Головна ідея школи - оптимальні управлінські рішення знаходять за допомогою математичних моделей ситуацій і розрахунків на компютерах.

Тема 1. Організація як об’єкт управління

 

Лекція 1. Природа організацій. Основні визначення та поняття.

1. Основи, історія і основні визначення управління.
2. Організація як термін, основні визначення.
3. Класифікація господарчих підприємств.
4. Причини і види кризових ситуацій на українських підприємствах.

________

 

 

 

Управління - це процес або форма діяльності, що передбачає керівництво певною групою людей чи орієнтацію її на досягнення мети організації.

Філософія управління базується на принципі: дія визначається кількісними результатами. Він передбачає оцінювання працівника за результатами, а не за методами досягнення їх.

Організації у своїй діяльності можуть використати:

— адміністративні принципи;

— неформальні взаємозв'язки і взаємодію груп.

Основоположниками адміністративних принципів були А. Файоль та Л. Гулик.

Французький промисловець А. Файоль визначив такі принципі адміністративного управління:

— розподіл праці;

— авторитет;

— дисципліна;

— єдність керівництва;

— єдність управління;

— підпорядкування особистих інтересів загальному благу;

— винагорода;

— централізація;

— ієрархія;

— порядок;

— справедливість;

_- стабільність персоналу; __ ініціатива;

— дотримання етичних норм.

Ці принципи забезпечують створення схеми структуризації й равління організацією. Вони також лягли в основу розроблених Гуликом функцій керівника і є такими:

1) планування — розробка в загальних рисах того, що слід зро-ти, а також шляхів досягнення наміченого (мета організації);

2) організація — встановлення формальної структури влади, за помогою якої структурні підрозділи впорядковуються, визнача­вся і координуються для досягнення певної мети;

3) управління — безперервне прийняття рішень і втілення їх у Інкретних і загальних наказах та вказівках;

4) укомплектування — комплекс функцій із застосуваня та під-товки кадрів, а також створення безпечних умов праці;

5) координація — охоплення всіх важливих обов'язків, які сто-таться взаємозв'язків різноманітних сфер діяльності організації;

6) звітна робота — інформування тих, перед ким керівник зобо-язаий звітувати про стан справ, взаємне інформування в стосунках персоналом;

7) складання бюджету — діяльність, пов'язана із фінансовим пла-уванням, бухгалтерським обліком та контролем.

Функції керівника відповідно до принципів неформальних вза-яозв'язків та взаємодії груп, розроблені Ч. Барнардом, такі: _:

1) підтримання організаційних зв'язків;

2) забезпечення здійснення індивідуумами основних видів діяль-ості;

3) формулювання призначення та мети.

Менеджмент - це сфера людської діяльності і відповідна галузь знань, до якої входить як обов"язковий елемент управління людьми або організаціями.

Як наука менеджмент виник близько 100 років тому. На сьогодні відомі такі школи або напрями менеджменту як:

· Школа наукового управління Тейлора, Гілберта та ін. (1885-1920). Головна ідея школи- раціоналізація праці на виробництві плюс матеріальна зацікавленість робітників ведуть до підвищення продуктивності праці;

· Адміністративні (класична) школа Файоля, Вебера та інш. (1920-1950). Головна ідея школи - є універсальні принципи управління, застосування яких гарантує успіх у будь -якій організації;

· Школа людських стосунків Маслоу та інш. (1930-1950).

Головна ідея школи - для ефективного досягнення мети організації необхідно й достатньо налагодити міжособистісні стосунки між працівниками;

· Школа поведінки Арджиріса, Лайкерта (від 1950р.)

Головна ідея школи - ефективність досягнення мети організації вимагає максимального використання людського потенціалу на основі даних психології і соціології;

· Кількісна школа Вінера, Аккофа (від 1950 р.)

Головна ідея школи - оптимальні управлінські рішення знаходять за допомогою математичних моделей ситуацій і розрахунків на комп"ютерах.

У науці сучасного менеджменту виділяються такі основні його властиво-

сті як:

· Системний підхід до управління;

· Ситуаційний принцип управління;

· Організаційна культура;

· Механізація, автоматизація, комп"ютерізація управлінських процесів;

· Демократизація управління;

· Інтернаціоналізація менеджменту.

