Тире між підметом та іменною частиною складеного присудка при нульовій зв'язці ставиться,якщо підмет таіменна частина присудка виражено:
1. Іменниками: Київ — столиця України.
2. Числівниками: Два по два — чотири.
3. Інфінітивами: Життя прожити- не поле перейти (присл.).
4. Підмет - іменник, а іменна частина - інфінітив і навпаки: Читати - його улюблене заняття.
5. Підмет - числівник, а іменна частина - іменник і навпаки: Двісті - це значна сума.
6. Підмет - фразеологізм, а іменна частина - іменник, числівник, інфінітив і навпаки: Цей студент — стріляний горобець.
7. Незалежно від способу вираження підмета та іменної частини перед частками це, то,ось, значить: Говорити неправду - це погано.
Тире між підметом та іменною частиною складеного присудка при нульовій зв'язці не ставиться, якщо:
1.Підмет виражений займенником: Він гарний товариш.
2.Підмет виражений субстантивованим прикметником або дієприкметником: Вартові цікаві люди.
3.Іменна частина виражена займенником: Син у мене мій, та розум у нього свій.
4.Іменна частина виражена прикметником (у тому числі у формі вищого чи найвищого ступенів порівняння) або дієприкметником: Мужик хитріший від чорта.
5.Іменна частина виражена прислівником: Ця сукня їй до лиця.
6.Іменна частина виражена порівняльним зворотом: Нічначе озеро в берегах неба.
7. Незалежно від способу вираження підмета та іменної частини, якщо перед останньою є заперечна частка не: Серцене камінь.
8.Незалежно від способу вираження підмета та іменної частини, якщо між ними є вставне слово або словосполучення: Вчитися, безумовно, цікава річ.
Односкладні та неповні речення. Тире в неповному реченні
Односкладні речення
Односкладним називається такий тип простого речення, у якому наявний лише один головний член, що повністю передає його граматичне значення.
Усі односкладні речення поділяються на такі дві групи:
- односкладні речення дієслівного типу, серед яких виділяють особові та безособові;
- односкладні речення іменного типу.
До першої групи належать особові: - означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові – власне безособові та інфінітивні.
До другої групи належать номінативні речення.
Означено-особовим називається такий тип односкладного речення, у якому головний член виражається формою дійсного способу теперішнього або майбутнього часуІ або II особи множини чи формою наказового способуІ або II особи однини чи множини, при цьому суб'єкт дії в реченні не представлений, але він формально встановлюється з контексту: Мої любі, до мене ходіть! Я сама.. Поговоримо думами тихо (Л. У.).
Неозначено-особове речення - це такий тип односкладного речення, у якому суб'єкт дії розуміється як невизначена особа, а головний член виражається дієсловом у формі множини минулого часу дійсного способу, формою множини умовного способу або формою III особи множини теперішнього чи майбутнього часу дійсного способу: Либонь, правду кажуть про гуцула (Л. У.).
Узагальнено-особове речення - це такий тип односкладного речення, у якому суб'єкт дії розуміється узагальнено, абстраговано стосовно конкретного діяча, а головний член виражається дієсловом у формі другої особи однини теперішнього або майбутнього часу дійсного способу: Закохану людину одразу помітиш (О.Г.).
Безособове речення - це такий тип односкладного речення, у якому дія (стан) відбувається безвідносно виконавця цієї дії (тобто суб'єкт дії не встановлюється), а головний член виражається:
1) безособовим дієсловом: Потемніло враз (Б.Г.).
2) безособовим дієсловом у безособовому значенні: Пахне димом (Н.Р.).
3) безособовою предикативною формою на -но, -то: Віконця замуровано морозом (П.М.).
4) словом категорії стану (безособово-предикативним прислівником): На вулиці тихо та спекотно.
Інфінітивне речення - це такий тип односкладного речення, у якому головний член виражений граматично незалежним інфінітивом, який називає можливу або неможливу, необхідну дію або стан. Ці речення вважають різновидом безособових:
Погасло небо. І землі не чути.
Номінативне речення - це такий тип односкладного, що означають стан буття предметів, про які повідомляється, а головний член такого речення виражений формою називного відмінка субстантивного слова: Спокійні очі, сива голова, жорстка кирея кольору нічного (Л.К.).
У пунктуаційному плані прості односкладні речення не становлять якої-небудь проблеми, оскільки розділові знаки в них або відсутні, якщо це неускладнені речення, або такі ж, що й у простому ускладненому реченні.
Неповне речення - це речення з неповною структурною схемою (відсутній підмет або присудок) або в них є незаміщені позиції другорядних членів речення, необхідність яких визначається інформативною семантикою та зв'язком з тими членами, які в реченні є.
Розрізняють контекстуально-неповні, ситуативно-неповні та еліптичні речення.
Контекстуально неповним називається речення, у якому пропущений член (найчастіше присудок) речення є в попередньому або подальшому контексті. Такі речення характерні для писемного мовлення: Угорі було небо, заслане сірими хмарами. Помалу пересувалися, то купчилися, то розлазилися - нудні й огидні.
Ситуативно неповним називається речення, у якому незаміщені синтаксичні позиції головних або другорядних членів речення компенсуються обставинами спілкування, ситуацією, жестами, мімікою. Ці речення характерні для усного мовлення (у писемному мовленні вони трапляються тоді, коли автор передає мовлення дійових осіб, наприклад, за допомогою діалогу або прямої мови):
Крик зчинився серед селян: - Тікають! Тікають! Лови!..
Як контекстуально неповні, так і ситуативно неповні є реченнями структурно та семантично неповними, проте більшість контекстуальних речень, у яких пропущено один з головних членів є лише структурно неповним, а семантично повним. Такі речення називають реченнями з неповною реалізацією структурної схеми:
Увечері Сергій і Надія почали клеїти шпалери в професорській спальні. Працювали чітко, злагоджено (Б.Н.). Друге речення є структурно неповним; у ньому опущено підмет, що встановлюється з попереднього речення.
Еліптичним називається такий тип структурно неповного, але семантично повного речення, у якому присудок нульовий (опущений), але він є важливою ланкою речення не тільки семантично, а й структурно. Цей нульовий присудок ніби розуміється учасниками спілкування як такий, що є, але при цьому в реченні не вживається, бо зміст речення зрозумілий і без нього: Позаду - вороги (M.K.).
Тире в неповному реченні ставиться, якщо:
1) це контекстуально неповне речення, у якому пропущений присудок, який встановлюється з попереднього контексту: … На другий день я мав, гуляючи, купити струни для гітари. На третій - мазь для черевиків.
2) рідше на місці нульового присудка в еліптичному реченні: Він поза ставом, я — поза ним, він — у ліщинку й зник..
