Гендерна сегрегація у дитячих групах.

На сьогоднішній день найбільшим фахівцем з проблеми взаємин між статями в дитинстві є Елеонор Маккобі. Її нова книга (Maccoby, 1999) носить символічну назву «Два статі: ростемо роздільно, будемо разом»(The two sexes: growing up apart., coming together). У ній блискуче викладена система поглядів на гендерні взаємини в дитинстві і дорослості. Наведемо деякі положення та експериментальні дані з цієї книги з нашими коментарями.
За Маккобі (Maccoby, 1999), в дитинстві існують 2 тенденції: статевий, або гендерної, сегрегації (інша назва - дивергенція підлог) та конвергенції підлог (їх з'єднання). Ці тенденції мають вікову специфіку, тобто в різні вікові періоди посилюється то сегрегація, то конвергенція. І все ж сегрегація - більш поширене явище. Вона з'являється на третьому році життя у дівчаток і на четвертому - у хлопчиків і в багатьох культурах в шкільному періоді виражена дуже яскраво. Як говорилося вище, спочатку цю сегрегацію породжують відмінності в поведінці хлопчиків і дівчаток, їх прагнення до неї, що призводить до формування двох окремих субкультур. І статева сегрегація, і відмінність субкультур можуть призводити до своєрідним гендерним відносинам: складнощів у взаєморозумінні між статями, до конфліктів між ними. Наведу дані конкретних досліджень.
У віці від року до 2 років обидві вищевказані тенденції приблизно однакові, тобто одночасно існує перевагу партнерів своєї статі і в той же час - відсутність такої переваги (дитині все одно, з ким спілкуватися - з представником свого або протилежної статі).

Данн і Кендрік спостерігали в домашніх умовах за парами сіблінгов (братами і сестрами). Молодшій дитині було 14 місяців, а старшому - близько 2 років. З'ясувалося, що взаємини між сиблингами однієї статі були більш дружніми, менш ворожими, всередині одностатевої діади спостерігалася більша сумісність, а обидва члени одностатевої діади (і молодший і, що дивно, старший за віком) частіше наслідували один одному, ніж члени різностатевих диад.

Але Лафреньєр отримав інші результати. Правда, і ситуація в його дослідженні була іншою: діти спостерігалися в дитячому закладі. Тут вони проявляли дружнє ставлення та ініціативу у спілкуванні з незнайомим дитиною незалежно від її статі.
Дослідження обшения дітей різної статі Лафреньєр і колег
Піддослідні: діти, що перебувають у дитячому закладі денного перебування.
Метоліка: спостереження за спілкуванням дітей (фіксувалися всі «аффіліатов-ні» акти - наприклад, позитивне наближення до іншої дитини).
Перша вибірка: 26 чол., вік 12-24 місяці.
Результати: стать дитини не вплинув на результати - діти однаково часто виявляли дружнє поведінку і спілкувалися з представниками як свого, так і протилежної статі.
Друга вибірка: вік 2-6 років.
Результати. З віком діти починають проявляти аффилиативной поведінку в першу чергу по відношенню до представників своєї статі. Y дівчаток це відбувається на третьому році життя, у хлопчиків - на рік пізніше (по Maccoby, 1999).

Хаус також досліджував дітей в подібному центрі в тому ж віці (34 особи) і виявив, що вже в 1-2 роки діти мають друзів - інших дітей, з якими їм приємно спілкуватися. Друзі радіють один одному і часто один на одного дивляться, їх поведінка по відношенню один до одного відрізняється від поведінки з просто ігровими партнерами. При цьому було встановлено, що в цьому віці стать не впливає на формування дружніх відносин. Однак на третьому році життя відбуваються зміни: якщо на попередньому етапі (1-2 роки) утворилася диада хлопчик-дівчинка і у них спостерігається сумісність лідерських стилів, то вони зберігають свою дружбу і пізніше. Але при виборі нових друзів діти вже віддають перевагу представнику своєї статі, причому у дівчаток ця тенденція проявляється яскравіше. При цьому дружба між дівчатками в цьому віці видається більш міцною.
Ці дані суперечать більш раннім даними про більшої напруженості відносин всередині диад дівчаток (зокрема, щодо домінування- підпорядкування). Однак, можливо, тут немає протиріччя: можна сперечатися, хто буде лідером, і в той же час зберігати дружбу.

