Охорона прав на знаки для товарів і послуг

В Україні охорона прав на знаки товарів і послуг здійснюється відповідно до положень ЦК України та Закону про товарні знаки. Незважаючи на те, що вітчизняне законодавство про товарні знаки перебуває у стадії становлення, воно гарантує доволі високій рівень захисту зазначених прав.
Найпоширенішою сьогодні категорією порушень, пов’язаних з неправомірним використанням знаків для товарів і послуг, є дії, спрямовані на неправомірне використання ділової репутації суб’єктів господарювання.
Щодо захисту прав на знаки для товарів та послуг Україна більшою мірою наслідує міжнародний досвід захисту цих прав. Як у багатьох країнах континентальної системи права, в Україні охорона товарним знакам надається на підставі їх реєстрації на відміну від того, що в деяких країнах англо-американської системи права ця охорона може надаватися на основі принципу першого використання товарного знака в господарському обороті. Однак у випадку визнання знака відомим на території певної держави він може отримати правову охорону, незважаючи на відсутність реєстрації чи на невикористання знака в цій державі.
Крім того, в Україні товарні знаки підлягають правовій охороні на основі принципу територіальності, тобто виключно в межах кордонів держави, де було зареєстровано чи використано товарний знак. У випадку визнання товарного знака відомим у державі, де його не зареєстровано і де він раніше не використовувався, такий знак все одно отримує правову охорону в межах цієї держави. Разом з тим він може охоронятись і на території інших держав. За загальним правилом правова охорона надається знакам тільки щодо конкретних товарів і послуг відповідно до Міжнародної класифікації товарів і послуг (далі – МКТП), якої дотримується більшість держав при реєстрації товарних знаків. Відомо, що факт реєстрації знака за окремими класами МКТП на ім’я одного суб’єкта, як правило, не є перешкодою для реєстрації використання тотожного знака іншими суб’єктами по відношенню до інших класів товарів і послуг. Проте відомим знакам правова охорона може надаватися і до класів товарів і послуг, за якими реєстрація товарного знака не здійснювалася. Надання такого правового статусу відомим товарним знакам виправдовується тим, що в такий спосіб можна ефективно захистити права власників цих знаків, а також інтереси споживачів, у яких відомий товарний знак асоціюється з високою якістю товарів і послуг.
Правова охорона відомих товарних знаків в Україні протягом тривалого часу була проблемним питанням через відсутність у законодавстві прямих норм. Це заважало й міжнародному співробітництву України у сфері охорони інтелектуальної власності. Захист відомих товарних знаків здійснювався на підставі міжнародних правових актів і документів, зокрема вищезазначеної Паризької конвенції про охорону промислової власності та інших міжнародних документів. Згодом ситуація змінилася. У зв’язку з імплементацією Україною Угоди про торговельні аспекти прав на інтелектуальну власність у 1994 р. у травні 2003 р. у Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (1993 р.) було внесено окрему статтю про охорону прав на добре відомий знак.
Загалом основне завдання Закону України про товарні знаки – індивідуалізація товарів і послуг певними позначеннями. В умовах ринкової економіки така індивідуалізація вкрай потрібна, оскільки вона дає змогу товари одного виробника чи послуги однієї організації відрізняти від однорідних товарів і послуг інших виробників чи осіб, які надають послуги. Саме цим Закон про товарні знаки відрізняється від законодавства про фірмове найменування (фірму), завданням якого є індивідуалізація виробників, а не товарів чи послуг.
Діючий Закон про товарні знаки за своїм змістом відповідає основним вимогам Всесвітньої організації інтелектуальної власності. Його функції полягають не тільки в розрізненні товарів і послуг. Знак для товарів і послуг має значно ширше значення. Позначення певних товарів чи послуг товарним знаком накладає на його власника серйозні зобов’язання, дисциплінує виробника чи особу, що надає послуги.
Жоден підприємець, який зареєстрував знак на своє ім’я, не ризикуватиме своєю діловою репутацією, виробляючи товари чи надаючи послуги нижчої якості порівняно з товарами і послугами своїх конкурентів. В іншому разі йому треба залишати свою підприємницьку діяльність, бо він не витримає конкуренції в умовах ринку.
Споживач дуже швидко розбереться у якості товарів чи послуг, хто їх виробляє чи хто дає послуги. Тому широке впровадження знаків для товарів і послуг — це шлях істотного підвищення якості продукції у найширшому значенні цього слова. Під якістю товарів слід розуміти широкий спектр якісних характеристик товару, позначеного знаком певного виробника: технічний рівень, зовнішній вигляд, якість конструктивного рішення і якість його виготовлення, мала матеріаломісткість і енергоощадливість та багато інших параметрів.
Отже, товарний знак не просто позначення для розрізнення товару одного виробника від однорідного товару іншого. Це один із досить ефективних правових засобів підвищення ефективності технічного рівня самого виробництва, бо без належного технічного рівня виробництва виготовити товар, який би відповідав сучасним вимогам, просто неможливо.
Це засіб оновлення виробництва, удосконалення технології до сучасного рівня, засіб істотного підвищення якості вироблюваної продукції чи надання послуг. Засобом товарного знака досягається необхідний споживачеві асортимент товарів чи послуг, бо на ринку попит матиме той товар чи послуга, які потрібні споживачеві.