Лекція 5-6. Лексичні, стилістичні й граматичні проблеми перекладу фахових текстів.

Специфічні проблеми перекладу фахових текстів

План

1. Лексичні проблеми перекладу фахових текстів.

2. Стилістичні проблеми перекладу фахових текстів.

3. Граматичні проблеми перекладу фахових текстів.

4. Специфічні проблеми перекладу фахових текстів.

Для фахової мови як спеціальної мови, що обслуговує конкретну сферу чи галузь знань характерним є наявність фахового вокабуляру, елементи якого за межами фахової сфери, котру він обслуговує, є маловживаними, або вживаються з іншим чи спеціальним значенням. Також на граматичному, синтаксичному та прагматичному рівнях фахова та загальновживана мови можуть мати певні відмінності.

Лексичні проблеми перекладу фахових текстів. Фахова мова є середовищем народження й розвитку термінології. Як зазначає Т. Кияк, «терміносистеми слід досліджувати лише в руслі їхньої функціональної ваги в контексті, власне, фахових мов».

В українському мовознавстві відомі різні погляди на сутність поняття «фахова лексика». Деякі вчені (А. Д’яков, Т. Кияк, З. Куделько) вважають, є підстави ототожнювати фахову лексику з термінологією, інші (Г. Мацюк, Т. Панько, Л. Симоненко) розмежовують фахове мовлення та термінологію.

Фахова лексика – це сукупність усіх лексичних номінацій комунікативно-професійної сфери. До фахової лексики зараховують професіоналізми, які не належать до терміносистем, а до лексики наукових галузей. Усі фахові мови виконують дві основні функції:

· функцію позначення, найменування вузькопрофесійних спеціальних понять і систем понять (предметів, ознак, дій, процесів);

· функцію особливого найменування загальновідомих понять, що надає цьому поняттю підвищеної виразності, експресивності, емоційності.

Як доводить практика, фахівець зі знанням мов, наприклад, український фізик з глибокими знаннями англіської або німецької мови, спроможний зробити більш професійний переклад, аніж германіст без додаткових знань з фізики. Проте такий ідеальний випадок (отримання подвійної освіти), як правило, рідкісний, і тому з практичних і економічних міркувань на перший план виступає знання іноземної мови.

Якщо говорити лише про термінологічний аспект фахового перекладу, то головні його труднощі пов’язані не з перекладом окремих термінів, зафіксованих у термінологічному словнику, а з передачею правильного змісту кожної фрази, якому не завжди відповідає дослівний переклад. Для цього необхідно деяке знання предмета, про який іде мова.

Варто погодитися з тим, що умовою правильного перекладу, тобто вибору потрібного слова з числа тих, які слугують передачею терміну оригіналу в різних його значеннях, є правильне розуміння того, про що в контексті йдеться, тобто знання явищ дійсності та їх назв. Перекладачу-неспеціалісту може допомогти його філологічна освіта, знання асоціативних зв’язків термінологічних морфем, афіксальні особливості термінів. У будь-якому випадку через різке збільшення попиту на переклад його якість вимагає особливої професійності цього виду діяльності.

Працівники в області інформації підрахували, що на пошук інформації витрачається 20% робочого часу, в тому числі затрати часу на виявлення значення того чи іншого терміну, оскільки пошук потрібного в середньому складає 15 хв. на день. Кількість часу, затраченого на з’ясування значення терміну була б дещо меншою, якщо б сама його форма підказувала його лексичне значення, незалежно від професійного рівня працівника. Звідси випливають принаймні два висновки: 1) перекладач повинен хоча б деякою мірою орієнтуватися в тематиці текстів, які перекладаються, що набувається також із досвідом його роботи; 2) в тексті перекладу потрібно уникати термінів, що хибно орієнтують, якщо в певній термосистемі є їх синоніми з більш вмотивованою внутрішньою формою.

Специфіка фахового перекладу зводиться до специфіки передачі мовних та стилістичних особливостей, які притаманні тим чи іншим жанрам науково-технічної літератури. Більшість лінгвістів характеризують цей вид перекладу як особливий вид діяльності, який визначається в першу чергу своїми функціональними, а не стилістичними чи жанровими особливостями.

