Попередження заїкання у дітей

Для того щоб уберегти дитину від заїкання, необхідна велика профілактична робота з боку дорослих, що оточують його в сім'ї, яслах, дитячому садку.

Вже з самого раннього віку в розвитку мови маляти на перший план виступає активне наслідування мови дорослих. Але, будучи могутнім чинником розвитку мови, наслідування в той же час являє і відомі небезпеки.

Перш за все необхідно, щоб мова оточуючих була неквапливою, плавною, правильною і чіткою. Правильна мова дорослих викличе таку ж правильну, неквапливу мову і у дитини. Дитина повинна говорити, досить широко відкриваючи рот, не надто голосно, не крикливо, не поспішаючи. Шкідливо говорити на вдиху, захлинаючись і задихаючись.

Не можна допускати у дітей прискореної мови. Рання, занадто кваплива мова дитини часто свідчить про підвищеній збудливості, ослаблення його нервової системи. Згодом вона може привести до заїкання.

Заїкання може виникнути і по наслідуванню. Постійно спілкуючись з дорослими або однолітками, що страждають заїканням, дитина починає відтворювати ті ж запинки в своїй промові. Тому слід захищати малюка від контактів з заїкатися.

Для нормального розвитку мови дуже важливо здоровий стан нервової системи. У дітей нервова система перебуває ще в стадії розвитку, вона дуже крихка і не витримує сильних перевантажень. Тому з перших днів життя дитини необхідно проявляти про неї особливу турботу: оберігати малюка від психічних і фізичних травм, бурхливих проявів гніву чи радості, від перебування серед нервових, неспокійних дітей.

Негативно позначається на стані мови дітей і несприятлива обстановка в сім'ї. Скандали і конфлікти між дорослими, залякування дитини, побої, надмірно суворі покарання, часті окрики у нервових і вразливих дітей можуть викликати заїкання.

Не можна занадто перевантажувати мова дитини, форсувати її без врахування вікових можливостей, прагнучи до передчасного розвитку. Необхідно пам'ятати, що в молодшому дошкільному віці мовні можливості дитини обмежені: у нього не розвинене ще в достатній мірі вимова, бідний словниковий запас, він недостатньо володіє граматичними засобами мови. А дорослі часом вимагають від малюка занадто багато, змушуючи його вимовляти складні фрази, незнайомі і незрозумілі слова, заучувати занадто багато віршів, складних за змістом і формою.

Слід враховувати, що правильно вимовляти всі звуки мови дитина зможе тільки після чотирьох років, коли розвинеться і зміцніє його артикуляційний апарат. А до тих пір можна змушувати його вимовляти окремі слова і фрази, важкі і в звуковому, і в смисловому плані. В іншому випадку виникає невідповідність між недостатньо розвиненим мовним апаратом і надмірної мовної навантаженням. Крім того, це перевантажує нервову систему малюка, виснажує його мовні можливості, стомлює мовні механізми і нерідко призводить до заїкання.

Не менш шкідлива для дитини й інша крайність, коли дорослі в сім'ї не читають йому, не просять переказати прочитане, чи не розучують з ним віршів, дуже мало розмовляють і не поправляють, коли він говорить невірно. У таких випадках дитина помітно відстає в своєму мовному розвитку. При цьому його розумові здібності перевищують мовні можливості. У малюка не вистачає елементарного запасу слів і граматичних засобів для вираження власних думок. В результаті в момент висловлювання в мові дитини з'являються тривалі паузи, зупинки, запинки, які в подальшому можуть перейти в стійке заїкання.

Не слід перевантажувати малюків і надлишковими враженнями, які викликають у них емоційне перенапруження. На жаль, деякі батьки, бабусі і дідусі часто водять дітей в кіно, театр, цирк, дозволяють довго дивитися телевізор. Тим часом відвідування кінотеатрів дитині дошкільного віку не рекомендується взагалі. По-перше, тому що спеціальних художніх фільмів для дітей такого віку майже немає, по-друге, сеанс в півтори години дуже стомлює для малюків.

Збуджений і стомлений, перевантажений враженнями після відвідин кінотеатру, театру, цирку, дитина не може втриматися від розпитувань, висловлювань. При цьому він ковтає звуки, склади, затинається, повторює звуки або слова, перескакує з однієї думки на іншу, говорить квапливо. У його мові з'являються запинки, які можуть закріпитися і перейти в заїкання.

Вищесказане зовсім не означає, що потрібно повністю виключити відвідування театру, цирку. Але робити це потрібно дуже обережно, заздалегідь знайомлячись з вмістом п'єси, постійно пам'ятаючи про вікові можливості дитини, про вразливості малюка, про вразливості його нервової системи.

Іноді заїкання з'являється у дітей в результаті почуття страху. Однак дорослому не завжди вдається вчасно помітити приховану тривогу, занепокоєння малюка і тим більше розгадати їх причину. Зарадити цьому може спостереження за поведінкою дитини. Не можна залишати без уваги випадки, коли малюк боїться один спати в кімнаті, лякається темряви, не залишається один в приміщенні. З'ясувавши причину страху, треба постаратися або усунути її (наприклад, залишати в спальні нічник, поки дитина не засне, не розповідати на ніч страшних казок, хвилюючих історій), або показати дитині, що в тому, що він вважає таємничим і страшним, на самому ділі нічого таємничого і страшного немає. Іронія, глузування, так само як і догани і покарання, в такому випадку не допоможуть, а, навпаки, ще більше посилять відчуття страху. Обережно, тактовно і дбайливо потрібно привчати дитину долати свій страх. Малюк боїться залишатися один в кімнаті - обійдіть разом з ним всі кути, загляньте під диван, інші меблі, покажіть, що нікого там немає і боятися нікого. Якщо дитина боїться собаки або кішки - підійдіть з ним до тварин, запропонуйте погодувати їх з рук і т. Д.

Особливої ​​уваги потребують діти, які краще володіють лівою рукою, ніж правою. Нерідкі випадки, коли від того, що цих дітей насильно змушують все робити правою рукою, у них виникає заїкання. Якщо у дитини-шульги існує схильність до заїкання: нервова збудливість, прискорена мова, невиправдані повторення звуків в момент мовлення, мова на вдиху, - переучувати його взагалі не можна. Якщо ж з промовою все благополучно і у дитини не відзначається ослаблення нервової системи, перенавчання допустимо і приступати до нього слід якомога раніше. Робити це треба дуже поступово, обережно, м'яко, любовно, без примусів і тим більше без погроз і покарань. Але при цьому необхідно дуже уважно стежити за мовою дитини і при найменшому прояві заїкання негайно пропонувати йому знову діяти лівою рукою. Найбільший успіх досягається тоді, коли дитина переучується без стороннього втручання, добровільно, щоб бути «як усі».