Причини та умови розвитку злочинності серед неповнолітніх

Поняття злочинності неповнолітніх можна визначити, виходячи з ст. 22 Кримінального кодексу України. Цією статтею встановлюється вік, з якого може настати кримінальна відповідальність, а точніше у п. 1 говориться про те, що кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років. У п. 2 зазначеної статті передбачається, що особи, що вчинили злочин у віці від 14 до 16 років, підлягають кримінальній відповідальності лише за вчинення окремих злочинів, встановлених ст. 22 КК. Отже, злочинність неповнолітніх — це сукупність злочинів і осіб, які їх скоюють, у віці від 14 до 18 років. Але встановлені таким чином вікові межі мають досить умовний характер, оскільки багато чинників, які впливають на злочинність неповнолітніх, мають місце і серед підлітків молодшого віку (10—13 років) та молодіжного віку (18—21 та 22— 25 років).

На злочинність неповнолітніх передусім впливають загальні криміногенні фактори, які є наслідком соціально-економічних, політичних, морально-психологічних суперечностей в нашій країні. Стратифікація суспільства, соціально-економічна нерівність, відсутність реальних можливостей задоволення матеріальних і духовних потреб, бідність, вимушена трудова міграція, смерть батьків, розпад сімей — ось деякі із таких факторів. Безпосередньою причиною злочинної поведінки неповнолітніх є антисуспільна мотивація конкретної особи. Розглянемо деякі чинники, під впливом яких неповнолітня особа може здійснити злочин:

- негативний вплив сім'ї;

-бездоглядність;

- недоліки у шкільному вихованні;

- беззмістовне, бездіяльне проведення вільного часу;

- вплив засобів масової інформації;

- недоліки в системі правового виховання підлітків;

- кризові явища в економіці.

Роль сім'ї у становленні молодої людини є вирішальною. Важливим є емоційний зв'язок дитини з батьками або одним із них. Якщо немає емоційного контакту і прив'язаності у сім'ї, у поведінці неповнолітніх спостерігається відхилення від норми.

Головним тут є зв'язок з матір'ю, а в часи, коли кожен другий шлюб розпадається, цей аспект став важливішим, оскільки в 85% таких пар є неповнолітні діти. Через брак уваги, позитивного ставлення діти відчувають себе чужими, зайвими, нерідко їх використовують як засіб боротьби з протилежною стороною, взаємно негативно налаштовують. Неповнолітні накопичують образу на батьків, займають призирливо - засуджуючу позицію до одного чи обох із них. Психологічний захист відбувається через контакти чи об'єднання з собі подібними і тими однолітками, які можуть зрозуміти та допомогти порадою як «віддячити» дорослим.

Кожен третій підліток-правопорушник ріс без батька, у кожного четвертого, що виховується в неповній родині, батько страждав алкоголізмом. У дослідженні автора також відзначається, що 50,7 % підлітків росли в неблагополучних сім'ях, у 25,9% з них була неповна сім'я, у 14,3 % відзначався алкоголізм батьків, у 3,9 % - аморальний спосіб життя, у 15,5 % - систематичні конфлікти в сім'ї, у 2,6 % - було присутнє систематичне побиття дитини, для 1,3 % - характерна злочинність серед батьків, у 10,4 % проживання дітей із психічнохворими батьками.

Агресивна поведінка дітей нерідко пов'язана з насильством у сім'ї з боку батьків. Саме такий приклад батьків може підштовхнути дитину до скоєння злочину. Переважна більшість сімей, в яких жили неповнолітні правопорушники, мала ворожу атмосферу: у них переважали брехня, лайки, а матеріальний рівень та рівень культури і освіти батьків був низьким.

Сім'я займає центральне місце у формуванні особи неповнолітнього. Сім'я — це перший колектив. Вона надає дитині уявлення про життєві цінності, про те, що потрібно знати і як себе поводити. Вплив сім'ї на виховання дітей не можна замінити іншими заходами виховання. Тому дошкільні установи, школи та інші організації, які так чи інакше виконують функції по вихованню дітей, повинні тільки поповнювати сімейне виховання.

Навпаки, відсутність виховання дітей в сім'ї, дитсадку та школі призводить до бродяжництва і бездоглядності, які, в свою чергу, є умовами, що сприяють скоєнню неповнолітніми злочинів та інших правопорушень. Бродяжництво неповнолітніх було і під час існування Радянського Союзу, але після його розпаду в країнах СНД воно набуло такого рівня, яке існувало у перші роки радянської влади — до масової бездоглядності.

