Перечень переименований объектов топонимики г. Харькова

Выписка из протокола № 23

Заседания Городской комиссии по вопросам топонимики

И охраны историко-культурной среды

От 17.11.2015

1.	О переименовании объектов топонимики г. Харькова, подлежащих изменению согласно требованиям Закона Украины «Об осуждении коммунистического и национал-социалистического (нацистского) тоталитарных режимов в Украине и запрета пропаганды их символики».
Докладчик:	Хорошковатый А.В. – заместитель председателя - ответственный секретарь комиссии
РЕШИЛИ:	1. Информацию о результатах проведенных общегородских общественных слушаний о переименовании объектов топонимики г. Харькова принять к сведению. 2. Поддержать перечень переименований объектов топонимики г. Харькова в соответствии с приложеним. 3. Рекомендовать внести данные предложения на рассмотрение сессии Харьковского городского сонета.
	«за» - единогласно

 

Заместитель председателя - ответственный секретарь комиссии

А.В. Хорошковатый

 

 

Приложение к протоколу № 23
от 17.11.2015

 

Перечень переименований объектов топонимики г. Харькова

 

	Артема	вул.	Київський	Алчевських	вул.
	Артем(Сергєєв Федір Андрійович) - радянський державний і партійний діяч. Член Комуністичної партії з 1901. Делегат 6-го з'їзду РСДРП (б) (1917), на якому був обраний членом ЦК. Один з організаторів збройного повстання в Харкові і в Донбасі в жовтні 1917. У 1917 – голова Харківської ради, голова губернського ВРК. З лютого 1918 голова СНК і комісар народного господарства Радянської Донецько-криворізької республіки; член ЦК КП(б)У.	Виникла в середині ХІХ століття як Старокладовищенська вулиця. Перейменовано у 1892 році у Єпархіальну в зв’язку з розташуванням Жіночого єпархіального училища (ніині – територія студмістечка «Гігагнт»). У 1922 році перейменовано у Артема.	Сім’я Алчевських – родина з представників інтелігенції, просвітників, діячів культури та меценатів кінця ХІХ початку ХХ століття: Алчевський Олексій Кирилович (1835, Суми-1901, Петербург) - російський підприємець, промисловець, меценат, комерції радник, творець першого в Росії акціонерного іпотечного банку і фінансово-промислової групи. Його дружина, Алчевська (Журавльова) Христина Данилівна (1841-1920) - педагог-просвітитель, основоположник методики вчення грамоті дорослих. Їх діти: Дмитро (1866-1920), підприємець, розстріляний більшовиками в Криму; Григорій (1866-1920) - діяч музичної культури, педагог, вокаліст, камерний співець і композитор; Ганна (1868-1931) - дружина академіка архітектури О.М. Бекетова; Микола (1872-1942) - театральний критик, автор першого радянського українського букваря для дорослих; Іван (1876-1917) - оперний співак (лірико-драматичний тенор), «король тенорів», соліст Маріїнського оперного театру; Христина (1882-1931) - українська поетеса, прозаїк, драматург, літературний критик, публіцист, перекладач і педагог.

 

	Артема	пров.	Київський	Дизайнерський	пров.
	Виник на початку ХХ століття як Єпархіальний провулок, перейменований у провулок Артема у 1922 році. В 1953 році до провулку було приєднано провулок Першого Пролетарського Полку.	По провулку розташований гуртожиток Академії дизайну та мистецтв

 

 

	Бабушкіна	вул.	Жовтневий	Пестрікова	вул.
	БабушкінІван Васильович - професійний революціонер, більшовик. У грудні 1897 один з організаторів Екатерінославського «Союзу боротьби за звільнення робочого класу». У жовтні 1898 створив Екатерінославський комітет РСДРП	Вулиця виникла у 1920-х роках як Новопрокладена вулиця, з 1936 року – сучасна назва.	Пестріков Михайло Родіонович (1864, Калуга – 1930, Харків) — художник й педагог. Працював педагогом в багатьох художніх закладах Харкова, з 1896 року — у художньому училищі, по тому у художньому та технологічному інституті.

 

	Бадаєва	вул.	Московський	Варненська	вул.
	БадаєвОлексій Єгорович - радянський державний і партійний діяч. Член Комуністичної партії з 1904. Був членом ЦВК СРСР. У 1938-43 був головою Президії Верховної Ради РРФСР і заступником голови Президії Верховної Ради СРСР. На 11-13-м з'їздах партії обирався кандидатом в члени ЦК РКП (б), а на 14-18-м з'їздах - членом ЦК.	Виникла у 1950-х роках як провулок Бадаєва, згодом було перетворено у вулицю.	Варна – місто-побратим. Договір про дружбу і співробітництво між містами Харковом і Варною підписано 25 серпня 1995 р. Оновлену Угоду про продовження дружніх зв'язків і співпрацю в торгово-економічній, науково-технічній і гуманітарно-культурній сферах підписано 16 серпня 2002 р.

 

	Бакинських Комісарів	вул.	Київський	Пантелеймонівська	вул.
	Бакинські комісари, 26 революційних діячів Закавказзі, розстріляних 20 вересня 1918 на 207-ій версті Закаспійської ж. д. есерами і англійськими інтервентами	Найменування вулиці до 1936 року.	Назва походить від хутора Пантелеймонова, який був відомий з середини 18 ст.

 

	Більшовицька	вул.	Фрунзенський	Шалімова	вул.
	Більшовизм, що виник на початку 20 ст в Росії, революційний, послідовний марксистський перебіг політичної думки в міжнародному робочому русі, що отримав своє втілення в пролетарській партії нового типу, в партії більшовиків	Виникла на початку ХХ століття в приміському хуторі Немишля, первісна назва – Новопроїжджа вулиця. З 1936 року – сучасна назва.	Шалімов Олександр Олексійович (1918-2006) –український хірург, один із засновників української хірургічної школи, доктор медичних наук, професор, академік АН Української РСР, Герой Соціалістичної Праці, Герой України, Почесний громадянин міста Харкова.

 

Більшовицький

пров.

Жовтневий

Ранковий

пров.

 

	Благоєва	вул.	Ленінський	Дрінова	вул.
	БлагоєвДімітр-перший пропагандист марксизму в Болгарії, засновник і керівник Болгарської робочої соціал-демократичної партії (тісних соціалістів). Захоплено зустрів Велику Жовтневу соціалістичну революцію і пропагував ідеї більшовиків. Під керівництвом Благоєва партія тісних соціалістів в 1919 році була перейменована в Комуністичну партію.	Вулиця виникла на початку ХХ століття як Панасівський 3-й в’їзд. У 1920-х роках перейменовувалась у Новопрокладений провулок, Новопролетарську вулицю. З 1936 року – провулок Котлова, з кінця 1930-х – вулиця Благоєва.	Дрінов Марін Стоянов (Марін Степанович Дрінов) – болгарський історик і філолог, громадський діяч болгарського національного відродження, працював велику частину життя в Харкові. Один з основоположників болгарської історіографії, перший президент Болгарського літературного товариства (нині Болгарська академія наук). Також — один з засновників відродженої Болгарської держави.

