Основні вимоги до написання обґрунтування наукової роботи.

Початковим етапом роботи над темою дипломної та магістерсь­кої роботою є написання обґрунтування. Обґрунтування теми дипло­мної та магістерської роботи є короткотривалим, але надзвичайно важливим, оскільки у цей період викристалізовується сутність нау­кового дослідження: визначається актуальність обраної теми, форму­ється об'єкт, предмет, мета і завдання дослідження, що полегшує подальше виконання роботи.

Зокрема, обґрунтування є основою для написання розділу "Вступ», який здебільшого рекомендують оформляти на заключному етапі роботи.

Обґрунтування теми повинно бути чітким і лаконічним.

Структура обґрунтування (2-3 стор.):

титульний аркуш — 1 стор.;

■ назва теми;

■ актуальність;

■ зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами;

■ об'єкт дослідження;

■ предмет дослідження;

■ робоча гіпотеза;

■ мета роботи;

■ завдання дослідження;

■ методи дослідження;

■ організація дослідження;

■ наукова новизна;

■ практичне значення;

■ контингент досліджуваних;

■ шляхи впровадження.

Науково-теоретичне обґрунтування теми дослідження обговорю­ється та затверджується на засіданні випускаючої кафедри і є підста­вою для затвердження теми магістерської роботи на раді відповідно­го факультету.

Титульний аркуш обґрунтування теми магістерської (дипломної) роботи містить:

Ø найменування вищого навчального закладу, де вона виконана;

Ø прізвище, ім'я, по батькові автора;

Ø науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім'я, по батькові наукового керівника;

Ø місто і рік.

 

Взірець обґрунтування

Назва магістерської (дипломної) роботи має бути, за можливістю, короткою (10-12 слів), вказувати на мету дослідження і його завер­шеність. Назва має віддзеркалювати об'єкт і предмет дослідження, але не дублювати їх. Іноді для більшої конкретизації до назви можна додати невеликий (4-6 слів) підзаголовок.

У назві не бажано використовувати ускладнену термінологію псевдонаукового характеру. Треба уникати назв, що починаються зі слів „Дослідження питання...”, „Дослідження деяких шляхів...”, „Де­які питання...”, „Матеріали до вивчення...”, „До питання...” та ін., а яких не відбито достатньою мірою суть проблеми.

Наприклад: Оперативний вплив на розумову працездатність ша­хістів з вадами зору (Олімпійський та професійний спорт); Розви­ток спеціальних фізичних якостей учнів 14-15 років в процесі осво­єння техніки гри з футболу в умовах шкільної секції (Фізичне вихо­вання); Особливості впливу ЛФК і масажу на хворих остеохондро­зом шийного відділу хребта в післялікарняний період (Фізична реабі­літація).

Актуальність теми.

Шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв'язаннями проблеми обґрунтовують актуальність та доцільність роботи для розвитку галузі фізичного виховання, особливо на ко­ристь України.

Актуальність дослідження обґрунтовує вибір проблеми. При її висвітленні потрібно:

— показати зв'язок наукової проблематики творчої роботи з ос­новними тенденціями розвитку фізичної культури та спорту, її соціа­льне значення;

— обґрунтувати важливість проблеми, що вирішується в роботі для практики обраної спеціальності та довести, що її розв'язання на часі;

— представити наукові колективи й окремих дослідників, які зробили значний внесок у вирішення поставленої проблеми (узагаль­нити результати їх досліджень та визначити, що залишилось недослідженим, або недостатньо дослідженим).

Об'єкт — це та частина об'єктивної реальності, яка привернула увагу дослідника (у нашому випадку практична діяльність людини В галузі фізичної культури і спорту).

Наприклад: Розумова працездатність шахістів з вадами зору (Олімпійський та професійний спорт); Фізичне виховання школярів середніх класів (Фізичне виховання); Показники нервово-м'язового апарату і серцево-судинної системи хворих остеохондрозом ший­ного відділу хребта (Фізична реабілітація).

Предмет — це та сторона об'єкту дослідження, ті його властиво­сті і відносини, які досліджують з певною метою в даних умовах і обставинах.

Наприклад: Методика оперативного впливу на розумову праце­здатність шахістів з вадами зору (Олімпійський та професійний спорт); Розвиток спеціальних фізичних якостей підлітків в процесі занять з футболу (Фізичне виховання); Функціональний стан хворих остеохондрозом хребта (Фізична реабілітація).

Робоча гіпотеза — визначає стратегію дослідження, виконує йо­го спрямовуючу роль. Гіпотеза показує орієнтовні шляхи розв'язання проблеми. В ході роботи гіпотеза може підтвердитися, а може і не знайти підтвердження, що також є позитивним результатом дослі­дження.

Отримавши завдання наукового керівника, студент розпочинає роботу над обраною темою. Проаналізувавши літературу, він фор­мулює гіпотезу, мету і завдання своєї роботи.

Постановка гіпотези (припущення) — відповідальний момент у написанні наукової роботи. Правильна постановка гіпотези можлива лише після з'ясування стану питання. Гіпотеза поставлена правильно у тому випадку, якщо вона:

1) достатньо проста у формулюванні;

2) може бути перевірена;

3) охоплює тільки те коло питань, яке складає сутність даного дослідження;

4) не суперечить науковим фактам, які встановлені раніше (або повинна мати докази нових фактів на достатньо великому і достовір­ному експериментальному матеріалі).

Приклад постановки гіпотези: припускаємо, що застосування нетрадиційних методів розвитку гнучкості сприятиме швидшому засвоєнню технічного елемента;

Припускається, що навчання легкоатлетичних вправ методом колового тренування дозволить підвищити якість і ефективність навчання.

Мета пов'язана з об'єктом і предметом дослідження, а також з його кінцевим результатом і шляхом його досягнення. Вона визначає головний напрямок вирішення проблеми. Завдання дослідження — це ті кроки, які має зробити дослідник, щоб досягнути мета.

Наприклад. Мета: сформувати систему підготовки юних гімна­сток 6-8 років.

Завдання дослідження можуть мати такі складові:

• вирішення певних теоретичних питань, які входять до загальної проблеми дослідження (наприклад, виявлення сутності понять, явищ, процесів, подальше їх вивчення; розробка ознак, рівнів функціонування явищ або процесів, критеріїв їх ефективності, принципів умов застосування тощо);

• всебічне вивчення практики вирішення даної проблеми, виявлення її типового стану, недоліків і труднощів, їх причин, типових особливостей передового досвіду. Таке вивчення дає змогу уточнити, перевірити дані, опубліковані в спеціальних неперіодичних і пері» одичних виданнях, підняти їх на рівень наукових фактів, обґрунтованих у процесі спеціального дослідження;

• обґрунтування необхідної системи заходів щодо вирішення даної проблеми;

• експериментальна перевірка запропонованої системи заходи щодо відповідності її критеріям оптимальності, тобто досягнення максимально можливих у відповідних умовах результатів вирішення цієї проблеми при певних витратах часу і зусиль;

• розробка методичних рекомендацій та пропозицій щодо використання результатів дослідження у практиці діяльності відповідних установ (організацій).

Наприклад:

1. З'ясувати стан (характер) розвитку рухових якостей і коор­динаційних здібностей юних гімнасток 6-8 років.

2. Визначити структуру рухової підготовленості юних гімнас­ток.

3. Розробити і експериментально обґрунтувати програму спе­ціальної рухової підготовки юних гімнасток.