості погасити заборгованість по кредиту в строк, він зобов'язаний за 15 днів до настання строку повернення кредиту надати в банк лист - клопотання з проханням про пролонгацію кредиту, в якому повинні бути відображені наступні моменти: об'єктивні причини, згідно яких боржник не може погасити кредит в строк; обґрунтований термін повернення кредиту; своє прохання боржник повинен підтвердити документально. Слід відмітити, що пролонгація не завжди відповідає об'єктивним причинам як боржника, так і кредитора, й скоріше підтверджує проблематичність погашення кредиту. Багаторазова пролонгація позики негативно відбивається на ліквідності позичкового портфеля банку і збільшує кредитний ризик. Проте, якщо боржник документально підтверджує своє прохання про пролонгацію кредиту, менеджер, в свою чергу, на основі інформації, отриманої від кредитного експерта, служби банківської безпеки, юридичного відділу та фахівця з оцінки заставленого майна, готує висновки щодо можливості такої пролонгації для розгляду на кредитному комітеті. Після погодження пролонгації кредитним комітетом банку юридичний відділ готує додаткові угоди до кредитного договору і договору застави.

Якщо кредитний комітет відмовив у пролонгації, менеджер супроводу кредиту направляє матеріали відділу проблемних кредитів для визначення шляхів та організації заходів щодо погашення боргу.

Проблемні кредити не виникають спонтанно. Мають місце багато чисельні попереджувальні сигнали, що свідчать про те, що фінансовий стан позичальника погіршується і що виданий йому кредит може бути непогашений в строк чи зовсім не буде повернений. Ці сигнали кредитор повинен якомога раніше виявити. Для цього використовуються аналіз бухгалтерської і фінансової звітності, особисті контакти з позичальником, повідомлення третіх осіб, інших відділів банку.

До найхарактерніших попереджувальних сигналів належать: претензії на майнові права, податкові санкції тощо щодо нерухомості, прийнятої банком як застава; раптове припинення зв'язку з позичальником; недотримання умов і вимог, передбачених документацією про видачу кредиту; необґрунтовані затримки в одержанні від клієнта фінансової звітності; відмова надати на прохання банку фінансову інформацію; одержання неповної чи недостовірної інформації від фірми; погіршення фінансового стану, що виявляється із звітів; наявність проблемних кредитів у позичальника чи поручителя за позиками, отриманими з інших кредитних джерел; погашення кредитів із запізненням; збільшення обсягів і термінів погашення дебіторської і (чи) кредиторської заборгованостей; збитки за операціями протягом одного чи декількох кварталів або періодів; оплата низько ліквідними активами - векселями й матеріальними запасами за бартером (у разі наявності коштів); несвоєчасна реакція на звернення банку; спроби позичальника змінити форму і масштаби проекту, що виступає як об'єкт фінансування; уповільнення темпів реалізації частини нерухомості чи іншої продукції, що пропонується фірмою на ринку, в порівнянні з плановими показниками; випадки одержання відмови від органів влади в наданні дозволів на будівництво тощо; зміни в галузі чи конкретному секторі економіки, що можуть безпосередньо вплинути на господарську діяльність позичальника; зміни тенденцій продажу чи оренди на конкретному ринку; поява нових технологій, що може привести до того, що продукти або послуги, що надаються позичальником, є незатребуваними або застарілими; катастрофи, наприклад, пожежа чи повінь, що можуть негативно позначитися на господарській діяльності позичальника навіть за наявності страховки; значні зміни в звітах про матеріальна - технічні запаси або про кредиторську заборгованість; випадки виявлення підробок; численні прохання про подовження терміну виплат за кредитом; чутки про господарську діяльність позичальника, що отримані з надійних джерел, що свідчать про проблеми, що існують у позичальника; імовірність злиття, приєднання, реорганізації фірми та інші значні реорганізаційні заходи; зменшення обсягів господарської діяльності позичальника; зміни в керівництві фірми позичальника чи "рокіровка" серед чинного керівництва фірми; смерть або хвороба керівників фірми позичальника.

Виконання зобов'язань за кредитним договором у строк залежить від багатьох факторів. Причини непогашення кредиту в строк мають бути з'ясовані та задокументовані під час відвідування позичальника. Своєчасне й точне визначення банком причин виникнення проблем із кредиту є нагальною потребою, оскільки дає змогу банкові зменшити втрати від ймовірного невиконання зобов'язань з боку боржника.

