Аудит правильності відображення в балансі залишків незавершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів, дебіторської заборгованості і поточних зобов’язань

Організація аудиту правильності відображення в балансі виробничих запасів, незавершеного виробництва та готової продукції, насамперед, вимагає вивчення матеріалів річної інвентаризації. На підставі зазначених матеріалів встановлюється групи запасів, які вимагають детальнішої суцільної чи вибіркової перевірки в місцях зберігання. При цьому безпосередньо в коморах, складах та за окремими матеріально відповідальними особами на виробництві перевіряється організація складського обліку взагалі та організація зберігання окремих видів запасів зокрема. Особливої уваги аудитора вимагає перевірка правильності відображення в первинних документах та в поточному обліку руху запасів, дотримання встановленого порядку їх оцінки при надходженні, списанні та в балансі.

Що стосується статті балансу “Незавершене виробництво”, яка відображає залишки витрат в грошовому виразі на кінець року (періоду) на рахунку “Виробництво”, то порядок визначення цих витрат, їх оцінка та інші параметри по кожному господарюючому суб’єкту визначається згідно з прийнятою ним обліковою політикою. Відповідно аудитор повинен ознайомитися з положеннями наказу про облікову політику і тільки після того приступити до перевірки достовірності показників цієї статті.

Організаційна особливість перевірки наявності незавершеного виробництва полягає в тому, що в затратах незавершеного виробництва відображаються витрати заробітної плати, відрахування у фонди обов’язкового соціального страхування, витрати на оплату вартості електроенергії, води, нарахованої амортизації на основні засоби, які безпосередньо використовуються для виробництва певних видів продукції, втрати від браку продукції тощо, які не мають матеріального вираження і тому не має можливості їх безпосередньо виміряти. Крім того, складність інвентаризації незавершеного виробництва полягає і в тому, що його склад часто не однорідний. Це можуть бути продукція часткової готовності, готова продукція, що не пройшла випробувань, неповністю укомплектована продукція, незавершені роботи, не прийняті замовником роботи або послуги, залишки замовлень допоміжного виробництва, матеріали, що зазнали змін, тощо.

Зазначені складності з інвентаризацією незавершеного виробництва з одного боку створюють умови для різних зловживань, крадіжок і тому вимагають особливої уваги аудитора, з іншого – часто немає достатньо ефективних методів його вимірювання. Тому в цьому випадку аудитор повинен проявити свою професійну компетентність і найти шляхи вирішення проблеми.

Найчастіше при масовому ритмічному виробництві порівнюють незавершене виробництво на кінець багатьох місячних чи інших звітних періодів і за відхиленнями в окремих звітних періодах виявляють можливі порушення. На окремих підприємствах застосовують оцінку незавершеного виробництва за нормативно-плановою виробничою собівартістю. Аудитор повинен пересвідчитися в досконалості такого підходу і використати його для підтвердження достовірності показників даної статті балансу. Важливу допомогу для аудиторського дослідження цієї статті можуть дати матеріали інвентаризації незавершеного виробництва. Аудитор може здійснити перевірку, критично оцінивши досвід інвентаризаційних комісій.

Для організації аудиту правильності відображення в балансі готової продукції, яка обліковується на рахунку 26 “Готова продукція”, аудитор насамперед повинен перевірити, чи вся продукція, що враховується на рахунку 26, повністю укомплектована, пройшла випробування та прийнята і здана на склад за накладною та визначити її кількість за даними інвентаризації.. Наступним прийомом організації аудиту повинна бути перевірка правильності оцінки залишків готової продукції. Обліковою політикою підприємства може передбачатися порядок оцінки готової продукції в поточному обліку за фактичною собівартістю та за обліковими цінами з окремим обліком відхилень фактичної собівартості від зазначеної оцінки. Аудитор повинен перевірити правильність використання зазначених положень облікової політики і відповідно достовірності оцінки залишків готової продукції, що відображена в балансі.

Організація аудиту правильності відображення в балансі залишків грошових коштів повинна розпочинатися інвентаризацією готівкових коштів у касі. Наступними процедурами аудитора повинні бути проведення порівняння показників балансу за статтею “Грошові кошти та їх еквіваленти” окремо в національній і іноземній валютах із сумами виписок банків, касових книг та інших регістрів, у яких ведеться облік грошей та їх еквівалентів. Проте не варто лише цим обмежуватися. Для підтвердження достовірності цієї статті балансу важливо також провести хоч би вибіркову перевірку правильності ведення касових операцій та операцій на поточному рахунку в банку із залученням відповідних облікових регістрів.

Що стосується організації аудиту правильності відображення в балансі дебіторської заборгованості, яка в балансі відображається статтями “Довгострокова дебіторська заборгованість” –у першому розділі активу балансу та в другому розділі активу – “Векселі одержані”, ”Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги”, “Дебіторська заборгованість за розрахунками: з бюджетом, за виданими авансами, з нарахованих доходів, за внутрішніми розрахунками” та “Інша поточна дебіторська заборгованість”, то тут перед аудитором стоїть завдання впевнитися в реальному існуванні залишків дебіторської заборгованості і з’ясувати найменування дебіторів. З цією метою важливо здійснити інвентаризацію заборгованості шляхом отримання підтвердження від дебіторів сум заборгованості на певний момент. Крім того, важливо по кожному дебітору знайти підтвердження наявності заборгованості за допомогою відповідних первинних документів, виписок банків та додатків до них за допомогою різних аналітичних процедур.

Поточні зобов’язання відображаються в балансі в розділі з однойменною назвою четвертого розділу пасиву і об’єднують велику групу рахунків, за якими ведеться облік різної поточної кредиторської заборгованості підприємства. В тому числі тут відображаються також статті “Короткострокові кредити банків”, “Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями”, “Векселі видані”, “Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги”, “Поточні зобов’язання за розрахунками: з одержаних авансів, з бюджетом, з позабюджетних платежів, зі страхування, з оплати праці, з учасниками, із внутрішніх розрахунків”, а також стаття “Інші поточні зобов’язання”.

При значних обсягах розрахункових операцій та великій кількості кредиторів, організація аудиту правильності їх відображення в балансі полегшується тим, що переважна частина цих розрахунків систематично контролюється зацікавленими сторонами. Так, розрахунки із бюджетом, з позабюджетних платежів зі страхування підтверджуються у відповідних звітно-розрахункових документах. Активно контролюється аудиторами заборгованість із оплати праці. Статті “Короткострокові кредити банків” та “Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями” контролюється банками і підтверджується відповідними виписками та актами звірок. Здійснюється також контроль кредиторами за рухом заборгованості за товари, роботи, послуги. Цю заборгованість аудитор повинен признати лише за матеріалами взаємної звірки розрахунків з постачальниками, підрядниками, та іншими контрагентами.

Перевіряючи стан поточних зобов’язань, аудитор повинен особливу увагу приділити руху розрахунків за депонованою заробітною платою, тому, що за цими розрахунками можливі зловживання. Так, у випадку неотримання заробітної плати працівниками, які звільнилися чи померли, часто допускається при їх переказах одержувачам навмисне невірне зазначення адреси, а повернені суми переказів у зв’язку з цим в касу підприємства можуть бути не оприбуткованими. Аналогічні випадки трапляються і з нарахуванням зарплати працівникам за фактично невиконані роботи, які потім депонуються і привласнюються працівниками бухгалтерії. У таких випадках аудитор повинен встановити терміни невиплати заробітної плати, причини несвоєчасного отримання заробітної плати, вияснити, чи робилися спроби повідомити працівникові про цю заборгованість та здійснити інші процедури для підтвердження достовірності зазначеної заборгованості.