 

	Блюхера	вул.	Київський, Московський	Валентинівська	вул.
	Блюхер Василь Костянтинович – радянський військовий і партійний діяч, Маршал Радянського Союзу. Член КПРС з 1916. На 17-м з'їзді партії обраний кандидатом в члени ЦК ВКП (б). Член ВЦИК в 1921-24 і член ЦВК СРСР в 1930-38, депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання.	Виникла на початку 1970-х років при забудові Салтівського житлового масиву, первісна назва – Газова вулиця. З 1972 року – сучасна назва	За розташуванням церкви Св. Валенитина, єпископа Інтерамського (сучасне розташування – вул. Блюхера, 4-б)

 

	Буздаліна	вул.	Червонозаводський	Осиповського	вул.
	БуздалінСергій Феоктистович- український радянський державний і політичний діяч, народний комісар юстиції УСРР і голова Верховного революційного трибуналу, Голова Верховного Суду УСРР.	Вулиця виникла на початку ХХ століття в слободі Жихор. У повоєнний час мала назву вулиця Фрунзе. Після включення в межі міста у1963 році смт Жихор, в квітні 1966 року вулицю Фрунзе перейменовано у вулицю Буздаліна.	Осиповський Тимофій Федорович —математик і філософ. У 1803 році він прийняв пропозицію засновника Харківського університету В.Н. Каразіна зайняти місце професора математики в Харківському університеті, що відкривався; 7 лютого 1803 року він був затверджений на цій посаді, і в числі перших з призначених до Харкова професорів, взяв активну участь в підготовчих роботах до відкриття університету.

 

 

	Височиненка	вул.	Московський	Михайлика	вул.
	Высочиненко Семен Дмитрович – генеральний секретар ЦК ЛКСМ України, член ЦК КП(б) України, 1-й секретар Пермського міського комітету ВКП(б)	Вулиця виникла в 1937 році і найменована яке вулиця Громова, в квітні 1958 її перейменовано в Авангардну, в серпні 1958 – у Поперечну. Сучасна назва – з 1979 року.	Михайлик Олексій Федосійовіч – науковець та громадський діяч, колишній голова Харківського міськвиконкому. Захистив кандидатську дисертацію по архітектурі «До історії планерування і забудови міста Харкова», доцент. У 1934-1941 займав пости директора АПУ Харкова, директора інституту підвищення кваліфікації господарників, начальником архітектурно-проектних майстерень. В 1943 р. прибув до Харкова. Був призначений директором інституту інженерів комунального господарства і одночасно завідував кафедрою містобудування і планерування населених місць інституту. З листопада 1953 р. по лютий 1960 р. О.Ф. Михайлик працював головою виконкому Харківської міської ради депутатів трудящих. Автор науково-популярних робіт по історії Харкова і його архітектури.

 

	Войкова	вул.	Комінтернівський	Мухачова	вул.
	Войков Петр Лазаревич - активный участник революционного движения в России, советский дипломат. В 1919 заместитель председателя правления Центросоюза; с 1920 одновременно член коллегии Наркомвнешторга; с 1921 заместитель председателя государственного треста «Северолес». С октября 1924 был полпредом СССР в Польше. Убит русским белогвардейцем.	Вулицю найменовано у 1936 році при забудові селища Нова Колонія ХПЗ (сел. Артема).	Мухачев Пётр Матвеевич - российский инженер-технолог. Один из основоположников российского паровозостроения, директор Харьковского технологического института (1905-1906 и 1910-1917). В течение 40 лет, до самой смерти, возглавлял кафедру паровозостроения ХТИ.

 

	Володарського	вул.	Жовтневий	Семінарська	вул.
	Володарський В. – революційний діяч. Член Комуністичної партії з 1917. Делегат 6-го з'їзду РСДРП (б) (1917). У вересні 1917 був вибраний в Президію ради Петрограду. Активний учасник Жовтневого озброєного повстання. Після Жовтневої революції — комісар у справах друку, пропаганди і агітації, редактор «Червоної газети».	Виникла у першій половині ХІХ століття як Катеринославська, згодом Ново-Катеринославська вулиця. У другій половині ХІХ століття вулиця називалась Холодногорською. В 1894 році офіційно було закріплено назву – Семінарська.	Найменування вулиці до 1922 року. В 1845 році за проектом архітектора А.А. Тона було збудовано комплекс будівель духовної семінарії, який зберігся й донині.

 

	Володарського	пров.	Жовтневий	Черновський	пров.
	Найменування провулку до 1894 року. Виник у 1870-х роках як Черновський провулок (ймовірно - за прізвищем перших поселенців). В 1894 році був перейменований у Семінарський провулок, а в 1922 – провулок Володарського.

 

	Володарського	в-д	Жовтневий	Мало-Черновський	пров.
	Найменування провулку до 1894 року. Виник у 1870-х роках як Мало-Черновський провулок (ймовірно - за прізвищем перших поселенців). В 1894 році був перейменований у Семінарський в’їзд, а в 1922 –в’їзд Володарського

 

	Воровського	вул.	Московський	Євгенівська	вул.
	ВоровськийВацлав Вацлавовіч - радянський партійний і державний діяч, публіцист, літературний критик. Член Комуністичної партії з 1894. Після Лютневої революції 1917 очолював Закордонне представництво ЦК РСДРП (б), що знаходилося в Стокгольмі.	Виникла на початку ХХ століття в селищі Євгенівка як Володимирська вулиця. З 1936 року – сучасна назва.	Назва походить від назви місцевості – Євгенівка

 

	Гамарника	вул.	Червонозаводський	Подільський	пров.
	Гамарник Ян Борисович – радянський партійний і військовий діяч, армійський комісар 1-го рангу. Член Комуністичної партії з 1916. До жовтня 1917 член і деякий час секретар Київського комітету РСДРП (б). Брав участь в підготовці Жовтневого повстання в Києві; 27 жовтня (9 листопада) вибраний до складу ревкома. У 1920—23 голова Одеського і Київського губкомов КП (б) В. У 1928 секретар ЦК КП Білорусії. Був делегатом 10-17-го з'їздів партії, на 14-м обирався кандидатом в члени ЦК, а на 15-17-м - членом ЦК партії.	Сформувалась із забудови Подолу наприкінці XVIII століття, у 1804 році її було найменовано як Подільска вулиця, з середини ХІХ століття – Подільський провулок. У 1936-45 роках називався провулком Марата, а з 1968 року – вулиця Гамарника.	Найменування провулку до 1936 та у 1945-68 роках.