Дослідження дитячих ігрових диад Пітчера і Шульіа
Випробовувані: 255 дітей обох статей, вік - 2-5 років. Метоліка: спостереження за вільними іграми дітей. Результати:
1) у віці близько 3 років дівчатка чаші вибирають для ігор інших дівчаток, ніж хлопчиків;
2) 3-річні хлопчики виявляють гендерну нейтральність в іграх;
3) в 4 роки хлопчики починають віддавати перевагу в якості партнерів для ігор інших хлопчиків;
4) в 5 років хлопчики демонструють більше прагнення до гендерної сегрегації, ніж дівчата (по Maccoby, 1999).
У дослідженні дитячих ігрових диад Пітчера і Шульца була виявлена??та ж закономірність: дівчатка починають дотримуватися статевої сегрегації в 3, а хлопчики пізніше - в 4 роки, але, виникнувши пізніше, прагнення грати окремо від протилежної статі у хлопчиків виражено більш яскраво.
Таким чином, гендерна сегрегація починає проявлятися на третьому році життя дітей. Дівчатка і хлопчики відрізняються по початку її прояву та за ступенем прояву, хоча в цьому віці досить часто зустрічаються змішані угрупування, коли хлопчики і дівчатка грають в одні і ті ж ігри разом.

У віці від 3 до 5 років у більшості культур гендерна сегрегація проявляється дуже яскраво. Їй сприяють такі чинники: поширення рольових ігор, збільшення кола спілкування, кількісне зростання одностатевих угруповань в умовах автономії спілкування від дорослих і характер культури (з переважанням гендерної нерівності або рівності). Розглянемо ці фактори більш докладно.?
У дошкільному віці діти починають грати в рольові ігри. У попередні періоди можна було «грати поруч» і, мабуть, було не так важливо, якої статі цей «граючий поруч». У рольових же іграх підлогу доктора, вчителі, батька є важливим фактором.
Процес збільшення кола спілкування дітей протікає в основному так, як описав Стрейєра. Він спостерігав дітей у франко-канадському дитячому закладі і виявив наступне. У попередніх віках діти зазвичай дружать по двоє. Але в міру дорослішання вони починають утворювати більш численні дружні угруповання: по три і чотири людини. При цьому спостерігається наступна закономірність: до дружньої диаде (яка становить центральне ядро??угруповання) приєднуються одна або дві людини. Такі угруповання (з трьох або чотирьох осіб) менш стійкі, ніж діади. Статевий же склад нових угруповань може бути і змішаним. Але якщо хлопчик приєднується до диаде дівчаток, він ніколи не стає членом «ядра», а тільки периферійним учасником. Те ж саме відбувається, коли дівчинка приєднується до «ядерної диаде» хлопчиків.
Дорослі організовують спілкування дітей так, щоб хлопчики і дівчатка взаємодіяли один з одним. У цих випадках статева сегрегація є прихованою або навіть взагалі непомітною. Вона проявляється найбільш яскраво там, де діти надані собі - у вільних дитячих іграх. У міру дорослішання діти все частіше починають грати без дорослих, і статева сегрегація посилюється. Це яскраво демонструє дослідження Е. Маккобі і К. Жаклін. Вони виявили, що для гри діти утворюють і одностатеві, і змішані угрупування, але у віці 4,5 років співвідношення перших і останніх угруповань становить 3:1, а 6,5 років - вже 11:1.