 

Взагалі увесь комплекс менеджменту складається з таких напрямів як:

· Стратегічний менеджмент - який базується на постановці і досягненні головних стратегічних завдань. До нього входять такі завдання як: вибір місії організації, ситуаційний аналіз, стратегічний маркетинг, стратегічне планування діяльності, створення і корекція організаційних структур, управління реалізацією стратегії;

· Кадровий менеджмент (управління персоналом) тобто кожна мета досягається людьми - найважливішою складовою менеджменту;

· Операційний менеджмент (управління технологічними процесами і операціями за допомогою людей, автоматів і приладів);

· Фінансовий менеджмент (управління фінансами) шляхом розподілу фінансів, їхня динаміка регулюється виробничо-господарською діяльністю організації з метою забезпечення її ефективності;

· Проектний менеджмент;

· Інноваційний менеджмент (управління розвитком, нововведеннями);

· Управління якістю продукції/послуг та інш.

 

Організації оточуюють нас все наше життя. Це дитячі садки, навчальні заклади, підприємства і установи та інше. Організації виробляють продукцію і послуги завдяки котрим людство живе і розвивається. Організації визначають умови життя в суспільстві й контролюють їх дотримання. Вони дають можливість виражати і реалізувати власні погляди і можливості. Якщо розглядати організацію як абстрактне поняття то вона являє собою об"єднання людей, які спільно працюють задля досягнення певної мети.

Персонал, що працює в організації є об"єднанням людей які мають певну кваліфікацію, індивідуальні психо-фізиологічні дані, певні мотиви й мету в конкуренції з іншими, які здатні мобілізувати політичні, психологічні та інші ресурси для досягнення мети організації

Управління персоналом є складовою загального процесу управління який здійснюють менеджери. Процес управління має п"ять основних функцій:

· Планування - постановка цілей, розробка правил і послідовності дій задля досягнення цілей, планування і прогнозування майбутніх подій;

· Організація - постановка певних задач для підлеглих, розподіл на відділи, делегування частки влади і відповідальності підлеглим, розробка системи управління, зв"язку і обміну інформацією, координація роботи підлеглих;

· Управління персоналом - розробка вимог до кандидатів на роботу, підбір і відбір робітників, розробка стандартів до роботи, що буде виконуватися, надання компенсацій робітникам, контроль і оцінка їхноьої роботи, навчання і розвиток робітників;

· Керівництво - розробка механізмів для стимулювання праці робітників, соціальний захист і мотивація до праці;

· Контроль - встановлення таких стандартів як квота продажів / наданих послуг,, якість, рівень продуктивності, перевірка відповідності робіт розробленим стандартам та корегування дій.

 

Ми зупинемось на вивченні поняття управління персоналом як функції процесу управління. Управління персоналом повинно відповідати концепції і задачам які менеджер по персоналу повинен використовувати в своїй діяльності. До них відносяться:

· Аналіз роботи (визначення характеру роботи кожного співробітника);

· Планування потреби в персоналі і найм кандидатів;

· Адаптація і навчання нових робітників;

· Управління оплатою праці;

· Зобезпечення мотивації та пільг;

· Контроль і оцінка виконання робіт;

· Комунікації і розвиток персоналу;

· Виховання почуття відповідальності,

· Піклування про здоров"я і безпеку підлеглих, підтримання здорового соціально-психологічного клімату в колективі;

· Регулювання трудових відносин;

· Робота зі скаргами.

 

Якщо ці задачі за умов адмін.-командної системи розглядались як другорядні, то при переході до ринку вони вийшли на перший план для кожної організації.

Основу сучасної концепції управління персоналом організації складає підвищення ролі особистості робітника, знання його мотивацій, вміння їх формувати і направляти в напрямку досягнення цілей організації.

В умовах постійних політичних і соціально-економічних змін управління персоналом набуває особливого значення. Воно має дати можливість реалізації питань адаптації особистості до зовнішнього середовища, враховувати особистістні риси робітників при створенні системи управління. Виходячи з практики управління можна виділити три фактори які впливають на персонал організації:

1. Ієрархічна структура організації, де основним засобом впливу на робітника є відношення влади - підкорювання, тиску зверху за допомогою примушування, контролю за розподілом матеріальних благ.
2. Культура. тобто вироблені суспільством, організацією, групою лідей спільних ціностей, соціальних норм, норм поведінки,котрі регламентують поведінку особистостей в цьому колективі.
3. Ринок - ланцюг рівноправних відносин, що базуються на купівлі-продажу товарів і послуг, відношеннях до власності, рівновазі інтересів продавца і покупця.

 

На практиці ці фактори окремо один від одного рідко реалізуються. Від того якому з них віддається приоритет залежить обличчя підприємства, його соціально-економічна ситуація.

