Заходи, що спрямовані на розвиток зовнішньоекономічної діяльності

Україна самостійно формує систему та структуру органів, що здійснюють державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності на своїй території. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності спрямоване на забезпечення захисту економічних інтересів України та законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; створення рівних можливостей для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності розвивати всі види підприємницької діяльності незалежно від форм власності, всі напрями використання доходів і здійснення інвестицій, а також заохочення конкуренції та ліквідацію монополізму в сфері зовнішньоекономічної діяльності. Державні органи влади не мають права безпосередньо втручатися в зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів цієї діяльності, за винятком випадків, коли таке втручання здійснюється згідно з законами України.

До заходів щодо захисту прав і законних інтересів держави та її суб'єктів зовнішньоекономічної і господарської діяльності України, відносяться:

• захист прав та законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України;

• заходи України у відповідь на дискримінаційні або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань;

• заходи щодо захисту економічної конкуренції в галузі зовнішньоекономічної діяльності;

• обмеження реекспорту;

• заходи проти недобросовісної конкуренції та зростаючого імпорту при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.

Захист прав та законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України. Україна зобов'язана здійснювати захист прав та законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права. Такий захист здійснюється за зверненням суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності до дипломатичних та консульських установ, державних торговельних представництв України за кордоном.

Заходи України у відповідь на дискримінаційні або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань. У разі, коли є відомості про те, що інші держави, митні союзи або економічні угруповання обмежують здійснення законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України, органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності мають право застосовувати адекватні заходи у відповідь на такі дії. У разі, якщо такі дії заподіюють шкоду або створюють загрозу її заподіяння державі та окремим суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності, зазначені заходи можуть передбачати її відшкодування. Заходами у відповідь на дискримінаційні або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань є: застосування повної заборони (повного ембарго) на торгівлю; застосування часткової заборони (часткового ембарго) на торгівлю; позбавлення режиму найбільшого сприяння або пільгового спеціального режиму; запровадження спеціального мита; запровадження режиму ліцензування або квотування зовнішньоекономічних операцій; встановлення квот (контингентів); запровадження комбінованого режиму квот і контингентів; запровадження індикативних цін щодо імпорту та експорту товарів; інші заходи, передбачені законами та міжнародними договорами України.

Рішення про застосування заходів у відповідь на дискримінаційні або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань приймаються Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України та Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції. Верховною Радою України можуть застосовуватись такі заходи, як позбавлення режиму найбільшого сприяння або пільгового спеціального режиму, застосування повної заборони (ембарго) на торгівлю; Кабінетом Міністрів України - застосування часткової заборони (ембарго) на торгівлю, здійснення заходів тарифного регулювання щодо імпорту та експорту товарів та запровадження режиму ліцензування та квотування зовнішньоекономічних операцій; Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції - застосування заходів нетарифного регулювання щодо імпорту та експорту товарів, серед яких найбільшого поширення набули ліцензування та реєстрація окремих видів контрактів; запровадження індикативних цін щодо імпорту та експорту товарів тощо.

З метою встановлення фактів дискримінаційних або недружніх дій інших держав, митних союзів або економічних угруповань Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції здійснює відповідне розслідування. Матеріали такого розслідування розглядаються Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі, яка дає рекомендації відповідним державним органам щодо застосування відповідних заходів. На підставі матеріалів розслідування Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції разом з Міністерством закордонних справ України звертаються до відповідних державних та компетентних органів інших держав або митних союзів чи економічних угруповань з пропозицією про врегулювання спірної ситуації. У разі одержання позитивної відповіді від зазначених органів, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції формує делегацію для проведення переговорів та підготовки міжнародних договорів міжвідомчого характеру. У разі отримання негативної відповіді щодо врегулювання міжнародних спорів Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції відповідно до рекомендацій Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі самостійно застосовує відповідні заходи чи передає матеріали Кабінету Міністрів України для прийняття відповідних рішень про застосування необхідних заходів. Застосування заходів у відповідь на дискримінаційні, недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань припиняється у разі припинення ними таких дій у відношенні України, підписання угоди та відшкодування шкоди. Акти Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції про врегулювання спору та застосування заходів у відповідь на дискримінаційні або недружні дії інших держав, митних союзів та економічних угруповань є обов'язковими для виконання органами виконавчої влади Україні, суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності. Рішення про застосування відповідних заходів може бути оскаржено в судовому порядку протягом місяця від дати запровадження таких заходів.

Заходи щодо захисту економічної конкуренції в галузі зовнішньоекономічної діяльності. Зовнішньоекономічна діяльність здійснюється з дотриманням суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності вимог законодавства про захист економічної конкуренції. Винятком є випадки, коли виключно уповноваженими Україною як державою суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності може здійснюватись експорт та імпорт озброєння, боєприпасів, військової техніки та спеціальних комплектуючих виробів для їх виробництва, вибухових речовин, ядерних матеріалів (включаючи матеріали у вигляді тепло-випромінюючих зборок), технологій, устаткування, установок, спеціальних неядерних матеріалів та пов'язаних з ними послуг, джерел іонізуючого випромінювання, а також інших видів продукції, технологій і послуг, які в даний час використовуються при створенні озброєнь і військової техніки або становлять державну таємницю України; дорогоцінних металів та сплавів, дорогоцінного каміння; наркотичних і психотропних засобів; експорт творів мистецтва і старовинних предметів з музейних фондів України. Призначення уповноважених суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, які можуть здійснювати зазначені експорт та імпорт, і регулювання відповідних експортно-імпортних операцій належать до компетенції Кабінету Міністрів України за погодженням з відповідними комітетами Верховної Ради України. Встановлення у будь-якій формі державної монополії на експорт та імпорт інших видів товарів не дозволяється і може бути оскаржено у судовому порядку. Будь-які організації, в тому числі державні, не мають права здійснювати функції, що прямо чи побічно перешкоджають іншим суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності вільно здійснювати таку діяльність або в іншій формі, за винятком випадків, прямо зазначених в законі України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

Обмеження реекспорту. Забороняється реекспорт товарів, імпортованих за рахунок Державного валютного фонду України та валютних фондів органів місцевого самоврядування. Орган, який є розпорядником Державного валютного фонду України або валютного фонду органів місцевого самоврядування, може дозволити реекспорт в разі неможливості використання імпортного товару на території України за його призначенням.