 

	Гамарника	пров.	Фрунзенський	Капустянський	пров.
	Найменування провулку до 1961 року. Виник на початку 1950-х років. У 1961-62 мав назву – Моторобудівний 2-й пров. з 1962 року – сучасна назва.

 

	Губкомівська	вул.	Ленінський	Левченка	вул.
	В СРСР до районування у 1929 р. – губернський комітет РКП(б), потім – ВКП(б), ще пізніше – обком ВКП(б) і нарешті – обком КПРС.	Виникла наприкінці ХІХ століття, первісно складалась з Арештантського провулку та Анненської вулиці, які об’єднали в 1894 році в Анненську вулицю. Перейменовано у Губкомівську в 1936 році.	Левченко Петро Олексійович – український живописець-пейзажист, графік, майстер інтер’єрних композицій. Левченко жив переважно у Харкові, викладав у Харківській міській школі малювання і живопису. Був одним з засновників та постійним членом Харківського товариства любителів мистецтва, експонентом Товариства пересувних художніх виставок (від 1886 до 1904 він був учасником майже всіх художніх пересувних виставок), Товариства південноросійських художників, Товариства київських художників, багатьох виставок у Харкові.

 

	Демченка	вул.	Київський	Дівоча	вул.
	ДемченкоМикола Нестерович – партійний і державний діяч. У 1930-32 нарком землеробства УРСР. Активний учасник колективізації, один з головних винуватців грандіозного голоду на Україні. З липня 1932 1-й секретар Київського, з червня 1934 Харківський обкомів КП(б) України. Член Політбюро ЦК КП(б)У.	Виникла у середині ХІХ століття. Найменування ймовірно походить від гуртожитку єпархіального жіночого училища, що був тут розташований первісно.	Найменування вулиці до 1977 року.

 

	Дибенка Павла	вул.	Московський	Леоніда Бикова	вул.
	Дибенка Павла	пров.	Московський	Леоніда Бикова	пров.
	ДибенкоПавло Юхимович – радянський військовий діяч, командарм 2-го рангу. Член Комуністичної партії з 1912. Активно брав участь в підготовці Жовтневого озброєного повстання в Петрограді, член Петрограду ВРК; керував формуванням і відправкою в столицю загонів революційних матросів і бойових кораблейС літа 1918 на підпільній роботі на Україні. Був членом РВР СРСР, членом ЦВК СРСР.	Виникли в середині 1930-х років, найменовані в 1936 році як вулиця та провулок Шолохова, перейменовані у 1958 році у Павла Дибенка.	Биков Леонід Федорович -актор, режисер, сценарист. Заслужений артист РРФСР. Народний артист УРСР. Закінчив акторський факультет Харківського театрального інституту. У 1951-60 роках був актором Харківського державного академічного українського театру імені Т.Г. Шевченка. У театрі починається його акторська кар'єра, Биков грає в комедії «Вулиця трьох солов'їв, 17» стилягу - радянського модника.

 

	Доброхотова	вул.	Комінтернівський	Мефодіївська	вул.
	Доброхотов Михайло Петрович – один з керівників харківських більшовиків, член Харківського комітету партії.		Найменування вулиці до 1936 року. Виникла на початку ХХ століття під власною назвою, яка походить від церкви Свв. Кирила та Мефодія, що була розташована неподалік.

 

	Довгалівська	вул.	Ленінський	Беркоса	вул.
	Довгалівський	в-д	Ленінський	Беркоса	в-д
	ДовгалевськийВалеріан Савелійович - радянський державний діяч, дипломат. З травня 1921 року нарком пошт та телеграфів РРФСР, в 1923 заступник наркому пошт та телеграфів СРСР. В 1924-26 повноважний представник СРСР в Швеції, в 1927 в Японії, 1928-34 у Франції.	Виникла в 1930-х роках при розбудові селища Північний Пост поруч із колишньою центральною частиною слободи Мала Данилівка. В 1936 році вулицю, що з’єднувала Північний Пост із Харковом найменували Західною вулицею. В 1962 році Західну і Довгалівську вулицю об’єднали в Довгалівську вулицю.	Беркос Михайло Андрійович – російський і український художник грецького походження. Працював переважно в жанрі пейзажу, випробувавши помітний вплив європейського імпресіонізму. У своїх роботах часто звертався до теми української природи. У другій половині 1890-х років переїхав до Харкова. Жив в передмісті Мала Данилівка з вдовою генерала Марією Рейніке. З 1904 року викладав в харківській школі малювання. За ініціативою Беркоса в 1912 році було відкрито Харківське художнє училище, де до 1917 року він був одним з провідних викладачів. Багато зусиль Беркос доклав до збагачення колекції першого на Україні художньо-промислового музею.

 

	Другої П'ятирічки	вул.	Орджонікідзевський	Біблика	вул.
	Другий п'ятирічний план (1933-37) затверджений Сімнадцятим з'їздом ВКП(б). В результаті виконання плану було в основному побудовано соціалістичне суспільство, матеріально-технічну базу соціалізму, склалася нова класова структура радянського суспільства, зміцнилася братська співпраця народів СРСР.	Виникла на початку 1930-х років при забудові житлового масиву «Новий Харків». Найменовано в 1936 році як вулиця Другої П’ятирічки.	Біблик Валентин Васильович (1926-2009) – директор Харківського тракторного заводу протягом 27 років, Герой Соціалістичної Праці, Почесний громадянин міста Харкова.

 

	Дубового	пров.	Червонозаводський	Троїцький	пров.
	Дубовий Іван Наумович - командарм 2-го рангу. Член КПРС з 1917. Активний учасник Великої Жовтневої соціалістичної революції, організатор червоногвардійських загонів в Донбасі в 1917. З червня 1919 начдив 44-ої стрілецької дивізії, брав участь в боях проти петлюрівців, денікінців і військ буржуазної Польщі. З 1929 заступник командувача військами Українського військового округу, з 1935 командувач військами Харківського військового округу	Сформовано наприкінці XVIII століття, найменування отримав у 1804 році як Троїцька вулиця, згодом – Троїцький провулок. Протягом 1936-53 років називався провулком Політемігрантів та Горійським.	Найменування провулку до 1936 та у 1953-66 роках.

