Особливості соціально-педагогічної роботи зпідлітками правопорушниками

Одним з найважливіших напрямів соціально-педагогічної роботи з підлітками-правопорушниками є профілактична робота. Згідно з кримінологічним підходом (Г.Аванесов, Я. Гілінський, А. Долгова, В. Кудрявцев та ін.), профілактика злочинності це система роботи спрямована на усунення безпосередніх соціальних чинників правопорушень та на стримування й корекцію поведінки осіб, схильних до девіантної поведінки. Відповідно до психолого-педагогічного підходу (І. Звєрєва, І. Козубовська, Н. Максимова, В. Оржеховська, І. Трубавіна та ін.) профілактика протиправної поведінки дітей та підліткі це система роботи, яка має на меті затобігти формуванню схильності до правопорушень у процесі (соціалізації й соціальної адаптації індивіда Дослідники обох напрямів указують на необхідність для запобігання дитячої злочинності впровадження системи соціальної підтримки та захисту сімей з дітьми, що перебувають у складних життєвих обставинах, захисту прав та інтересів дітей, що не отримують належного виховання або зазнають насильства в сім'ї, соціального супроводу дітей, яким властива делінквентна поведінка або які були засуджені за скоєння злочинів.

Так, на думку О. Лазоренко, профілактика протиправної поведінки підлітків повинна передбачати створення для підлітка безпечного середовища та нейтралізацію впливу сімейних проблем на поведінку підлітка.

О. Нікітенко серед видів профілактики правопорушень неповнолітніх називає заходи допомоги дітям та неповнолітнім, які опинились у несприятливих умовах життя й виховання, запобіжні заходи щодо оздоровлення їхніх сімей, запобігання бездоглядності неповнолітніх та заходи індивідуального впливу на педагогічно занедбаних дітей та підлітків, які скоюють окремі правопорушення. Виконання цих завдань зазвичай належить до компетенції установ соціальної роботи.

Н. Клішевич як основні види роботи центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та підлітків з профілактики делінквентної поведінки виокремлює психологічні обстеження підлітків з делінквентною поведінкою, оцінку соціальної ситуації та соціально-психологічного клімату в їхніх сім'ях, соціальний супровід таких неповнолітніх, організацію їхніх зайнятості та їх залучення до соціально-позитивних груп однолітків.

О. Гуляр наголошує на необхідності співпраці освітніх установ та соціальних служб щодо організації суспільно-корисної та культурно - дозвільної діяльності батьків та дітей з неблагополучних сімей.

Виходячи із вищезазначеного, соціально-педагогічна профілактика правопорушень це - діяльність органів і служб у справах дітей, спеціальних установ для дітей, спрямовану на виявлення та усунення причин і умов, що сприяють вчиненню дітьми правопорушень, а також позитивний вплив на поведінку окремих дітей на території України, у її окремому регіоні, сім'ї, підприємстві, установі чи організації незалежно від форм власності, за місцем проживання.

У теорії та практиці соціально-педагогічної роботи вже затвердилася трирівнева модель профілактики, кожний рівень якої застосовують залежно від того, на якому етапі розвитку перебуває проблема правопорушень та її вплив на якусь соціальну групу.

Первинна профілактика має переважно інформаційний характер, оскільки спрямована на формування в особистості неприйняття та категоричну відмову від певних стандартів поведінки та негативних звичок. Її змістом є:

1. Надання інформації про наслідки асоціальних дій, ризикованої поведінки.

2. Роз'яснення моральних норм щодо різних аспектів асоціальної поведінки.

3. Популяризація переваг благочестивого способу життя.

4. Формування навичок трудового проведення вільного часу.

5. Створення умов для самореалізації особистості в різних видах творчої, інтелектуальної та громадської діяльності.

Вторинна профілактика має на меті обмежити поширення певних негативних явищ, що існують у суспільстві чи окремій соціальній групі. Тому соціально-педагогічна діяльність у межах вторинної профілактики зосереджена в різноманітних осередках допомоги особистості: кризових центрах, центрах відновного правосуддя в громаді, шкільних службах порозуміння тощо.

Третинна профілактика - це робота, яку здійснюють з постраждалими та спрямована на попередження її рецидивів. Іноді не обходиться без кваліфікованої допомоги лікарів (за умови вчинення злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотиків). Метою третинної профілактики є максимальне збільшення терміну ремісій.

В. Головченко, Г. Нелін, М. Нелін у профілактиці правопорушень значне місце віддають правовому вихованню - надання молодим громадянам соціальних, педагогічних, правових послуг не лише педагогічними колективами, а й громадськими та благодійними організаціями, правоохоронними органами, батьками.

Заходи правового виховання, спрямовані на профілактику правопорушень, можна,розподілити на такі напрями:

1. Надання морально-правових знань педагогами під час викладання певних предметів.

