Перші спроби наукового пояснення походження релігії

Спроба знайти земні витоки релігії сягають у далеку давнину. Ще в V ст. до н.е. Критій (1) (бл. 460 – 403 до н.е.) висловив думку про те, що релігія є вигадкою законодавців. Він був засновником політико-державної гіпотези виникнення релігії. Цю точку зору поділяв Лактацій (бл. 250 -325), який називав засновником римської релігії другого легендарного царя Риму – Нумо Помпілія (2).

Ефективного і гострого вигляду ця гіпотеза набула у гуманістів XVII-XVIII ст. Відомі атеїсти тієї епохи Жан Мельє (3) (1664-1729), Франсуа Вольтер (4) (1694-1778), Жан-Жак Руссо (5) (1712-1778), ціла плеяда матеріалістів XVII-XVIII ст. у Франції вважали релігію продуктом ошуканства, вигадки, невігластва, наслідком свідомої нечесної змови для досягнення певних інтересів чи загального суспільного спокою.

Стародавньому світові належить ще одна концепція виникнення релігії, яка дістала назву євгемеризму. Її автор, стародавній філософ Євгемер (6) (бл. 340 - 260 до н.е.) вчив, що релігія бере початок із шанування і обожнення найстародавніших царів.Ззанимательным чтением является сочинение Вольтера (1694-1778) «Диалоги Эвгемера» («Dialogues d'Evhemere»), опубликованное в 1777-ом году, позволяющее окунуться в миропонимание людей в XVIII веке. В нём Вольтер трактует важнейшие мировоззренческие проблемы в виде полемики между древнегреческим философом Эвгемером, который явился выразителем воззрений автора, и афинянином Калликратом. Оба участника диалога лишены исторической достоверности. Сочинение состоит из двенадцати диалогов на разные темы: об Александре Македонском, о Боге, о философах, о варварах (гунны, готы, кельты) и о греках, о происхождении Земли и т.п.

У стародавньому світі народилася натуралістична концепція походження релігії.

Ще софіст Продікт (6л: 170 до н.е. - р. см. невід.) вбачав джерело релігії в шануванні хліба, вина, Місяця, річок тощо як корисних і потрібних людині речей: Ця точка зору ґрунтується на тому, що все духовне, в тому числі й релігія, виникло в процесі розвитку матеріального світу як похідне від нього. Релігія є наслідком відображення світу в свідомості людей, відображення взаємовідносин людей й природи і між собою, відображення перекручене, фантастичне.

Безумовно, таке широке розуміння процесу виникнення релігії виникло не відразу. Окремі мислителі, більшою чи меншою мірою поділяючи таку матеріалістичну у своїй суті точку зору на світ, вихопили якусь часточку, якийсь бік цього процесу, лише один момент розвитку суспільної свідомості, бо вони ще не розуміли матеріалістичного характеру історії суспільства. Це були геніальні припущення, здогади з дуже обмеженою аргументацією, іноді суто логічного порядку.

З числа таких мислителів насамперед назвемо Епікура (7) (324 270 до н.е.), який висловив думку про те, що світ вічний і нескінченний, а отже, не міг бути створений богами. Учень Епікура Лукрецій Кар (8) (бл. 96 - 55 до н.е.), розвиваючи думки вчителя в поемі "Про природу речей", писав, що люди створили уявлення про богів зі своїх спостережень природи, що жах людей перед могутніми силами природи штовхає їх споруджувати богам капища (ідол, язичницькі храми). Ще один учень, Епікура Петроній (9) (р. нар. невід. - 66) є автором відомого афоризму: "Перших богів на землі створив страх". Цю думку висловив ще засновник матеріалістичної лінії в філософії Демокрит (160 - 361). За часів Демокрита (10) побутувала думка, що релігію винайшли стародавні єгиптяни, які зробили це через страх перед грізними силами природи, а від них її запозичили інші люди. Про це також писав відомий історик стародавнього світу Діодор Сіцилійський (11) (бл. 90 - 21 до н.е.), а також відомий своїм відвертим атеїзмом стародавній письменник із сирійського міста Самосата Лукіан (12) (бл. 120 - після 180). Можна було б назвати ще чимало інших імен.

Натуралістична концепція походження релігії знайшла своє відображення в численних працях як матеріалістів, так і нематеріалістів у подальшому розвитку релігієзнавства. Тут треба згадати Давида Юма (13) (1711 - 1776) і його "Природну історію релігії", Томаса Гоббса (14) (1588 - 1679), Г.Гегеля (15) (1770 - 1831), його учня Д.Штрауса (16) (1808 - 1874), Ф.Ніцше (17) (1844 - 1900), Л.Фейєрбаха (18) (1804 - 1872), Ф.Енгельса (19) (1820 - 1895) та багатьох інших. Кожен з них зробив певний внесок у наукову теорію походження релігії, але вони здебільшого обмежувалися філософським аспектом цього питання, віддаючи данину матеріалістичному чи ідеалістичному її трактуванню, разом з тим прокладаючи шляхи для її наукового вирішення.