Порівняльна характеристика наукових підходів до сутності транспортної інфраструктури

Організаційно-правовий підхід визначає поняття транспортної інфраструктури як систему організацій, що забезпечують взаємозв’язки між структурними елементами товарних ринків і сприяють вільному руху товарів, безперервному відтворювальному процесу й безперебійному функціонуванню сфер кінцевого споживання. Другий підхід до розгляду транспортної інфраструктури полягає в баченні її як специфічної діяльності з виробництва транспортних послуг. Згідно з цим підходом сутність транспортної інфраструктури полягає в комплексі трудових специфічних процесів з виробництва транспортних послуг, що забезпечують обмін діяльністю в суспільному виробництві й житті людини. Інституціональний підхід до вивчення транспортної інфраструктури полягає у виявленні загальних закономірностей її розвитку, що існують як за умов розвиненої національної економіки, так і в період формування нових (посткризових) відносин. Неабияку роль в даному підході приділяється державному регулюванню. Так, в контексті інституціонального підходу транспортну інфраструктуру визначають як комплекс інститутів, тобто суб'єктів економіки, що забезпечують нормальне, безперервне функціонування транспортного об’єднання виробників. Логістичний підхід до розгляду сутності транспортної інфраструктури вкрай актуальний для виявлення механізмів функціонування транспортної інфраструктури. У формуванні транспортної інфраструктури на перший план висуваються завдання з упровадження логістичних систем у процес реалізації продукції на основі проектування логістичних ланцюгів, адекватних раціональній структурі споживання. Теоретичне осмислення сутності транспортної інфраструктури, виявлення загальних і специфічних рис із позицій комплексного підходу дають можливість надати визначення транспортної інфраструктури як економічної категорії – «транспортна інфраструктура» відображає сукупність економічних відносин в національній економіці, що забезпечують формування й використання транспортно-економічних зв’язків між суб’єктами господарювання для безперебійного руху пасажиро- й вантажопотоків, а також надання комплексу супровідних послуг, що в сукупності сприяє відтворенню елементів національної. Перебуваючи в тісній взаємодії з усією системою економічних відносин, транспортна інфраструктура є ключовою умовою розвитку всіх суб’єктів господарювання; вона здійснює істотний внесок у прискорення розвитку національної економіки через підвищення ефективності процесів транспортного обігу й надання комплексу транспортних послуг, створення сприятливих умов для розвитку бізнесу. Транспортна інфраструктура має бути адекватна і відображати рівень розвитку виробництва на кожному етапі еволюції суспільства. Сучасна економіка вимагає наявності потужних транспортно-складських комплексів, високоефективних засобів та механізмів транспортної інфраструктури. Процес формування транспортної інфраструктури є дуже складним, безперервним і передбачає активну участь усіх без винятку суб’єктів відносин у системі національної економіки