Стновлення економічного антиглобалізму

Останніми роками піднялась хвиля безпрецедентного громадського опору сучасному економічному глобалізму, формується і структурується антиглобалізаційний рух, з’являються характерні в цьому плані публікації.
Активними учасниками антиглобалістичного руху є різні за цілями, формами організації і діяльності протестні (стосовно до глобалізації) групи: профспілкові, релігійні, зелені, ліві, анархісти, пацифісти та ін. Спектр їхніх антиглобалізаційних інтересів і дій, як з точки зору мотивації, так і організації є унікально різноплановим і різновекторним: від радикального угруповання «Чорний блок» (із схильністю до безпорядків та провокування конфліктів з поліцією) до організації «Лікарі без кордонів» (Нобелівська премія 1999 р. за миротворчу діяльність); від «Глобальної дії людей» (критична оцінка різних аспектів діяльності ТНК) до АТТАС (реформізм стосовно глобальних фінансових спекуляцій) тощо.
При цьому очевидним є, по-перше, безпрецедентно зростаюча масовість руху; по-друге, його «молодіжний» характер; по-третє, неформальність відносин; по-четверте, переважно електронна основа консолідації; по-п’яте, відносна самостійність груп і організацій без чіткої централізації і «єдиного» керівництва.
Серед організаційно оформлених антиглобалізаційних груп превалюють представники розвинених країн, хоча в цей процес поступово і по-своєму зацікавлено втягуються і громадяни країн, що розвиваються, та країн із перехідними економіками. Так, антиглобалізаційна ідеологія Росії формується під визначальним впливом релігійних організацій, коли основними аргументами є унікальна культурна самобутність, зокрема православно-релігійна.
В Україні на сьогодні не можна говорити про масовий і структурований антиглобалізаційний рух. Його фрагментарно представляють деякі релігійні групи — Української православної церкви Московського патріархату, ультраліві партії (наприклад, ПСПУ з лідером Н.Вітренко); частково анархісти («Тігра-Нігра», «Українські антиглобалісти» тощо) та «зелені», вочевидь політично та економічно заангажовані. Рушійною силою їх є або очевидний індивідуалізм, або можливість інформаційного представництва в Інтернеті.
При неупередженому аналізі видно, що функціонально антиглобалізму зосереджений на таких (далеко не нових) проблемах розвитку, як: збереження середовища нормальної життєдіяльності; захист прав людини і працівників, подолання нерівності і бідності тощо. У межах антиглобалізаційного руху спостерігаються як масові акції протесту з метою, наприклад, зриву самітів лідерів «вісімки», Світової організації торгівлі, Міжнародного валютного фонду, так і Всесвітні соціальні форуми 2001–2003 рр., які стверджують: суспільний рух не проти економічної глобалізації як об’єктивно обумовленого процесу, а проти його сучасних «проамериканських» проявів, спотворених «глобальним інтересом» і експансією країн-лідерів.
У сучасному розумінні і новітніх проявах економічна антиглобалізація передбачає у зародковому стані, що ускладнює її системний аналіз. Також важливо вже на сьогодні розуміти витоки антиглобалізації, її різнопланову мотивацію, прояви, форми організації (рис. 3.11).
Загалом, у конструктивному компоненті антиглобалізаційного руху наявним є прагнення до економічної рівності та справедливості, формуванні суспільства співпраці, а не конкуренції. Це, в свою чергу, формує альтернативу розвитку: якісна трансформація (демонтаж) діючих механізмів та інститутів глобального ринку або створення системи глобального управління, здатної забезпечити «керовану» глобалізацію на засадах права, діалогу ділових культур і цивілізацій. У цьому контексті цікавими є альтернативні неоліберальні мікро- і макростратегії розвитку за умов глобалізації, орієнтовані не на спротив її носіям, а на творення: система справедливої торгівлі, локальні громадські грошові системи, добровільне обмеження споживання, партисипативна економіка та ін. Загалом мова йде про альтернативи глобального корпоративізму, на що, зокрема, акцентує увагу професор О. Г. Білорус.