Дослідження обшения в дитячих вільних іграх Е. Маккобі і К. Жаклін
Випробовувані: 100 дітей обох статей, 2 вікові групи: а) 4,5 і б) 6,5 років. Методика: спостереження за вільними іграми дітей. Результати:
1) виявлені одностатеві і змішані ігрові угруповання дітей;
2) віком 4,5 років співвідношення одностатевих і змішаних угруповань становить 3:1;
3) віком 6,5 років це співвідношення дорівнює 11:1 (по Maccoby, 1999).
Крос-культурні дослідження продемонстрували наявність статевої сегрегації в багатьох культурах. Перш за все вона спостерігається там, де діти різної статі виховуються окремо або існують обмеження для їх спілкування. В Індії сестри живуть окремо від братів, а в деяких країнах Африки - дружини зі своїми дітьми обмежені в спілкуванні з іншими членами суспільства. В індустріальних країнах, навпаки, в дитячих установах хлопчики і дівчатка виховуються разом.

Уайтінг і Едвардс вивчали спілкування дітей (вік 3-10 років у тому числі і з сільської місцевості) в 10 культурах Африки, Індії, Філіппін, Мексики і США. Статева сегрегація виявилася універсальним крос-культурним феноменом. Також виявилося, що в міру дорослішання діти у всіх цих культурах все більше часу проводять з представниками своєї статі. У 3-6 років ця частка (від загальної кількості ігрового часу) становить дві третіх, а в 6-10 років - вже три чверті.
При цьому хлопчики сильніше прагнуть відокремитися від дівчаток в тих культурах, де спостерігається гендерна нерівність, тобто там, де статус чоловіки явно вище, ніж статус жінки. Остання обставина настільки красномовно, що не потребує коментарях.
Інше дослідження - Джона і Беатріс Уайтінг, проведене в ряді незахідних, неіндустріальний культур, виявило, що заняття дітей організовані за принципом статевої сегрегації. Наприклад, хлопчики пасуть стада разом з іншими чоловіками, а дівчатка займаються домашнім господарством і піклуються про молодших дітей разом з іншими жінками.

Характер культури істотно позначається на ступені гендерної сегрегації після початку шкільного навчання. У країнах Заходу хлопчики і дівчатка вчаться спільно, а вчителі намагаються, щоб зменшити статеву сегрегацію: чи не протиставляють хлопчиків і дівчаток, не дають їм окремих завдань, навпаки, організовують роботу так, щоб вони спілкувалися один з одним, тому в класі, під час занять статева сегрегація не так помітна. Правда, як тільки з'являється можливість, хлопчики і дівчатка розділяються. Шофілд виявив, що якщо вчитель дозволяє дитині сісти там, де він хоче, той вибирає сусіда своєї статі. За даними Даміко, діти допомагають у навчанні насамперед представників своєї статі. А Локхід і Харріс навіть виявили, що зусилля вчителів (протягом цілого року!) Зменшити статеву сегрегацію не увінчалися успіхом. Дівчатка, попрацювавши з хлопчиками при виконанні навчальних завдань, навіть посилили свою негативну думку про них. Нарешті, Маккобі і Жаклін встановили, що вчителі, що вимагають від дітей сидіти тільки парами хлопчик-дівчинка, а також ставати по двоє і братися за руки з представниками протилежної статі, особливо непопулярні.
У вільному спілкуванні гендерна сегрегація продовжує існувати і проявляється досить яскраво. Це спілкування в шкільному коридорі, в їдальні, в іграх, після закінчення занять. Існують неписані правила такої сегрегації. Хлопчики займають центр ігрового поля, а дівчатка - периферію. У їдальні існують «столи для хлопчиків» і «столи для дівчаток». При цьому, за даними Шофілд, статева сегрегація в американських шкільних їдалень виражена навіть сильніше, ніж расова (коли дитина вибирає, з ким йому сісти поруч, він скоріше 'сяде з представником іншої раси, але своєї статі, ніж навпаки). В експерименті Сорна коштувало хлопчикові-лідеру сказати: «О, тут занадто багато дівчаток!», Як цей стіл ставав забороненим і хлопчики уникали сідати за нього.
Грей і Фельдман вивчали дітей в спеціальних школах, де діти повинні були спілкуватися в змішаних за віком групах. Виявилося, що гендерна сегрегація також більш виражена, ніж вікова, а адже вік - досить потужний фактор організації дитячого спілкування.