2. Проведення вікторин, тематичних уроків (для молодших школярів).

3. Зустрічі з працівниками правоохоронних органів, які можуть відбуватися за місцем навчання дітей або за місцем роботи правоохоронців (екскурсії до відділів міліції, постів ДАІ, організацій).

У науковій літературі описано різні методи, що можуть використовуватися з метою правового виховання неповнолітніх. Серед них: роз'яснення, розповіді, бесіди, читання творів, лекції, дискусії, диспути з правових питань, «круглі столи» з правових питань та інші вербальні методи, інтерактивні методи - ігри, рольові ігри, вправи, тренінги, конкурси.

Фактором ризику щодо можливості скоєння правопорушень неповнолітніми є не тільки брак правових знань, а й відсутність системи дозвілля, проведення часу без певної мети та заняття. Відповідно, існує напрям профілактики, спрямований на організацію дозвілля.

Однією з можливостей організації профілактики протиправних дій неповнолітніх у вільний від навчання час може бути робота в літніх таборах.

Часто спеціальні програми відпочинку розробляються для дітей із девіантною поведінкою.

Таборування має значні переваги в роботі з підлітками. Це зумовлено зміною звичного соціального середовища, вплив якого часто є негатив ним.

Методи, що застосовуються для профілактики протиправних дій неповнолітніх у рамках напряму організації дозвілля, частково збігаються з методами правового виховання в навчальних закладах. Діти краще сприймають інформацію, коли вона надасться в активній формі (ігри, тренінги тощо). Лекції та інші вербальні методи є традиційними для інформування різних вікових категорій. У цьому напрямі застосовуються також консультації, які дають змогу проводити індивідуальну роботу з дитиною, здійснювати психологічну корекцію, надавати правову допомогу тощо. Оскільки серед причин і умов скоєння правопорушень підлітками є вживання наркотичних речовин (до 70 % протиправних дій скоюється у стані сп'яніння), то профілактика правопорушень серед неповнолітніх не матиме бажаних наслідків, якщо комплекс профілактичних заходів не буде включати І роботи з позбавлення неповнолітніх наркогенних звичок. Тому, ще одним напрямом профілактики правопорушень є профілактика вживання підлітками наркотиків та алкоголю.

У роботі використовують такі методи, як акції, конкурси, вистави, поширення інформаційно-рекламного матеріалу, виступи на радіо, телебаченні. Групова робота відбувається у вигляді лекцій, дискусій, диспутів, рольових ігор. Індивідуальна робота проводиться методами консультацій.

Отже, профілактична діяльність щодо попередження правопорушень серед неповнолітніх може проводитись як у рамках навчального процесу, так і в позашкільний час. Форми та методи роботи мають відповідати віку дітей, ' викликати в них зацікавлення та спонукати до роздумів.

Профілактика правопорушень відбувається також за методикою «рівний-рівному», коли самі неповнолітні отримують правову підготовку та проводять заходи для своїх однолітків, організовують їхнє дозвілля, здійснюють консультування.

Найефективнішими методами роботи з попередження правопорушень серед неповнолітніх вважаються індивідуальні методи.

Для поліпшення проведення профілактики правопорушень серед неповнолітніх в навчальних закладах рекомендується наступне:

1. Налагоджувати співпрацю з організаціями, що працюють у сфері попередження протиправних дій неповнолітніх, залучати до співпраці Православну церкву.

 

2. Урізноманітнювати форми та методи профілактики, збільшувати застосування вербальних методів: окрім лекцій та бесід, які передбачають пасивне сприйняття інформації, використовувати диспути, дискусії, вікторини, які активніше залучають слухачів, а також інтерактивні методи подання інформації (сюжетно-рольові ігри, вправи).

3. Сприяти розробці та впровадженню програм, які організовують працю підлітків.

4. Залучення правоохоронців до спільних заходів дозвілля дітей (спортивних змагань, конкурсів) та для проведення сюжетно-рольових ігор з метою ознайомлення з роботою правоохоронних органів.

5. Підготовка волонтерів, які можуть стати контактними особами для дітей, схильних до девіантної поведінки.

6. Проведення заходів з правової освіти фахівцями.

Отже, одним з найважливіших напрямів соціально-педагогічної роботи з підлітками-правопорушниками є саме профілактична робота. Соціально - педагогічна профілактика правопорушень це - діяльність органів і служб у справах дітей, спеціальних установ для дітей, спрямовану на виявлення та усунення причин і умов, що сприяють вчиненню дітьми правопорушень, а також позитивний вплив на поведінку окремих дітей на території України, у її окремому регіоні, сім'ї, підприємстві, установі чи організації незалежно від форм власності, за місцем проживання. Головними напрямами профілактики правопорушень серед неповнолітніх можна вважати: правове виховання, організація дозвілля, профілактика вживання алкоголю та наркотиків.