Крім професійних функцій, цільових установок існують два абсолютно різні види перекладу – усний і письмовий, кожний із яких може бути поділений на підтипи. У цьому відношенні лінгвісти розрізняють такі види робіт: 1) письмовий переклад фахових текстів з іноземних мов українською; 2) письмовий переклад фахових текстів з української мови основними західноєвропейськими мовами; 3) усні переклади «з листа» для фахівців; 4) усний переклад на переговорах, в роботі комісій, у наукових залах; 5) усний переклад на конференціях, семінарах, симпозіумах. Якість та обсяг перекладу можуть залежати від вимог клієнта, в залежності від яких переклад може бути детальним, адекватним, з особливим натиском на термінологічні одиниці, чи фрагментарним, неповним, із точним перекладом лише найбільш важливих для клієнта місць. При цьому повний переклад у цілому відповідає текстові оригіналу, а адекватний переклад фахового тексту повинен точно передавати зміст оригіналу, мати загальноприйняту в мові перекладу термінологію та відповідати нормам стилю.

Серед системи термінів кожної галузі вирізняють дві складові – термінологію і терміносистему. Термінологія – 1) розділ мовознавства, що вивчає терміни (у цьому значенні все частіше використовують слово термінознавство), 2) сукупність термінів певної мови або певної галузі. Наприклад, можемо говорити про англійську, польську, російську, українську та інші термінологію, а також про термінологію математичну, юридичну, хімічну, технічну тощо. Фахові або галузеві термінології, тобто сукупність термінів конкретних галузей, називають терміносистемами або термінологічними системами.

Термінологія як і фахова мова має свій різновид. Існують терміни: медичні, філологічні, хімічні, військові і багато інших. У ході розвитку науки і виробництва відкриваються нові явища, виникають нові поняття, що позначаються іменуваннями особливого роду – термінами.

Незважаючи на розробленість аспектів термінознавства, все ж залишаються деякі спірні питання, зокрема це стосується дефініції терміна. Існує два основні підходи до його визначення: структурно-субстанційний та функціональний. Прихильники першого розглядають термін як особливо слово, яке протиставляється за своєю семантичною і граматичною структурою загальновживаному (Д. Лотте, Т, Канделакі та ін.). Прихильниками другого було доведено, що термін – це функція, тип вживання лексичної одиниці (Б. Головін, В. Лейчик, Т. Кияк, Е. Скороходько, Н. Швець). Таким чином, термін – це слово чи словосполучення спеціальної форми вживання. Специфіка терміна, що відмежовує його від інших слів мови, полягає в особливому призначенні, функції терміна – чітко виражати спеціальні поняття. Отже, термін – це насамперед функціональна одиниця мови.

Усі лексичні одиниці фахових текстів поділяються на:

1) терміни певної галузі, що мають власну дефініцію;

2) міжгалузеві загальнонаукові термінологічні одиниці (терміни філософії, політології, математики, філології тощо);

3) професіоналізми;

4) професійні жаргонізми, що не претендують на точність та однозначність, мають великий рівень образності та емоційно забарвлене значення.

Отже, фахова мова – це насамперед термінологія, притаманна тій чи іншій галузі науки, техніки, мистецтва, та професіоналізми. Вона виокремлюється відповідно до сфери трудової діяльності, де активно функціонує.

Типи термінів:

1. Терміни-кореневі слова: а) власна непохідна лексика (moan, meal, nail); б) запозичена непохідна лексика (object, acid, acne).

2. Похідна лексика: а) терміни, утворені шляхом префіксації (antidote, hemisphere, hemorrhage); б) терміни, утворені шляхом префіксації (shortage, constriction, duty).

3. Терміни-складні слова (flywheel, roentgenography, afterpotential).

4. Терміни-словосполучення (home accident, bone age, retinal detachment).

5. Терміни-абревіатури (RN – registered nurse, AIDS – acquired immunodeficiency syndrome, I.Q. – Intelligence Quotient).

6. Буквенні умовні позначення (T-cell surface, Typ-A-s,Typ-B-s,Typ-C-s).

7. Символи (знаки) – наприклад, математичні, хімічні та інші (Au – Gold, Ag – Silver).

8. Номенклатура (‘jumping” determinant – детермінанта, що мігрує, епітон, який не має статичної локалізації).

