Особистісно-професійні характеристики соціального педагога

В усіх розвинених країнах світу на перше місце у функціональному призначені соціального працівника висувається вміння створювати й розвивати взаємини, що сприяють успішній професійній діяльності людей, уміння активізувати зусилля окремих осіб, груп, спільнот на вирішення певних проблем, заслуговувати їхню довіру, вміння бути посередником і налагоджувати стосунки між конфліктуючими особами чи групами, забезпечувати між інституційні звязки.

Професійні стандарти діяльності соціального педагога і соціального працівника спираються на кодекс етики, який є міжнародним еталоном ставлення професіонала до своїх обовязків. Призначення цього кодексу - бути дороговказом повсякденної поведінки соціальних педагогів і працівників. Він враховує унікальність кожної особистості, її права і можливості. Соціальний педагог, працівник враховують принципи кодексу у вирішення тієї чи іншої ситуації, в якій реалізується професійна діяльність.

Працівник соціальної служби повинен дотримуватись високих моральних стандартів у своїй поведінці, повністю виключаючи нечесні дії; чітко розрізняти заяви і дії, зроблені ним як приватною особою і представником своєї служби.

Соціальний педагог має право вести роботу лише у межах своєї компетентності. Співробітник соціальної служби повинен нести персональну відповідальність за якість виконуваної роботи. Соціальний педагог і працівник має діяти так, щоб запобігти можливості негуманної або дискримінаційної поведінки щодо особистості.

Особливу роль у діяльності спеціаліста соціально-виховної сфери відіграє комунікація. Саме категорія спілкування відображає звязки між людиною і соціальним середовищем групами, спільнотами. Спілкування - процес багатогранний. Воно реалізується в різноманітних формах (міжособистісне спілкування, соціальний діалог, ділове і управлінське спілкування тощо).

У соціально-педагогічній роботі доводиться стикатися з різними людьми: соромязливими і такими, що бурхливо чи навіть агресивно виражають свої почуття, замкнутими, недовірливими, охочими до розмов, тими хто шукає справедливості, підтримки і хто їх вимагає. Тому важливим є вміння знайти підхід до кожного з них, налагодити контакт, стимулюючи людину до діалогу. Компетентність у спілкуванні - є одним із головних, базових компонентів і критеріїв результативної роботи.

Соціальний педагог і працівник повинні вимірювати свої вчинки за найвищими стандартами професійної чесності:

не піддаватися негативному впливові на шляху професійної діяльності, сумлінно виконувати професійні обовязки;

не використовувати своїх професійних відносин в особистих цілях. Спеціаліст у сфері соціальної роботи повинен постійно підвищувати рівень своєї професійної підготовки, прилучатися до системи навчання і дослідницької роботи. Він мусить:

безпомилково передбачати наслідки здійснюваної роботи;

обовязково бути переконаним у тому, що всі учасники дослідження обєднані на основі добровільності, поінформованості, з повним дотриманням особистої свободи і гідності;

захищати учасників від незаконних дій, які спричиняються до фізичного або душевного дискомфорту, розладу, небезпеки або приниження;

обговорювати дослідну роботу лише з професійною метою і лише стосовно тих, хто безпосередньо або професійно був причетний до досліджень;

розглядати інформацію, отриману про учасника дослідження, як конфіденційну.

Важливими є вимоги до соціального педагога і працівника у його відносинах з клієнтом:

не використовувати відносини з клієнтами у корисливих інтересах;

не практикувати, не сприяти, не брати участі у будь яких формах дискримінації щодо національності, сексуальних орієнтацій, віку, віросповідання, сімейного статусу, політичної орієнтації, розумових чи фізичних вад;

уникати звязків або відносин, шкідливих для клієнтів;

не вступати в сексуальні стосунки з клієнтами за будь яких обставин;

повідомляти клієнтам про ризик, права, можливості, обовязки, повязані для них із соціальною службою;

прислухатися до порад і консультацій колег і наставників, якщо ці поради і консультації служать інтересам справи;

завершити роботу і професійні відносини з клієнтом, коли вони більш не є необхідними, не служать потребам та інтересам цієї людини, сімї;

співробітничати з особами, офіційно призначеними виступати на захист клієнта, і тільки в інтересах клієнта;

не допускати приниження гідності особистості клієнта під час надання йому благодійної допомоги.

Працівник соціальної служби повинен поважати таємниці клієнтів і не розголошувати інформацію, отриману під час професійної соціальної допомоги.

Соціальний педагог (працівник) має ставитися до колег з повагою, довірою та ввічливістю, бути делікатним і справедливим.

Відповідно до функціональних обовязків і сфер діяльності соціальний педагог повинен:

бути поінформованим щодо основних учень у галузі гуманітарних і соціально-економічних наук, уміти аналізувати соціально значущі проблеми та процеси й адекватно впливати на їх перебіг;

знати етичні та правові норми, що регулюють взаємини людини і суспільства, навколишнього середовища, і керуватися ними під час розробки екологічних і соціальних проектів;

мати цілісне уявлення про процеси та явища, які відбуваються в суспільстві та природі; розуміти можливості сучасних наукових методів пізнання природи, суспільства, особистості й володіти ними на рівні, необхідному для вирішення завдань, що постають у процесі виконання професійних функцій;

мати наукове уявлення про здоровий спосіб життя, володіти вміннями та навичками фізичного самовдосконалення;

володіти культурою мислення, знати його загальні закони, вміти у письмовій та усній формі логічно оформити свої думки;

організовувати свою працю на науковій основі, володіти компютерними методами збирання, зберігання й обробки інформації, що застосовується у професійній діяльності;

володіти знаннями основ виробничих відносин і принципами управління з урахуванням технічних, фінансових і людських чинників;

здобувати нові знання, використовуючи сучасні освітні технології;

розуміти сутність і соціальне значення своєї професії, освітні проблеми галузі діяльності, бачити їх взаємозвязок;

уміти самостійно ставити мету і формулювати завдання, повязані з реалізацією професійних функцій;

самостійно опрацьовувати управлінські рішення, володіти основами педагогічної майстерності.