Таким чином, можна виділити фактор відносної незалежності феномена статевої сегрегації від впливу дорослих.
І все ж при проведенні спеціальної роботи сепарація може бути зменшена. Так, статева сегрегація менш виражена в так званих прогресивних американських школах (де був створений особливий клімат для взаємодії хлопчиків і дівчаток), ніж у традиційних. Інша справа - що ця робота повинна бути тонкою і продуманої, а не сприйматися як примус (сидіти за партою з тим, з ким не хочеться, грати з ним і т. п.). Це тим більше стосується наших шкіл, де гендерне виховання (розуміється і в плані поліпшення взаємин між статями) поки тільки починається.
В результаті статевої сегрегації складаються дві дитячі субкультури, що належать хлопчикам і дівчаткам. Особливості цих субкультур проявляються в наступних сферах: ігрові стилі, ігрові фантазії і ролі, характер активності та інтереси, мовні патерни, стійкість угруповань і дружба. Наведу кілька прикладів, що ілюструють ці змінні у обох статей.
Відмінності ігрових стилів проявляються за такими характеристиками: ступеня жорсткості, домінантності,

Спостерігаються відмінності за характером активності та інтересам. Хлопчики більше дівчаток займаються спортом і, в основному, цікавляться ним же, а дівчатка - романтичними стосунками, звідси і вибір бажаних телевізійних програм. Але інтереси дівчаток ширше інтересів хлопчиків: вони з дитинства цікавляться не тільки «своїми», а й хлопчачими іграшками та іграми, хлопчики ж віддають перевагу тільки чоловічі іграшки, ігри та телевізійні програми. Сучасні американські школи пропагують спорт і серед дівчаток (зокрема, бейсбол вважається грою для обох статей), тому все більша кількість дівчаток дивиться спортивні програми, але все ж менше, ніж хлопчики.
Статеві відмінності за мовним паттернам з'являються в дошкільному віці (3-6 років), коли діти починають активно використовувати мову в спілкуванні один з одним. Ліпер називає мовний стиль дівчаток «коллаборатівного». За його спостереженнями, вони використовують більше кооперативних слів і виразів і «взаємних» (об'єднують себе і партнера) тривалих конструкцій. Вони також реагують на те, що говорить партнер, і «повертають» йому відповідь, задають питання і при з'єднуються до сказаного (у розділі про соціальну поведінку наведені мовні патерни дорослих жінок - вони такого ж характеру). Ось кілька прикладів промови дівчаток: «Я буду доктором, добре? * -,«Ми робимо разом»,«Давай будемо...»,«Чому ми не можемо?».
Е. Шелдон також досліджувала мовні патерни дітей. Дівчинка, граючи в лікаря з іншою дівчинкою, запитує: «Можна я візьму градусник, мені треба виміряти дитині температуру?». Це не означає, що дівчатка не конфліктують. Але в конфлікті дівчинки використовують стратегію «зменшення конфлікту» і «подвійного голосу» (в обговоренні бере участь інший партнер, і з його бажаннями вважаються). А ось як виглядає та ж гра у хлопчиків: «Ти не доктор. Одягни стетоскоп!»При цьому хлопчики знають інші мовні форми: коли справа трохи не дійшла до конфлікту, хлопчик вжив питальну м'яку форму:«Може бути, ти одягнеш стетоскоп?»

Загалом мова хлопчиків характеризується домінантністю, великим напором, використанням наказового способу, наказів і заборон («Не роби цього!». «Зупинися!» І т. п.).
Дивно, що статеві відмінності, які характерні для мови дорослих, проявляються вже в дошкільному віці!
Ці відмінності продовжують виявлятися і в шкільному віці. Дівчатка в конфліктній ситуації використовують такі прийоми стратегії зменшення конфлікту: прихований прояв гніву, пропозиція компромісу, спроби враховувати почуття і бажання партнера, ввічливі мовні форми, уникнення владних криків і вигуків, угоду з тим, що сказав партнер (повертають йому його слова). Дівчатка рідше хлопчиків використовують «брудну» лексику. Хлопчики в конфліктній ситуації найчастіше поводяться наполегливо, асертивно, не пояснюють свою позицію раціонально, а просто наполягають на ній, їх мову більш егоїстична, хвалькувата, вони принижують партнера і погрожують йому, ігнорують його вимоги і пропозиції, їх мова містить прямі команди, а також у ній повідомляється інформація. Хлопчики частіше дівчинок використовують «брудну» лексику і ображають один одного («дурень», «мамин синочок», «боягуз», «гомик» тощо), кидаючи партнеру виклик. У той же час в звичайних, неконфліктних ситуаціях і коли немає боротьби за домінування, мова хлопчиків може бути такою ж ввічливій і «коллаборатів-ної», як і у дівчаток.

