Класифікація бухгалтерської звітності та її користувачі

З метою впорядкування складання звітності її класифікують за такими найбільш поширеними ознаками:

v будовою,

v змістом і джерелами фор­мування,

v терміном подання,

v ступенем узагальнення,

v обсягом,

v періо­дичністю подання,

v охопленням видів діяльності,

v поширенням на галузі народного господарства,

v характером спрямування і викори­стання,

v ступенем використання обчислювальної техніки.

 

Насамперед слід розрізняти звітність за будовою:

— звітність, у якій інформація наводиться станом на певну дату (вона містить моментні показники);

— звітність, що містить інформацію за певний (звітний) період (її складають інтервальні показники).

За змістом і джерелами формування розрізняють

Ø статистич­ну,

Ø фінансову,

Ø податкову,

Ø спеціальну,

Ø внутрішньогосподарську (управ­лінську) звітність.

Статистична звітність містить інформацію, що є необхідною для статистичного вивчення господарської діяльності підприємств та побудови макроекономічних показників.

Фінансова звітність містить інформацію про фінансове стано­вище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період, її складають з дотриманням балансового узагаль­нення облікової інформації. Цей принцип закладено у структуру звітних форм, у внутрішній і міжформовій ув'язці показників.

Податкова звітність містить інформацію про валові доходи та валові витрати, фінансові результати та розрахунок сум податків, що підлягають сплаті до бюджету, а також надмірно сплачених сум, що підлягають відшкодуванню.

Спеціальна звітність подається з питань розрахунків і викори­стання коштів фонду соціального страхування, пенсійного фонду, фонду зайнятості тощо.

Внутрішньогосподарська (управлінська) звітність відображає необхідну інформацію для прийняття рішень на рівні структурних підрозділів і розробляється підприємством самостійно.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгал­терського обліку.

За термінами подання розрізняють

Ø нормативну (подається на певну дату)

Ø строкову звітність (до 25 днів після закінчення звітного періоду).

За ступенем узагальнення звітність поділяють на

Ø первинну, що подається підприємствами,

Ø зведену, що узагальнює дані первин­ної звітності у межах міністерств і відомств.

За обсягами відображених результатів діяльності розрізня­ють повну і скорочену звітність.

За періодом часу, за який характеризується діяльність підпри­ємства, тобто за періодичністю подання розрізняють річну і проміжну (щоквартальну, щомісячну) звітність.

З погляду охоплення видів діяльності звітність може відобра­жати усі види діяльності, якою займається підприємство, або обме­жуватися лише основним із них.

З погляду поширення на галузі народного господарства звітність є типовою і галузевою. Типові форми звітності застосову­ють для відображення облікових даних однакового змісту, галузеві містять показники за специфічними видами діяльності.

За характером спрямування розрізняють внутрішню звітність, призначену для внутрішнього управління підприємством, і зовніш­ню, яка виходить за межі підприємства і подається органам вико­навчої влади, іншим користувачам.

Звітність за способом подання користувачам поділяють на подану поштовим зв'язком, телеграфом, електронною поштою або подану власноруч.