 

	Енгельса	вул.	Ленінський, Жовтневий	Різдвяна	вул.
	Енгельс Фрідріх - один з основоположників марксизму, вождь і вчитель міжнародного пролетаріату, друг і соратник До. Маркса.		Найменування вулиці до 1922 року. Сформована наприкінці XVIII століття, найменування отримала у 1804 році як Різдвяна поперечна вулиця, згодом – Мала Різдвяна вулиця, Різдвяний провулок, Різдвяна вулиця..

 

 

	Єлізарова	вул.	Ленінський	Холодногірська	вул.
	Єлізарова	пров.	Ленінський	Холодногірський	пров.
	ЕлізаровМарк Тимофійович - активний учасник російського революційного руху, радянський державний і партійний діяч. Член Комуністичної партії з 1893. Брав участь в роботі більшовицьких організацій.		Складається з колишніх Крашеничеського, Михайлівського, Київського провулків та Дачної вулиці, що виникли на початку ХХ століття в передмісті Холодна Гора. В 1930-х роках було забудовано нову ділянку, що в 1936 році отримала назву вулиця Єлізарова. Остаточно вулицю Єлізарова було сформовано в 1982 році.

 

	Жовтневий	пров.	Московський	Старо-Іскринський	пров.
	До 1936 року провулок мав назву Іскринський

 

	Жовтнева	вул.	Червонозаводський	Кутаїська	вул.
	Жовтневий 1-й	в-д	Червонозаводський	Кутаїський 1-й	в-д
	Жовтневий 2-й	в-д	Червонозаводський	Кутаїський 2-й	в-д
	Одна з центральних вулиць колишньої слободи Жихор. Включена в межі міста у1963 році як вулиця Жовтнева.	Кутаїсі – місто-побратим у Грузії. Угоду між містом Харків (Україна) і містом Кутаїсі (Грузія) про співпрацю в торговельно-економічній, науково-технічній і гуманітарно-культурній сферах підписано 23 серпня 2005 р.

 

	Жовтневої Революції	вул.	Жовтневий, Червонозаводський	Москалівська	вул.
	Жовтневої Революції	в-д	Жовтневий	Москалівський	в-д
	Жовтнева революція(повна офіційна назва в СРСР — Велика Жовтнева соціалістична революція, інші назви: «жовтневий переворот», «Жовтневе повстання», «більшовицький переворот», «Велика російська революція») - одна з найбільших політичних подій XX століття, подія в Росії в жовтні 1917 року і що вплинуло на подальший хід всесвітньої історії.		Найменування вулиці до 1936 року. Виникла у середині ХІХ століття на колишніх землях Квіток та Карпових, які недорого розпродувались під забудову відставним солдатам («москалям»). Нетривалий час також називалась Великою Москалівською. У 1936 році Москалівську вулицю перейменували у вулицю Жовтневої Революції, згодом до неї приєднали Шевченківську вулицю (від Основ’янського мосту до Новожанова).

 

	Загорський	пров.	Комінтернівський	Кедровий	пр-д
	ЗагорськийВолодимир Михайлович - революціонер, партійний діяч, секретар Московського комітету РКП		Виник в 1950-х роках як Саратовський провулок, перейменований у Загорський в 1953 році.	Суміжний з Кедровим провулком

 

	Зеленського	вул.	Червонозаводський	Михайла Зеленіна	вул.
	Піонера	в-д		Михайла Зеленіна	в-д
	ЗеленськийТимофій Петрович – член РСДРП 1903, казаняр ХПЗ, потім депо Основа, комісар Ізюмських парвовозоремонтних майстерень, секретар Петінського РК КП(б) В, 29.11.1927 - 27.5.1937 член ЦК КП(б) України, секретар Червонозаводського РК КП(б) В м. Харкова, 1930 відповідальний секретар Харківського окружного комітету КП(б) України, 15.6.1930 - 11.6.1933 кандидат в члени Організаційного бюро ЦК КП(б) України.	Вулиця виникла на початку ХХ століття в слободі Жихор. У повоєнний час мала назву вулиця Піонера. Після включення в межі міста у1963 році смт Жихор, в квітні 1966 року вулицю Піонера перейменовано у вулицю Зеленського.	Зеленін Михайло Герасимович – ортопед-травматолог. Закінчив Харківський університет, де й працював від 1902 завідуючим ортопедичного кабінету. Згодом удосконалював знання у першій в Україні ортопедичній лікарні для дітей під керівництвом Ю. Фінка. Від 1920 очолював відділення секції відновлення та утилізації неповної праці Земського ортопедичного інституту, медичну комісію на протезному заводі, лікарняно-технічний відділ протезно-ортопедичної майстерні в Харкові. Того ж року створив дитячу ортопедичну амбулаторію, працював у ній головним лікарем. Засновник школи консервативного лікування ортопедичних деформацій дитячого віку.

 

	Іванова	вул.	Київський	Іванова	вул.
	Іванов Андрій Васильович - радянський партійний і державний діяч. Член Комуністичної партії з 1906. 22.11.1920 - 10.6.1927 член ЦК КП(б) України, 1921 голова Виконавського комітету Харківської губернської Ради, 1921 - 1922 секретар Президії Всеукраїнської ЦВК, 15.12.1921 - 23.5.1922 член Політичного бюро ЦК КП(б) України, 23.5 - 17.10.1922 кандидат в члени Політичного бюро ЦК КП(б) України, 17.10.1922 - 4.4.1923 член Політичного бюро ЦК КП(б) України	Виникла наприкінці ХІХ століття шляхом об’днання Ветеринарного та Сомівського провулків у Ветеринарну вулицю.	ІвановВіктор Євгенійович - фізик-експериментатор, фахівець в області вакуумної металофізики і вакуумної металургії. Член-кореспондент АН СРСР (1964), академік АН УРСР (1967), лауреат Державної премії СССРС 1947 Працював в Харківському фізико-технічному інституті (з 1965 — директор), з 1962 Професор Харківського університету.

 

 

	Ілліча	вул.	Київський	Чуйківська	вул.
	Найменування вулиці до 1957 року. Колишній хутір Чуйки відомоий з кінця ХІХ століття. В 1957 році був включений до складу селища міського типу Велика Данилівка та отримав при цьому найменування «вулиця Леніна». В 1963 році у складі Великої Данилівки був включений у межі Харкова. В 1968 році вулицю Леніна було перейменовано у вулицю Ілліча.