Спостерігаються й відмінності угруповань хлопчиків і дівчаток. Дівчатка прагнуть брати участь у хлоп'ячих угрупованнях та іграх, і інші дівчата їх за це не засуджують: дівчинка не повинна доводити, що вона «справжня дівчинка», фе-Мінін її поведінки може поєднуватися з маскулінність. Зате хлопчик не повинен ні грати в дівчачі іграшки, ні брати участь в іграх дівчаток - інші хлопчики починають дражнити його «неженкой», «дівчиськом», «маминим синочком». Він повинен постійно доводити свою маскулінність і відсутність феми-нінності.
Хлопчики прагнуть відокремитися від світу дорослих і їх впливу (вище, в інших розділах, уже було показано, що вони більше орієнтуються на думку однолітків). Автономія починається вже в сім'ї. За Кларку-Стюарту, в 2-3 роки хлопчики зменшують контакти з матір'ю, в той час як дівчатка їх зберігають. За даними Мінтон, хлопчики вже в 27 місяців демонструють непослух і протест, ігнорують матір, так що та змушена зупиняти їх за допомогою жорстких методів виховання - наприклад, крику.
Пізніше, потрапляючи в дитячі установи (у 1-2 роки), хлопчики менше дівчаток реагують на вказівки вихователів і вчителів, проте вони сенситивними до реакцій однолітків - інших хлопчиків. На дівчаток же однаково впливають і вихователі, і інші діти. За даними Б. Фегот, дівчатка більше часу, ніж хлопчики, проводять з дорослими.
І в початковій школі хлопчики продовжують орієнтуватися на інших хлопчиків - навіть на заняттях вони більше звертають увагу на те, чим зайняті їхні однолітки, ніж на слова і дії вчителя. Дівчатка ж у класі уважні до вчителя - більше, ніж до однокласників (дані Л. Грант).
Тут необхідно зазначити, що дана тенденція може бути пов'язана з підлогою вчителя: якщо це жінка, то дівчинки ідентифікують себе з нею, а хлопчикам це важко зробити. Відділення від матері має ту ж природу. У подальших дослідженнях необхідно перевірити, як хлопчики поводяться з вчителями та вихователями чоловічої статі.

Ще один фактор, який відрізняє угруповання хлопчиків, - це їх прагнення до ризикованої поведінки. Вони пробують пиво, починають палити, дивляться порнографічні картинки - ці дії потребують приховуванні від дорослих, які можуть їх заборонити. Тому хлоп'ячі угруповання є більш згуртованими, ніж девчоночьи. Вони часто стають якоюсь мірою хуліганськими угрупованнями. Крім того, хлопчики часто є членами великих угруповань, в яких правопорушення анонімні (як у натовпі). Вчителі уникають вступати в конфронтацію з такими згуртованими угрупуваннями. Вони погано піддаються контролю - в тому числі і через свою величини. Дівчатка ж більш схильні слідувати правилам і нормам, прийнятим у суспільстві, і слухати вказівки вчителів. В результаті їх угрупування легше контролювати - у тому числі і через нечисленність (засмічених і Лурія).
Дівчатка-дошкільнята отримують більше задоволення від спілкування в діаді, а хлопчики - від спілкування у великій угрупованні. Приблизно з 6 років більшість хлопчиків беруть участь у двох видах соціальних взаємин: у великій хлоп'ячої угрупованню (з чіткою ієрархічною структурою) і в діаді з другом-хлопчиком. При цьому дружба в диадах у дівчаток поширена точно так само, як і у хлопчиків, а от угруповань вони зазвичай не створюють.
Взаємовідносини дівчаток в дружній диаде більш близькі і емоційні, ніж у хлопчиків. Вони довіряють один одному таємниці, зачісують один одного, торкаються один до одного і часто обмінюються поглядами. Дуже важливі словесні запевнення в дружбі. Друзів обирають по сумісності особистісних характеристик.
Дружба хлопчиків менш інтимна: вони менше розкриваються, не схильні до фізичних дотиків і контакту очей. Дружба хлопчиків заснована на інтересах (любов до комп'ютера, бейсболу).