Існує кілька традиційних рекомендацій, які стосуються термінологічних аспектів перекладу:

1) в перекладі повинні використовуватися терміни, затверджені відповідними державними стандартами;

2) перекладач повинен враховувати, до якої області науки й техніки відноситься термін, що перекладається, особливо іноземний;

3) якщо в тексті оригіналу трапляється термін, не зафіксований у науково-технічних словниках, то перекладач має сам підібрати перекладний еквівалент, використовуючи довідкову літературу, або ж проконсультуватися у спеціаліста; в крайньому випадку термін можна перекласти описовим шляхом;

4) у тексті перекладу потрібно уникати синонімічного використання термінологічних одиниць; всі терміни, символи, скорочення мають бути уніфіковані;

5) якщо в тексті оригіналу знайдена смислова помилка, пов’язана з написанням терміну, перекладач зобов’язаний дати відповідний до оригіналу переклад, а в зносці вказати на помилку й навести правильний варіант;

6) чужі для мови перекладу терміни повинні залишатися в перекладі й записуватися в дужках;

7) назви латиною не перекладаються й залишаються в первісному вигляді;

8) не допускається довільне скорочення термінів;

9) номенклатури залишаються в оригіналі;

10) одиниці фізичних величин, спеціальні знаки мають відповідати технічним стандартам.

Особливої уваги при перекладі заслуговують питання термінологічної орфографії. Не варто забувати, що більшість термінів на сьогодні зберігають двоякий вид написання (наприклад «авто» й «ауто», «нейрон» й «невро»). Перекладачу слід враховувати ступінь використовуваності того чи іншого варіанту в конкретній терміносфері на даному етапі, що повинно бути зафіксовано найновішими словниками.

Іноземні прізвища, географічні назви, назви фірм, закладів, організацій не перекладаються, а транслюються відповідно до норм мови-рецепієнта.

Роботу перекладача в цьому напрямку полегшує той факт, що термінологічна орфографія більше піддається процесові кодифікації, краще нормалізована, аніж орфографія загальновживаної мови, і тому засвоюється легше й на довший період.

Говорячи про переклади термінів, не слід забувати, що різні види перекладу потребують неоднакового підходу до передачі семантики термінологічної одиниці. Варто враховувати відоме ділення одиниць науково-технічного тексту на вузькоспеціальну лексику, периферійну термінологію, загальнонаукову термінолексику й загальновживані слова. Будь-який вид науково-технічного перекладу потребує правильної передачі термінів, пов’язаних з основним предметом викладання; вторинні (периферійні) терміни, які є вагомими в суміжних галузях, повинні перекладатися максимально точно для адекватних перекладів; для ознайомлювальних перекладів, де пред’явлена вимога передачі головних ідей оригіналу, точна передача периферійної термінології є факультативною.

Граматичні проблеми перекладу фахових текстів. Мовознавці переконані в тому, що переклад фахових текстів є так само трудомістким, як і літературний переклад. Поверхнева уява про те, що в процесі перекладу фахового тексту досить лише субституції професійної термінології із застосуванням граматичного мінімуму є цілком хибною. Переклад – це точне відтворення оригінального терміна засобами іншої мови за умови збереження змісту й стилю. Така єдність відтворюється на іншій мовній основі. І вже через це перетворюється на нову єдність, властиву мові перекладу. Для повної передачі поняття оригіналу слід не лише знаходити в мові перекладу адекватні терміни та відповідні лексичні одиниці, але й відбирати необхідні граматичні форми й стилістичні чинники.

Поділ складних випадків перекладу на граматичні та лексичні явища – досить умовний, адже в кожній мові граматичне тісно пов’язане з лексичним і спосіб передачі в перекладі граматичних форм і конструкцій нерідко залежить від їх лексичного наповнення. Одне й те ж граматичне явище залежно від конкретного лексичного вираження може перекладатися різними способами.

Однак існують певні загальні закономірності співвідношення та відповідності граматичних форм і конструкцій мов оригіналу і перекладу, тому докладний опис таких співвідношень, орієнтований на переклад, видається не тільки доцільним, а й необхідним, аби достатньо чітко уявляти, які можливості має перекладач у своєму розпорядженні для адекватної передачі у перекладі граматичних явищ оригіналу.

Фахова мова відрізняється від розмовної або мови художньої літератури певними лексичними, граматичними та стилістичними особливостями. Якщо лексичні відмінності помітні навіть для нефахівця, то у граматичному плані вони значно менш виразні, однак не менш різноманітні.