Заходи проти недобросовісної конкуренції та зростаючого імпорту при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності. Під недобросовісною конкуренцією при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності розуміється:

• здійснення демпінгового імпорту, до якого застосовуються антидемпінгові заходи;

• здійснення субсидованого імпорту, до якого застосовуються компенсаційні заходи;

• здійснення інших дій, що законами України визнаються недобросовісною конкуренцією.

Під зростаючим імпортом розуміється здійснення імпорту в обсягах та за умов, що заподіюють значну шкоду або створюють загрозу заподіяння значної шкоди українським виробникам відповідних товарів.

За результатами антидемпінгового, анти-субсидованого або спеціального розслідування приймається рішення про застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, яке може бути оскаржено в судовому порядку протягом місяця від дати запровадження відповідних заходів. Застосування режимів вільної торгівлі, преференцій, спеціальних пільгових режимів (прикордонної (прибережної) торгівлі, спеціальних (вільних) економічних зон та інших, передбачених законами України), а також податкових, митних та інших пільг, що діють при імпорті в Україну товарів, щодо яких застосовуються антидемпінгові, компенсаційні або спеціальні заходи, зупиняється на строк до закінчення застосування зазначених заходів.

Держава гарантує інформаційне забезпечення суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Кожний суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності має право:

• на одержання будь-якої інформації, необхідної для здійснення цієї діяльності, що не становить державної або комерційної таємниці;

• на своєчасне ознайомлення з офіційними текстами законів та інших нормативних актів з наступною інформацією про зміни в них, що регулюють відносини, які прямо чи побічно стосуються зовнішньоекономічної діяльності. Державні органи, відомства та установи, що видають нормативні акти, зобов'язані офіційно публікувати їх у загальнодоступних засобах інформації України, причому зазначені акти не можуть набирати чинності до їх офіційної публікації;

• на безпосереднє одержання інформації від державних органів, які на вимогу суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності зобов'язані на оплатній основі оперативно надавати їм повні офіційні тексти нормативних актів.

Зведення статистичної інформації щодо зовнішньоекономічної діяльності здійснює Державний комітет статистики України на підставі даних, що в обов'язковому порядку надаються органами, які проводять державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності (фінансові органи, органи державної митної служби, Національний банк України), а також суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності. Державний комітет статистики України зобов'язаний щокварталу складати і публікувати статистичну інформацію щодо стану і структури зовнішньоторговельного балансу України та ознайомлювати суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності із статистичною інформацією, яка є в його розпорядженні, у порядку, встановленому законами України "Про інформацію" та "Про державну статистику".

Міністерство фінансів України повинно складати відомості про стан і структуру зовнішньої державної заборгованості.

Органи державного управління, юридичні, фізичні особи та інші суб'єкти господарської діяльності, яким було надано інформацію, що становить комерційну таємницю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, не мають права розпорядження такою інформацією без дозволу відповідних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності і несуть за це відповідальність згідно із законами України.

Національні органи регулювання зовнішньоекономічної діяльності

До національних органів, що регулюють відносини в сфері зовнішньоекономічної діяльності, належать:

• органи державного регулювання;

• органи місцевого самоврядування;

• організації (об'єднання) координаційного типу.

До органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності відносять законодавчі, виконавчі та судові органи, у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.

Законодавчим органом в Україні є Верховна Рада України. Верховна Рада України визначає основні напрями державної політики у сфері забезпечення зовнішньоекономічної діяльності, законодавчі основи її реалізації. До компетенції Верховної Ради України належить:

• визначення та затвердження основних напрямів державної політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності, шляхи її реалізації;

• прийняття, зміна та скасування законів;

• розгляд, затвердження та зміна структури органів державного регулювання;

• укладання міжнародних договорів України та приведення законодавства України у відповідність з цими договорами;

• затвердження нормативів обов'язкового вилучення частки валютної виручки, отриманої суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, до державного бюджету та бюджетів органів місцевого самоврядування, затвердження ставок та умов оподаткування, митного тарифу, митних зборів та митних процедур України;

• встановлення спеціальних режимів зовнішньоекономічної діяльності на території України;

• затвердження списків товарів та послуг, експорт та імпорт яких або підлягає ліцензуванню, або забороняється.

Для здійснення законотворчої роботи, виконання контрольних функцій в сфері зовнішньоекономічної діяльності в складі Верховної Ради України створені такі комітети: комітет з питань зовнішньоекономічної діяльності, комітет з питань митної справи, комітет з питань транспорту і зв'язку тощо.

Виконавчі функції в сфері регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюють Президент України та Кабінет Міністрів України.

Президент України:

• забезпечує державну незалежність та національну безпеку України;

• представляє державу на міжнародній арені, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України;

• приймає рішення про визнання іноземних держав;

• призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав;

• призначає на посади та звільняє з посад за згодою Верховної Ради України Голову Антимонопольного комітету України тощо;

• утворює, реорганізовує та ліквідовує за поданням Прем'єр-міністра України міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

• приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні;

• підписує закони, прийняті Верховною Радою України;

• має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів із наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України;

• здійснює інші повноваження, визначені Конституцією України.

Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади в державі. Повноваженнями Кабінету Міністрів в зовнішньоекономічній сфері є:

• забезпечення проведення державної політики в сфері зовнішньоекономічної діяльності відповідно через урядові та регіональні органи державного регулювання та місцевого самоврядування;

• координація діяльності міністрів, державних комітетів та відомств України по регулюванню зовнішньоекономічної діяльності; координація роботи торговельних представництв України в іноземних державах;

• прийняття, зміна та скасування нормативно-правових актів;

• проведення переговорів, укладання та забезпечення виконання міжнародних договорів України та залучення до їх виконання суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на договірних засадах;

 

• внесення на розгляд Верховної Ради України пропозицій про систему міністерств, державних комітетів і відомств - органів регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

 

• забезпечення складання платіжного балансу, зведеного валютного плану України;

 

• здійснення заходів щодо забезпечення раціонального використання коштів Державного валютного фонду України тощо.

 

Кабінет Міністрів України здійснює регулювання в зовнішньоекономічній сфері безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

 

Національний банк України:

 

• здійснює зберігання і використання золотовалютного резерву України та інших державних коштовностей, які забезпечують платоспроможність України;

 

• представляє інтереси України у відносинах з центральними банками інших держав, міжнародними банками та іншими фінансово-кредитними установами та укладає відповідні міжбанківські угоди;

 

• регулює курс національної валюти України до грошових одиниць інших держав;

 

• здійснює облік і розрахунки по наданих і одержаних державних кредитах і позиках, проводить операції з централізованими валютними ресурсами, які виділяються з Державного валютного фонду України у розпорядження Національного банку України;

 

• виступає гарантом кредитів, що надаються суб'єктам автотранспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності іноземними банками, фінансовими та іншими міжнародними організаціями під заставу Державного валютного фонду та іншого державного майна України;

 

 

• здійснює інші функції відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" та інших законів України.

 

Регіональні відділення Національного банку України представляють інтереси Національного банку України на відповідній території.

 

Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики при здійсненні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності виходу на зовнішній ринок, координацію їх зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі відповідно до міжнародних договорів України, а саме:

 

• здійснює контроль за додержанням суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності законів України та умов міжнародних договорів України;

 

• здійснює заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

 

• проводить антидемпінгові, антисубсидійні та спеціальні розслідування тощо.

 

Територіальними підрозділами Міністерства економіки та з питань євроінтеграції є регіональні управління (відділи) економіки; управління міжнародного співробітництва та з питань європейської інтеграції, які забезпечують виконання нормативних актів даного міністерства в регіоні та взаємодію з органами місцевого самоврядування.

 

Державна митна служба України спрямовує, координує та контролює діяльність митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій щодо виконання законодавства України з питань митної справи. Основні завдання Державної митної служби України:

 

• виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи;

 

• захист економічних інтересів України;

 

• забезпечення виконання зобов'язань, передбачених міжнародними договорами України з питань митної справи;

 

• здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України;

 

• контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України;

 

• здійснення спільно з іншими уповноваженими органами державної влади заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності державних інтересів на зовнішньому ринку;

 

• створення сприятливих умов для прискорення руху вантажопотоків та пасажиропотоків через митний кордон України;

 

• запобігання контрабанді та порушенням митних правил;

 

• розвиток міжнародного співробітництва у галузі митної справи;

 

• ведення митної статистики;

 

• ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності;

 

• здійснення верифікації (встановлення достовірності) сертифікатів походження товарів з України тощо.

 

Антимонопольний комітет України здійснює контроль за додержанням суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності законодавства про захист економічної конкуренції. Його інтереси в регіонах держави представляють регіональні відділення Антимонопольного комітету України.

 

Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі:

 

• здійснює оперативне державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні відповідно до законодавства України;

 

• приймає рішення про порушення і проведення антидемпінгових, антисубсидиційних або спеціальних розслідувань та застосування відповідно антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів.

 

Основними завданнями Ради міністрів Автономної Республіки Крим та місцевих державних адміністрацій в сфері регулювання зовнішньоекономічної діяльності є:

 

• забезпечення виконання Конституції України, законів України, указів Президента України, рішень Кабінету Міністрів України, центральних урядових органів регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

 

• забезпечення законності і правопорядку;

 

• забезпечення виконання державних і регіональних програм;

 

• забезпечення підготовки та виконання відповідних бюджетів, в т.ч. з врахуванням зовнішньоекономічної діяльності;

 

• забезпечення звіту про виконання відповідних бюджетів та програм;

 

• забезпечення взаємодії з органами місцевого самоврядування;

 

• забезпечення реалізації інших повноважень, наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень тощо.

 

Судові органи в сфері регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися за згодою сторін спору господарськими судами України.

 

Органи місцевого самоврядування України. До органів місцевого самоврядування належать сільські, селищні, міські, районні і обласні ради та їх виконавчі органи, що представляють інтереси (спільні інтереси) територіальних громад сіл, селищ, міст, здійснюють організаційно-управлінський вплив на роботу підприємств, що знаходяться на певній території та займаються зовнішньоекономічною діяльністю. Органи місцевого самоврядування сприяють здійсненню зовнішньоекономічної діяльності в регіоні, контролюють виконання законодавства на відповідній території. Органи місцевого самоврядування не мають права безпосередньо втручатися у відносини суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, за винятком випадків, коли такс втручання здійснюється згідно з міжнародними та національними нормами права в цій сфері.

 

До повноважень сільських, селищних, міських рад в сфері регулювання зовнішньоекономічної діяльності належать:

 

• затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць;

 

• вирішення питань щодо створення підприємствами комунальної власності спільних підприємств, у тому числі з іноземними інвестиціями;

 

• надання згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об'єктів, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами включає відповідну територію;

 

• прийняття рішень, пов'язаних із створенням спеціальних вільних зон, змінами в статусі цих зон.

 

Компетенція органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів в сфері зовнішньоекономічної діяльності визначається Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні" (1997 р.), "Про зовнішньоекономічну діяльність" (1991 р.)тощо.

