Характеристика занять позаурочного типу

У фізичному вихованні широке розповсюдження одержали позаурочні форми організації занять:

• ранкова гімнастика;

• ввідна гімнастика (перед уроками в школі, перед роботою);

• фізкультурні паузи і "хвилинки";

• спортивні розваги (ігри, катання на ковзанах, велосипедах і т.п.);

• прогулянки, туристські походи, змагання і ін. Ці заняття можуть бути:

- епізодичними, навіть одноразовими (наприклад, походи, спортивні розваги, змагання);

- систематичними (ранкова, ввідна гімнастика, фізкультурні хвилинки, паузи, гігієнічні прогулянки та ін.).

Позаурочні форми відіграють допоміжну роль у вирішенні завдань фізичного виховання і доповнюють уроки. Проте нерідко вони набувають цілком самостійного значення, повністю забезпечуючи фізкультурні потреби певних контингентів населення (наприклад, ранкова гімнастика, гігієнічні прогулянки, оздоровчий біг «підтюпцем» для літніх людей).

Позаурочні форми занять є досить варіативними і більш доступними для широких мас населення. Вони можуть використовуватися окремими особами у вигляді індивідуальних самостійних занять фізичними вправами, а також групами різної чисельності.

Занять, які не можуть бути віднесені до уроків, досить багато. Вони розрізняються за свєю спрямованістю, завданням, змістом і структурою, за складом учнів, регулярності, часу і умов проведення, а також залежно від того, проводяться під чиїмось керівництвом чи самостійно (рис. 35).

Найчастіше вони характеризуються відносно обмеженим змістом і спрощеною структурою (наприклад, оздоровчий біг, гігієнічна гімнастика, «фізкультурні хвилинки» і паузи), але вимагають виявлення особистої ініціативи, самостійності. Завдання, зміст, вибір конкретної форми заняття значною мірою визначаються інтересами і схильностями тих, хто займається фізичними вправами.

Більшість позаурочних занять самодіяльні і проводяться з метою активного відпочинку, зміцнення або відновлення здоров'я, збереження або відновлення працездатності, розвитку рухових якостей, вдосконалення в спортивних рухах і ін.

Позаурочні форми занять також можуть розрізнятися за цільовою спрямованістю (загальнопідготовча і спеціалізована).

Заняття із загальнопідготовчою спрямованістю служать для вирішення різних завдань і підрозділяються на три характерні види (кожний зі своїми різновидами).

1. Заняття загальногігієнічного характеру. До них належать:

• гігієнічна гімнастика;

• прогулянки;

• біг «підтюпцем»;

•заняття на "доріжках здоров'я";

• купання, плавання.

Всі ці різновиди служать цілям активізації, поліпшення і підтримки на оптимальному рівні фізичного стану.

2. Заняття навчально-допоміжного характеру мають різновиди:

• самостійні заняття, пов'язані з виконанням завдань педагога з загальної фізичної підготовки і т.ін.;

• репетиції до виступів, фізкультурних свят, парадів. Перші, як правило, носять індивідуальний характер, другі – частіше є груповими, навіть масовими.

З. Заняття змішаного характеру,в яких представлені елементи і загальногігієнічні і навчально-допоміжні. До них належать:

• туристські прогулянки вихідного дня;

• туристські походи; жваві і спортивні ігри рекреаційного типу;

• спортивні розваги рекреаційного типу.

Ці заняття переслідують в основному оздоровчу мету, велике значення в них мають також загальноосвітні і виховні елементи. У більшості випадків вони мають самостійне значення, можуть ув'язуватися з урочними заняттями. Частина з них проводиться самостійно, деякі ж вимагають кваліфікованого керівництва.

За формою керівництва розрізняють організовані і самодіяльні заняття. Одні і ті ж форми можуть носити як організований, так і самостійний характер (наприклад, ранкова гігієнічна гімнастика, проводиться в домашніх умовах, в умовах оздоровчого табору або будинку відпочинку).

Залежно від чисельного складу тих, хто займається фізичними вправами, залучених у заняття, виділяють індивідуальні, групові і масові форми. Наприклад, індивідуальні заняття – бігом «підтюпцем», групові – в "Клубі любителів бігу", масові пробіги в День бігуна.