Необхідно підкреслити, що тут йдеться не про інвентарні відмінності, тобто відмінності у складі синтаксичних конструкцій або морфологічних форм (що майже відсутні між текстами різних письмових стилів), а про відмінності у функціонуванні граматичних елементів. Однією з найпомітніших граматичних особливостей фахових текстів є велика кількість різного роду поширених складних (у першу чергу – складнопідрядних) речень, що вживаються для передачі типових для наукового викладу логічних відношень між об’єктами, діями, подіями та фактами.

Між фаховими текстами, написаними різними мовами, також існують значні граматичні відмінності, зумовлені особливостями граматичної будови мови, нормами і традиціями письмового наукового мовлення. Так, в англійських фахових текстах значно частіше, ніж в українських, вживаються форми пасивного стану та неособові форми дієслів, дієприкметникові звороти й специфічні синтаксичні конструкції, особові займенники першої особи однини та одночленні інфінітивні й номінативні речення тощо. Та все ж найбільше між англійськими та українськими фаховими текстами граматичних розбіжностей інвентарного характеру, зумовлених особливостями побудови цих мов. Так, в українській мові відсутні неозначений та означений артиклі, що вживаються в англійській мові не тільки як певні означення, а й сигналізують про особливості розподілу інформації у англійському реченні.

Обов’язковою умовою адекватного перекладу є вміння правильно аналізувати граматичну будову іншомовних речень, правильно визначати граматичні труднощі перекладу й конструювати речення у перекладі відповідно до норм мови і жанру перекладу. Зрозуміло, що перекладач повинен бути добре обізнаним з граматичними особливостями вихідної та цільової мов, основами теорії перекладу взагалі та перекладу фахових текстів зокрема, а також із перекладними відповідниками у галузі граматики та лексики, перекладацькими трансформаціями, способами перекладу різних мовних та мовленнєвих явищ. Все це становить частину загальної компетенції перекладача, яка, звичайно, значно ширша від означеної тут.

Стилістичні проблеми перекладу фахових текстів. Характеристики текстів на вихідній мові та мові перекладу можуть мати та зазвичай мають відмінності не тільки на лексичному й граматичному, а й стилістичному і прагматичному рівнях. Найбільш яскраво це видно на прикладах наукових (наявність вторинної експресивної функції в англійському науковому тексті та повна її відсутність в українському) та газетно-журнальних текстів (значна частка прагматичної адаптації з урахуванням прагматики реципієнта тексту). Офіційно-ділові тексти теж мають певні розбіжності, що слід враховувати перекладачу, як, наприклад, засоби вираження модальності в англійському та українському офіційно-діловому текстах, тобто, стилістичні та прагматичні характеристики кожного конкретного тексту, що перекладається в усній або письмовій формах.

Стилістичні особливості фахових текстів пов’язані із соціальними та функціональними чинниками тієї чи іншої фахової мови в суспільстві. До мовностилістичних властивостей фахових текстів відносимо фахову термінологію, мовні штампи, канцеляризми, сталі необразні фрази, образну фразеологію, метафоричні терміни, розмовні елементи, вживання англійського особового займенника I, складний синтаксис (складнопідрядні та складносурядні речення з великою кількістю сполучників), пасивні конструкції тощо. Для їх відтворення перекладачі застосовують численні перекладацькі трансформації. Всі трансформації, пов’язані з перекладом лексичних та граматичних одиниць вихідного тексту, мають бути стилістично виправданими.

Специфічні проблеми перекладу фахових текстів. Бурхливий розвиток суспільства й світового науково-технічного поступу у ХХІ столітті є певним викликом для перекладача. Новітні тенденції до дедалі вужчої спеціалізації у фаховій діяльності та науці призводять до того, що терміносистеми стають все більш спеціальними і вимагають від перекладача більших зусиль щодо опанування нового фахового і лексичного матеріалу, за яким друковані лексикографічні джерела не встигають і часто-густо морально застарівають уже на момент виходу в світ. Ця обставина зміщує сферу прийняття перекладацьких рішень в он-лайн.

Оскільки всі письмові переклади і підготовка до сесій усних перекладів вимагає не тільки якості, але й швидкості, то в цьому друковані словники й довідники теж поступаються електронним, бо, використовуючи останні, перекладач суттєво економить власний час.