 

Фактори, від яких залежить виконання зобов'язань позичальником за кредитним договором:

1) фактори, пов'язані з діяльністю позичальника, внутрішніми причинами якої є: недосвідченість, неефективні дії чи відсутність зацікавленості позичальника; погіршення якості продукції і роботи; помилки в оцінці ринків збуту; погане управління нерухомістю; помилкові чи безконтрольні фінансові операції, що проявляється в зростанні дебіторської заборгованості, невиробничих витрат і т.п.; незадовільне управління потоком коштів щодо конкретної нерухомості; обмеженість фінансових ресурсів позичальника: обслуговування позик, наданими іншими фінансовими інститутами, і боргових зобов'язань, пов'язаних зі здійсненням інших проектів; недостатній операційний дохід, що може бути результатом повільної реалізації оплати за рахунками; коли діяльність позичальника поширюється на нові сфери і при цьому відсутні необхідні капітал і досвід; проблеми, пов'язані з розвитком фірми, чи проблеми ринкового характеру, наприклад втрата основного орендаря або ризики зміни попиту на продукцію чи пропоновані послуги; халатно - злочинні дії позичальника; свідоме ігнорування позичальником своїх боргових зобов'язань; крадіжка чи шахрайство з боку позичальника; зовнішніми причинами є: вплив на позичальника непередбачених економічних проблем; псування незастрахованої власності, пов'язане з пожежею, повінню та іншими природними обставинами; функціонально чи економічно застарілий об'єкт; млявий місцевий або загальний ринок; смерть або хвороба основного платника чи партнера;

 

2) фактори, пов'язані з діяльністю банку: відсутність налагодженої системи інформації й досвіду роботи з нею; недостатньо продумана і розроблена кредитна політика банку; необґрунтовано ліберальне ставлення до позичальника при розгляді заявки на кредит; неякісно проведена оцінка кредитоспроможності позичальника; неякісне структурування кредиту; помилки в оцінці забезпечення позики; неповне відображення в кредитному договорі умов, що забезпечують інтереси банку; відсутність контролю за позичальником/ в період погашення кредиту (обстежень, перевірок забезпечення та ін.); фінансові зловживання та перевищення своїх службових повноважень спеціалістами кредитного відділу.

 

3) фактори, які не знаходяться під контролем банку: погіршення економічної кон'юнктури, зміна політичної ситуації і законодавства і т.п.

 

Таким чином, основні причини виникнення проблемних кредитів.

 

1. Кредитування інсайдерів (членів ради банку, найбільших акціонерів або пов'язаних із ними осіб) на пільгових умовах або в особливо великих розмірах.

 

2. Неповна кредитна інформація — відсутність вичерпної фінансової документації та відповідних статистичних даних стосовно позичальників, мети позики, планів і джерел погашення, даних проте, як погашається кредит, як перевіряється виконання кредитної угоди, а також зовнішньої інформації про кредит.

 

3. Погашення кредитів. Причиною проблем можуть стати необґрунтовані рішення кредитних комітетів щодо пролонгації кредитів, зміни графіків платежів, особливо при кредитуванні сільського господарства.

 

4. Недостатньо виважений підхід до кредитної діяльності. Банк має дуже обережно ставитися до кредитування, уникати не виважених рішень.

 

5. Некомпетентність у спеціальних питаннях — невміння працівників кредитних відділів і підрозділів аналізувати та оцінювати фінансову документацію, а отже, забезпечити захист інтересів банку під час надання кредиту та контроль за виконанням кредитної угоди.

 

6. Не виважений підхід до ризиків. Рішення про надання кредитів має бути обґрунтованим і враховувати можливі та існуючі ризики.

 

7. Кредитування у занадто великих сумах. Надавати великий кредит позичальникові із задовільним фінансовим станом так же небезпечно, як і кредитувати клієнта за наявності значних ризиків. Кредити, сума яких перевищує можливості позичальника, а отже, є сумнів щодо їх погашення, вважаються ненадійними.

 

8. Конкуренція. Змагання між банками за нові види операцій, а також за клієнтів та позичальників може призвести до того, що деякі з них знизять критерії кредитування і почнуть надавати ризикові кредити.

 

 

9. Недостатній рівень супроводження кредитів. Відсутність постійного контролю з боку кредитних працівників банку за наявністю та станом заставленого майна, платоспроможністю позичальника, за змінами у його статуті, у складі керівництва тощо може значно зменшити забезпеченість та збільшити ризик неповернення кредиту.