Оцінку інноваційно-господарського стану підприємства фахівцями рекомендовано проводити п’ятьма етапами (рис. 2).
Рис.2. Етапи оцінки інноваційно-господарського стану підприємства
Дамо детальну характеристику кожному з цих кроків.
Перший крок. Керівництво підприємства визначає перелік економічних показників (критеріїв), які можна вважати репрезентативними при дослідженні інноваційно-господарського стану підприємства:
1. Обсяг вкладень у розвиток n-го виду продукції (капіталовкладення в інновації).
2. Обсяг n-го виду експортної продукції.
3. Обсяг n-го виду оновленої продукції.
4. Темпи змін прибутковості підприємства за рахунок випуску продукції n-го виду.
5. Темпи змін економічної рентабельності за рахунок випуску продукції n-го виду.
6. Темпи змін реалізації продукції n-го виду.
7. Забезпечення власним капіталом.
Критерії 1-3 стосуються оцінки інноваційної діяльності, а 4-7 — господарської діяльності підприємства. Критерії 4-7 загальновизнані для характеристики діяльності підприємства, оскільки вони охоплюють практично всі важливі сфери його господарської діяльності. Перелік критеріїв 1-3 може змінюватися в залежності від стратегічних намірів підприємства.
Другий крок. Кожному критерію присвоюється вага відносно значимості для підприємства, яка визначається відповідно до формули:
де Пі — фактичне значення і-го економічного показника (критерію); П j— значення економічних показників визначеного виду діяльності; n—кількість показників(критеріїв) інноваційної (господарської) діяльності.
Сума ваги повинна дорівнювати одиниці:
Третій крок. Кожному з критеріїв дається оцінка ступеня його привабливості для підприємства. Керівництво ранжирує привабливість кожного з критеріїв у своєму портфелі по різним параметрам. Зазвичай, використовують шкалу привабливості, яка показує наскільки фактичне значення показника відповідає цілям підприємства. Критерії оцінюються експертним шляхом виходячи з цієї шкали. В залежності від того скільки показників є в наявності визначається і бальність оцінки. У нашому випадку трьом критеріям для оцінки інноваційного стану відповідає трибальна шкала: 1 — непривабливий, 2 — відносно привабливий; 3 — дуже привабливий. Рішення про ранжирування відображають цілі компанії.
Четвертий крок. Розраховується сумарний виважений бал для всіх критеріїв інноваційної діяльності: «вагу» перемножуємо на «бали» та підсумовується всі результати. Тобто оцінка інноваційної (господарської) діяльності здійснюється нами за формулою:
де О — оцінка інноваційної (господарської) діяльності (в балах)
Бі — кількість балів за і-тим критерієм.
Оцінка інноваційної та господарської діяльності здійснюється аналогічно.
Критерії 1-3 стосуються інноваційної діяльності підприємства, а 4-7 — господарської. Крім перерахованих доцільно використовувати додаткові (загальні) критерії, які дають змогу оцінити інші важливі аспекти діяльності підприємства:
1. Компетентність адміністрації.
2. Здатність до інноваційного типу мислення та адаптаційної мобільності.
3. Маркетингова стратегія.
Вага додаткових критеріїв визначається виходячи із суб’єктивних вимірювань особи, яка проводить дослідження, а потім додається до загальної оцінки інноваційно-господарського стану підприємства.
Виходячи з кількості базових стратегій інноваційної діяльності підприємства робочу зону для оцінки інноваційно-господарської діяльності запропоновано поділити на чотири класи. Зокрема критеріїв інноваційної діяльності:
А — 3 бали (відмінна оцінка);
В — 2 бали (добра оцінка);
С — 1 бал (задовільна оцінка);
D — 0 балів (незадовільна оцінка).
Для критеріїв господарської діяльності:
А — 4 бали (відмінна оцінка);
В — 3 бали (добра оцінка);
С — 2 бали (задовільна оцінка);
D — 1 бал (незадовільна оцінка).