 

Організації (об'єднання) координаційного типу. До організацій (об'єднань) координаційного типу відносяться господарські організації, утворені у складі двох або більше суб'єктів господарювання з метою координації їх діяльності для вирішення спільних завдань в сфері зовнішньоекономічної діяльності. Вони утворюються на добровільних засадах або за рішенням органів, які мають право їх утворювати, на невизначений строк або тимчасово. Об'єднання координаційного типу є юридичні особи, які діють як на державному, так і на регіональному рівнях. До їх складу входять: торговельно-промислова палата України, біржі, Асоціація „ЄАН- Україна", Асоціація міжнародних експедиторів, Асоціація міжнародних автомобільних перевізників тощо (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Склад організацій (об'єднань) координаційного типу

 

Торгово-промислова палата України (ТПП України) с недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка на добровільних засадах об'єднує юридичних та фізичних осіб України, зареєстрованих як підприємці та їх об'єднання. Членами Торгово-промислової палати України с регіональні торгово-промислові палати, юридичні і фізичні особи, що зареєстровані як підприємці та їх об'єднання. В усіх областях України і в Автономній Республіці Крим діють регіональні Торгово-промислові палати.

 

До складу задач, які вирішує торгово-промислова палата України та регіональні торгово-промислові палати, належать створення сприятливих умов для вітчизняного підприємництва, представлення і захист його інтересів на всіх рівнях, сприяння розвитку зв'язків із зарубіжними партнерами в галузях економіки, науки і торгівлі, пошук інвесторів. Торгово-промислова палата України та регіональні торгово-промислові палати представляють своїм членам широкий спектр професійних послуг, до яких входить організація зустрічей і переговорів з представниками зарубіжних фірм і компаній з питань співробітництва; ведення реєстру українських підприємств; видача сертифікатів походження товарів; проведення експертизи якості і кількості товарів; надання юридичних послуг, в т.ч. підтвердження форс-мажорних обставин; надання довідково-інформаційних послуг; організація, підготовка, забезпечення і проведення виставок в Україні та за кордоном. При 11111 Україні функціонує Міжнародний комерційний арбітражний суд, який отримав широке визнання в світі, та Морська арбітражна комісія.

 

Торгово-промислова палата України є дійсним членом Міжнародної торгової палати, Ділової ради Чорноморського економічного співробітництва, Асоціації ТПП Чорноморської зони і Центральної Європейської Ініціативи. Торгово-промислова палата України активно співпрацює з Асоціацією ТПП Європи, підтримує партнерські зв'язки з аналогічними національними і регіональними структурами більш ніж в 40 країнах світу; створює змішані торговельні палати і ділові ради (діють Українсько-Польська палата, Українсько-Італійська та Українсько-Турецька ділові ради) тощо.

 

Міжнародний комерційний арбітражний суд є самостійною постійно діючою арбітражною установою (третейським судом), що здійснює свою діяльність згідно з Законом України "Про міжнародний комерційний арбітраж" (1994 р.), Положенням про Міжнародний комерційний арбітражний суд при ТПП України і Регламентом міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України. Арбітражний суд вирішує спори із договірних та цивільно-правових відносин, які виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном. Крім того, вирішує спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародними об'єднаннями, створених на території України.

 

До компетенції Міжнародного комерційного арбітражного суду належать спори, які виникають із відносин торгового характеру: при здійсненні операцій купівлі-продажу товарів; виконання робіт; надання послуг; обміну товарами та послугами; перевезення вантажів і пасажирів; оренди (лізингу); науково-технічного обміну; обміну іншими наслідками творчої діяльності; при спорудженні промислових та інших об'єктів; ліцензійних операцій; кредитно-розрахункових операцій; страхування та інших форм промислової та підприємницької кооперації. Рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду виконуються сторонами добровільно у встановлені ним строки.

 

Морська арбітражна Комісія при ТПП України вирішує спори, що виникають з договірних та інших цивільно-правових відносин у торговельному мореплавстві незалежно від того, є сторонами таких відносин суб'єкти українського та іноземного чи тільки українського або іноземного права.

 

Біржа — форма регулярно функціонуючого ринку, на якому здійснюється оптова купівля-продаж масового стандартного товару за зразками крупними партіями, цінних паперів або валюти.

 

Розрізняють наступні види бірж в зовнішньоекономічній сфері: товарна, фондова, валютна.

 

Товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій товарів, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій. Діяльність товарної біржі здійснюється відповідно до Закону України „Про товарну біржу" (1991 р.). Товарним біржам, що функціонують в Україні, властива низька ділова активність в зовнішньоекономічній сфері, тому залишається нереалізованою значна кількість пропозицій. Не налагоджена належним чином коригувальна робота, недостатній досвід мають брокери, повільно здійснюється оптимальна товарна спеціалізація бірж тощо.

 

Фондова біржа - постійно діючий організований ринок, на якому здійснюється купівля-продаж цінних паперів (акцій, облігацій тощо). До членів фондової біржі належать переважно її засновники: окремі індивіди та кредитно-фінансові інститути.

 

Валютна біржа - установа, в якій на підставі чинного законодавства здійснюється регулярна й упорядкована торгівля іноземною валютою відповідно до попиту і пропозиції. В Україні валютною біржею є Українська міжбанківська валютна біржа. Членами Української міжбанківської валютної біржі є комерційні банки, які отримали ліцензію від Національного банку України на проведення валютних операцій, інші фінансові інститути, що мають право на здійснення валютних операцій. Основними видами операцій, що здійснюються на українській міжбанківській валютній біржі, в зовнішньоекономічній сфері, є:

 

• укладання угод з членами біржі на купівлю чи продаж іноземної валюти відповідно до ринкового курсу;

 

• визначення ринкових курсів іноземних валют;

 

• здійснення розрахунків у національній та іноземній валюті відповідно до укладених на біржі угод;

 

• проведення операцій Національного банку України щодо підтримки ринкового курсу національної валюти, в т.ч. через валютну інтервенцію.

 

Купівлю-продаж валюти на Українській міжбанківській валютній біржі можуть здійснювати лише члени біржі за власний рахунок або за рахунок своїх клієнтів.