За періодичністю проведення розрізняють регулярні форми занять, які проводяться щодня, наприклад, зарядка або щотижневі купання і епізодичні (туристичні походи, змагання і т.ін.).

Деякі види і різновиди таких занять мають самостійне значення, інші поєднуються або ж до певної міри замінюють один одного.

Не дивлячись на значні відмінності, позаурочні форми занять необхідно організовувати відповідно до методичних принципів: поступове втягнення, реалізація основного вмісту в режимі зусиль, що вимагаються, завершення заняття поступовим зниженням навантажень і, у ряді випадків, підготовка до подальшої діяльності.

В спеціалізованому фізичному вихованні отримали розповсюдження індивідуалізовані заняття фахівця з окремими особами (індивідуальні заняття спортсмена високої кваліфікації, заняття лікувальною гімнастикою і ін.). Час і зміст таких занять змінюються залежно від потреби і можливості індивідуума та з інших причин.

Позитивним у них є те, що забезпечується більш тісний контакт між педагогом і тим, хто займається фізичними вправами. Це дає можливість своєчасно з'ясовувати досягнення, труднощі, надавати тому, хто займається фізичними вправами своєчасну допомогу.

Разом з перевагами, індивідуальні заняття мають і істотні недоліки:

• неекономічність (час і сили педагога витрачаються на роботу лише з одним учнем);

• відсутність колективу учнів, який підтримує, заохочуює, дає кожному відчуття приналежності до групи, який дає можливість вчитися в інших.

В організації урочних і позаурочних форм занять багато спільного, оскільки спільною є мета фізичного виховання, багато завдань, засобів і методів. Тому хороше знання уроків дозволяє досить успішно проводити і позаурочні заняття (Л.П. Матвєєв, 1991; Ю.Ф. Курамшин, В.І. Попов, 1999).

 

5. Планування фізичного виховання в школі

Планування навчальної роботи з фізичного виховання значно відрізняється за своїм змістом від планування з інших навчальних предметів. Це обумовлено специфікою процесу навчання руховим діям, змістом програми і необхідністю разом з рішенням освітніх і виховних завдань цілеспрямовано впливати на фізичний розвиток учнів. Основними документами планування є річний план проходження програмного матеріалу в навчальному році, а також четвертний план, конспекти або плани окремих уроків.

 

Річний план-графік проходження програмного матеріалу

Складається для кожної паралелі класів. Для того щоб розробити такий план, вчитель повинен виконати таку підготовчу роботу. Намітити кількість годин, яка буде відведена в даному навчальному році вивченню матеріалу кожного розділу програми, тобто скласти "сітку годин". Передбачений розподіл навчального часу на проходження розділів програми є приблизним. Залежно від конкретних умов вчитель фізичної культури за узгодженням з керівництвом школи може варіювати об'єм часу, виділений на різні розділи програми. Наприклад, в школі, де через місцеві умови не може бути пройдений розділ "Лижна підготовка" і є умови для занять плаванням, футболом і боротьбою, річна сітка годин для IX класу (хлопці) може бути такою: гімнастика – 12, легка атлетика – 14, футбол – 10, кросова підготовка – 10, плавання – 14, елементи єдиноборства і боротьба – 8 годин. Далі потрібно розподілити години і навчальний матеріал за навчальними четвертями, тобто скласти четвертний план-графік.

Четвертний план-графік

Є послідовним викладом змісту кожного уроку навчальної чверті. Він складається на підставі річного плану проходження програмового матеріалу з урахуванням реального ходу навчальної роботи в попередніх чвертях.

Розробка плану на чверть починається з визначення і чіткого формулювання навчально-виховних завдань. Спочатку визначаються загальні завдання навчально-виховного процесу в даній чверті.

Визначення і планування вирішення завдань навчання руховим діям. Зміст практичного матеріалу програми під назвою "Навчальний пріоритетний матеріал" включає види фізичних вправ, багато з яких вивчаєюься послідовно в кількох класах. У зв'язку з цим, щоб визначити загальне завдання навчання руховій дії на навчальну чверть, потрібно:

1. Ознайомитися з програмою усіх років навчання в школі з метою встановлення, які рухові дії мають спільне з тим, що вивчається, що було пройдено в попередні роки і які вивчатимуться надалі.