При переході до ринку відбувається поступовий відхід від ієрархічної системи управління, жорсткого адміністративного тиску до риночних відносин, відносин до власності, що базуються на економічних методах.

Тому сьогодні головне усередині організації - робітникі, а за її межами - споживачі продукції.

Необхідно повернути свідомість робітника до споживача, а не начальника,

Прибутку, а не марнотратства, ініциативі, соціальним нормам, що базуються на здоровому економічному розрахунку, моральності, Ієрархія відійде на другий план поступаючись культурі і ринку.

Ви повинні пом"ятати, що Ви як менеджер можете розробити блискавичні плани → розробити чітку організаційну схему → встановити сучасне обладнання→ організувати передовий бухоблік і зазнати при цьому невдачі тільки від того, що взяли не тих людей, або не зрозуміли мотивації підлеглих.

З іншого боку, багато з менеджерів, чи то президенти компаний, або генеральні директори, досягають успіхів завдяки використання нетрадиційних планів організації або управління. Вони досягають успіху завдяки вміння відбирати і приймати на роботу необхідних для неї працівників, знають як їх мотивувати, оцінювати і розвивати. Ви повинні пам"ятати, що досягнення результату - основна задача управління і вирішувати Вам її потрібно за допомогою людей.

 

Президент однієї відомої компанії сказав: " Наявність капіталу не є вузьким місцем в розвитку виробництва. Я думаю, що робоча сила і вміння компанії підбирати і підтримувати відповідну до спеціалізації робочу силу і є вузьким місцем. Не відомо жодного великого проекту, який базується на передовій ідеї, великій енергії бажання і ентузіазму і проваленого за відсутністю грошей.Проекти не виконувались із за нізької підтримки ентузіазму і ефективності робочої сили."

 

Ніколи ще в нашій історії це ствердження не було настільки актуальним ніж зараз.Інтенсивна глобальна конкуренція, дерегуляція і технічний прогрес викликали лавину змін за умов яких багато фірм не вижило. В цій ситуації майбутне за менеджерами, котрі краще зможуть управляти в умовах постійних змін зовнішнього середовища і при цьому добиватися відданості свого персоналу, який працює як для себе і своєї компанії.

 

Взагалі зо столітню історію менеджмент розуміли і як певний вид діяльності, і як групу людей, що її здійснюють, і як галузь досліджень і навчальну дисципліну. Класик сучасного менеджменту америк. Вчений П. Друкер іронічно зазначив: "Багато з того, що ми називаємо менеджментом, полягає в тому, щоб ускладнити людям роботу. " До англійської мови термін "менеджмент" прийшов з французської "manage" - "домоведення". В англійській мові воно набуло сучасного значення " to manage" - "управляти", "керувати", "завідувати", " бути на чолі", "бути здатним справитись, з чимось, якоюсь проблемою". "Managment" - управління, керівництво, завідування тощо.

В Оксфордському словнику даються чотири значення цього слова:

1. Спосіб, манера спілкування з людьми;

2. Влада і мистецтво управління;

3. Особливого роду вміння, адміністративні навички;

4. Орган управління, адміністративна одиниця.

 

Всі ці значення цілком прийнятні як для політики, так і для бізнесу.

Узагальнюючи велику управлінську практику, можна сформулювати наступні передумови менеджменту:

1. Менеджмент як управлінська діяльність притаманна організаціям, які функціонують у певному ринковому середовищі. Будь-якій організації для досягнення своїх цілей потрібен менеджмент, а останній не може існувати поза організацією;

2. Потреба в менеджменті виникає у зв"зку з необхідністю координації діяльності більшої або меншої кількості людей, кожен з яких виконує певну роботу;

3. Для досягнення цілей організації потрібно використовувати наявні ресурси (матеріально-технічні, фінансові, людські, інформаційні, природні). Менеджмент і є тією ланкою, яка забезпечує їх ефективне використання. Самі ж ресурси менеджери отримують від їх власників;

4. Раціональний менеджмент грунтується на певному балансуванні між успіхом організації (досягнення цілей), а також продуктивністю (рівнем використання ресурсів).

 

З урахуванням сказаного можна сформулювати наступне визначення.

Менеджмент являє собою цілеспрямований вплив на діяльність усіх працівників організації для успішного досягнення встановлених ними ринкових цілей у змінному зовнішньому середовищі шляхом продуктивного використання відповідних наявних ресурсів.

Складові процесу менеджменту представлені на рис.1.1

Балансування результату й ефективності

Робота з іншими Та через інших

		Розподіл обмежених ресурсів

 

2.