Антиглобалізм - це багатовекторне політичний рух, спрямований проти негативних аспектів процесу глобалізації в його сучасних формах, зокрема, проти концентрації багатства в руках транснаціональних корпорацій та окремих держав, проти домінування глобальних торгово-урядових організацій (Світового банку, Міжнародного валютного фонду, Організації економічного співробітництва та розвитку, Всесвітньої торгової організації і т.п.).

Прийнято вважати, що антиглобалізм зародився у Франції в червні 1998 р. У червні 1998 р. представники кількох французьких видань, громадських асоціацій і профспілок об'єдналися в Асоціацію громадян за оподаткування фінансових операцій, «АТТАК-Франція» (ATTAC - Association for the Taxation of Financial Transactions for the Aid of Citizens). Головною вимогою АТТАК є встановлення «Податку Тобіна» (податку, запропонованого в 1972 році нобелівським лауреатом Джеймсом Тобіна). Його суть полягає в тому, що 0.1% від усіх фінансових операцій направляється на боротьбу з бідністю і підняття економіки країн третього світу. Крім того, організація виступає за списання боргів країнам, що розвиваються. У грудні 1998 р. активісти «АТТАК-Франція» провели в Парижі міжнародну зустріч, на яку запросили делегації «Руху безземельних» (Бразилія), «Політичного та інформаційного центру міжнародної солідарності» (Південна Корея), «Жіночого руху» (Канада), «Фермерів селянської організації Karnathaka» (Індія), «Міжнародного форуму альтернатив» (Бельгія).

Першим проявом антиглобалізму в США стала так звана «битва у Сіетлі» в грудні 1999 р. Масова акція протесту була пов'язана з проходженням конференції СОТ в м. Сіетл і спрямована проти політики економічної глобалізації. Ця антиглобалістських акція викликала по справжньому великий резонанс в суспільстві і спровокувала демонстрації в таких країнах як Франція, Німеччина, Канада та ін

З цього моменту по всьому світу починають формуватися антиглобалістські руху і організації. З часом ряди прихильників антиглобалізму поповнили представники різних радикальних та альтернативних рухів: марксисти, пацифісти, захисники тварин, анархісти, «зелені», «ізоляціоністи», представники молодіжних, студентських та антивоєнних рухів, захисники прав споживачів, безробітні, противники абортів і т.д. У русі бере участь ряд відомих діячів - наприклад, Р. Кларк, в минулому міністр юстиції і верховний суддя США.

Прихильники антиглобалізму виступають за пошук альтернативних моделей глобального розвитку. Боротьба йде в основному під гаслами протистояння глобальній нерівності та формування однополярного світу, забруднення навколишнього середовища і т.п. Антиглобалісти регулярно проводять у різних країнах світу акції, найчастіше карнавального і шокуючого характеру, з використанням ліворадикальної атрибутики, проти інтернаціонального капіталу та підтримуваної ним моделі глобалізації економіки.

У 2007 р. в світі налічувалося бл. 3000 антиглобалістських організацій, що об'єднують до 35 млн. членів із понад 50 країн.

Антиглобалістські організації

Крім вищезгаданої організації АТТАК, можуть бути названі:
• «Глобальне дію». Закликає до протестної діяльності як на вулицях мегаполісів, так і в сільських районах (протестні рухи фермерів в Європі і комунальних сільгоспкооперативів в Латинській Америці і Малій Азії), до теоретичної критиці корпорацій і незалежного аналізу характеру і наслідків їх діяльності.
• «Блек Блок» («Black Bloc»). Спеціалізується на погромах дорогих магазинів і офісів, зіткненнях з поліцією. Стоїть на позиціях анархізму. Виступає проти капіталізму, держави і війни.
• «Третя позиція» («The Third Position»). Організація виникла в Лондоні. Ідеологічна основа - поєднання вкрай лівих і вкрай правих поглядів, які передбачають використання агресивних методів протесту.
• «Ya Basta». Італійська організація, що виступає проти неолібералізму.
• «хактівістом». Об'єднання хакерів-активістів, що діють з політичних мотивів.
• Радикальні екологи (лідери Ральф Найдер і теоретик Мюррей Букчин) вважають, що уникнути тотальної екологічної катастрофи, неминуче чекає «суспільство зростаючого споживання», можна тільки за допомогою антиринковою революцією