2. Виявити знання, вміння і навики учнів виконання раніше пройдених рухових дій, а також рівень розвитку необхідних рухових якостей.

Вивчення послідовності викладу матеріалу в програмі усіх років навчання дозволить визначити спільне завдання навчання і намітити вимоги до техніки вправи, що вивчається, для кожного навчального року з урахуванням змісту програми в подальших класах.

Визначивши загальне завдання на чверть, для розробки програми її вирішення необхідно намітити:

• техніку фізичної вправи, яку планується розучити;

• умови практичного застосування фізичної вправи, що вивчається;

• кількісні показники, яких повинні будуть досягти учні в результаті навчання;

• правила безпеки і уміння страховки, якими повинні оволодіти учні;

• теоретичні відомості про рухову дію, що вивчається.

Потім загальне завдання ділиться на приватні у відповідності, з якими підбираються основні засоби і шляхи їх вирішення.

В ролі розпорядження, що вказує, які операції і в якій послідовності слід здійснювати, виступає загальна структура процесу навчання руховій дії. Намічений зразок техніки фізичної вправи (опис основи, загальних деталей і характеристик техніки), що вивчається, дозволяє точно визначити, що в даній руховій дії слід розучувати на першому і другому етапах процесу навчання.

Формулювання приватного завдання першого або другого етапів навчання найчастіше повинне давати певну відповідь на запитання: "Яку частину фізичної вправи конкретно повинен розучити з учнями вчитель?" або "Якої характеристики рухів при виконанні учнями фізичної вправи хоче домогтися педагог на уроці?". Наприклад: "Розучити початкове положення для верхньої прямої подачі м'яча" (перший етап); "Розучити направляючий рух кистю при верхній прямій подачі м'яча" (другий етап).

Визначення умов практичного застосування фізичної вправи (в стандартних або ускладнених зовнішніх умовах, у поєднанні з іншими діями, в грі, змаганні і т.д.) полегшить конкретизацію завдань вдосконалення рухової дії.

Кількісні показники (в сантиметрах, секундах, кілограмах, очках і т.д.) дають підставу намітити тривалість роботи по вдосконаленню рухової дії в умовах, що підвищують фізичні або вольові зусилля.

При визначенні приватних завдань, що відносяться до третього етапу процесу навчання руховій дії, їх формулювання також повинні чітко відповідати на запитання: "Що саме в даній фізичній вправі або в яких конкретних умовах удосконалюється на уроці?". Наприклад: "Удосконалювати стабільність верхньої прямої подачі м'яча" або "Удосконалювати точність подачі м'яча при емоційному навантаженні, що підвищується".

У програмі навчання слід передбачати спеціально організований контроль, який дає відомості про результат поглибленого розучування і всього процесу навчання в цілому, а також повідомлення основ знань про закономірності техніки дії, що вивчається і значенні її частин, про вплив цієї фізичної вправи на організм, про правила забезпечення безпеки, страховки і допомоги при проведенні його з товаришами і т.ін. Таким чином, загальне завдання навчання фізичній вправі конкретизується в четвертному плані у вигляді системи часткових завдань, які надалі служать підставою для визначення стрижневих завдань уроків.

Визначення і планування вирішення завдань направленого фізичного розвитку і зміцнення здоров'я учнів. Навчаючи фізичним вправам, педагог впливає на фізичний розвиток учнів. Проте процес фізичного розвитку повинен бути педагогічно цілеспрямованим і керованим.

Принцип всебічного розвитку особистості вимагає забезпечення гармонійного розвитку форм і функцій організму учнів. Можливі різні шляхи вирішення цього постійно діючого завдання. Перший шлях – розподіл по уроках часткових освітніх завдань з урахуванням впливу на організм засобів і методів, що використовуються для їх вирішення. Це повинно забезпечити на кожному уроці активну дію на всі основні м'язові групи і на можливо ширший круг фізичних якостей. Другий шлях полягає в тому, що до уроків, на яких засоби і методи вирішення освітніх завдань не впливають на організм дітей, включаються загальнорозвиваючі вправи і жваві ігри, спеціальне призначення яких – компенсувати цей недолік.

