Визначення програмових завдань рухливих ігор.

Давайте розглянемо вимоги програми “Малятко” до рухливих ігор в різних вікових групах.

Для дітей 3-4 року життя добирають ігри з нескладним змістом і найпростішими рухами, бо життєвий досвід і фізичні можливості малюків ще недостатні.

Такі ігри повинні включати події, добре відомі дітям з оточення або за сюжетом казок чи картин. Малюків найбільше цікавить сам хід гри, а не результат, їм байдуже, чи їх спіймають; вони охоче наслідують дії птахів, тварин. Малятам до вподоби ігри з віршованим текстом: “Пузир”, “Зайчик”, та інші. Вихователь проказує вірші, а діти наслідують дії. В цьому віці проводяться ігри з одним-двома правилами.

З дітьми 5-го року життя грають у більш складні за змістом і правилами ігри. Вихованці в цьому віці володіють вже набагато ширшим колом рухів, краще уявляють собі життя тварин, птахів, види транспорту, явища суспільного життя. Їх починає цікавити наслідок дії в іграх, для них вже не байдуже чи спіймають їх чи ні; тому тут використовують ігри з ловінням “У ведмедя у бору”. Часто використовуються віршовані тексти, де гравці проказують вірші, що активізує їх. Зростають вимоги до дій гравців за допомогою правил, зокрема щодо початку дій: тут діє правило, ми забороняємо починати рух до сигналу.

З дітьми 6 року життя використовуються ігри, які відображають явища не лише найближчого оточення. Старші дошкільники грають у космонавтів, пілотів, мандрівників, наслідують дії тварин тощо, розігрують досить складні сюжети. До змісту ігор додають такі рухи, як стрибки в довжину і висоту з розбігу, метання на відстань і в ціль і таке інше, а також включають шикування в ускладнених умовах. Багато ігор включають римований текст, гравці зобов’язані знати текст, бо це пов’язано з ходом гри. У правилах підвищуються вимоги до учасників. Дітей цього віку цікавить кінцевий результат, тому доцільно використовувати ігри з елементами змагання.

 

5. Методика керівництва рухливою грою в різних вікових групах:

Підготовка до гри

Щоб рухливі ігри були цікавими, цілеспрямованими, вихователю потрібно добре підготуватися до їх проведення: вивчити її зміст, правила, вірші та пісні, що її супроводжують, відпрацювати рухи, які буде показувати дітям, приготувати різноманітний інвентар, атрибути.

5.2. Збір дітей на гру: рухлива гра завжди розучується на прогулянці, тому виникає необхідність в зборі дітей. В старшій групі вихователь збирає всіх дітей, а молодшій групі крім 3-4 дітей.

5.3. Прийоми збору:

· створення інтересу за допомогою зорових і слухових орієнтирів (дзвіночок, іграшки);

· можна домовитись у роздягальні, де діти зберуться на ділянці дитячого садка і в яку гру будуть грати;

· доручити найбільш активним дітям зібрати групу на гру;

· розподілити дітей на ланки, запропонувати, яка ланка швидше збереться на гру за якимось сигналом.

Збирати дітей потрібно швидко (1-2 хв.) тому що затримка знижує інтерес до гри.

Зацікавити дітей на гру можна прочитавши вірш, заспівавши пісню на відповідну тему, показати дітям предмети, іграшки, які зустрінуться в грі, також можна задати питання, загадати загадку.

5.4. Пояснення гри відбувається в ігровому положенні, діти стоять там, звідки розпочнуться ігрові дії: в іграх з перебіжками – біля короткої сторони майданчика, в іграх з шикуванням в коло – по колу.

В молодшій групі гра пояснюється поетапно, в ході ігрових дій; в старшій групі – перед початком ігрових дій.

Попереднє пояснення гри в старшій групі спирається на психологічні можливості дітей, які виросли і вчить їх планувати дії. Принципово важлива послідовність пояснення аналогічно арифметичним задачам – спочатку умова, а потім запитання. Це дає можливість уникнути на практиці помилки, коли пояснення починається з призначення дитини на ведучу роль в грі, в результаті чого увага дітей до інструкції знижується, звідси збій в ігрових діях.

Отже, послідовність:

назвати гру і її задум;

підкреслити правила;

нагадати рухи, якщо потрібно;

розподілити ролі;

роздати атрибути;

розташувати дітей на майданчику;

почати ігрові дії.

Слід запам’ятати, якщо в грі є слова, то спеціально розучувати їх в момент пояснення не слід.

Якщо гра знайома дітям, то замість пояснення слід згадати з дітьми деякі важливі моменти. А потім схема дій вихователя зберігається.

Розмітку ділянки для гри можна зробити заздалегідь або під час пояснення і розташування гравців. Інвентар, іграшки і атрибути роздають безпосередньо перед початком гри, інколи їх кладуть на обумовлені місця і діти беруть їх по ходу гри.

Розподіл ролей

Успішне проведення гри залежить від вдалого розподілу ролей, тому важливо враховувати особливості дітей: сором’язливі і малорухливі не завжди можуть справитися з відповідальною роллю, але підводити їх поступово до цього потрібно. З другого боку, не можна доручати відповідальні ролі завжди одним і тим же дітям, щоб усі вміли виконувати головну роль.

Призначення ведучого – це важливий методичний момент, під час якого, ми повинні прагнути, щоб кожна дитина могла справитися з відповідальною роллю. Виконання обов’язків ведучого має виховне значення: сприяє активності, формує організаторські навички.

Прийоми:

· призначення ведучого самими дітьми;

· призначення за допомогою лічилки;

· призначення за допомогою стрілочки і чарівного ковпака;

· призначення, як нагорода за щось хороше.

5.6. Керівництво ходом гри: проведення рухливих ігор з дітьми різних вікових груп має свою специфіку, яка залежить від анатомо-фізіологічних і психологічних особливостей дошкільнят.