Системні принципи та властивості транспортної інфраструктури.

Транспортну інфраструктуру треба трактувати як складну економічну систему, яка являє собою сукупність взаємозалежних елементів, котрі визначають цілісність утворення, з огляду на те, що властивості самої транспортної інфраструктури не зводяться до властивостей її складників. Назвемо головні риси системи: наявність різноманітних елементів, включаючи системотвірний, зв’язки та взаємодії елементів, цілісність їх сукупності, комбінація й відповідність властивостей елементів і їх сукупності в цілому. Із двох основних типів систем – відкритих і закритих – транспортна інфраструктура є відкритою, тому що характеризується відкритістю кордонів, взаємодією із зовнішнім середовищем. Як об’єкти відкритої системи для транспортної інфраструктури виділяють ті, що реалізують обмінну функцію із зовнішнім середовищем (транспорт, інформація, зв’язок). Їхній рух спроможний змінити первісну структуру системи транспортної інфраструктури. Завдяки здатності адаптуватися до умов зовнішнього середовища транспортна інфраструктура може утворювати якісно нові зв’язки, розбудовуватись і вдосконалюватись. Транспортна інфраструктура як система характеризується такими ознаками: має складну будову елементів, кожний з яких є підсистемою, що складається з окремих ланок, котрими можуть бути як окремі підприємства, так і інфраструктурні галузі; елементам транспортної інфраструктури властива ієрархічність, обумовлена наявністю як лінійного, так і функціонального підпорядкування, яка дозволяє ранжирувати їх за ефективністю, масштабністю, пріоритетністю; вирізняється цілісністю, за якої всі елементи, будучи самостійними одиницями, мають загальні ознаки й реалізують загальне функціональне призначення; визначається структурованістю, тобто наявністю структури, що будується із сукупності елементів, кожний з яких має свої характеристики. Ознакою транспортної інфраструктури як економічної системи є наявність економічних, виробничо-технічних і соціальних підсистем, що забезпечують рух матеріальних, фінансових і трудових ресурсів. У процесі їх взаємодії утворюються нові зв’язки, формуються нові економічні інтереси й механізми їх узгодження. Ознакою транспортної інфраструктури як відкритої системи є наявність прямого і зворотного зв’язків із зовнішнім середовищем, входу й виходу з неї. Зовнішнього впливу система транспортної інфраструктури зазнає з боку виконавчої й законодавчої гілок влади, загального стану економіки, зовнішньоекономічних і політичних факторів, науково-технічного прогресу. Водночас транспортна інфраструктура формує зовнішнє середовище, впливаючи на економічні й соціальні процеси протягом досить тривалих періодів. До основних системних принципів транспортної інфраструктури належать: принцип наукової обґрунтованості транспортної інфраструктури, облік, що припускає аналіз і дію системи економічних і біологічних законів, зокрема закономірностей розвитку природи й суспільства, а також застосування наукових підходів і методів, що підвищують ефективність системи управління і дозволяють екстраполювати результати прийнятих рішень; принцип орієнтації розвитку на основі інноваційних розробок. Це стосується всіх сфер транспортної інфраструктури – менеджменту, техніки й технології, маркетингу, логістики тощо. Інновації мають стати джерелом підвищення керованості, конкурентоспроможності; принцип універсалізації, який дає можливість підвищити продуктивність, якість, ефект масштабу, що знижує в остаточному результаті загальні витрати; принцип соціальної зорієнтованості функціонування підсистем транспортної інфраструктури, який підтверджує, що кінцевою метою функціонування кожного з елементів є більш повне задоволення потреб людей на основі раціонального використання наявних ресурсів. Транспортна інфраструктура як економічна система має такі властивості: сполучність з іншими системами макросередовища й мікросередовища; цілеспрямованість, що уможливлює побудову дерева цілей соціально-економічної діяльності; пріоритет системних інтересів над інтересами кожного елемента, що забезпечує надійність і поступовий розвиток системи транспортної інфраструктури, оптимальне використання її потенціалу; синергічність, коли ефективність системи не дорівнює механічній сумі ефективності її підсистем, оскільки позитивний ефект синергії досягається за умови непротидії підсистем; адаптивність транспортної інфраструктури до мінливого середовища, що дозволяє зберегти своє існування за значних змін у зовнішньому середовищі; здатність здійснити розширене відтворення. Масштаб і ефективність відтворювальних процесів визначається зрілістю системи та здатністю втримувати якісні зміни. Перехід до більш високої якості означає розвиток системи управління. Відтворення на новому якісному рівні за рахунок власних ресурсів – основна властивість економічної системи. Такий процес можна назвати інтенсивним розширеним відтворенням. Отже, транспортна інфраструктура – складна відкрита економічна система, що реалізує обмінний зв’язок із зовнішнім середовищем за допомогою економічних, виробничо-технічних і соціальних підсистем, що відбиває рух матеріальних, фінансових і трудових ресурсів, у процесі взаємодії яких виникають нові економічні зв’язки, певні економічні інтереси й механізми їх узгодження. Найзагальнішим поняттям, яке відображає фундаментальну властивість економічної системи змінюватися в просторі та часі, є поняття її розвитку – необоротного, спрямованого та закономірного процесу взаємопов’язаних (зростання) та якісних (диференціація) перетворень.