Принцип оздоровчої спрямованості зобов'язує вирішення таких обов'язкових завдань, як зміцнення здоров'я і підвищення опірності захворюванням, формування постави і гігієнічних навиків, формування умінь підтримувати свій організм у чистоті на основі гігієнічних знань і функціональних можливостей організму. Ці завдання розв'язуються за рахунок підбору засобів і методів вирішення освітніх і виховних завдань відповідно до вікових і статевих особливостей учнів; за допомогою застосування природних чинників для загартовування і допустимих навантажень на заняттях; за допомогою контролю за дотриманням гігієнічних вимог до місць занять, одягу, взуття і т.ін.

Завдання такого типу, а також завдання, пов'язані з профілактикою плоскостопості і порушень постави, успішно розв'язуються за умови поступового збільшення спеціально підібраних фізичних вправ. У програмах для початкової школи є точні вказівки, яких вправ "на поставу" і в якому класі слід навчати.

На основі аналізу нормативних вимог навчальної програми і даних про підготовленість учнів вчитель визначає загальні завдання направленого розвитку фізичних якостей школярів. При цьому слід мати на увазі, що без попередньої роботи, направленої на зміцнення певних груп м'язів або на досягнення необхідного рівня розвитку тієї або іншої фізичної якості, часто взагалі неможливо сформувати вміння виконувати рухову дію, яка вивчається.

В середніх і старших класах важко добитися відчутних успіхів учнів у вдосконаленні техніки розучених фізичних вправ і виконання ними встановлених кількісних вимог без планового розвитку спеціальних фізичних якостей. Програмно-цільовий підхід до управління процесом вдосконалення фізичних здібностей вимагає виконання ряду послідовних операцій:

1. Визначення на основі аналізу вимог шкільної програми і ступеня підготовленості учнів загальними і частковими завданнями вдосконалення фізичної якості з урахуванням його виявлення при виконанні нормативної вправи.

2. Розробка адекватних приватних завдань засобів і методів розвитку даної якості.

3. Вибір тестів і критеріїв оцінки за наслідками роботи учнів у вирішенні загальних і приватних завдань.

4. Визначення в учнів початкового рівня розвитку якості, яка вдосконалюється.

5. Аналіз і оцінка всіх суттєвих факторів, які можуть прямо або побічно позначитися на результатах роботи.

6. Визначення кількості занять, на яких здійснюватиметься розвиток фізичної якості.

7. Контроль за взаємодією спланованої роботи з уроку в урок і внесення на цій основі необхідних коректив.

8. Проведення підсумкової перевірки досягнення мети і оцінка досягнутого рівня якості, що розвивається.

Обрані засоби повинні відповідати вимозі найбільшої прикладності. Це означає, що спланований розвиваючий ефект досягається шляхом підбору спеціально розвиваючих вправ, що відповідають особливостям розучуваної або нормативної фізичної вправи.

Правилом прикладності важливо керуватися, вибираючи метод розвитку фізичної якості і систему підвищення навантаження з уроку в урок. Спиратися слід на закономірності і особливості процесу розвитку сили, швидкості, витривалості, спритності, гнучкості і особливо комплексних форм їх вияву при виконанні рухової дії.

Підібрані тести повинні бути пов'язані з педагогічною метою – вдосконаленням даних фізичних якостей, і корелювати з результатом відповідної нормативної вправи.

Показником успішності може служити факт поліпшення досягнення під час занять, а також виконання нормативних вимог, що відповідають даному завданню, встановлених шкільною програмою з предмету.

Визначення і планування вирішення виховних завдань. Виховання активної життєвої позиції, працьовитості, етичних, вольових і естетичних властивостей особи повинне здійснюватися на кожному уроці у вигляді конкретних впливів на моральний стан, вольові якості і поведінку учнів паралельно із завданням фізичної освіти і розвитку. Робота над змістом уроку, розподіл у ньому вправ у раціональній послідовності при дотриманні дидактичних принципів, застосування методів навчання і розвитку фізичних якостей, організації діяльності учнів, гарантуючих позитивний виховний ефект, – важливі умови, які забезпечують єдність навчання і виховання.

