Основні засади грошово-кредитної політики в Україні

Основні засади грошово-кредитної політики на 2013 рік визначають завдання грошово-кредитної політики та показники діяльності Національного банку України в поточному році на ближчу перспективу для забезпечення стабільності грошової одиниці України. В них також визначено тенденції розвитку грошово-кредитного ринку, прогноз розвитку економіки та бюджетної сфери.

Відповідно до Закону України “Про Національний банк України” під час виконання своєї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі.

Головним критерієм успішності проведення грошово-кредитної політики є підтримання у середньостроковій перспективі (від 3 до 5 років) низьких стабільних темпів інфляції, що вимірюються індексом споживчих цін. Річний показник приросту індексу споживчих цін у 2013 – 2014 роках має стабілізуватися в діапазоні 4 – 6%, а починаючи з 2015 року – утримуватися в межах 3 – 5%.

 

Події останньої світової економічної та фінансової кризи довели, що цінова стабільність є необхідною, але недостатньою умовою досягнення стратегічних цілей економічного розвитку. З огляду на це та відповідно до законодавства України грошово-кредитна політика також спрямовуватиметься на сприяння стабільності банківської системи (як ключової умови забезпечення фінансової стабільності в державі) та підтримку економічної політики Кабінету Міністрів України, спрямованої на економічне зростання. Національний банк в межах своїх можливостей сприятиме зростанню обсягів кредитування реального сектору економіки.

Необхідність досягнення цих цілей не може вступати у протиріччя із головною метою грошово-кредитної політики. А успішність роботи Національного банку за наведеними напрямами визначатиметься в комплексі із результативністю заходів економічної та фінансової політики Уряду на підставі критеріїв, що містяться у відповідних прогнозних і програмних документах економічного та соціального розвитку.

Характерною рисою та суттєвим економічним досягненням країни як у 2011 році, так і в першій половині 2012 року було досягнення та підтримання цінової стабільності. За 2011 рік приріст індексу споживчих цін становив лише 4,6 %, а за підсумками липня 2012 року він набув від’ємних значень і становив -0,1% як до початку року, так і в річному обчисленні.

 

Зниження інфляції було зумовлене комплексом внутрішніх і зовнішніх чинників, серед яких насамперед вирізнялися високий урожай, відтермінування збільшення тарифів на газ та опалення для населення, покращення бюджетної дисципліни (дефіцит зведеного бюджету щодо ВВП скоротився з 6,0% у 2010 році до 1,8% у 2011 році) та виважена грошово-кредитна політика, яка обмежувала надмірне зростання споживчого опиту та забезпечувала прогнозовану динаміку валютного ринку.

 

Погіршення кон’юнктури світових товарних ринків також впливало на динаміку показників платіжного балансу. Сальдо зведеного платіжного балансу у 2011 році та першому півріччі 2012 року було від’ємним і становило -2,5 млрд. дол. США та -1,1 млрд. дол. США відповідно.

Упродовж 2011 – 2012 років Україна не отримувала кредитів від МВФ та інших глобальних інституцій (Світовий банк, ЄС), мала обмежений доступ до інших зовнішніх джерел фінансування, у 2012 році розпочала повернення кредитних коштів МВФ та вчасно виконувала всі інші зовнішні зобов’язання.

За таких умов Національному банку вдалося мінімізувати зменшення міжнародних резервів, які відігравали значну стабілізуючу роль як упродовж 2011 року, так і в 2012 році. За станом на 01.08.2012 обсяг міжнародних резервів перевищив 30 млрд. дол. США (в еквіваленті), що є достатнім для фінансування майбутнього імпорту товарів і послуг протягом 3,3 місяця.

 

Національний банк гнучко регулював грошову пропозицію на засадах забезпечення збалансованості товарних і грошових ринків. Приріст грошової маси як у 2011 році, так і в січні – липні 2012 року значною мірою забезпечувався за рахунок активізації дії механізму мультиплікації коштів.

 

Стабільна грошова одиниця, а також ужиття заходів, спрямованих на розвиток та посилення стійкості банківської системи, сприяли подальшому розширенню ресурсної бази банків. Мало місце постійне зростання обсягів депозитних вкладів, на цій основі відбувалося зростання кредитування економіки та населення. Хоча динаміка кредитування ще не є стабільною.

 

Основні принципи, завдання та тенденції реалізації сучасної грошової політики в Україні передбачають:

Тенденції розвитку грошово-кредитної політики:

· Створення і розвиток незалежної банківської системи.

· Забезпечення вільної конкуренції і ціноутворення.

· Зменшення податкового тиску на економіку.

· Зменшення бюджетного дефіциту за рахунок зменшення дотацій, субсидій та витрат на соціальну сферу.

· Контроль за обсягом грошової маси.

· Стримування інфляції.

· Лібералізація зовнішньоекономічної діяльності.

· Структурна перебудова економіки.

 

Дотримання принципів:

· Безумовної пріоритетності цілі щодо цінової стабільності та підпорядкування їй усіх інших цілей і завдань грошово-кредитної політики.

· Орієнтації на середньострокову перспективу.

· Тісної співпраці з урядом.

· Відсутності зобов’язань національного банку щодо утримання на певному рівні або в певних межах обмінного курсу гривні до іноземних валют.