 

	Ілліча	просп.	Жовтневий	Ново-Баварський	просп.
	Складається з вулиць Лермонтовської та Григоровича колишніх дачних селищ, які в 1936 році об’єднано у вулицю Лассаля. В 1951 році вулиці Лассаля та Промислову було об’єднано у проспект Ілліча.	Німецький підприємець, уродженець землі Баварія, Франц Гершгеймер в 1872 році поблизу сіла Грігоровка заснував медопивоварний завод, який назвав «Нова Баварія» Рух по лінії Харків-Люботин-Полтава було відкрито 15 червня 1871 року, розташована в цьому районі станція залізниці, побудована в 1876 році, стала називатися «Нова Баварія». На початку ХХ століття навколишні землі отримали популярність серед харків'ян для будівництва дач. Особлива привабливість цього району була обумовлена зручністю сполучення з містом – залізницею. Низка дачних селищ, розташованих поблизу станції, отримали загальну назву «Нова Баварія».

 

Ілліча

пров.

Жовтневий

Осінній

пров.

 

	Калініна	вул.	Жовтневий	Костянтина Калініна	вул.
	Калініна	в-д	Жовтневий	Костянтина Калініна	в-д
	Калініна 2-й	в-д	Жовтневий	Костянтина Калініна	пров.
	КалінінМихайло Іванович – діяч Комуністичної партії і Радянської держави, Герою Соціалістичного Труда (1944). Член Комуністичної партії з 1898. У грудні 1922, після утворення СРСР, До. був вибраний головою ЦВК СРСР. Після 14-го з'їзду ВКП (б) (1925) увійшов до складу Політбюро ЦК ВКП (б). З січня 1938 по березень 1946 До. був головою Президії Верховної Ради СРСР, а потім членом Президії Верховної Ради СРСР.	Вулиця виникла на початку ХХ століття в приміському селищі Нова Баварія. Первісна назва – вулиця Короленка. У 1936 році перейменовано у вулицю Калініна.	Калінін Костянтин Олексійович (1887, Варшава —1938, Вороніж) —авіаконструктор і пілот. На початку 1926 року Калінін разом з сім'єю переїхав до Харкова, що був тоді столицею УРСР, і почав працювати на авіаційному заводі як авіаконструктор. У 1928-29 роках розробив конструкції пасажирських літаків К-4 і K-5, які витіснили машини іноземних марок з повітряних ліній СРСР. З 1930 до 1934 року було випущено 296 літаків К-5 в різних модифікаціях. К-5 були основними літаками Аерофлоту на внутрішніх лініях до 1940 р. і продовжували використовуватися як транспортний літак під час Великої Вітчизняної війни.

 

	Карла Лібкнехта	вул.	Червонозаводський	Ерліха	вул.
	Карл Лібкнехт – діяч німецького і міжнародного робочого руху, один із засновників Комуністичної партії Німеччини. Разом з Люксембург взяв діяльну участь в створенні групи «Спартак».	Вулиця виникла на початку ХХ століття в слободі Жихор. З повоєнного часу носить назву Карла Лібкнехта.	Ерліх Семен Лазаревич - патоморфолог, фахівець в області лабораторної діагностики. Засновник першого в Росії Інституту лабораторної діагностики в Харкові, один з основоположників лабораторної діагностики в Росії.. У 1894 році закінчив медичний факультет Харківського Імператорського університету і до 1900 року працював лаборантом на кафедрі патологічної анатомії там же. У 1900-30 роках очолював створені їм же Інститут лабораторної діагностики і клініко-діагностичні лабораторії в Харкові.

 

	Карла Маркса	вул.	Ленінський	Благовіщенська	вул.
	Карл Маркс – основоположник наукового комунізму, вчитель і вождь міжнародного пролетаріату.		Найменування вулиці до 1922 року. Сформована наприкінці XVIII століття, найменування отримала у 1804 році як Різдвяна поперечна вулиця, згодом – Мала Різдвяна вулиця, Різдвяний провулок, Різдвяна вулиця..

 

	Кірова	вул.	Комінтернівський, Червонозаводський	Молочна	вул.
	Кіров Сергій Міроновіч– діяч Комуністичної партії і Радянської держави. Член Комуністичної партії з 1904. На початку липня 1921 вибраний секретарем ЦК КП Азербайджану. На 12-м з'їзді РКП (б) (квітень 1923) вибраний членом ЦКРКП (б). У лютому 1926 вибраний першим секретарем Ленінградського губкома ВКП (б) і Північно-західного Бюро ЦК ВКП (б), кандидатом в члени Політбюро ЦК ВКП (б). З 1930 До. — член Політбюро ЦК ВКП (б), з 1934 — секретар і член Оргбюро ЦК ВКП (б); член Президії ЦВК СРСР.	Виникла у середині ХІХ століття, назва походить від прізвища родин селян Молошних, що оселились гуртом на цій вулиці.	Найменування вулиці до 1936 року.

 

	Кіровська	вул.	Київський	Середівська	вул.
	Найменування вулиці до 1957 року. Колишній куток (частина поселення) Середівка слободи Велика Данилівка. Близько 1957 року вулицю Середівку було перейменовано у вулицю Кірова. В 1963 році у складі Великої Данилівки була включена у межі Харкова. В 1968 році вулицю Кірова було перейменовано у вулицю Кіровську.

 

	Коллонтай	пров.	Ленінський	Сливовий	пров.
	Коллонтай Олександра Михайлівна - діяч міжнародного і російського революційного руху, радянський дипломат. На 6-м-коді з'їзді РСДРП (б) вибрана членом ЦК партії. Брала участь в підготовці і проведенні Жовтневого озброєного повстання в Петрограді. Учасниця засідання ЦК РСДРП (б) 10 (23) жовтня 1917, що прийняв рішення про озброєне повстання.

 

	Командарма Корка	вул.	Київський, Московський	Леся Сердюка	вул.
	КоркАвгуст Іванович - радянський військовий діяч, командарм 2-го рангу. Член Комуністичної партії з 1927. У 1921-35 помічник командувача озброєними силами України і Криму, командувач військами фронту Туркестану, Кавказькій Червонопрапорній армії, Білоруського, Ленінградського і Московського військових округів. 1934 - 12.5.1937 член Військової Ради при Народному комісаріаті оборони СРСР, командарм ІІ-го рангу	В 1963 році у складі Великої Данилівки як вулиця Шосейна була включена у межі Харкова. В 1968 році вулицю Шосейну було перейменовано у вулицю Командарма Корка.	СердюкОлександр (Лесь) Іванович — український актор театру (героїчного й характерного плану) та кіно, Народний артист СРСР

 

	Комсомольська	вул.	Червонозаводський	Рєдіна	вул.
	Комсомол(скорочення від Комуністичний союз молоді), повне найменування — Всесоюзний ленінський комуністичний союз молоді (ВЛКСМ) — політична молодіжна організація в СРСР.	Вулиця виникла в 1930-х роках при забудові території між селищами Качанівка та Верещаківка.	Редін Єгор Кузьміч - історик і археолог, професор Харківського університету. Автор робіт по староруському і візантійському мистецтву і археології, багато їх них присвячені мініатюрі і прикладному мистецтву. Після підготовки до професорського звання в Санкт-Петербурзі і за кордоном, з 1893 служив в Харківському університеті приват-доцентом по кафедрі теорії і історії мистецтв. У 1896 р. захистив дисертацію на ступінь магістра. У 1902 був одним з організаторів і керівників XII Археологічного з'їзду в Харкові. Творець етнографічного музею при історико-філологічному товаристві Харківського університету.

