Класифікація витрат виробництва

Враховуючи особливості сільськогосподарського виробництва і з метою забезпечення раціональної організації управлінського обліку, визначення величини витрат і здійснення контролю за формуванням собівартості продукції важливе значення має науково обгрунтована класифікація витрат.

Витрати виникають в різних місцях і в різний час. Одні прямо відносяться на виробництво, інші - непрямим шляхом. Є витрати одноелементні, а є такі, до складу яких входить декілька елементів, одні залежать від обсягу одержаної продукції, інші - не залежать. Класифікація витрат повинна цілком і повністю підпорядковуватись завданням управлінського обліку.

Виходячи з цього, в управлінському обліку витрати доцільно класифікувати за такими ознаками (рис. 251.

Рис. 25. Класифікація витрат виробництва

Класифікація витрат за стадіями кругообігу засобів дає можливість прослідкувати формування витрат на стадії постачання, виробництва і реалізації. На рівні процесу постачання формується вартість заготовлених для виробництва засобів і предметів праці, які є важливими елементами виробничого процесу. На рівні виробництва формується виробнича собівартість продукції, а на рівні реалізації - собівартість реалізованої продукції та доходи від реалізації, визначається фінансовий результат і рентабельність діяльності підприємства.

Структура витрат визначається групуванням їх за економічними елементами і статтями витрат. За економічними елементами витрати групують на: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші витрати. Статті витрат і їх склад установлюється підприємством самостійно. Класифікація витрат за структурою в розрізі економічних елементів дає можливість здійснювати контроль за окремими елементами витрат, а в розрізі статей - визначити склад і структуру витрат в загальному їх обсязі, проаналізувати вплив кожної із статей на собівартість продукції, шукати і знаходити резерви для її зниження.

За відношенням до технологічного процесу витрати поділяються на основні і витрати, пов'язані з управлінням і обслуговуванням виробництва. До основних витрат відносять витрати, які безпосередньо пов'язані з виробництвом (оплата праці, корми, насіння, амортизація основних засобів і витрати на їх ремонт тощо). До витрат, пов'язаних з управлінням і обслуговуванням виробництва, відносять загальновиробничі витрати. Управлінський облік повинен контролювати порядок формування таких витрат.

За способом включення в собівартість продукції витрати поділяються на прямі і непрямі (розподільні). Непрямі витрати необхідно розглядати в момент включення їх на об'єкти обліку витрат, а розподільні витрати - за відношенням до конкретного виду продукції. По суті всі прямі і непрямі витрати, що включені на конкретний об'єкт обліку витрат, розподіляються між окремими видами продукції. Виняток складає тільки те виробництво, де об'єкт обліку витрат співпадає з об'єктом калькуляції.

За відношенням до обсягу виробленої продукції витрати поділяють на змінні і постійні. Змінні витрати залежать від обсягу виробництва продукції (сировина і матеріали, оплата праці тощо). Постійні витрати не залежать або майже не залежать від випуску продукції (загальновиробничі витрати, амортизація тощо). З метою контролю за постійними і змінними витратами, виявлення необгрунтованого витрачання засобів на фактично одержану продукцію і необхідна класифікація витрат в залежності від обсягу виробленої продукції.

У процесі виробництва виникають такі витрати, які повністю залежать від конкретного колективу (структурного підрозділу), а інші не залежать від нього, а відносяться до галузевих витрат чи підприємства в цілому. З метою забезпечення постійного контролю за витрачанням засобів на кожній технологічній стадії, формуванням собівартості продукції у структурних підрозділах доцільно класифікувати витрати за місцями виникнення і центрами відповідальності. Це дозволить виявити недоліки в роботі окремого виробничого підрозділу, встановити винуватців і причини відхилень, прийняти певні заходи щодо їх усунення.

В умовах функціонування управлінського обліку з метою здійснення оперативного контролю за використанням матеріальних і трудових ресурсів доцільно класифікувати витрати за часом їх виникнення і включення в собівартість продукції. Певні витрати формуються щоденно (витрати кормів, інших матеріальних цінностей, затрати праці тощо), інші - періодично (амортизація і ремонт основних засобів тощо).

В умовах нормативного методу обліку витрат на виробництво доцільно виділяти нормовані і ненормовані витрати. На нормовані витрати розробляються спеціальні норми, а в разі необхідності, і зміни норм. На окремі витрати (непродуктивні витрати, брак у виробництві, втрати від падежу) нормативи не встановлюються. Такі витрати і втрати повинні контролюватись управлінським обліком.