Постанова про ганзейську торгівлю в Новгороді (1364р).

ДОКУМЕНТИ

СТОЛІТНЯ ВІЙНА 1337-1453 р.

А) Роззорення Франції англійцями і наварцями (1356 р.)

Отже почув король Іоанн Добрий, що герцог Ланкастер, англійці і наваррці наближаються до Руана і завдають країні великих лих і що англійці раніше не чинили там стільки лиха, скільки чинили вони тепер завдяки силі і допомозі наваррців...

Герцог Ланкастер і наваррці, які роз”їзджали великими загонами і палили всю відкриту місцевість, під”їзджали до Вернона, який був добрим містом і великим, і був він весь спалений і пограбований: залишився тільки замок. А потім поїхали вони в напрямі до міста Верней і так дісталися до нього. Це місто було цілком спалене, і так само зробили вони і з передмістями Руана.

Хрестоматія з історії середніх віків. Київ 1952. Т.2, с.28.

ГАНЗЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

Ганза. Перші загальні постанови (1260-1264 р.)

Бажаємо довести до вашого відома про таке рішення,прийняте після пильного обговорення мудрими і чесними людьми на допомогу всім купцям, які користуються і управляються Любекським правом.

1. По-перше, кожне місто хай в міру можливості охороняє море від піратів та інших лиходіїв, щоб морські торгіві вільно могли вести свою торгівлю.

2. Далі, якщо хто за свою провину буде вигнаний з одного міста, хай ні в яке з них знову не приймається.

3. Далі, якщо хто-небудь з городян буде захоплений у полон, його не слід викупати ніякими засобами, але слід послати йому його пояс і ніж.

4.Далі, ніякий купець не повинен купувати іншого, якщо той буде захоплений у полон, або приймати його від кого-небудь на сплату боргів. Якщо зробить це, втрачає можливість проживати в тому місті і в усіх інших, в яких має чинність Любекське право.

5. Далі, якщо хто за розбій і грабіж буде оголошений поза законом в одному місті, він буде вважатися таким і в усіх містах.

Статути Ганзейської контори в Брюгге (Приблизно від 1360 р).

Далі, ні одна людина, що користується німецьким правом, не повинна входити в товариство і володіти нерухомим майном спільно з фламандцями, під загрозою штрафу в розмірі марки золота.

Постанова про ганзейську торгівлю в Новгороді (1364р).

Хай буде відомо всім, хто побачить і почує цей запис, що старшини і наймудріші з німецьких купців, які тоді були в Новгороді, цілком одностайно погодились, керуючись листами і одержаними через посланців порадами міст поза країною і всередині її, біля моря, про таке:

1.Щоб ніхто не робив у Новгород більше однієї подорожі на рік, хто б він не був, і не привозив у Новгород товари більше одного разу протягом року, чи будуть ці товари його власні, чи компанійські, чи які-небудь інші.

[...] 5.Далі... повинні ми додержуватися таких правил щодо руських: за одностайним рішенням, для користі всього купецтва, після найближчого свята св.Миколая не можна купувати -- ні в роздріб, ні гуртом -- сукна, матерії та вироби з хутра руського виробництва, а також все інше, що виготовлене поза домашнім господарством руських. Можна купувати лише хліб і тому подібні сирові продукти по їх справжній вартості. Все вищезгадане ніхто не повинен купувати після найближчого дня св.Миколая ні в Новгороді, ні Пскові, ні в Полоцьку, ні в Ризі, ні в Дерпті, ні в Ревелі, ні в Фелліні, ні в Готланді, ні в іншому якому-небудь місці, куди звичайно іздять руські...

Хрестоматія з історії середніх віків. Київ 1952. Т.2, с.112 -115.

КУЛИКОВСЬКА БИТВА (1380 р).

... Полки ж почали сходитися. Передовий полк веде Дмитрій Всеволож і Володимир, брат його, а з правого боку іде Микула Васильович з коломенцями і з багатьма іншими. Татари ж ідуть по обидва бокт річки (річка Непрядва), ніде їм не розійтися: татар багато, а місця для них нема. Безбожний же цар (хан Мамай) виїхав з трьома князями темниками на високе місце щоб бачити людське кровопролиття, бо вже близбко сходяться полки... і коли настала третя година дня, князь великий (Дмитро Іванович), побачивши це, сказав: “Бачите, раття, гості наші наближаються до нас, водять між собою хоровод, уже вони веселими стали”.

[...] Татари ж побачили це вигукнули, говорячи “Горе нам, знов нас руські перехитрили; з нами билися слабі люди, а сильні всі цілі. І кинулись таки татари і побігли...” Хрестоматія з історії Української РСР Т.1. К., 1959., с.97-98.

ПРО ЗАВОЮВАННЯ КИЄВА ЛИТОВСЬКИМ КНЯЗЕМ ГЕДИМІНОМ

(1320 р)

Гедимін в час свого перебування у Києві відправив війська для завоювання міст, які належали до Київського князівства, таких-як: Білгородки,Сліповрота, Канів, Черкаси. У цей час його воєводи без великих зусиль завоювали для нього Сіверське, Переяславське, Брянське князівства, відстань на 300 верств за Дніпро аж до самого Путивля, усі ці землі були приєднані до Великого князівства Литовського.