Важливі посилання

1. Lingvo http://radugaslov.ru/abbyy.htm

http://www.lingvoda.ru/dictionaries/index.asp

2. Мультитран http://www.multitran.ru/c/m.exe?a=1&SHL=2

3. Тлумачний словник та тезаурус У. Уебстера http://www.merriam-webster.com

4. Словник сучасної англійської мови видавництва Longman http://www.ldoceonline.com

5. Британська енциклопедія http://www.britannica.com/

6. Вікіпедія http://en.wikipedia.org/wiki/Main_Page

Словником Lingvo виробництва компанії Abby можна користуватися як он-лайн (http://radugaslov.ru/abbyy.htm), так і встановити стаціонарну версію. Словники розподіляються не тільки за мовами, а ще розподілені за вузькими професійними галузями. Lingvo містить тлумачні словники Colbud і Сollins. На сьогоднішній день Lingvo є одним з найкращих стаціонарних електронних словників, бо інформацію може додоавати та поновлювати не тільки виробник, а й користувач. Якщо немає словника з відповідної галузі, то з сайта «Асоціація лексикографів Лінгво» можна заватнажити необхідні глосарії за посиланням http://www.lingvoda.ru/dictionaries/index.asp.

Популярним серед перекладачів є он-лайн словник Мультитран, що дуже добре пристосований до перекладу вузькоспеціалізованої лексики. Користувачі, які зарєєстровані в системі, можуть додавати нові слова і нові значення. Є можливість задати питання з проблемних місць перекладу і отримати відповідь на відповідних форумах цього ресурсу.

http://www.merriam-webster.com/ є популярною електронною версією Тлумачного словника і тезауруса У. Уебстера (Webster’s Dictionary and Thesaurus), укладеного англійською мовою.

Longman Dictionary of Contemporary English http://www.ldoceonline.com/ є словником базової сучасної лексики англійської мови. Це версія однойменного популярного тлумачного словника видавництва Longman, Велика Британія.

Окремої уваги заслуговує електронна версія Британської Енциклопедії (Encyclopaedia Britannica) http://www.britannica.com/, бо перекладачу потрібні знання з різних галузей науки і техніки, оскільки без розуміння технічних та виробничих процесів неможливо зробити адекватний переклад. Користуватися цим ресурсом деякий період часу можна безкоштовно, а далі – лише на комерційній основі.

Вікіпедія є безкоштовною багатомовою енциклопедією он-лайн (http://en.wikipedia.org/wiki/Main_Page). Багатомовніть дозволяє не тільки ознайомитися з науковою та технічною термінологією іноземними мовами, а також переглядати паралельні сторінки рідною мовою, що дозволяє розширюівати фонові знання перекладача у тих галузях науки і техніки, з якими він працює.

Для перекладу фахових текстів останнім часом почали послуговуватися так званими програмами пам’яті перекладів (Translation Memory), які широко використовують на Заході і поступово починають запроваджувати в Україні. За допомогою програми можна створити базу паралельних текстів. Накопичення перекладів, які зберігаються у пам’яті перекладів, створює феномен перекладацької гіпертекстуальності. В інформатиці він позначає таке подання тексту, коли зміст його розкривається не лише після прочитання від початку до кінця (так звана лінеарність тексту), а завдяки можливості переходу з одного місця у тексті до іншого через так звані посилання, які відсилають до певних місць як у межах тексту чи документа, так і до іншого документа. Відтак, здійснюючи пошук того чи того терміна або уривка тексту, перекладач водночас здійснює пошук за всіма підключеними термінологічними базами та базами паралельних текстів.

Література: [2; 6; 8; 12; 13; 15; 18]

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Арутюнова Н.Д. Дискурс / Н.Д. Арутюнова // Языкознание. Большой энциклопедический словарь. – [гл. ред. В.Н. Ярцева, 2-ое (репринт.) изд.] – М.: Большая Российская энциклопедия, 1998.– С. 136–137.

2. Гимер Н.О. Терміни як основа фахової мови / Н.О. Гимер // Вісник Дніпропетровського університету. Серія: Мовознавство. – 2013. – Т. 21, вип. 19(1). – С. 89–93. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/vdumo_2013_21_19(1)__16.pdf

3. Жигло О.О. Українська мова (за професійним спрямуванням): Конспект лекцій з дисципліни / Жигло О.О., Кір’янова О.В., Малюкова О.Ю. – Харків: ХНУМГ ім. О.М. Бекетова, 2015. – 110 с.