Соціальний педагог повинен бути обізнаний у багатьох галузях знань:

основні історичні факти, дати, події та імена історичних діячів;

типологію, основні джерела виникнення та розвитку масових соціальних рухів, форми соціальної взаємодії, чинники соціального розвитку, типи та структури соціальних організацій, їх аналіз;

умови формування особистості, її свободи, відповідальності за збереження життя, природи, культури, розуміння ролі насильства і ненасильства в історії та людській поведінці, моральних зобов'язань людини щодо інших і себе самої;

права та свободи людини і громадянина, реалізація їх у різних сферах життєдіяльності;

основи української правової системи та законодавства, організацію та функціонування судових і правоохоронних органів, правові та морально-етичні норми у сфері професійної діяльності;

спроможність до аналізу навчально-виховних ситуацій, визначення та розвязання педагогічних завдань;

феномен культури, її роль у людській життєдіяльності; способи надбання, зберігання та передачі соціального досвіду, цінностей культури;

форми і типи культури, основні культурно-історичні центри та регіони світу, закономірності їхнього функціонування та розвитку;

історію України та її місце в системі світової культури й цивілізації;

основи фізичної культури та здорового способу життя;

основні державні документи з питань розвитку освіти та виховання, соціального захисту дітей, молоді, людей похилого віку, розвитку науки, культури і міжнаціональних відносин;

основи суспільних наук, етики й естетики, основи законодавства і права, історії української літератури, мистецтва, дитячої літератури, основи культури і техніки мовлення, народознавства, історії педагогіки;

загальну педагогіку, основи педагогічної майстерності, вікову та педагогічну психологію, психологію та педагогіку дозвілля, основи сімейного виховання, родинну педагогіку;

методи психолого-педагогічної діагностики розвитку дітей різного віку та їх оточення; методи педагогічного керування дитячою діяльністю в різних дитячо-підліткових і молодіжних осередках, у школі, гімназії, ліцеї та інших навчально-виховних закладах;

основи культурно-дозвільної діяльності, фізкультурно-оздоровчої роботи в школі, за місцем проживання, у сімейно-побутовому середовищі, у позашкільних закладах і центрах дитячої творчості [3, с.85].

Крім цього, соціальний педагог повинен уміти:

вільно володіти державною мовою України;

висловлювати й обґрунтовувати свою позицію в оцінці подій історичного минулого;

аналізувати в загальних рисах основні економічні події в нашій країні та за її межами, знаходити й використовувати інформацію, необхідну для орієнтування в поточних проблемах економіки;

виокремлювати, розрізняти й застосовувати теоретичні й практичні, аксіологічні й інструментальні компоненти у підготовці й обґрунтуванні політичних рішень, забезпеченні особистого внеску в суспільно-політичне життя;

складати психологічну характеристику особистості (темпераменту та здібностей, спроможностей), психологічного стану, володіти способами психічної саморегуляції;

використовувати, самостійно розробляти й укладати нормативні та правові документи стосовно фахової діяльності; вживати необхідних заходів щодо відновлення порушених прав;

оцінювати досягнення культури, розглядаючи їх у контексті створення, бути здатним до діалогу як способу ставлення до культури і суспільства;

вести бесіду-діалог загального характеру іноземною мовою;

користуватися правилами мовного етикету, читати літературу зі спеціальності без словника; складати анотації, реферати та ділові листи іноземною мовою;

застосовувати засоби ефективної організації творчої діяльності дітей і молоді у навчально-виховному процесі школи, позашкільних закладів, осередків соціальної роботи з різними категоріями населення;

збирати, накопичувати, аналізувати, систематизувати інформацію про соціальні проблеми дітей та молоді, людей похилого віку; вміти організовувати дозвілля; виявляти шляхи подолання міжособистісних конфліктів;

допомагати сімям у розвиткові інтелектуальних, морально-етичних, творчих якостей їхніх дітей; здійснювати педагогічне керування процесом виховання дітей у родинах;

підвищувати рівень кваліфікації, професіоналізму, самовдосконалюватися в соціально-педагогічній діяльності шляхом самоосвіти; володіти культурою самоосвіти

опановувати різноманітні форми соціально-педагогічного впливу на особистість, різні категорії дітей, молодь, людей похилого віку;

розробляти заходи щодо створення умов для плідного проведення творчої роботи учнів і молоді на уроці, у групах продовженого дня, позакласній та позашкільній діяльності, організації вільного часу, науково-технічної та художньої творчості, занять спором, суспільно корисною діяльністю;

застосовувати психокорекційний вплив на дітей і молодь, які перебувають у кризовому стані та конфліктних ситуаціях.

Останнім часом в Україні складається власна модель підготовки соціального педагога, спрямована на роботу з різними категоріями молоді, оскільки саме молодь потребує в сучасних умовах найбільшої уваги з боку суспільства, соціального захисту та соціальної підтримки.