Берлинський М.Ф. Історія міста Києва. Київ”Наукова думка”, 1991. С 82.

ПРО ЗАХОПЛЕННЯ ЛЬВОВА ПОЛЬСЬКИМ КОРОЛЕМ КАЗИМИРОМ ІІІ

(1340 р).

... Коли король Польщі Казимир довідався про нього [смерть князя Юрія Тройденовича], він нашвидкоруч зібрав із своїх придворних і панів військо [і] після великодного тижня поспішно напав на Русь і обложив місто Львів. Деякий час мешканці Львова витримували облогу, але пізніше, придушені голодом, разом з руськими боярами, що обороняли Високий і Низький замки і саме місто, вислали до короля [парламентарів] з повідомленням, що готові йому скоритися, коли король твердо пообіцяє, що не заборонятиме їхньої віри та обрядів....

Історія Львова в документах і матеріалах. Київ “Наукова думка”. 1986.С.12.

З ЛИСТА ПАПИ РИМСЬКОГО БЕНЕДИКТА ХІІ КРАКІВСЬКОМУ РИМО-КАТОЛИЦЬКОМУ ЄПИСКОПУ З ДОРУЧЕННЯМ ЗВІЛЬНИТИ ПОЛЬСЬКОГО КОРОЛЯ КАЗИМИРА ІІІ ВІД ПРИСЯГИ ШАНУВАТИ ПРАВА І ЗВИЧАЇ НАСЕЛЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОГО КНЯЗІВСТВА

(1341 р).

Надзвичайна відданість апостольській столиці, що її найдорожчий син во Хресті славний король Польщі Казімір, заслуговує того, щоб і ми були прихильні і ласкаві до нього і до всього, що стосується спасіння його душі.

ФАКТОЛОГІЧНИЙ МАТЕРІАЛ:

Королі Польщі:

Влалислав Локетко 1306-1333

Казимир ІІІ -- 1333-1370

Ядвіга 1382-1386

Князі Московські:

Юрій Данилович 1303-1325

Іван Данилович Калита 1325-1340

Семен Іванович Гордий 1340-1353

Іван Іванович Красний 1353-1359

Дмитро Іванович Донський 1359-1389

Василій І Дмитрович 1389-1425

Угорські королі:

Карл-Роберт Анжуйський 1308-1342

Людовик Угорський 1342-1382

Великі князі Литовські:

Міндовг1230-1264

Вітень 1295-1316

Гедимін 1316-1341

Ольгерд 1345-1377

Ягайло (Владислав)1377-1392 рр. великий князь Литовський, у 1386-1434 рр. король Польщі

Вітовт 1392-1430

1299 р. -- митрополит Максим переніс резиденцію митрополії з Києва до Володимира.

1307 р. -- до Литви приєднана Полоцька земля.

1313-1342 рр. -- правління хана Узбека в Золотій Орді.

1343 р. -- король Польщі Казимир ІІІ підписав з хрестоносцями Калішський договір. За цим договором король відмовився від Помор`я на користь Тевтонського ордену, а взамін отримав Куявську та Добжинську землі.

1348 р. -- битва між військами Великого князя литовського і хрестоносцями на р.Стреве. Військо Великого князя литовського зазнало нищівної поразки, загинуло бл.10тис. воїнів.

1350 р. -- у м.Буда Польський і Угорський королі підписали між собою договір про: а) надання військової допомоги Польщі Угорщиною; б)Угорщина визнавала за Польщею право володіння на завойовані Галицько-волинські землі; в) Угорщина погоджувалась викупити у Польщі Галицько-волинські землі за 100 тис. флоринів.

Поч.1362 р. -- литовські війська заняли Київ і його землі. З київського столу усунуто князя Федора і посаджено на князування Володимира сина Ольгерда.

1362 р-- Ольгерд встановив свою владу в південній частині Чернігово-Сіверщини і в Переяславській землі.

1362 р. -- битва між військами Ольгерда та Золотої Орди на р.Сині Води.

1368-1372 рр. -- Литовсько-Московська війна.

1372-1378 рр. -- Людовик Угорський передав у ленне володіння Галичину своєму родичу князю Володиславу Опольському. Титулував себе “Божою милістю пан і дідич Руської землі”.

1381 р. -- князь Кейстут, брат Ольгерда, спираючись на підтримку українських, білоруських і литовських феодалів, прихильників зближення з Москвою, захопив столицю В.К.Литовського, Вільно, й усунув Ягайла від влади. Ягайло відновив свою владу у липні 1382 р.

1387 р. -- Галичина ввійшла до складу Польщі.

1392-1393 рр. -- Волинь перейшла під владу Вітовта.

1392 р. -- укладено унію в Острові.

1393 рр. -- Чернігово-Сіверщина, Поділля перейшли під управління намісників Вітовта.

1399 р.-- битва між військами Вітовта та Золотоординського хана на р.Ворскла. Вітовт зазнав поразки.