 

	Комсомольське	шосе	Жовтневий	Григорівське	шосе
	Колишня дорога до села Григорівка. Забудову розпочато на початку ХХ століття.	Найменування шосе до 1936 року.

 

Комсомольський

пров.

Червонозаводський

Маковий

пров.

 

	Косіора	пров.	Московський	Корсиківський	пр-д
	Косиор Станіслав Вікентьевіч— радянський партійний і державний діяч. Генеральний секретар Комуністичної партії України, заступник голови уряду СРСР, член Політбюро ЦК ВКП(б). Вважається одним з головних організаторів українського голодомору 1932-1933 років.	Остаточно оформився на початку ХХ століття як Дудукалівський 3-й в’їзд в місці розташування селища Дудукалівка (за прізвищем власників – родини Дудукалових, один з представників якої – Олексій Іванович – професор Харківського університету, кафедра оперативної хірургії). В 1936 році в’їзд було перейменовано у Косарєва 4-й провулок. В 1951 році перейменований у провулок Дідро, у 1953 – в Дудукалівський провулок, у 1961 – в Інструментальний провулок, у 1962 – в провулок Косіора, у 1964 – в Абхазький провулок, з 1972 року – знов провулок Косіора.

 

	Косіора	просп.	Орджонікідзевський, Фрунзенський	Олександрівський	просп.
	Виник при забудові соцміста «Новий Харків», у 1936 році отримав назву вулиця Абхазька, яку в 1964 було перейменовано у вулицю Косіора. В 1972 році вулицю Косіора разом з провулком Суворова, частинами вулиць Осипенко та Суворова об’єднано у проспект Косіора.

 

	Крупської	вул.	Московський	Самсонівська	вул.
	Крупська Надія Костянтинівна - учасниця революційного руху, радянський державний і партійний діяч. Член Комуністичної партії з 1898. Делегат 7-17-го партійних з'їздів. З 1924 член ЦКК, з 1927 член ЦК ВКП (б). Член ВЦИК і ЦВК СРСР всіх скликань, депутат і член Президії Верховної Ради СРСР 1-го скликання.		Найменування вулиці до 1936 року. Виникла на початку ХХ століття в районах приміської забудови як Самсонівський провулок, який в 1936 році було перейменовано у вулицю Крупської. В 1953 році до її складу включили провулок КІМа.

 

	Крупської	наб.	Московський	Сабурівська	наб.
	Серп і Молот	вул.	Московський	Сабурівська	вул.
	Серп і Молот	пров.	Московський	Сабурівський	пров.
	За найменуванням місцевості – Сабурова Дача. Набережна Крупської виникла у 1920-х роках як Набережний провулок, який у 1936 перейменовано у Академічний провулок, з 1951 – Набережна вулиця, З 1953 – набережна Крупської. Вулицю Шкільну в 1936 році було перейменовано у вулицю Серп і Молот, а вулицю Ново-Шкільну у провулок Серп і Молот відповідно.

 

	Куйбишева	вул.	Московський	Рижівська	вул.
	Куйбишева	пров.	Московський	Рижівський	пров.
	Куйбишев Валеріан Володимирович - радянський державний і партійний діяч. У жовтні 1917 один з керівників боротьби за встановлення Радянської влади в Самаре, голова Самари ревкома і губкома партії. У роки Громадянської війни 1918—20 один з організаторів і політичний керівників в Червоній Армії. Член Політбюро ЦК ВКП (б).	Виникли в середині ХІХ століття. Назва пов’язана з розташованим тут чавуноливарним заводом купців Рижових.	Найменування вулиці та провулку до 1936 року.

 

	Куусінська	вул.	Червонозаводський	Аверіна	вул.
	Червоноармійський	в-д	Червонозаводський	Аверіна	пров.
	Куусінен Отто Вільгельмович – діяч Комуністичної партії і Радянської держави, міжнародного комуністичного і робочого руху. У серпні 1918 брав участь в створенні Комуністичної партії Фінляндії. У 1940—58 голова Президії Верховної Ради Карело-фінської РСР і заступник голови Президії Верховної Ради СРСР.. З 1941 член ЦК КПРС. У 1952—53 і з 1957 член Президії ЦК КПРС і секретар ЦК КПРС.		Місцевість заселена на початку ХХ століття в слободі Жихор. У повоєнний час оформлена як вулиця та мала назву «Карла Маркса». Після включення в межі міста у1963 році смт Жихор, в квітні 1966 року вулицю Карла Маркса перейменовано у вулицю Куусінську.	Аверін Всеволод Григорович – український художник-графік. Один із найкращих українських анімалістів першої половини XX століття. Закінчив Харківське художнє училище в 1914 р., де навчався в Олександра Любимова, Митрофана Федорова, Михайла Пестрикова. Автор ілюстрацій до дитячих книжок, станкових творів, переважно анімалістичного жанру.

 

	Лазо	вул.	Московський	Ново-Віринська	вул.
	Лазо Сергій Георгійович, герой Громадянської війни 1918-20. Член Комуністичної партії з 1918. З початку 1918 член Центросибірі, з лютого 1918 командувач військами Забайкальського фронту. Під його керівництвом були розгромлені білогвардійські банди Р. М. Семенова. З осені 1918 член підпільного далекосхідного обласного комітету РКП(б) у Владивостоку. В кінці травня Лазо і його соратники були вивезені японськими інтервентами з Владивостока і після тортур спалені в паровозній топці.	Виникла на початку ХХ століття в районах приміських дач. Первісна назва пов’язана з родиною караїмів Мангубі - Мангубінська. Найменування вулиці з 1936 року – Лазо.