 

Асоціація Товарної Нумерації України "ЄАН-Україна" належить до добровільних некомерційних неурядових самоврядних організацій. Асоціація Товарної Нумерації України "ЄАН-Україна" створена в 1994 р. за ініціативою Спілки Економістів України, член EAN Internacional. Асоціації надані повноваження представляти інтереси українських виробників і дистриб'юторів в Міжнародній Асоціації Товарної Нумерації "EAN Internacional" та в інших міжнародних асоціаціях і організаціях, що діють в галузі автоматизованої ідентифікації та штрихового кодування.

 

Діяльність „ЄАН-Україна" пов'язане із впровадженням в Україні всесвітньої багатогалузевої системи ідентифікації та комунікації для товарів та послуг, базованої на міжнародних стандартах системи EAN/UCC. Асоціація об'єднує біля трьох тисяч українських товаровиробників, дистриб'юторів, підприємств торгівлі, приватних підприємців.

 

Для наближення Асоціації Товарної Нумерації України "ЄАН-Україна" до користувачів на договірних засадах з Торгово-промисловою палатою України та регіональними Торгово-промисловими палатами створені регіональні центри "ЄАН-Україна", в функції яких входять питання підготовки документів стосовно членства в Асоціації (участі в системі EAN та присвоєння кодів EAN); проведення інформаційно-пропагандистської роботи та впровадження системи БАЛ (штрихового кодування, автоматизованої ідентифікації та електронного обміну даними на основі стандартів ЕAN).

 

Асоціація міжнародних автомобільних перевізників України (АсМАП) - некомерційне, недержавне, добровільне об'єднання суб'єктів підприємницької діяльності усіх форм власності в сфері міжнародних автомобільних перевезень. Асоціація міжнародних перевізників України заснована у 1991 р. підприємствами-засновниками та об'єднує приблизно 3000 підприємств сфери міжнародних автомобільних перевезень. З 1992 р. АсМАП є дійсним членом Міжнародного союзу автомобільного транспорту (IUR, Женева). АсМАП створена для:

 

• сприяння розвитку перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні;

 

• представлення інтересів членів Асоціації в міжнародних організаціях, органах державної влади; забезпечення зв'язків із громадськістю;

 

• захисту прав перевізників;

 

• забезпечення функціонування Митної Конвенції на території України (видача українським перевізникам книжки міжнародного дорожнього перевезення (Книжки МДП), контроль за її використанням);

 

• надання перевізникам послуг юридичного характеру;

 

• гарантування сплати державних митних зборів та платежів у разі недоставки товарів до місця призначення.

 

Асоціація міжнародних експедиторів України (АМЕУ) є професійним, добровільним, некомерційним об'єднанням міжнародних експедиторів України. Асоціація міжнародних експедиторів України заснована з ініціативи 100 транспортно-експедиторських організацій України різних форм власності (1994 р.). АМЕУ - одна із засновників Українського транспортного союзу (УТС), національної асоціації Міжнародної федерації експедиторських асоціацій (FIATA). Діяльність АМЕУ спрямована на координацію дій експедиторів України для вирішення спільних проблем професійної діяльності.

 

До основних задач АМЕУ належить:

 

• узагальнення світового досвіду експедиторської діяльності з метою інтеграції України у світовий ринок експедиційних послуг;

 

• встановлення партнерських зв'язків між членами АМЕУ, колегами в Україні та за її межами;

 

• сприяння в становленні експедирування як нової галузі ринкової економіки України;

 

• захист українського ринку транспортно-експедиційних послуг від недобросовісних вітчизняних та іноземних експедиторів;

 

• захист професійних інтересів членів АМЕУ в органах державної влади і управління, представлення їх на міжнародних конференціях, виставках;

 

• сприяння підвищенню якості послуг у сфері транспортно-експедиторського обслуговування, залучення додаткових обсягів перевезень через Україну;

 

• науково-методичне, правове, інформаційне забезпечення, видання інформаційних бюлетенів і нормативно-довідкової літератури; проведення семінарів, нарад, конференцій;

 

• підготовка професійних кадрів і підвищення рівня кваліфікації спеціалістів експедиторських організацій у відповідності із стандартами FIATA.

 

Міжнародні органи регулювання зовнішньоекономічної діяльності

 

 

Міжнародні органи, що здійснюють регулювання зовнішньоекономічної діяльності, створені для налагодження і розвитку співробітництва в зовнішньоекономічній сфері. До їх складу входять:

 

• міжнародні міжурядові установи та організації;

 

• міжнародні неурядові установи і організації.

 

До міжнародних міжурядових установ та організацій в зовнішньоекономічній сфері входять установи та організації, що утворені на основі добровільних офіційних багатосторонніх урядових угод між країнами та сформовані як інституційні одиниці в зовнішньоекономічній сфері. Вони створені на основі добровільної участі країн, при цьому передбачено функціонування постійних наддержавних органів, наділених певними повноваженнями та функціями (координаційними, арбітражними та ін.).

 

За функціональною спрямованістю міжнародні міжурядові установи та організації класифікують на організації загальної та спеціальної компетенції, що функціонують як на глобальному, так і регіональному рівнях.

 

Міжурядові організації загальної компетенції на глобальному рівні в своїй діяльності охоплюють значну кількість напрямів діяльності. На глобальному рівні важливими міжнародними організаціями є Організація Об'єднаних Націй (ООН), Організація Економічного Співробітництва та Розвитку (ОЕСР) та консультативні групи держав.

 

ООН - глобальна, відкрита, універсальна, багатофункціональна, міждержавна організація, до складу якої входить понад 185 країн, в т.ч. Україна. ООН виконує функції регулювання й нагляду в усіх сферах людської діяльності: політичній, екологічній, безпеки, юридичній та ін.