Бездоглядність дітей — загальна умова, що сприяє скоєнню неповнолітніми правопорушень. Як правило, вона властива сім'ям, що ведуть антисуспільний, аморальний спосіб життя. Бездоглядними слід вважати неповнолітніх, які не забезпечені належним наглядом за їх поведінкою і способом життя з боку батьків та осіб, що їх заміняють, у зв'язку з неблагополуччям сімї, аморальною поведінкою батьків, невиконанням ними зобов'язань щодо виховання дитини та іншими причинами, якщо відсутність нагляду з боку батьків не поповнюється заходами державної та суспільної допомоги.

Вивчення всіх випадків бездоглядності дітей допоможе виявити найбільш уразливі місця у виховній роботі з підлітками, обрати правильний напрям профілактичної роботи, дозволить зробити обґрунтовані висновки й про інші (не тільки сімейні) умови, що негативно впливають на підлітків. Такими умовами також є недоліки виховної діяльності у школах, відсутність роботи з так званими «важкими підлітками».

Ряд негативних факторів у системі загальноосвітньої школи і професійно-технічних закладів, можуть призводити до формування антисоціальної мотивації. До таких негативних факторів належать: відсутність індивідуального підходу до кожного учня як через обтяженість педагогічних працівників, так і низькі фахові здібності деяких із них; сприймання педагогами учнів та їх батьків як джерела отримання додаткового заробітку і внаслідок цього несправедливе оцінювання знань учнів; відсутність програм, розрахованих на неоднакові здібності дітей.

Сфера проведення дозвілля також має значний вплив на особистість дитини. Що стосується неповнолітніх засуджених, то саме беззмістовне, бездіяльне проведення вільного часу в групі однолітків або старших товаришів разом із пляшкою спиртного, цигарками призводить до того, що такий спосіб життя стає звичкою, потім формує відповідні потреби. Тривала відсутність занять у неповнолітніх, які залишили навчання, також зумовлює виникнення антигромадських поглядів і звичок, які можуть реалізуватися в ситуативних злочинах або спричинити входження до злочинної групи. Велика кількість дітей, яких можна назвати дітьми вулиці, є тим сприятливим фактором, який збільшує їх втягнення у проституцію, насилля, вживання наркотиків, торгівлю людьми, трудову експлуатацію.

Макросередовище також може негативно впливати на формування особистості дитини через засоби масової інформації. Інтенсивність інформаційних впливів збільшилася за короткий проміжок часу. Найбільш потужні джерела надання інформації, такі як телебачення, газети, радіо, інтернет, почали концентрувати увагу на досить вульгарних, примітивних, жорстоких зразках масової культури. Деякі з них пропагують насильство, розбещеність. Оскільки для підліткового віку є характерним наслідування поведінки дорослих, то щоденне споглядання і сприйняття саме такої інформації багато в чому утворює перекручений світогляд дитини.

Також існують недоліки в системі правоохоронних органів щодо профілактики злочинності неповнолітніх. Зокрема, слабо працюють підрозділи кримінальної міліції у справах неповнолітніх, орієнтуючись головним чином на розкриття вже скоєних злочинів. Має місце небажання працівників проявляти активність у виявленні підлітків, яких потрібно ставити на облік та проводити з ними індивідуальну профілактичну роботу. Відсутня взаємодія з громадськістю. Що ж до служби в справах неповнолітніх, то вона сьогодні не в змозі дієво займатися профілактикою злочинів: бракує кадрів і фінансування. До мінімуму зведено правове виховання підростаючого покоління. Все це призводить до того, що неповнолітні правопорушники упевнюються у своїй безкарності, що, в свою чергу, сприяє їх подальшій криміналізації.

До основного списку причин можна віднести й кризові явища в економіці. Зростаюча активність представників тіньової економіки, наявність сфер нетрудового збагачення (нелегальні азартні ігри, сутенерство, рекет) залишають негативний відбиток на зростаючому поколінні. Соціальна незахищеність підлітків, що нерідко стає причиною їхніх зривів і конфліктів під час навчання і праці.

Злочинність неповнолітніх має високу латентність, а це значить, що ще до першого засудження підлітки встигають зробити кілька злочинів. Це створює атмосферу безкарності. Не забезпечується невідворотність покарання - найважливіший засіб попередження злочинної поведінки.