 

	Лафарга	пров.	Московський	Каунаська	вул.
	Лафарга	вул.	Московський	Каунаський	пров.
	Лафарг Поль - діяч французького і міжнародного робочого руху. Л. був пов'язаний з російським революційним рухом, публікував статті в російській прогресивній пресі. Велике значення надавав російській Революції 1905-07, вважаючи, що її перемога сколихне західно-європейський робочий рух.	Виникли на початку 1950-х років під власним ім’ям.	Каунас – місто-побратим у Литві. Угоду про співробітництво між виконкомом Харківської міської ради та Самоврядуванням міста Каунаса підписано 23 квітня 2001

 

	Леніна	вул.	Дзержинський	Шатилівська	вул.
	Ленін (Ульянов) Володимир Ілліч - пролетарський революціонер і мислитель, продовжувач справи К. Маркса і Ф. Енгельса, організатор Комуністичної партії Радянського Союзу, засновник Радянської соціалістичної держави.	Виникла наприкінці ХІХ століття. Назва походить від прізвища Василя Сергійовича Досекіна (1829-1900), який вважається першим харківським фотографом. На цій вулиці був розташований цегельний завод, що належав Досекіну. По смерті В.С. Досекіна земельна ділянка із заводом відійшла до доньки – Марії Василівни – та її чоловіка, відомого лікаря Петра Івановича Шатилова. На початку ХХ століття навкруги цегельного заводу виникло приміське дачне селище – Шатилівка.

 

	Леніна	просп.	Дзержинський	Науки	просп.
	Виник наприкінці 1920-х років як Третя Радіальна вулиця, яку згодом перейменували на Машинобудівну, з середини 1930-х – проспект Леніна.

 

	Ленінградська	вул.	Ленінський	Курилівська	вул.
	Ленінградський	в-д	Ленінський	Курилівський	в-д
	Ленінград – назва м. Санкт-Петербург в 1924-92 рр.	Найменування вулиці до 1936 року. Виникла в середині ХІХ століття. Найменування походить від прізвища одного з перших поселенців вулиці – селянина Павла Сидоровича Курилова.

 

	Ленінська	вул.	Червонозаводський	Лазаревича	вул.
		Вулицю сформовано на початку ХХ століття в слободі Жихор. У повоєнний час мала назву вулиця Леніна. Після включення в межі міста у1963 році смт Жихор, в квітні 1966 року вулицю Леніна перейменовано у вулицю Ленінську.	Лазаревич Іван Павлович - український акушер-гінеколог, професор Харківського університету, творець акушерських інструментів. В 1862–1887 роках - професор кафедри акушерства, гінекології і дитячих хвороб Харківського університету. Організував 1869 року при кафедрі Повивальний інститут - для підготовки середнього медичного персоналу.

 

	Луначарського	вул.	Жовтневий	Врубеля	вул.
	Луначарський Анатолій Васильович - радянський державний діяч, один з творців соціалістичної культури, письменник, критик, мистецтвознавець, академік АН СРСР (1930). Член Комуністичної партії з 1895. У жовтневі дні 1917 виконував відповідальні доручення Петрограду ВРК. Після Жовтневої соціалістичної революції, в 1917—29 нарком освіти. У роки Громадянської війни 1918—20 уповноважений РВС Республіки на фронтах і в прифронтових районах.	Вулиця виникла на початку ХХ століття у приміському дачному селищі Ясна Поляна. Первісно складалась з двох вулиць – Пушкінської та Кропивницького. В 1936 році Пушкінську було перейменовано у вулицю Луначарського, Кропивницького – у провулок Луначарського. В 1951 році провулок Луначарського було включено до складу вулиці.	Врубель Михайло Олександрович (1856, Омськ — 1910, Санкт-Петербург) — російський художник на межі XIX—XX століть, що працював практично у всіх видах і жанрах образотворчого мистецтва: живопису, графіці, декоративній скульптурі і театральному мистецтві. Неодноразово жив і працював в Харкові.

 

	Марселя Кашена	вул.	Київський, Московський	Каринської	вул.
	Марсель Кашен - діяч французького і міжнародного робочого руху. Зіграв провідну роль в створенні Французької компартії (ФКП), увійшов до складу Керівного комітету, що діяв протягом перших 3 років існування ФКП, а потім був вибраний в перший склад ЦК і Політбюро ФКП, членом яких був до останніх днів життя.	Вулиця виникла на початку ХХ століття у приміському дачному селищі Тюріна Дача, первісна назва – вулиця Гоголя. У 1920-х роках нетривалий час називалась Ходинкківською, з 1936 – сучасна назва.	Каринська Варвара Андріївна (Каринська Барбара) (1886, Харків - 1983, Нью-Йорк) - дизайнер одягу, автор сценічних костюмів для кіно і балету, зокрема, співавтор сучасної балетної пачки, загальноприйнятої в світі. Володарка премії «Оскар» (1948) за дизайн костюмів для фільму «Жанна д’Арк». Народилася в сім'ї харківського купця-мільйонера Андрія Яковича Жмудського.

 

	Межлаука	вул.	Фрунзенський	Василя Мельникова	вул.
	Межлаук Валерій Іванович - радянський державний і партійний діяч. Член Комуністичної партії з липня 1917. У 1917 член Харківських комітету РСДРП(б), Ради і ВРК. У 1918-20 губернський воєнком в Казані, наркомфін Донецько-криворізької республіки, член обкому КП(б) В Донбасу і Донецького військового штабу, член РВС 5, 10, 14, 2-й армій, член РВС Південного фронту, наркомвоєн України, член РВС Тульського укріпрайону. На 15, 16-м з'їздах обирався кандидатом в члени ЦК, на 17-м членом ЦК ВКП(б).	Виникла у 1960-х роках при забудові житлового масиву Селекційної Станції, первісна назва – Друга Проектна вулиця. З 1968 – сучасна назва.	Мельников Василь Олександрович- Герой України, молодший сержант; радист-парашутист пошуково-рятувального взводу 95 окремої аеромобільної бригади (Житомир). Освіта: Харківський інститут фізкультури. Проходив строкову службу в Збройних силах України, в аеромобільних військах, м. Болград. З 2000 — служба за контрактом радистом-парашутистом пошуково-рятувального взводу 95 окремої аеромобільної бригади (Житомир). Здійснив 889 стрибків з парашутом. Трагічно загинув 19 листопада 2002 в навчально-тренувальному центрі в смт Бородянка при виконанні службових обов'язків, рятуючи життя студента-парашутиста. Герой України (з удостоєнням ордену «Золота Зірка», 20 лютого 2003, посмертно).

 

	Мельникова	вул.	Київський	Куликівська	вул.
	Мельников Ювеналій Дмитрович - один з перших українських революціонерів-марксистів		Найменування вулиці до 1922 року. Виникла в XVIII столітті, в 1804 за вулицею закріплено назву – Слюсарська. З середини ХІХ століття називалась Куликівська – назва пов’язана з родиною Куликовських, садибне місце Матвія Прокоповича Куликовського, останнього полковника Харківського полку, було розташоване по цій вулиці.