 

ОЕСР - глобальна економічна організація загальної компетенції, функції якої не виходять за межі соціально-економічної сфери. Перепусткою в цю організацію є розвинуті ринкові відносини, високий рівень життя, демократизація країн. На початку XXI століття ОЕСР складалася з 20 країн-членів. На правах колективного члена в роботі ОЕСР приймає участь також Європейський Союз. Цілями ОЕСР є сприяння стійкому розвитку світової економіки; сприяння розширенню світової торгівлі на багатосторонній недискримінаційній основі; лібералізація руху капіталів; забезпечення фінансової стабільності як в країнах-членах, так і в світі в цілому; сприяння ефективному використанню економічних ресурсів; сприяння економічному розвитку країн, що розвиваються тощо. Рішення, що приймає ОЕСР, беруться до уваги при розгляді відповідних проблем економічними органами ООН.

 

Загальною компетенцією в зовнішньоекономічній сфері характеризуються також консультативні групи держав. Найвідомішими з них є Група Семи, Група Дев'яти, Група Десяти, Група П'ятнадцяти, Група Двадцяти Чотирьох, Група Семи десяти Семи. Найвпливовішою консультативною групою держав у вирішенні економічних проблем є Група Семи (Г-7). До її складу входять США, Японія, Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія, Канада. Група Семи утворена для обговорення глобальних економічних проблем, переважно валютного й фінансового характеру. На нарадах Групи Семи обговорюються кардинальні проблеми світової економіки, ситуація з курсами валют, питання збалансованості національних економік, підводяться підсумки спільного економічного курсу держав Групи Семи, визначаються спільні позиції щодо найважливіших проблем. Група Семи обговорює не тільки економічні, але й політичні проблеми в тих аспектах, які мають відношення до економіки. Останнім часом в роботі Групи Семи приймає участь також Російська Федерація, тому Групу Семи називають Групою Восьми. Однак участь Російської Федерації обмежується, зазвичай, обговоренням лише політичних проблем.

 

Консультативні групи держав не є організаціями, в них відсутні статут, постійні робочі органи, наради відбуваються не за графіком, а за необхідності. Але їх роль в зовнішньоекономічній сфері досить значна. їх рішення беруться до уваги такими організаціями, як ОЕСР, Світовий Банк, Міжнародний валютний фонд та іншими.

 

Регіональні організації, до яких на європейському континенті відносять ЄС, СНД, ГУАМ, ОЧЕС, також мають багатофункціональний характер. Вони охоплюють питання стосовно регулювання економіки в цілому, митне регулювання, сферу кредитування, валютний ринок, міграційні процеси, узгодження зовнішньої політики в межах регіональних економічних угруповань.

 

В межах Європейського Союзу (ЄС) зовнішньоторговельне регулювання здійснюють Рада Європи і Європейська комісія, Європейське об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС), Європейське співтовариство з атомної енергії (Євроатом), Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ). Європейська модель координації міжнародної торгівлі характерна і для інших регіонів (континентів). ЄС проголошено створення спільного ринку, економічного, валютного та митного союзу, реалізація спільної політики та діяльності щодо збалансованого розвитку економіки країн. Відносини України та ЄС ґрунтуються на конкретних угодах та програмах партнерства, що передбачають сприяння торгівлі та використання інвестицій, гармонійні економічні стосунки; забезпечення взаємовигідного економічного, соціального, фінансового, науково-технічного співробітництва. Європейська асоціація бізнесу, що є в структурі ЄС, представляє і захищає інтереси українських економічних організацій в питаннях фіскальної політики, ринкової економіки, інформації і зв'язку, регіонального розвитку, культури. Одним з найефективніших напрямів співробітництва є програма TACIS - Технічна допомога країнам СНД. Україна бере участь в усіх спеціалізованих підпрограмах ТАСІ8. Всього на економічні реформи в Україні виділено гранди для 32 проектів, серед яких: пілотні проекти з реструктуризації сільського господарства, сприяння розвитку фінансових ринків в Україні, підтримка фінансових зв'язків підприємств тощо.

 

 

Співдружність Незалежних держав (СНД) — організація, до заснування якої в 1994 р. причетна Україна. Утворення СНД обумовлювалося політичними та економічними мотивами республік колишнього СРСР. Для України економічний простір СНД являє широкий ринок збуту товарів і джерело постачання необхідної сировини, машин і обладнання, товарів широкого вжитку. Звідти Україна одержує увесь імпортований газ, майже всю нафту, руди кольорових металів, деревину, бавовну, автомобілі. На ринках СНД реалізується переважаюча кількість української продукції чорної металургії, важке обладнання, продукція агропромислового комплексу. Збереглося ще чимало виробничих зв'язків між підприємствами України і країн СНД. Зовнішньоекономічна діяльність суб'єктів господарювання України та країн СНД регламентується Угодою про загальні умови й механізми підтримки розвитку виробничої кооперації підприємств і галузей держав-учасниць СНД та іншими документами.

 

Недостатня ефективність СНД, неспроможність в її рамках вирішити важливі питання економічного співробітництва веде до того, що деякі її члени шукають інші шляхи для надання імпульсу в розвитку взаємовідносин. Так, особливий статус відносин мають Росія й Білорусь; поглиблення інтеграції відбувається між Росією, Білоруссю, Казахстаном, Киргизстаном, Таджикистаном і Узбекистаном. З іншого боку, все чіткіше формується сполучення ГУАМ - Грузія, Україна, Азербайджан, Молдова, - яке має свої специфічні інтереси.

 

Організація Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС) заснована за безпосередньої участі України в 1992 р. для вирішення локальних проблем. До складу ОЧЕС входять 12 чорноморських держав, які належать до різних політичних та економічних угруповань (ЄС, СНД, НАТО тощо). ОЧЕС знаходиться поки що на початковій стадії інтеграційного процесу. Перспективними напрямками інтеграції країн-учасниць ОЧЕС є: об'єднання електромереж в єдиній системі Чорноморського кільця, утворення регіональних транспортних коридорів, прокладення ліній оптико-волоконного зв'язку, програми з охорони Чорного моря. Значні перспективи у Чорноморського банку торгівлі і розвитку, який розпочав діяльність в 1999 р. Його функціями є: кредитування зовнішньоторговельних операцій, підтримка фінансових систем країн-членів ОЧЕС, фінансування важливих проектів, пов'язаних з регіональною інфраструктурою. На порядку денному - вирішення питання стосовно взаємодії між організацією Чорноморського економічного співробітництва і Європейським Союзом з акцентом на практичну реалізацію конкретних програм.