На конкретний період (наприклад, на навчальну чверть) можуть визначатися головні напрямки і плануватися дії педагога у виховній роботі. Підставою для постановки конкретних виховних завдань можуть стати дані спостережень за поведінкою учнів, бесід з ними і вчителями школи, а також аналіз вікових особливостей і рівня вихованості учнів.

Уроки фізичної культури повинні відігравати важливу роль в естетичному вихованні школярів. Слід наперед продумувати способи залучення учнів до виразних і красивих рухів, контролювати точність виконання рухів, вести уроки під музичний супровід, ширше використовувати народні і сучасні танці (Ю.Ф. Курамшин, В.П. Попов, 1999; А.Д. Леськів, 2001).

6. Методика планування навчально-виховної роботи на уроці фізичної культури

На кожному уроці звичайно розв'язуються 3-4 планових навчально-виховних завдання і, крім цього, постійно діючі завдання гармонійного розвитку, зміцнення здоров'я і етичного виховання школярів.

Формулювання будь-якого завдання уроку повинне бути інформативним, відображати діяльність педагога. Завдання навчання повинні бути гранично конкретними, відповідати етапам процесу навчання руховій дії, доступними для вирішення в рамках обмеженого часу уроку. Завдання вдосконалення фізичних здібностей учнів повинні виражати відповіді на питання – на яку фізичну якість і в якій формі його виявлення, на які м'язові групи і з якою практичною метою має впливати на уроці педагог.

Уточнивши комплекс загальних навчально-виховних завдань уроку, з урахуванням можливостей учнів даного класу (групи), приступаємо до розробки змісту уроку. По-перше, при підборі змісту необхідно забезпечити вирішення всіх намічених завдань уроку, а не тільки формування знань, рухових умінь і навиків. По-друге, в змісті уроку треба виділити найголовніше, основне. В операції виділення головного покладено важливий елемент оптимізації. По-третє, при відборі змісту уроку треба прагнути не просто збільшити число вправ, а спробувати вибрати з них ті, які найшвидше призведуть до формування відповідних умінь і навиків і одночасно дозволять вирішувати завдання вдосконалення фізичних якостей і виховання особистості учня.

Для сучасного уроку характерне комплексне планування завдань формування знань, практичних умінь, виховання етичних якостей особи, розвитку інтелекту, волі, емоцій, фізичних здібностей і професійної підготовки школярів. Комплексний підхід у постановці завдань уроку є найважливішою умовою оптимізації навчання, дозволяє за один і той же час досягати великих результатів без перевантаження учнів. Проте не кожний урок дасть можливість вирішити все коло перерахованих вище завдань. Багато що залежатиме від специфіки теми, можливостей змісту, особливостей учнів.

Виходячи з цього, при плануванні комплексного уроку рекомендується діяти в такій послідовності:

1. Визначити засоби і методичні прийоми вирішення кожного загального завдання навчання руховим діям.

2. Визначити теоретичні відомості, про які слід повідомити учнів на даному уроці.

3. Намітити місце і уточнити шляхи вирішення запланованих на даний урок завдань вдосконалення фізичних здібностей.

4. Підібрати додаткові засоби, що забезпечують всебічний фізичний розвиток і зміцнення здоров'я. Розподілити на уроці всі навчальні завдання з урахуванням динаміки працездатності учнів.

5. Проаналізувати намічені засоби і методи вирішення завдань навчання і фізичного розвитку з тем, щоб вони попутно вирішували заплановані і постійно діючі завдання етичного, трудового і естетичного виховання; підібрати, якщо це необхідно, додаткові засоби.

6. Розробити і обгрунтувати методи організації навчального процесу, а також намітити необхідне устаткування, інвентар, що забезпечують оптимальну рухову щільність уроку і найбільшу навчальну активність учнів.

7. Розробити методику перевірки, критерії і комплексні форми оцінювання результатів учбової праці на уроці в цілому.