Таким чином, в результаті статевої сегрегації формуються різні субкультури хлопчиків і дівчаток зі своїми стійкими рисами в поведінці. Це вторинні гендерні відмінності. Іншим наслідком статевої сегрегації є становлення особливих гендерні відносин: взаємини усередині підлоги краще взаємин між статями. Часом хлопчики і дівчатка відверто ворогують між собою. Яскравим прикладом такої ворожнечі може служити справжня історія однієї дівчинки, яку наводить у своїй книзі Маккобі.

На думку Маккобі, така поведінка хлопчиків закономірно породжує конфронтацію підлог. Вона проявляється:
1) у почутті побоювання і настороженості дівчаток по відношенню до хлопчиків;
2) в реакціях дівчаток на хлоп'ячий ігровий стиль;
3) в різній свободі вибору спілкування;
4) в «межах дозволеного»;
5) у сексуалізації міжстатевих контактів;
6) у правилах гри.
Таким чином, має місце взаємний вплив ряду факторів: різну поведінку хлопчиків і дівчаток посилюють сегрегацію, а сегрегація сприяє збільшення відмінностей між хлопчиками і дівчатками. Статева сегрегація породжує конфронтацію підлог, а вона, в свою чергу, також призводить до небажання дівчаток і хлопчиків спілкуватися один з одним, тобто сегрегація між статями знову збільшується. Наведу конкретні приклади прояву конфронтації між хлопчиками і дівчатками або, принаймні, прояву кращих взаємин з представниками своєї статі в порівнянні з представниками протилежної.

Почуття побоювання і настороженість дівчаток по відношенню до хлопчиків
У дослідженнях Е. Маккобі і К. Жаклін було встановлено, що вже близько 3 років (у 33 місяці) дівчинки побоюються конкурувати з хлопчиками. Коли потрібно було першим схопити привабливу іграшку, дівчинки в одностатевих диадах поводилися сміливо. Але в парі з хлопчиком дівчинка, як правило, відсмикувала руку і поверталася до мами, надаючи хлопчикові право взяти іграшку, або, принаймні, вела себе пасивно в присутності хлопчика. Цей факт демонструє те, що дівчатка насторожено ставляться просто до присутнього хлопчикові. Далі, хоча в дослідженнях і немає таких даних, можна припустити, що і хлопчик у відповідь на напругу, що він викликає у дівчаток, може поводитися насторожено і напружено. Нагадаю, що поряд з цією тенденцією існує й інша - конвергенції підлог (і існування хороших взаємин між ними). Так, вона виявляється в тому, що діти різної статі дружать і грають в одні і ті ж ігри. Проте паралельно йде посилення першої тенденції - у міру наближення до шестирічного віку число таких дружніх зв'язків сильно зменшується. У дитячому садку хлопчики і дівчатка грають в одні і ті ж ігри - але організовані дорослими, і відносини з представниками своєї статі все одно більш теплі і дружні, ніж з представниками протилежної.
У школі це дистанціювання підлог триває їх конфронтація посилюється. В експерименті Борджа-Альвареса діти грали в гру «Прийом гостя». Двоє дітей гралися роль господарів, а гість приходив до них і повинен був приєднатися до їх гри. В одних ситуаціях підлогу гостя і господарів збігався, в інших - ні. Гості - і хлопчики і дівчатка - були менш скутими, коли господарі були з ними статі (наприклад, вони підходили до диаде і прямо просили прийняти їх в гру). Хлопчики-господарі зазвичай більш яскраво ігнорували будь-які спроби гостя увійти в їхню гру - незалежно від того, хто це був - хлопчик чи дівчинка. Але хлопчик-гість виявляв велику активність, щоб привернути до себе увагу, і тому в ряді випадків домагався успіху. Дівчинка-гість боявся перед хлопчиками-господарями і її спроби приєднатися до їх гри найчастіше були невдалими.