 

До міжурядових організацій спеціальної компетенції належать спеціалізовані установи, міжнародні урядові організації ООН, в яких одна з функцій є головною, а решта — допоміжні. Такі міжнародні організації здійснюють регулювання в сфері валютно-кредитного ринку, торгівлі, митного співробітництва, міжнародних перевезень тощо.

 

Інституційну структуру міжнародного валютно-кредитного ринку складає сукупність міжнародних банків, валютних бірж, валютних фондів, державних установ і міжнародних організацій, через які здійснюється рух капіталу в зовнішньоекономічній сфері. Важливу роль у сфері валютно-кредитних відносин відіграють Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Європейський банк реконструкції і розвитку.

 

Міжнародний валютний фонд (МВФ) - спеціалізований орган ООН, основна функція якого полягає в зміцненні міжнародного співробітництва в галузі валютної політики, забезпечення життєздатності міжнародної системи платежів і стабілізація ринку іноземної валюти, надання кредитів країнам-членам. Надання допомоги цим країнам МВФ обумовлює низкою умов, підчас досить жорстких.

 

Метою діяльності Світового банку є сприяння міжнародному співробітництву у валютній сфері, регулювання валютно-розрахункових відносин, підтримання рівноваги платіжних балансів, стабільність паритетів валют країн-учасниць тощо. Надання кредитів Світовим банком супроводжується низкою умов: скорочення державних витрат на соціальні цілі, лібералізація зовнішньоекономічної діяльності, заморожування заробітної плати тощо. До групи Світового банку входять Міжнародний банк реконструкції та. розвитку (МБРР), Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Міжнародна асоціація розвитку (МАР), Багатостороння агенція з гарантій інвестицій (БАЛ).

 

Розглянемо основні функції деяких з цих організацій. МБРР надає фінансову допомогу на відновлення, реконструкцію та розвиток країн-учасниць Світового банку через довготермінові кредити, стимулювання припливу іноземних приватних інвестицій. МФК створена для сприяння економічному зростанню країн, що розвиваються, через заохочення приватного підприємництва у виробничому секторі. Діяльність МАР спрямована на допомогу країнам, що розвиваються, через заохочення розвитку приватного сектора, мобілізацію внутрішніх і зовнішніх джерел капіталу. Основною метою БАГІ є сприяння збільшенню притока інвестицій в країни, що розвиваються, через надання гарантій, страхування по некомерційним ризикам. Групою Світового банку надаються кредити підприємствам приватного сектора в різних галузях економіки, здебільшого довготермінові кредити. Такі кредити заборонено використовувати для реструктуризації зовнішніх боргів. До групи Світового банку належить також Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів (МЦУІС). МЦУІС сприяє притоку іноземних капіталів шляхом створення умов для примирення й урегулювання спорів між урядами й іноземними інвесторами. МЦУІС не є кредитною організацією в прямому розумінні слова. Через це його не завжди включають до Групи Світового банку, хоча за цілями й організаційно він з нею пов'язаний.

 

Регулюючу роль в системі валютної інтеграції Західної Європи відіграють Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР), Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), Європейський фонд розвитку (ЄФР), Європейський фонд валютного співробітництва (ЄФВС), Європейський центральний банк (ЄЦБ), Європейський валютний фонд (ЄВФ). Так, основна політика ЄБРР спрямована на підйом і структурну перебудову країн Центральної та Східної Європи. Діяльність ЄБРР в цьому напряму включає надання кредитів на розвиток виробництва; інвестування в капітал; гарантоване розміщення цінних паперів; надання позик під реконструкцію й розвиток інфраструктури. Пріоритетними сферами кредитування є фінансовий сектор, енергетика, телекомунікації, транспорт і агробізнес. ЄБРР здійснює великі програми по охороні навколишнього середовища в регіоні Балтійського моря, дельти Дунаю, водного середовища Чорного моря.

 

Міжнародними спеціалізованими організаціями, що здійснюють регулювання сфери торгівлі, є Світова організація торгівлі (СОТ), Конференція ООН з торгівлі й розвитку (ЮНКТАД); Комісія ООН з прав міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ); Міжурядові організації з регулювання товарних ринків; Світова організація інтелектуальної власності (СОІВ).

 

Світова організація торгівлі (СОТ) - головний міжнародний регулятор світової торгівлі. Оскільки вона перетворена з Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) у 1995 р., іноді організацію означають спільною абревіатурою ГАТТ/СОТ. Головною метою СОТ є лібералізація міжнародної торгівлі, усунення дискримінаційних перешкод на шляху потоків товарів та послуг, вільний доступ до національних ринків і джерел сировини. Сфера діяльності СОТ охоплює митно-тарифне урегулювання; антидемпінгове урегулювання; використання субсидій і компенсацій; нетарифні обмеження; діяльність митних союзів і зон вільної торгівлі; торговельні аспекти захисту прав інтелектуальної власності; торгівлю окремими товарами (текстиль, сільгосппродукція, авіатехніка тощо); торговельні аспекти інвестиційних заходів та ін. Багатосторонні переговори - основний вид діяльності ГАТТ/СОТ. У структурі СОТ діє Третейський суд для розв'язання суперечок між країнами-учасницями організації. Україна є членом СОТ з 2008 р., що відкриває її резидентам гарантований доступ до ринків країн-учасниць цієї організації, забезпечує надійніший захист резидентів від антидемпінгових процесів, поліпшення інвестиційного клімату в країні, більш цивілізований розвиток зовнішньоекономічних відносин тощо.

 

ЮНКТАД - орган Генеральної Асамблеї ООН, головною метою якого є сприяння розвиткові міжнародної торгівлі для прискорення міжнародного розвитку країн, що розвиваються. ЮНСІТРАЛ є головним правовим органом ООН в галузі прав міжнародної торгівлі.