Таким чином, спочатку розробляється основна частина заняття, а потім, виходячи з особливостей її змісту, вступна і заключна. Плануючи вирішення загального завдання уроку, необхідно побудувати систему часткових завдань, вдумливо підібрати ефективні засоби їх вирішення, цілком доступні учням і які можна здійснити в даних умовах. Підбір фізичних вправ необхідно доповнити орієнтовно системою власних дій, направлених на керівництво пізнавальною діяльністю учнів на уроці. Особливо важливим при цьому є вибір ефективних методичних прийомів навчання і організації, а також визначення дозування вправ.

Осмислювати методику вирішення кожного загального освітнього завдання на уроці рекомендується в такій послідовності:

1. Підібрати підготовчі вправи, які забезпечують функціональні передумови для вирішення загального завдання уроку. Попередити виникнення типових помилок.

2. Перевірити знання і здатність виконати вправу, що вивчається, в об'ємі вимог попереднього уроку.

3. Забезпечити виконання тими, хто вчаться, навчального завдання в умовах, що сприяють концентрації уваги учнів, на елементах або характеристиках техніки фізичної вправи, що вивчаються.

4. Забезпечити виконання навчального завдання в умовах, типових для рухової дії, що вивчається.

5. Перевірити і оцінити ступінь виконання навчального завдання.

Основу підготовчої частини уроку складають фізичні вправи, що сприяють створенню функціональних передумов для вирішення освітніх завдань, а також які забезпечують гармонійний фізичний розвиток і зміцнення здоров'я школярів. Розв'язується і специфічне завдання – створення необхідного емоційного стану. Для цього використовуються стройові і загальнопідготовчі вправи, ігрові завдання і т.ін. У цій частині уроку розв'язуються (частково або повністю) і деякі загальні навчально-виховні завдання, такі, як: формування навиків правильної постави; навчання стройовим і загальнорозвиваючим вправам; попередження помилок при виконанні рухових дій в основній частині уроку; створення рухового уявлення про положення тіла або його частин у просторі, про характер і напрям зусиль при виконанні окремих ланок розучуваної дії; послідовне навчання руховій дії і т.ін.

Включаючи до підготовчої частини уроку вправи, вирішальні освітні і виховні завдання, завжди слід роз'яснювати учням мету, яку вони переслідують. Послідовний розподіл цих вправ, їх поєднання із загальнопідготовчими, кількість повторень і тривалість повинні забезпечувати якнайшвидше психологічне і фізіологічне введення учнів у роботу.

Зміст заключної частини уроку залежить від змісту двох попередніх частин і характеру подальших занять. У заключній частині уроку необхідно передбачити регуляцію діяльності серцево-судинної і дихальної систем, забезпечити перехід до нового виду діяльності, оцінити загальну успішність школярів на уроці. Для цього необхідно використовувати активний відпочинок; виконання завдань, пов'язаних з переключанням уваги; виконання дій, коректуючих поставу; оцінювати знання і результати навчальної діяльності учнів на уроці; повідомити завдання додому.

Підсумки продуманої діяльності педагога і учнів відображаються в конспекті.

Основні елементи навчальної форми конспекту уроку.

У першій частині навчального конспекту шкільного уроку вказується номер заняття по четвертному (річному) плану, дата його проведення і назва групи учнів. Далі перераховуються загальні завдання уроку – освітні, зміцнення здоров'я, вдосконалення фізичних якостей, виховання. При потребі тут же вказується місце проведення заняття, необхідний інвентар, посібники і технічні засоби навчання, література, що використовується.

У першій графі перераховуються часткові завдання діяльності викладача в тій послідовності, в якій вони розв'язуватимуться для досягнення загальних завдань уроку.

У другій графі описуються засоби вирішення кожного часткового завдання (фізичні вправи, зміст ігор і естафет, смуги перешкод, теоретичні відомості і т.ін.).

У графі "Дозування" позначаються кількість повторень, інтенсивність і тривалість завдань.

Зміст графи "Методичні прийоми" заслуговує особливої уваги. В ній повинні бути розкриті конкретні засоби вирішення кожного часткового завдання, прийоми викладання в процесі навчання, способи і методи вдосконалення фізичних якостей, трудового, етичного, розумового і естетичного виховання, а також організації діяльності учнів на уроці.