Проблеми сучасного суспільства у сфері освіти

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

З вивчення змістовних модулів дисципліни

«Університетська освіта»,

Що виносяться на самостійну роботу студента

Для спеціальностей ФЕУ всіх форм навчання

Навчально-методичні рекомендації з вивчення змістовних модулів дисципліни «Університетська освіта», що виносяться на самостійну роботу студента для спеціальностей ФЕУ всіх форм навчання./ Укладачі: Московка В.М. Запоріжжя: ЗНТУ, 2009. – 10с.

 

 

Укладачі:

ст.. викл. Московка Вікторія Миколаївна.

 

Рецензент:

зав.каф. філософії ЗДІА, доц., к.філос.н. Калюжний В.С.

 

Експерт:

доц. к.е.н. Жадан М.І.

 

Відповідальний за випуск:

к. філос. н., доцент каф. філософії ЗНТУ Повзло Олександр

Миколайович

 

Затверджено

на засіданні кафедри філософії

Протокол №_5__

від «_09» __лютого___2009

ЗМІСТ

 

 

Проблеми сучасного суспільства у сфері освіти 4

Система освіти України, її структура 6

Проблеми сучасного суспільства у сфері освіти

1. Основні тенденції розвитку сучасної освіти.

2. Проблеми використання новітніх технологій в освіті

3. Освіта в умовах глобалізації

Як відомо, життя (в широкому розумінні) - надзвичайно складний і багатогранний феномен у його біологічному та соціальному вимірах. Із філософського погляду, життя - це активне начало, суттєва ознака біологічних і суспільних форм руху матерії - процес людського буття. Біологічне життя - це особлива форма існування матерії та її руху. Суспільне життя становить реальний процес існування соціального суб'єкта (особи, соціальної групи, суспільства в цілому), що відбувається в конкретних історичних умовах і характеризується певною системою видів і форм діяльності як способу освоєння людиною реальної дійсності. Отже, життя соціальне в плані дій індивіда. І як таке створює низку суспільно зумовлених норм життєдіяльності (виробничої, політично-правової, культурно- духовної, сімейної), які діалектично взаємопов'язані.

З прадавніх часів центром уваги філософів, учених, митців була Людина. Протягом багатьох століть вивчалися особливості її фізичного, психічного та соціального розвитку. Починаючи з другої половини XIX і впродовж XX ст. увага значної частини вчених концентрується на проблемах науково-технічної революції. Особистість людини все більше почала відігравати роль додатка до технічних систем. Освітня галузь більшості країн цілеспрямовано працювала в алгоритмі освітньо-дидактичної революції, провідником якої був великий чеський мислитель середини XVII ст. Я.А. Коменський. Головне завдання шкіл усіх рівнів у рамках тогочасної системи зводилося до передання тим, хто навчався, певної суми знань, необхідних для забезпечення суспільного і науково-технічного поступу.

Нині очевидною є розбіжність між матеріальним і духовним вимірами людини. З одного боку, маємо величезні технічні й технологічні досягнення як результат розвитку освіти й науки. Досить лише згадати, що впродовж XX ст. зроблено більше відкриттів і винаходів, аніж за попередні 6 тис. років, що через кожні 5-6 років обсяг знань з усіх галузей науки подвоюється, що понад 80 % учених, які будь-коли жили і працювали на планеті, діють у наш час.

 

Варто звернути увагу ще на один аспект цієї важливої проблеми. Сучасна загальноосвітня і професійна школи зосереджують свої зусилля в основному на засвоєнні вихованцями певної сукупності знань, що здійснюється в рамках пояснювально-репродуктивного навчання. І, як наслідок, учні й студенти витрачають багато зусиль, а результати не відповідають очікуваним. Так, дослідження показують, що й у випускників середніх загально-освітніх навчально-виховних закладів, і в студентів лишається порівняно невелика частина програмних знань. При цьому не розв'язується головне завдання навчання забезпечення в належному обсязі інтелектуального розвитку особистості. Інтелект (лат. іпіеііесіиз - відчуття, сприймання, розуміння, усвідомлення, пізнання, розум, глузд)- це розумові здібності людини: здатність орієнтуватися в навколишньому середовищі, адекватно його відображати й перетворювати, мислити, навчатися, пізнавати світ і засвоювати соціальний досвід; спроможність розв'язувати завдання, приймати рішення, розумно діяти, передбачати. Дослідження відомих психологів (С.Л. Рубінштейна, Б.М. Теплова, Б.Г. Ананьєва, Н.С. Лейтеса та ін.) переконують, що інтелект не абстрактне біологічне утворення, а результат соціально-історичного розвитку.