· Перспективного характеру ухвалення рішень.

· Прозорості діяльності національного банку перед суспільством.

 

Цілі грошово-кредитної політики можна згрупувати таким чином:

- кінцеві;

- проміжні;

- оперативні.

 

Через те, що грошово-кредитна політика є одним із напрямків загальнодержавної економічної політики, її кінцеві цілі виступають як частина глобальної стратегії, що визначається законодавчими й виконавчими органами влади.

Стратегічні цілі загальнодержавної економічної політики — це:

- економічне зростання;

- висока зайнятість населення;

- стабільність цін у державі;

- рівновага платіжного балансу.

 

Види грошово-кредитних стратегій

За характером стратегічної мети, що слугує цільовим монетарним орієнтиром, існують такі види грошово-кредитної політики:

- режим монетарного таргетування (від англ. target – ціль);

- режим валютного таргетування;

- режим інфляційного таргетування.

 

Режим монетарного таргетування – це комплекс заходів грошово-кредитної політики, які спрямовані на підтримку стабільного попиту на гроші з боку суспільства, з метою забезпечення заздалегідь визначеного рівня грошової маси в обігу.

Цільовий показник грошової маси визначається з розрахунків прогнозованого показника інфляції, оцінок зростання реального ВВП інших показників соціального-економічного розвитку.

Переваги такого режиму:

- високий рівень координації монетарної і макроекономічної політики країни;

- можливість швидкого реагування з боку центрального банку на зміну таргету.

 

Умови ефективного запровадження:

- стабільність попиту на гроші, що передбачає наявність довгострокової фінансової стабільності системи;

- наявність ефективного контролю за зміною грошової маси.

 

Режим валютного таргетування – це комплекс заходів грошово-кредитної політики, що передбачає підтримку стабільності обмінного курсу щодо певної резервної валюти або кошика валют.

Переваги від запровадження такого режиму:

- мета центрального банку і методи її досягнення є зрозумілими для суспільства і не потребують додаткових роз’яснень;

- прив’язка валютного курсу до валюти країни з низькою інфляцією викликає довіру у суб’єктів господарювання до макроекономічних показників.

 

Основним результатом впровадження такого режиму є зниження загального рівня інфляційних очікувань у суспільстві, стабільність цін на товари, що експортуються

 

Недоліки від впровадження таргетування валютного курсу:

- високий рівень залежності монетарної політики центрального банку від зовнішньоекономічних факторів;

- у випадку значного рівня доларизації існують ризики дестабілізації фінансової системи внаслідок впливу валютних криз;

- за умови відкритості економічної системи, зросте притік короткострокового (переважно) спекулятивного іноземного капіталу.

 

Таргетування інфляції – обрання найбільш реального показника інфляції, якого можна досягти, протягом визначеного часового періоду, використовуючи інструменти грошово-кредитної політики і комунікаційні канали.

Монетарний режим інфляційного таргетування – комплекс заходів, що застосовує центральний банк в межах власної компетенції, з метою запобігання розриву між заздалегідь оголошеним показником інфляції (таргетом) і фактичним його значенням. Відсутність такого розриву є необхідною умовою стабільності національної грошової одиниці.

Економічний зміст: зниження інфляційних очікувань суб'єктів господарювання шляхом підвищення довіри населення до грошово-кредитної політики центрального банку.

 

Основні характеристики режиму таргетування інфляції:

- оголошення цільового рівня інфляції;

- нормативне визначення лише однієї мети грошово-кредитної політики – низького і стабільного рівня інфляції;

- незалежність центрального банку у виборі і застосуванні інструментів грошово-кредитної політики з метою досягнення поставленої цілі;

- широке розповсюдження інформації про поточний стан інфляції та можливості досягнення поставленої цілі.

 

Види інфляційного таргетування:

- залежно від початкових умов впровадження: повне, вибіркове, спрощене;
- залежно від гнучкості: відхилення від поставленої цілі в межах визначеного діапазону або точне дотримання поставленого таргету;

- залежно від горизонту встановлення: короткострокове (один рік), середньострокове (два-три роки), довгострокове (більше трьох років);

- залежно від комбінації органів державного управління, що приймають рішення про оголошення рівня інфляції: Уряд у співпраці з Центральним банком або Центральний банк у співпраці з Урядом;

- залежно від можливості відхилення від досягнення поставленої цілі: безумовне або з визначеними умовами (у випадку форс-мажорних або шокових для економіки обставинах.

 

Основні завдання грошово-кредитної політики на 2013 рік передбачають необхідність утримання приросту індексу споживчих цін у межах 4,8 – 6,1%. Динаміка споживчої інфляції у 2013 році може відрізнятися від прогнозованих орієнтирів залежно від рішень, які ухвалюватимуться Урядом у сфері адміністративно регульованих цін і тарифів.

 

Для забезпечення досягнення наведених вище цілей та виконання окреслених завдань використовуватимуться усі наявні інституційні механізми та операційні важелі, забезпечуватиметься послідовність і прозорість грошово-кредитної політики, органічно поєднуватиметься незалежність у виконанні Національним банком головної конституційної функції з узгодженістю його дій з економічними та фінансовими заходами інших органів влади.