Для додаткових критеріїв:
А — 2 бали (відмінна оцінка)
В — 1 бал (добра оцінка)
С — 0 балів (задовільна оцінка)
D 1 бал (незадовільна оцінка)
Наприклад, для критерію «Компетентність адміністрації»
A. Досвідчене керівництво, динамізм і оперативність у роботі.
B. Достатній досвід керівництва, значна ділова активність.
C. Певна пасивність керівництва.
D. Жодне з перерахованих.
При цьому слід додати, що загальна сума всіх додаткових критеріїв не повинна перевищувати трьох балів.
При дослідженні діяльності підприємства та виборі його відповідної стратегії у зарубіжній практиці широко застосовують різні матриці, які допомагають спрогнозувати «шлях» на найближчі роки, намітити допустимий ризик і виявити межу можливостей фірми. Отже, для з’ясування цих питань корисною може стати розроблена нами матриця визначення (діагностики) інноваційно-господарського стану підприємства (рис. 3).
Рис. 3. Матриця визначення (діагностики) інноваційно-господарського стану підприємства
П’ятий крок: визначення квадрату матриці, в якому перебуває підприємство. Для цього складають отримані підприємством оцінки за інноваційну та господарську діяльність і визначають результат інноваційно-господарської діяльності за шкалою:
Група 1 (криза)
Група 2 (нестійка рівновага) Група 3 (стійка рівновага) Група 4 (успіх)
При цьому отриманий результат має бути скоригований з урахуванням додаткових критеріїв. Виконання запропонованих кроків дає аналітику можливість поставити діагноз діяльності підприємства, а також з’ясувати зміст заходів, яких необхідно вжити для поліпшення існуючого становища (переходу у вищий квадрат матриці) та вибрати відповідну стратегію поведінки.
Залежно від результату інноваційно-господарської діяльності у матриці виділено чотири зони інноваційно-господарських можливостей, які дозволяють здійснювати аналіз та виявляти загальні тенденції розвитку підприємства. Розглянемо їх.
Зона 1. Кризовий стан підприємства, викликаний серйозними прорахунками в управлінні, відсутністю загальної його стратегії інноваційному розвитку підприємства. Перехід до другої зони інноваційних можливостей відбудеться при умові розробки комплексної системи інноваційно-господарського оздоровлення, пошуку перспективних ринків збуту продукції, нових форм та методів управління, поліпшення матеріально-технічного забезпечення.
Зона 2. Не зовсім успішна інноваційно-господарська діяльність — диспропорція у розвитку (бурхлива господарська діяльність на шкоду інноваційній і навпаки). Можливо, підприємство змушене зазнавати відчутних витрат внаслідок невдало обраної стратегії і тактики (криза інноваційної діяльності) або продукція підприємства втрачає конкурентоспроможність, що призводить до звуження ринків її збуту (криза господарської діяльності). У першому випадку підприємство повинне вдосконалювати управління інноваційною діяльність, а в другому — переорієнтувати виробництво, створити ефективну маркетингову стратегію, яка допоможе завоювати нові сегменти ринку збуту продукції. Невжиття відповідних заходів може призвести до переходу у нижні квадрати матриці.
Зона 3. Незначні труднощі в інноваційно-господарській діяльності, які найімовірніше виникли через десинхронізацію роботи підприємства з постачальниками сировини і споживачів кінцевої продукції, що вплинуло на збільшення суми дебіторської та кредиторської заборгованості.
Зона 4. Успішна діяльність в усіх сферах.
Детальніші результати досліджень підприємства можливо отримати аналізуючи кожен квадрат матриці, в який потрапило підприємство. Тут необхідно більше приділити уваги співвідношенню оцінок, отриманих за інноваційну та господарську діяльність, оскільки це допоможе уточнити поставлений діагноз і визначити, яка із сторін діяльності — інноваційна чи господарська — є успішною (чи невдалою) та з яких причин. Таким чином, застосування рекомендованої методики у практиці діяльності вітчизняних підприємств дозволить правильно оцінити інноваційно-господарський стан та підвищити ефективність ситуаційного менеджменту взагалі.