Реакції на ігровий стиль представників іншої статі
Однією з причин конфронтації підлог є їх сегрегація. Вони ростуть і грають окремо один від одного і не знають представників іншої статі, а також не довіряють їм. При цьому має місце каузальна атрибуція: іншого підлозі приписуються якості, не властиві своїй статі. Дівчатка вважають, що хлопчики нечесні, грубі, поводяться дуже шумно, а хлопчики - що дівчатка плаксії. Поведінка іншої статі викликає несхвалення.
Дівчаткам не подобається грубий хлоп'ячий стиль в іграх, і вони намагаються триматися подалі від хлопчиків. Хлопчики, можливо, за допомогою такого стилю захоплюють собі більше ігрового простору та іграшок. У дослідженні Чар-Лесвос навіть домінантні дівчинки, які з успіхом домагалися свого при спілкуванні з іншими дівчатками, поступалися хлопчикам з їх конкурентною стилем прямого тиску. Хлопчики буквально фізично відштовхували дівчаток (займаючи місце для перегляду кінофільму).
Данн і Морган, спостерігаючи за вільними іграми дітей в дитячих установах Північної Ірландії, виявили, що один вид іграшок був особливо популярний серед дітей: триколісні й двоколісні велосипеди. І саме їх майже завжди захоплювали хлопчики, вдаючись до силових конкурентним методам (наприклад, не давали їздити тому, хто сідав на велосипед). Дівчатка отримували доступ до велосипедів тільки за допомогою вихователів або в тих рідкісних випадках, коли велосипед був не зайнята хлопчиками. Дівчатка усвідомлювали таке становище і упокорювалися з ним: «Велосипеди - це для хлопчиків».

В іншому, американському, досвіді дівчинки з задоволенням стрибали на дитячому батуті, але, побачивши, що до них наближаються хлопчики, закричали: «Ой! Вони тут!», Кинули батут і втекли.

За даними Гріно, у присутності хлопчиків дівчатка більш тісно спілкуються з дорослими, мабуть, шукаючи у них захисту або справедливого розподілу іграшок та ігрового простору. Маккобі свідчить, що навіть проста присутність дорослих, які не здійснюють прямого втручання, може змусити хлопчиків поділитися іграшками чи поступитися місцем при перегляді фільму.
Вище я вже не раз показувала, що хлопчики більше орієнтуються на своїх однолітків (інших хлопчиків), а дівчатка - на світ дорослих. Тут ми також виявляємо таке явище, і поведінку дівчаток виправдано прагненням отримати у дорослих захист від грубості або несправедливості хлопчиків. Одним з пояснень такої орієнтації на дорослих у дівчаток є те, що хлопчики сильніше їх. Але це не єдина причина. До 10 років дівчатка практично не поступаються хлопчикам у фізичній силі, проте все ж уникають фізичного зіткнення, хоча могли б дати відсіч. Маккобі вважає, що побоювання дівчаток пов'язані з тим, що вони не знають, чого чекати від хлопчиків. Крім того, в її дослідженнях з'ясувалося, що хлопчики ігнорують спроби дівчаток вплинути на них за допомогою розмов.
Б. Фегот також встановила, що дівчатка піддаються впливу дітей обох статей, а хлопчики реагують тільки на інших хлопчиків.
Можливо, орієнтація на світ дорослих - це прояв більш раннього дорослішання дівчаток і їх більшої комунікативності (порівняно з хлопчиками, які дозрівають пізніше і орієнтовані на предметний світ). Це припущення потребує перевірки в подальших дослідженнях.