 

	Менжинського	вул.	Комінтернівський	Гордона	вул.
	Менжинський В'ячеслав Рудольфович - російський революціонер, радянський партійний діяч, чекіст, наступник Ф. Е. Дзержінського на чолі ОГПУ (1926—1934), один з організаторів сталінських репресій.	Вулицю найменовано у 1936 році при забудові селища Нова Колонія ХПЗ (сел. Артема).	Гордон Володимир Михайлович – доктор цивільного права, академік Академії наук УРСР, професор Ярославського Демідовського юридичного ліцею (1901- 1906). У 1906 р. перейшов в Харківський університет, де після захисту докторської дисертації в 1907 р. став ординарним професором по кафедрі торгівельного права. До 1917 р. працював на Україні. У радянський період продовжував наукову і педагогічну діяльність. Працював в Таврійському національному університеті в Сімферополі. У 1924 р. закінчив правовий факультет Харківського інституту народного господарства. У 1925 р. був обраний академіком Академії наук УРСР.

 

	Морозова Павліка	вул.	Київський	Академіка Волкова	вул.
	Морозов Павлік - піонер, учасник боротьби з куркульством в період колективізації сільського господарства в СРСР. Був організатором і головою першого піонерського загону в с. Герасимівка, піонери якого допомагали комуністам в агітації за створення колгоспу, викривали ворожі дії кулаків. Звіряче вбитий кулаками.	Вулиця виникла в 1960-х роках при забудові селища П’ятихатки, первісна назва – Піонерська вулиця, з 1968 року – сучасна назва.	Волков Дмитро Васильович (1925, Ленінград —1996, Харків) — український учений, фізик-теоретик (спеціалізація — фізика елементарних часток і квантова теорія поля), доктор фізико-математичних наук (1968), академік (1988; член-кореспондент з 1976) Академії наук УРСР; Заслужений діяч науки і техніки України (1982).

 

	Муранова	вул.	Ленінський	Озерянська	вул.
	Муранова	пров.	Ленінський	Озерянський	пров.
	Муранов Матвій Костянтинович - російський революціонер, радянський партійний і державний діяч. Після Лютневої революції 1917 років разом з Л.Б. Каменевим і І.В. Сталіном. 12 березня, він був включений в Російське Бюро ЦК РСДРП(б), 16 березня був затверджений видавцем газети Правда, а потім ввів до складу редакції Каменева і Сталіна, обирався членом ЦК РКП(б)	Виникла у другій половині ХІХ століття, складалась з Прикордонної та Кладовищенської вулиць, які в 1895 році об’єднали в Кладовищенську вулицю, перейменовану у Муранова в 1936 році.	За найменуванням церкви ікони Озерянської Божої Матері

 

	Наріманова	вул.	Жовтневий	Дудинської	вул.
	Наріманов Наріман Кербалай Наджаф огли - радянський державний і партійний діяч, письменник, публіцист. Член Комуністичної партії з 1905. Член Кавказького бюро ЦК РКП (б), Закавказького краєвого комітету партії, обирався кандидатом в члени ЦК.	Виникла у 1930-х роках. Первісно складалась з вулиці та майдану Наріманова, які в 1985 році об’єднали у вулицю.	Дудинська Наталія Михайлівна (1912 -2003) — видатна балерина, педагог. Народна артистка СРСР. Лауреат чотирьох Сталінських премій другого ступеня. Наталія Дудинська народилася в Харкові. Почала займатися балетом зі своєю матір’ю Наталією Олександрівною Дудинською, що виступала під сценічним псевдонімом Тальорі.

 

	Нехаєнка	вул.	Комінтернівський	Балашовський	пр-д
	Нехаєнко Г.П. – один з організаторів дружини Червоної Гвардії паровозобудівного заводу (влітку 1917 років), комісар ХПЗ, активний діяч Харківської більшовицької організації, очолював перший завком ХПЗ. Головний організатор і перший командир Першого пролетарського полку, сформованого в березні 1918 року з робітників ХПЗ у складі двох тисяч бійців.	Вулиця виникла у 1930-х роках при забудові селища Стара Колонія ХПЗ як Південно-Східний проїзд, згодом перейменована у Південно-Східну вулицю. З 1968 року – сучасна назва.	За розташуванням залізничної станції «Харків-Балашовський»

 

Новокомсомольська

вул.

Дзержинський

Берегова

вул.

 

	Ногіна	пров.	Ленінський	Лаврентіївський	пров.
	Ногин Віктор Павлович - радянський державний і партійний діяч. Член Комуністичної партії з 1898. Після лютневої революції 1917 - один з організаторів Московської ради, заступник, а з вересня голова Моссовета.	Виник у 1870-х роках, назва походить від прізвища однієї з перших поселенок – Прасков’ї Лаврентьєвої.	Найменування провулку до 1972 року.

 

	Ногіна	пров.	Жовтневий	Волосний	пров.
	Ногіна	вул.	Жовтневий	Волосна	вул.
	Виникли наприкінці ХІХ століття при активній забудові села Основа, назва походить від того що село було центром Основ’янської волості, було розташоване волосне правління.	Найменування вулиці та провулку до 1936 року.

 

	Окорокова	вул.	Червонозаводський	Гурзуфська	вул.
	ОкороковКостянтин Іванович. 1917 - член РСДРП(б). Голова Всеукраїнського Союзу металістів; член ЦК КП(б) України; секретар Донецького обласного комітету КП(б) України по металургії; член ЦК КП(б) України	Виникла на початку ХХ століття при розбудові селища при залізничній станції Основа. Первісна назва – Польова вулиця, в 1936 році перейменовано у Парківську, в 1953 – в Гурзуфську, в 1968 – в Садову, з 1972 року – сучасна назва.	Назва вулиці у 1960-х роках.

 

	Ольмінського	вул.	Київський	Максиміліанівська	вул.
	Ольмінський Михайло Степанович - діяч революційного руху в Росії, публіцист, історик, літературний критик і історик літератури. Член Комуністичної партії з 1898. Активний учасник боротьби за Радянську владу в Москві, член Замоськворецкого ВРК. У 1918–20 член редколегії «Правди», з 1918 професор Соціалістичної, потім Комуністичної академії; член бригади лекторів в агітпоїздах ВЦИК і агітпоїзді «Жовтнева революція».	Виникла в другій половині <== предыдущая лекция | следующая лекция ==> П.К. 2.7.Осуществлять реабилитационные мероприятия |   Поделиться с друзьями: Дата добавления: 2017-01-28; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 490 | Нарушение авторских прав Поиск на сайте: Лучшие изречения: Сложнее всего начать действовать, все остальное зависит только от упорства. © Амелия Эрхарт ==> читать все изречения... 1432 - | 1374 - © 2015-2024 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.076 с.