 

Міжнародні організації з урегулювання світових товарних ринків мають за мету нормалізацію ситуації на ринках товарів, в основному, ринків сировини й сільськогосподарської продукції. Головною їх метою є запобігання різких коливань цін на товар як в бік підвищення, так і в бік падіння. Вони регулюють такі ринки: какао, каву, натурального каучуку, цукру, зерна, тропічної деревини, джуту. Найбільш відомими з них є: Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК), асоціація країн-експортерів залізної руди (АІЕК), Асоціація країн-виробників олова (АТПК); Асоціація країн-виробників натурального каучуку (АНРПК), Рада виробників какао-бобів, Організація з кави, Міжафриканська організація з кави (ІАКО), Федерація кави Америки, Міжнародна асоціація країн-виробників й експортерів чаю, Союз країн-експортерів банани" (УПЕР), Група країн-експортерів цукру Латинської Америки й Карибського басейну (ГЕПЛАСЕА), Організація країн-експортерів джуту.

 

Митне співробітництво є головною функцією Всесвітньої митної організації. Метою Всесвітньої митної організації е вирішення питань, пов'язаних з прискоренням та підвищенням ефективності процедур митного контролю та митного оформлення, сприяння розвитку міжнародної торгівлі.

 

Регулювання міжнародних перевезень є основною функцією Європейської конференції міністрів Транспорту (ЄКМТ). Мета ЕКМТ - ефективне використання й розвиток загальноєвропейської транспортної мережі міжнародного значення. Основними напрямами діяльності ЄКМТ є: транспортна політика й інвестиції в транспортний сектор; розвиток інфраструктури; шляхова безпека, дорожні правила, охорона довкілля, застосування нових технологій на транспорті. ЄКМТ виявляє активну зацікавленість у залученні країн Центральної та Східної Європи до загальноєвропейської транспортної мережі через утворення транс'європейських транспортних коридорів, чотири з них пройдуть через Україну: Берлін - Вроцлав - Львів - Київ; Трієст - Любляна - Будапешт - Братислава -Львів; Кельхайм - Суліни; Гельсінкі - Київ — Одеса - Димитровград — Александруполіс.

 

Україна самостійно набуває членства в міжнародних міжурядових організаціях на основі відповідних міжнародних договорів та/або установчих актів зазначених організацій за умов, що вони не суперечать цілям та принципам Конституції України.

 

До міжнародних неурядових організацій входять організації, що утворюються на основі індивідуального або колективного членства суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Такі установи не є офіційними представниками своїх урядів, формуються як інституційні одиниці міжнародних відносин, передбачають колективне та індивідуальне членство, не ставлять перед собою комерційних цілей і не затверджуються міжурядовими угодами. Сьогодні функціонують декілька десятків крупних міжнародних об'єднань і асоціацій, направлених на представлення загальних галузевих і професійних інтересів підприємств, що займаються різноманітними напрямами економічної діяльності, забезпеченням своїх членів нормативно-методичною, практичною та аналітичною інформацією тощо. До таких міжнародних об'єднань належать Міжнародна торгова палата, Європейська асоціація нумерації, Міжнародна федерація асоціацій перевізників, Міжнародна федерація асоціацій експедиторів тощо.

 

Міжнародна торгова палата (МТП) об'єднує національні організації ділових кіл, передусім Торгові палати різних країн, у т.ч. України, комерційні та не комерційні організації, а також фізичних осіб. Міжнародна торгова палата охоплює понад 80 країн. Метою МТП є: сприяння налагодженню міжнародних контактів і розширенню міжнародного торговельного обміну через організацію виставок, ярмарок, семінарів, рекламних компаній; видання нормативних актів; надання консультації з комерційного представництва, запобігання хабарництву в комерційних угодах, адаптації договорів. При Міжнародній торговій палаті функціонує Міжнародний комерційний арбітражний суд та Морська арбітражна комісія, Бюро зв'язків з ООН.

 

Міжнародна асоціація товарної нумерації EAN International - добровільна некомерційна та неурядова міжнародна Асоціація, яка складається з національних організацій. Членами EAN International є понад 95 національних організацій EAN, які представляють біля 100 країн світу. Членами національних організацій EAN є більше 800 тисяч підприємств в усьому світі. Призначення EAN International - створення глобальної багатогалузевої системи ідентифікації і комунікації у виробництві, постачанні, торгівлі, медицині, на транспорті, в матеріально-технічному забезпеченні збройних сил тощо. На національному рівні система EAN/UCC адмініструється національними організаціями EAN-членами EAN International, які уповноважені використовувати систему EAN на національному або регіональному рівнях у якості офіційних представників EAN в окремо взятій країні або регіоні. На території України таким представником EAN International є Асоціація "ЄАН-Україна", якій надано право користування товарним знаком "EAN" через присвоєння Україні національного коду - 482.

 

Міжнародна федерація асоціацій експедиторів (FIATA) - впливовіша недержавна організація, яка представляє транспортно-експедиційну галузь в зовнішньоекономічній сфері. Міжнародна федерація асоціацій експедиторів (FIATA) об'єднує 93 національні асоціації з 85 країн і біля 2700 індивідуальних членів із 140 країн світу. Основні завдання організації: об'єднання галузі в загальносвітовому масштабі; представлення і захист інтересів галузі в міжнародних організаціях; ознайомлення потенційних споживачів і суспільства з послугами, які надаються вантажними експедиторами всього світу, шляхом розповсюдження інформації, розсилки публікацій і т.п.; покращення якості транспортно-експедиторських послуг шляхом розробки та впровадження уніфікованих перевізних документів, стандартизованих торгових умов і т.п.; сприяння професійному навчанню транспортних експедиторів, включаючи розв'язання проблем страхування відповідальності, розробки засобів електронного зв'язку, в тому числі електронний обмін даними та штрихове кодування.