4. Іванова О.О. Прагматичний потенціал перекладу [Електронний ресурс]/ О.О. Іванова // Філологічні науки / Актуальні проблеми перекладу. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/6_PNI_2012/Philologia/6_102149.doc.htm

5. Камінський Ю. Перекладацький аналіз тексту / Ю. Камінський// Наукові праці Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського. – 2013. – Вип. 35. – С. 167–173.

6. Карабан В. переклад англійської наукової і технічної літератури. Граматичні труднощі, лексичні, термінологічні та жанрово-стилістичні проблеми / В. Карабан. – Вінниця: Нова книга, 2002. – 564 с.

7. Карасик В.И. О типах дискурса / В.И. Карасик // Языковая личность: институциональный и персональный дискурс: Сб. науч. тр. – Волгоград: Перемена, 2000. – С.5-20.

8. Кияк Т. Р. Функції та переклад термінів у фахових текстах [Електронний ресурс] / Т. Р. Кияк. – Режим доступу: http://eprints. zu.edu.ua/1545/1/84.pdf. – Назва з екрану.

9. Комиссаров В.Н. Общая теория перевода. Учебное пособие / В.Н. Комиссаров. – М.: ЧеРо, 1999. – 136 с.

10. Макаров М.Л. Основы теории дискурса / М.Л. Макаров. – М.: Гнозис, 2003. – 280 с.

11. Макеєв К.С. Жанрові особливості українського перекладу німецьких фармацевтичних текстів: автореф. дис. … канд. філол. наук: 10.02.16 / К.С. Макеєв. – Київ, 2010. – 20 с.

12. Мовчун Є.С. Деякі особливості перекладу фахових текстів у сфері електронної комерції / Є.С. Мовчун // Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Серія № 9 Сучасні тенденції розвитку мов. Випуск 1. – К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2006. – С. 317–321

13. Новицька О.А. Фахові мови як об’єкт перекладознавчих і лінгвістичних досліджень / О.А. Новицька // Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка. – Вип. 9 (268), Ч. І. – 2013. – С. 73–78.

14. Райс К. Классификация текстов и методы перевода / К. Райс // Вопросы теории перевода в зарубежной лингвистике. – М., 1978. – С. 202–228.

15. Сухенко К.М. Лексичні проблеми перекладу / К.М. Сухенко. – К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1972. – 213 с.

16. Черноватий Л.М. Зміст поняття «фахова компетентність перекладача» як складова методики навчання / Л.М. Черноватий // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. – 2014. – Вип. 2. – С. 84–86. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/VZhDU_2014_2_18.pdf

17. Швейцер А.Д. Теория перевода: Статус, проблемы, аспекты / А.Д. Швейцер. – [изд. 3-е]. – М.: URSS, 2012. – 216 c.

18. Швець Н.В. Співвідношення понять «термін» і «номен» (на матеріалі англійських іхтіонімів) / Н. В. Швець // Психолінгвістика. – 2011. – Вип. 8. – С. 167–171.

19. Шевченко И.С. Дискурс как мыслекоммуникативное образование / И.С. Шевченко, Е.И. Морозова // Вісник ХНУ імені В.Н. Каразіна. – 2003. – Вип. 586. – С. 33–38.

20. Шевченко И.С. Дискурс и его категории / И.С. Шевченко // Вісник ХНУ імені В.Н. Каразіна. – 2011. – Вип. 973. – С. 6–12.

21. Щерба Д. До питання про кореляцію понять «терміносистема», «фахова мова» та «фаховий дискурс» у сучасному термінознавстві / Д. Щерба // Українська термінологія і сучасність: Зб. наук. пр. – К.: КНЕУ, 2007. – Вип. 7. – С. 93–96.

22. Hoffmann L. Kommunikationsmittel Fachsprache / L. Hoffmann. – Berlin: Akademie-Verlag, 1987. – 308 S.

23. Language for specific purposes [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://en.wikipedia.org/wiki/Language_for_specific_purposes. – Назва з екрану.

24. Nord C. Textanalyse und Übersetzen. 2. neu bearbeitete Auflage. – Heildelberg: Groos Verlag, 1991.– 284 s.